СИСТЕМА ЛОГІСТИЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

Структура системи логістичного менеджменту

Керівництво будь-якої організації відповідає за довгострокове планування, реалізацію політики, а також за координацію та контроль дії в межах організації. В умовах виробничої інтеграції логістичні організації оточує ряд фірм, які, як правило, є незалежними економічними одиницями. В структурних об'єднаннях типу конгломератів, холдингів, консорціумів фірми майже повністю автономні відносно оперативних рішень, вони підкоряються в питаннях лише фінансів основній компанії. Те, як виконувати обов'язки, розглядає керівництво відповідної економічної одиниці. Керівництво конгломерату дає можливість керівництву кожної фірми, що входять до його складу, вибирати ту структуру управління, яка йому найбільше підходить, у тому числі і формувати власні логістичні департаменти. Загальну характеристику організаційної структури, можна характеризувати декількома положеннями, що визначають її значимість:

• - організаційна структура фірми забезпечує координацію всіх функцій менеджменту;
• - структура організації визначає права і обов'язки (повноваження і відповідальність) на управлінських рівнях;
• - від організаційної структури залежить ефективна діяльність підрозділів фірми, її виживання і процвітання;
• - структура, прийнята в даній конкретній фірмі, визначає організаційну поведінку її співробітників, тобто стиль менеджменту і якість праці колективу.

Організаційна структура управління будь-яким суб'єктом господарювання — це форма системи управління, яка визначає склад, взаємодію та підпорядкованість її елементів. В організаційній структурі управління тим чи іншим суб'єктом господарювання кожний її елемент (виробничий або управлінський підрозділ) має певне місце і відповідні зв'язки з іншими елементами. Зв'язки названих елементів системи управління поділяють на лінійні, функціональні та між функціональні. При виборі типу організаційної структури управління менеджери підприємства опираються на такі принципи [48, с. 76 - 79].

• 1)Принцип єдності мети: передбачає наявність чітко сформульованої мети або цілей фірми.
• 2)Принцип первинності функцій і вторинності структури: побудова організаційної структури повинна базуватись на виявленні складу та змісту функцій управління. Не слід ототожнювати функцію управління з функціями підрозділу апарату управління, оскільки залежно від трудомісткості функції її можуть виконувати кілька підрозділів, або один підрозділ може здійснювати діяльність у межах кількох функцій.
• 3)Принцип функціональної замкнутості підрозділів апарату управління: коло завдань для кожного структурного підрозділу повинно бути чітко орієнтоване на досягнення мети управління з відповідної функції.
• 4) Простота організаційної структури: чим простіше та чіткіше побудована структура управління, тим легше персоналові зрозуміти і пристосуватися до даної форми управління та активно брати участь у реалізації мети фірми. Крім того, кількість ланок і рівнів управління повинні бути мінімальними.
• 5)Принцип єдності розпорядництва: працівник повинен отримувати накази лише від одного начальника. За словами А. Файоля, для сукупності операцій, що переслідують одну мету, повинен бути один керівник і одна програма - це є необхідною умовою єдності дій, координації зусиль.
• 6)Визначення оптимальної норми керованості: кількість підлеглих, що підпорядковані одному робітникові, повинна бути обмеженою. Норма керованості визначається характером роботи керівника та стосунками керівників і підлеглих. Керівник може мати тим більшу кількість підлеглих чим більш однорідними є проблеми, які він вирішує. З цього випливає, що кількість підлеглих повинна бути меншою на вищих рівнях менеджменту та більшою на нижчих рівнях.
• 7) Принцип зворотного зв'язку: завдяки цьому принципу забезпечується можливість здійснення постійного контролю за результатами функціонування системи та створюються умови для її користування.

Перелічені принципи побудови організаційних структур управління взаємопов'язані та взаємозумовлені Кожен з них має самостійне значення, але тільки спільне їх використання забезпечує комплексний, науковий характер проектування організаційних структур управління підприємством.

На рис 5 1 наведено структурну схему логістичного менеджменту, в якому виділено 9 основних підсистем:

• - аналітична підсистема зовнішнього середовища логістичної діяльності та внутрішніх логістичних активностей фірми; підсистема логістичної сегментації, яка формує склад господарюючих суб'єктів логістичного ланцюга постачань та сфери (зони) їх діяльності;
• - підсистема логістичного сігмінтації всієї логістичної системи з формуванням "дерев" цілей, ресурсів і результатів для кожного учасника логістичного потоку;
• - підсистема керована як об'єкт управління в межах однієї

фірми це логістична інфраструктура, процеси, виробничий

персонал, а в масштабах між організаційної системи логістичного потоку це зв'язки, умови співпраці, процеси руху об'єктів постачань;

• - керуюча підсистема в межах одного підприємства вертикаль влади, в логістичному ланцюзі - договори, контракти, спільні інтереси і завдання, регулярні функції партнерів по логістичній діяльності;
• - підсистема функціонування, координації і синхронізації логістичних бізнес-процесів та процедур;
• - підсистема контролінгу, моніторингу і управління за змінами у зовнішній та внутрішній сфері;

Рис. 5.1. Структура системи логістичного менеджменту

• - підсистема зв'язків з клієнтурою та оцінка їх задоволеності наданими логістичними послугами;
• - підсистема зворотного зв'язку коригування логістичної діяльності за результатами моніторингу.

Згідно з виробничою й загальною структурою на підприємстві (організації) формуються конкретні органи управління. Водночас поділ праці у сфері управління зумовлює групування однорідних за функціями робіт і зосередження таких робіт у підрозділах апарату управління. Це означає, що управлінський персонал підприємства (організації) поділяється на лінійний та функціональний (штабний, апаратний).

Ґрунтуючись на наведеному в попередніх розділах матеріалі можемо підсумувати, що логістичний менеджмент тісно пов'язаний із економічною кібернетикою, економетрією і базується на кількісних методах теорії прийняття рішень [44, с. 32-37]. Його головна ідея полягає в тому щоб усі стадії виробництва, транспортування, постачання та збуту розглядались, як єдиний неперервний процес трансформації та руху продукту праці і пов'язаної з ним інформації.

З точки зору логістики вдосконалення виробничого процесу має бути спрямоване на: розподіл суспільної праці, поглиблення спеціалізації та кооперування виробництва, його роботизація, впровадження гнучких виробничих систем, поява ресурсозберігаючих технологій, розвиток сучасних засобів передачі інформації. Інтегруюча функція логістичного менеджменту в процесі управління товарорухом реалізується через певну систему форм і методів практичної бізнес- діяльності, зокрема:

інтеграція функції формування господарських зв'язків (головного етапу „проектних” робіт в комерції) з функціями визначення потреби в перевезеннях продукції;

координація оперативного управління постачаннями і процесу транспортування продукції;

• - координація оперативного управління товарорухом через комплексне використання складів, які знаходяться у власності різних суб'єктів (постачальницько-збутові, транспортні, виробничі фірми різних галузей);
• - оптимізація сукупних витрат на переміщення продукції через економічну зацікавленість транспортних, комерційних організацій та обслуговуваних ними фірм щодо підвищення ефективності процесів розподілу пересування продукції;
• - розвиток специфічних функцій управління товарорухом разом з універсальними функціями управлінського процесу, їх раціональний розподіл між суб'єктами управління та концентрація у відповідних структурних підрозділах. Процес управління матеріальним потоком вирішує сукупність завдань, і така спроможність логістики матеріалізується в наборі певних функцій логістики, основні з яких направлені на переборення матеріальним потоком простору і часу. Істотне розширення функцій зазнає концепція логістики через зростаюче залучення стратегічних завдань менеджменту, які далеко виходять за оперативні функції і включають:
• - стратегію розвитку (стратегія та логістика); цілі логістики в стратегічному менеджменті; організаційну структуру підприємства (організація логістики);
• - контролінгу логістичних систем.

Інтегрована система логістичного управління, яка поєднує своєрідну тріаду логістики: фази логістики, робочі функції логістики та функції логістичного управління,

- запропонована Є.В. Крикавський (рис. 5.2) [26].

Як видно, логістика пронизує функціональні галузі (сфери) постачання, виробництва та збуту з метою переймання в них логістичних завдань, тобто організацію системи матеріальних, фінансових та інформаційних потоків та формування заходів у концепції стратегічного менеджменту.

Для кращого розуміння як функції логістичного менеджменту реалізуються в кожній виробничій функції логістики детальніше розглянемо характеристику таких логістичних підсистем, як ресурсне забезпечення, постачання, виробництво, дистрибуція, споживання та логістична інфраструктура. Коротка характеристика ресурсного забезпечення Глобальною умовою забезпечення високої конкурентоспроможності підприємств є реалізація двох загальних факторів: забезпечення якості, тобто товарів/послуг, сервісу споживачів, управління тощо;

Рис. 5.2. Схема інтегрованого логістичного управління

- ресурсне забезпечення, тобто підвищення наукового рівня робіт з управління ресурсами, оптимізація відтворювальної структури економіки, зниження технологічних втрат і відходів на усіх ланках логістичного ланцюга (від добутку сировини до кінцевого споживання готової продукції) тощо.

Метою ресурсного забезпечення системи управління підприємством є:

• - своєчасне забезпечення споживачів підприємства необхідними видами ресурсів потрібної якості та кількості,
• - вибір прогресивних логістичних технологій організації матеріального потоку;
• - вибір сучасних інформаційних технологій нормування, планування, обліку та контролю витрати ресурсів;
• - аналіз ефективності використання ресурсів та стимулювання її підвищення,
• - організація навчання персоналу прогресивним технологіям, методам, моделям та інструментам ефективного використання ресурсів;
• - покращення використання ресурсів через підвищення продуктивності праці та фондовіддачі, скорочення тривалості виробничих циклів, забезпечення ритмічності процесів, скорочення оберненості обігових коштів, повне використання вторинних ресурсів, підвищення ефективності інвестицій [33, с. 488-489].

У логістичному управлінні ресурсне забезпечення присутнє на усіх етапах інтеграції логістики. Мається на увазі, що концептуальна основа інтеграції логістики (рис. 5.3) полягає в тісному взаємозв'язку підприємства з постачальниками та одержувачами матеріально-технічних ресурсів [34, с. 55].

Рис. 5.3 Інтеграція підсистем логістики

Як бачимо, в єдиному процесі виділяють дві складові: потік запасів та інформаційний потік.

Варто виділити такі особливості: по-перше, для переконання у необхідності інтеграції усіх функцій та операцій логістики, корисно розглянути внутрішні види діяльності наведені на схемі, тобто фізичний розподіл, виробництво та постачання окремо; по-друге, зображений базовий процес не обмежений лише межами бізнесу чи лише виробничих підприємств, оскільки потреба в інтеграції прийнятна всім типам ділових організацій, будь-якої галузі чи сектора.

Характеристика функціональних процесів логістичної діяльності (постачання, виробництва, дистрибуції, споживання)

Логістика постачання - діяльність щодо управління і фізичного забезпечення необхідними матеріалами фазу виробництва включно до першого робочого місця відповідно до обраної логістичної концепції та цілей логістики [8 с. 16; 59 с. 326]. Стратегія постачання, переслідуючи мету інтеграції зусиль, ресурсів, інформації і реалізується у таких формах [58 с. 328]:

- маркетинговий підхід до постачання;

- спільна оперативна діяльність; концепційне партнерство.

Відмінності між класичним та логістичним управлінням постачанням наведені в табл. 5.1.

Таблиця 5.1

Порівняння класичного та логістичного управління постачанням

За термінологічним словником [43] логістичний цикл {logistical cycle; order delivery lead time; replenishment lead time; order cycle) - інтервал часу між оформленням замовлення на постачання та доставкою замовленої продукції на склад споживача

Логістичний цикл постачання у загальному вигляді складається із таких елементів:

• а) час на формулювання замовлення відповідно до встановленого порядку;
• б)час для надсилання замовлення постачальнику;
• в)час виконання замовлення постачальником (враховуючи такі складові як час очікування складання замовлення на виконання та час його виконання);
• г)час доставки готової продукції замовнику.

Кожна із перелічених складових (етапів) потребує витрат часу. Загальна тривалість складових логістичного циклу можуть мати певні відхилення, оскільки залежить від багатьох факторів, якими, зокрема, є: умови договору на постачання, географічна віддаленість замовника, постачальника і виконавця, платоспроможність останніх та інші зовнішні і внутрішні, відносно логістичного каналу, впливи. В роботі [33 с. 19,] професор В.С. Лукінський наводить таку тривалість основних етапів логістичного циклу, ґрунтуючись на роботах класиків у сфері логістики [25; 33, 34] - табл. 5.2, при чому сам автор вважає бажаним терміном очікуваного загального часу логістичного циклу - 15 днів.

Таблиця 5.2

Тривалість складових логістичного циклу

Взагалі, як зазначено в роботі [8, стор. 15], постачання є входом до логістичної системи, тому втілення принципів

логістики на цьому етапі запорукою ефективності функціонування всієї системи, крім того, варто врахувати, що комплексність у логістиці досягається завдяки координації

таких видів діяльності, як формування логістичної інфраструктури, інформаційний обмін, транспортування, управління запасами, складське господарство, вантажообробка та упаковка, і лише зведення в єдину систему цих видів (функціональних галузей) спроможне забезпечити потреби логістики [34, с.48].

В роботі [16, с. 536-537] відзначено, що розробка концепції управління рухом матеріалів та логістичного управління бізнес-процесами є спробою інтеграції окремих дій, подолання бар'єрів

між ними і впровадження синхронізованого управління усіма видами процесів, які реалізують у ланцюгу постачання. Виокремлюють такі визначальні у формуванні концепції логістики постачання сфери діяльності:

• 1)формування структури продукту;
• 2)дослідження ринку постачання;
• 3)співпраці з постачальниками;
• 4) внутрішня співпраця з організаційними одиницями

підприємства;

5) застосування сучасних технологій і методів для прийняття

раціональних управлінських рішень;

6)оптимізація інформаційних потоків.

Для загального постачальницько-збутового ланцюга і підвищення ефективності може бути реалізоване через виключення дублювання операцій та непродуктивних витрат часу та ресурсів, саме тому сучасний менеджмент спирається на розвиток сильних корпоративних зв'язків, мінімальну віддаленість постачальників та споживачів, продуктивність і конкурентоздатність.

• 3 появою світового ринку до обов'язків відділу забезпечення було додано пошук або створення нових постачальників і: світового рівня, спроможних задовольнити стратегічні потреби і підприємства. Крім того, сьогодні керівники багатьох галузей визнають роль додаткової вартості, яку постачання може і принести в їх бізнес. Тому корпоративні витрати на зовнішні закупівлі та їх мінлива природа набувають важливіших елементів, які спроможні забезпечити успіх, рентабельність та ріст бізнесу. Закупівля - це необхідна і важлива функція усіх підприємств, типовими цілями і завданнями якої сучасні фахівці визначають наступні [35, с. 80]:
  • - підтримання оптимального рівня якості вхідних (відносно логістичної системи) матеріалів;
  • - придбання вхідної продукції за мінімально можливу повну ціну (тобто суму усіх витрат в ланцюзі постачання);
  • - пошук та використання надійних конкурентоздатних постачальників;
  • - зниження обсягів запасів матеріально-технічних ресурсів та забезпечення безперешкодного просування товарів ланцюгом постачання;
  • - кооперування та інтегрування з іншими функціями.

Типовими проблемами управління системою постачання в

розрізі логістики вчені виділяють наступні [9]:

• - зробити чи купити? - встановити, які компоненти (складові частини) кінцевого виробу будуть виготовлені на власних потужностях, а які стануть предметом закупівлі;
• - скільки купити та скільки зробити? - формування відповіді на це запитання вимагає організації процедур програмування потреб ринку, планування потреб матеріалів, встановлення можливостей виготовлення власними потужностями та величини впливу внутрішніх і зовнішніх чинників;
• - де купити? - відповідь на це запитання вимагає визначення джерел закупівлі та відповідних постачальників;
• - коли купити? - відповідь може бути результатом здійснення відповідної політики закупівлі, сформованої в умовах реалізації оптимальної для існуючих умов системи управління запасами.

Як зазначено в роботі [37, с. 190], "логістику постачання (логістику "на вході" у логістичну систему) варто розглядати, передусім, у контексті досягнення мети цілей забезпечення підприємства предметами постачання, що традиційно поділяються на матеріальні ресурси, товари призначені для перепродажу (готова продукція), ресурси життєзабезпечення та послуги.

Діяльність з організації та управління забезпеченням спрямована на те, щоб підприємство отримало необхідне відносно якості та кількості: сировину, матеріали, товари та послуги у потрібний час, місце, від надійного постачальника, з належним сервісом, за вигідною ціною".

Таким чином, логістичне управління системою постачання - це діяльність щодо координації процесів і фізичного забезпечення необхідними матеріально-технічними ресурсами групи підприємств логістичного ланцюга, відповідно до прийнятої логістичної концепції та цілей логістики. Сучасні стратегії постачання ґрунтуються на сорсінгових моделях.

Типовими об'єктами рішень в логістиці постачання виділяють такі:

• - планування матеріальних потреб;
• - реалізація матеріальних потреб за джерелами, тобто вибір постачальників;
• - реалізація матеріальних потреб в площині просторово часової трансформації, тобто вибір технологій переміщення матеріалів;
• - регулювання параметрів матеріального потоку від джерела постачання до першого робочого місця в сфері виробництва, тобто вибір системи управління запасами, умов їх поповнення тощо.

Аналіз та структуризація запасів в постачанні виконується за допомогою таки інструментів: кількісно-вартісний аналіз (АВС- класифікація); кількісно-імовірнісний аналіз (А77- класифікація); комплексний ABC/XYZ- аналіз: систематизація виробництва, постачання "точно, своєчасно" [11].

Концепція логістики виробництва розглядає підприємство як систему входом якої є закуплені і доставлені для виробництва ресурси виробництва, а виходом - готова продукція.

Логістичне управління фазою виробництва на підприємстві охоплює три послідовні етапи.

На першому етапі здійснюють проектування виробничої структури та, відповідно, структури переміщення продукції, від першого робочого місця (сировина, матеріали, частини, вузли) до фінального робочого місця (кінцева продукція). На другому етапі планують оптимальне переміщення продукції з мінімально можливими витратами з переміщення та раціональними виробничими циклами.

Третій етап-етап реалізації проектних га планових рішень - полягає в безпосередньому управлінні переміщенням продукції у виробничій фазі шляхом моніторингу, контролювання та відповідного регулювання переміщення окремих ланок логістичних процесів, логістичних операцій тощо. Структура об'єктів логістичного управління у виробничій фазі, з одного боку, істотно залежить від типу виробництва та його специфічних характеристик, а з іншого боку, визначається тим "рівнем свободи", що його надають суміжні фази постачання та збуту і вимоги щодо функціонування підприємства загалом.

Таке розуміння об'єктів логістичного управління знаходиться під впливом різних сфер діяльності підприємства, зокрема, виробництва, фінансів, маркетингу. Це означає, що зниження собівартості продукції чи скорочення виробничого циклу може досягатися як виробничими, фінансовими, маркетинговими, так і логістичними засобами, тобто виходячи із концепції логістики (мислення категоріями повних витрат, системними категоріями), немає принципової різниці в тому, що редукція витрат досягнута за рахунок зниження логістичних витрат (витрат внутрішнього транспортування, запасів напівфабрикатів), а не зниження витрат на власне виробництво (наприклад, обробки, монтажу тощо), чи зниження витрат капіталу (фінанси), або ж за рахунок витрат дистрибуції, просування (маркетинг).

Це однаковою мірою стосується і скорочення тривалості виробничого циклу [57].

Із структури можливих об'єктів логістичних рішень у фазі виробництва доцільно відібрати ті, істотність впливу яких на витрати та тривалість циклу була б помітною.

Отже, мова йде про ефективні логістичні рішення, що мають достатнє поле вибору, та віднесені нами до типових. Такими типовими логістичними рішеннями у виробничій фазі доцільно розглядати [9]:

• - на стратегічному рівні: вибір оптимальної технології виробництва;
• - та тактичному рівні: визначення оптимальної виробничої партії;
• - на операційному рівні: оптимізація використання

технологічного часу.

Ідея оптимізації виробничої програми - мінімізація суми двох складових витрат: витрати запасів виробництва

(незавершеної продукції, напівфабрикатів); витрати переналагоджування виробництва (аналогічні до витрат замовлення).

Формування економіко-математичної моделі собівартості логістичного обслуговування виробництва одиниці продукції (Sb) залежно від величини партії визначають за формулою [9,с.21]:

де В - логістичні постійні витрати на партію виробів; 8, - змінні прямі логістичні витрати на одиницю продукції; N - кількість продукції в партії, визначена за формулою (3.2).

де Рз - обсяг річного замовлення; ї - кількість партій.

Тоді річні логістичні витрати на підприємстві-виробнику будуть:

Виконання процесу логістичної оптимізації виробничої програми підприємства та використання технологічного часу детально описана в роботі [57, с. 384-397].

Дистрибуція — це діяльність, зорієнтована на отримання прибутку, яка включає планування, організацію і контроль за способом розміщення готових виробів на ринку та представлення їх до продажу [9, с 22]

Дистрибуція спрямована на дві сфери дії: маркетингу (канал дистрибуції) та логістики (фізична дистрибуція - товарорух). Сфера дії маркетингу включає: вид, структура, кількість, учасники каналу, ринкова інфраструктура. До сфери дії логістики (товарорух) належить: обслуговування замовлень транспортування утримання запасів

В процесі дистрибуції товари долають кількісні, асортиментні, часові, просторові бар'єри власності. Ці бар'єри фактично відділяють виробників від кінцевих споживачів продукції. Ефективний процес дистрибуції товарів підприємствами передбачає виконання двох функцій:

координаційної та організаційної.

Координаційна функція включає:

збирання та передавання ринкової інформації;

- просування самого підприємства та його продукції;

- пошук та розміщення пропозицій купівлі-продажу; налагодження торговельних контактів;

- узгодження умов передавання прав власності тощо.

Її основним завданням є координація пропозиції товару з попитом на даному ринку. Базовими рішеннями є визначення довжини та ширини каналу дистрибуції, типів стосунків між його учасниками.

Організаційна функція включає: обслуговування замовлень; транспортування, складування;

прийняття рішення щодо запасів тощо.

Ця функція і є основою логістики дистрибуції.

Логістичні проблеми оптимізації дистрибуції товарів:

- який час поставки, виходячи із співвідношення витрат і доходів, необхідно вважати найбільш бажаним;

• - скільки необхідно пунктів поставки, якої вони повинні бути величини і в яких місцях розташовані,
• - які транспортні засоби найбільш вигідні і як їх краще використовувати;
• - чи є необхідність використовувати сторонні організації для функціонування дистрибуційної системи;
• - якою повинна бути упаковка товарів із врахуванням вимог фізичного розподілу.

Типові об'єкти рішень в логістиці дистрибуції виділяють наступні:

прогнозування попиту та планування потреб дистрибуції;

управління запасами і обслуговування клієнтів;

вибір каналів дистрибуції;

- усунення цільових конфліктів у збуті.

Логістичні концепції дистрибуції зведено в табл. 5.4.

Таблиця 5.4

Спрямованість дистрибуції

Планування потреб дистрибуції виконують логістики за допомогою модулів ТЖР та ІЖРII.

Поширеними логістичними проблемами в політиці запасів у дистрибуції є наступні:

• - чи мають бути запаси готової продукції чи ні;
• - якщо мають бути запаси готової продукції, то якого рівня;
• - чи весь асортимент готової продукції має бути в запасі;
• - чи доцільно управляти рівнем запасів готової продукції;
• - які моделі доцільно застосовувати в управлінні збутовими запасами;
• - які межі оптимізації управління запасами доцільно вибрати;
• - які критерії оптимізації необхідно використати.