Організаційно-економічний механізм адміністрування та партнерської взаємодії господарюючих суб'єктів у системі логістичного управління

Основою розбудови механізму управління господарюючими суб'єктами логістичного ланцюжка є процесно-функціональний підхід, коли кожна з фірм виконує одну з класичних логістичних функцій (постачання, транспортування, складування, дистрибуція).

Взаємодію між суб'єктами логістичної діяльності здійснюють на горизонтальному рівні (за відсутності вертикалі влади) на основі партнерських договірних відносин, закріплених відповідними договірними контрактами. У зв'язку з цим центральним реагуючим органом логістичного ланцюжка є посередницькі фірми, що здійснюють свою діяльність з використання аутсорсингу, тобто виконанням окремих операцій спеціалізованими фірмами (транспортними, експедиторськими, маркетинговими, консалтинговими і т.д.). Але логістичний аутсорсинг має власну специфіку: провайдери передають на аутсорсинг не другорядні а основні виробничі процеси (функції), фактично виконуючи роль інтегратора логістичного ланцюга.

Об'єктом управління є господарюючі суб'єкти, що здійснюють логістичний технологічний процес, реалізований ланцюжком логістичної поставки.

Вертикальне управління присутнє в окремих господарюючих суб'єктах, але його немає в ланцюжку в цілому.

Специфіка логістичної діяльності, яка об'єднує в єдиний комплекс з єдиною системною ціллю необхідну кількість господарюючих суб'єктів різного профілю, визначає специфічність організаційно-економічного механізму управління функціонуванням і розвитком логістичних систем - потоків, ланцюгів постачань та ін.

За класичним визначенням такий механізм управління являє собою організаційно чи віртуально структурований комплекс елементів - процесів, функцій, процедур, методів і інструментів -та взаємозв'язків між ними, що забезпечує досягнення єдиної головної цілі і формування, надання та використання інтегрованої логістичної послуги, яка відповідає логістичним критеріям 7И (необхідний продукт, в замовленій кількості, заданої якості, в необхідний час, у вказаному місці, конкретному замовнику з мінімальними витратами).

Елементами віртуального механізму логістичного управління є:

• - система цілей управління логістичною діяльністю;
• - логістичні бізнес-процеси та технологічні операції, управлінські процедури;
• - виробничі функції логістики і функції логістичного менеджменту;
• - форми, методи і технології прийняття управлінських рішень;
• - департаментизовані за логістичними цілями і підсистемами господарюючі суб'єкти логістичної системи, взаємодіючі шляхом суміщення принципів вертикальної ієрархії в межах окремого господарюючого суб'єкта та гетерархії горизонтальної взаємодії всього комплексу суб'єктів логістичної діяльності.

Головною проблемою є узгодження технологій, процедур управління та ресурсних можливостей локальних логістичних процесів та їх виконавців при досягненні спільної кінцевої мети.

Віртуальний механізм управління складається з 2-х підсистем:

- адміністрування і партнерства.

Підсистема адміністрування функціонує на внутрішньому рівні кожного підприємства логістичного ланцюга. Основою цієї підсистеми є чітко структурована ієрархічна схема підлеглості, розпорядництва і відповідальності. При цьому ієрархія владного підпорядкування і виконавчої дисципліни визначається:

• - посадовими правами, обов'язками, відповідальністю в межах встановлених повноважень;
• - необхідним рівнем професіоналізму менеджерів і виконавців на кожному ієрархічному щаблі;
• - харизматичними якостями фахівців з логістичного менеджменту у сфері комунікацій, співробітництва, партнерської взаємодії, знаходження компромісу інтересів.

В підсистемі адміністрування є обов'язковим жорстко документований зворотний зв'язок моніторингу виконання управлінських завдань, етапів і переходів логістичного ланцюга, результатів діяльності логістичних підрозділів підприємства.

Підсистема управління партнерською взаємодією суб'єктів логістичної діяльності функціонує на між організаційному рівні на основі добровільних угод про співпрацю в об'єднаному спільними цілями і призначенням логістичному ланцюзі постачань Для кожного партнера визначається:

• - перелік конкретних завдань, операцій, робіт і режимів їх виконання;
• - відповідальність за своєчасність і якість виконання завдань; право забезпеченість дій кожного суб'єкта логістичного ланцюга; розподіл ризиків і форм компенсації можливих втрат відповідно з долею участі в порушеннях, розподіл доходів і прибутків від спільної логістичної діяльності.

Основними принципами партнерського управління є:

- добровільна основа партнерських взаємовідносин; взаємна залежність в плані колективної відповідальності, розподілу повноважень і ризиків;

- спеціалізація і розподіл компетенції, ресурсів, видів і обсягів логістичних операцій;

- синергія логістичного ланцюга в результаті інтеграції зусиль, цілей і ресурсів учасників;

- спільна діяльність і узгодження логістичних бізнес-процесів на всіх рівнях і етапах починаючи з маркетингових досліджень ринкових потреб в логістичних послугах і завершуючи визначенням вартості логістичної послуги в цілому,

- можливості спільного використання потужностей кожного партнера в залежності від ситуаційних обставин для отримання взаємних вигід від партнерських відносин.

Взаємна довіра і системна результативність партнерства у логістичних системах гарантується рівноправністю, прозорістю, відкритістю і чесністю їх відносин.

На рис.5.4 наведено алгоритм формування партнерських відносин.

Основна сфера прийняття логістичних рішень в логістичній діяльності включає:

• 1)Узгодження інтересів учасників логістичного потоку в каналах розподілу.
• 2)Усунення постійно виникаючих конфліктів і розбіжностей між учасниками логістичного ланцюжка із залученням третіх осіб або арбітражних судів, спеціалізованих посередницьких фірм.
• 3)Визначення системних і локальних цілей і обмежень щодо управління запасами на кожному етапі логістичного ланцюжка.
• 4)Пошук і вибір джерел і об'єктів інвестиційних проектів логістичної інфраструктури.
• 5)Визначення видів і формування планів бюджетування різних видів логістичної діяльності. Функціонально-вартісний аналіз, яким враховувалася б кожна логістична функція. Формування центрів доходів, витрат, прибутку, відповідальності.
• 6)Визначення структури інформаційної підтримки логістики.
• 7)Управлінські рішення галузі управління логістичним персоналом, тобто розробкою персонал - технологій, програм спеціалізованої підготовки і перепідготовки. Визначається коло інтересів, генетичні здібності, можлива інтенсивність виконання окремих операцій. Персонал-технології: адаптація працівника на новому місці, пристосованість до операторської діяльності, побудованої на оцінці фізіологічних особливостей організму. Визначають рівень можливого навантаження, час фізичних перерв, час обідніх перерву.

Рис. 5.4. Схема управління партнерством в логістичних системах

1)Управління в області оперативного і стратегічного вибору, тактичних дій по оптимізації використання логістичних активностей, визначення резервів тощо.

Розглянемо більш детально особливості партнерської взаємодії підприємств в сучасних ринкових умовах.

Сучасний розвиток теорії управління характеризується зростаючим впливом інших наук та застосуванням їх досягнень. Однією із сучасних концепцій стратегічного управління є концепція синергії, яка передбачає управління ресурсами та інтегрованими видами діяльності організації з метою досягнення глобальної економії на масштабах виробництва.

Концепція синергії ще не набула в Україні такої популярності та застосування, як у розвинених країнах. Саме синергетика відіграє важливу роль у стратегічному управлінні організаціями, що функціонують в умовах нестійкості та невизначеності, завдяки створенню додаткових можливостей стратегічного розвитку, балансуванню ризиків у наборі видів діяльності створення та функціонування інтегрованого інформаційного простору тощо.

Коли мова йде про синергію, то йдеться передусім про позитивний ефект. Але той, хто об'єднує фактори, процеси, людей, має враховувати, що вони можуть і заважати один одному.

Важливим етапом впровадження концепції інтегрованої взаємодії буде визначення ефективності як плину процесу впровадження, так і сформованої на його виході системи. У даному випадку можливе використання моделі "витрати-прибуток" або загальноприйнятого визначення ефективності як співвідношення витрат і результатів Разом з тим, розрахунок ефективності організації спільного інформаційного простору можна базувати на оцінці відповідності інформації, що надана інформаційною підтримкою виробів системою, цілям і вимогам системи логістичного управління.

Інформаційна підтримка виробів та послуг - це сукупність інваріантних (по відношенню до продукції, підприємства й галузі промисловості) принципів управлінських технологій і технологій управління даними (інформаційних технологій), що реалізуються в інтегрованому інформаційному середовищі і поєднують інформаційні процеси всіх учасників життєвого циклу продукції, на основі міжнародних стандартів, які регламентують уніфіковані моделі даних та угоди про способи обміну ними.

Для цього слід оцінити забезпечення відповідності кількості та якості інформації реальним потребам у ній; відповідність орієнтації інформації на можливість використання в різних ланках і рівнях управління, встановити адекватність інформації; визначити оперативність й універсальність методів відбору інформації.

Існує декілька методів оцінки ефективності організації інтегрованої інформації у сфері управління логістикою, які враховують зазначені положення: метод життєвого циклу штучних систем (system life cycle analysis), методика оцінці переваг (applied information economics), розрахунок чистої доданої вартості (economic value added), методика управління ризиками (economic value sourced) та встановлення сукупної вартості володіння (Total Cost of Ownership) інформаційною системою. Ключовою відміною сучасної моделі ринкової конкуренції від традиційної є те, що підприємство не може діяти в ній, як ізольована структура, конкуруюча собі подібним. Воно стає елементом ланцюга постачання, тобто - сукупності організацій, яка приймає участь в різних процесах та видах діяльності, спрямованих на побудову цінності у вигляді товарів, послуг для кінцевого споживача.

Головним конструктивним елементом в такій конкуренції стає необхідність зробити конкурентоздатним весь ланцюг за рахунок зниження витрат і побудови високої додаткової вартості. Управління ланцюгом постачання в умовах конкуренції побудоване на впровадження партнерських відносин - укрупненні співпраці і довіри, а також розуміння того, що керуюче цілим завжди більше суми його складових.

Головний ефект партнерства полягає в використанні ресурсів і потужностей з синергетичним ефектом взаємодії партнерських організацій. Головною метою партнерств є побудова такої інтегрованої структури, котра спроможна не тільки забезпечити конкурентоздатність підприємств і отримання прибутку, але і досягти стабільного положення на ринку прибутку в довгостроковій перспективі. Безумовно, специфічні цілі кожного учасника логістичного ланцюга можуть відрізнятись від загальних, а, можливо і протистояти цілям інших учасників інтегрованих структур. Однак всі ці специфічні цілі окремих учасників повинні підкорятись одним загальним принципам, і основній меті інтеграції

• 1)Визначення типу організаційної структури: централізовані, децентралізовані, змішані, віртуальні.
• 2)Організація міжгалузевих зв'язків:одно – або багатогалузеві структури
• 3)Визначення масштабу господарської діяльності: регіональні, міжрегіональні, транснаціональні, геоекономічні.
• 4)Направленість ініціювання побудови "зверху вниз"” (за рішенням органів власності), "знизу до гори" або "по горизонталі" (за ініціативою учасників). Причому у випадку, коли ініціатором побудови інтегрованої структури виступає держава, то перевагою в економічній сфері є не отримання прибутку, а рішення задач забезпечення економічної безпеки, збільшення обсягів виробництва. Якщо ж це система світового рівня (ІSО, IKAO, СОТ та інш.), тоді їх функції носять регуляторно-нормативний характер.
• 5)Направленість інтеграції: вертикальна, горизонтальна, змішана. При чому, як зазначив А. Бадигін [39], вертикальна інтеграція може забезпечити більшу координацію при використанні взаємодоповнюючих високо спеціалізованих активів на різноманітних стадіях виробничого процесу; горизонтальна, яка більш властива логістиці - дозволяє добитись економії на умовах постійних витрат і реалізувати економію на масштабах виробництва. Змішана інтеграція надає значні масштаби для диверсифікації, яка дозволяє швидко реагувати на зміни ринкової ситуації і випускати та реалізувати нову продукцію.

На нашу думку, головна мета в реалізації структурно- організаційного аспекту погодження інтересів учасників інтегрованих структур - розбудова технологічних зв'язків між економічно взаємозв'язаними господарюючими суб'єктами, галузями, сферами. Партнерські зв'язки у сфері логістики с необхідною умовою договірних стосунків між кількома підприємствами, надаючи кожному з них можливість отримати певний рівень прибутку за рахунок розподілу їх участі в кінцевих результатів - доходах логістичної діяльності. Визначення найбільш ефективної форми партнерських стосунків можливе лише у процесі порівняльного аналізу варіантів співпраці. Створення системи моніторингу та регулювання логістичної діяльності у відповідності із прийнятими у розвинених країнах принципами і механізмами приводить до ряду складних теоретичних, методологічних та прикладних проблем, шо потребують вирішення. Виникає об'єктивна необхідність пошук та обґрунтування логістичної стратегії і тактики, як важливого фактору, що забезпечує ефективний розвиток сфер підприємницької діяльності з урахуванням особливостей ринку споживання.

Однією із основних тенденцій розвитку системи партнерських відносин в останні роки стала її трансформація із категорії "складова підприємницької культури" у категорію економічних відносин. Особливість цієї тенденції полягає у тому, що одночасно із дотриманням основних принципів економічних відносин система співпраці між підприємствами характеризується рядом притаманних лише їй особливостей.

Партнерські відносини - це багатосторонній розвиток ефективних форм співпраці, які спрямовані на залучення та використання наявних ресурсів для задоволення запитів споживачів та потреб підприємницьких структур [42]. Досягнення цієї цілі можливе лише за рахунок постійної координації етапів лої істинного ланцюга у відповідності із запитами споживачів.

Розподіл партнерських зв'язків підприємств здійснюється за сьома напрямками

• - відносини із постачальниками,
• - відносини із споживачами продукції (послуг), виробником якої є підприємство,
• - відносини із партнерами-аутсорсерами, які надають логістичному підприємству необхідні ділові послуги (менеджмент-консалтінг, аудит і т.д.).

Для вибору найбільш ефективної та адекватної щодо поставлених завдань форми співпраці з кожним окремим партнером необхідно розробити та узагальнити основні напрямки розвитку можливих партнерських зв'язків із одночасним групуванням їх по сферах підприємницької діяльності. Така класифікація і аналіз конкретних форм партнерських зв'язків за шістьма основними видами діяльності наведено в наведена у табл. 5.5.

Таблиця 5.5

Форми партнерських зв'язків за основними сферами підприємницької діяльності

Усі форми взаємовідносин між партнерами з метою отримання прибутку чи об'єднання зусиль для досягнення комерційних цілей маг бути зафіксовано у вигляді угод відповідної економіко-правової форми, що фіксують обмін цінностей між партнерами чи поєднання зусиль для досягнення кінцевих комерційних інтересів.

Особливу уваги у сфері партнерства, на нашу думку, займає матеріально-технічне обслуговування. Для цього можуть бути використані різноманітні форми партнерських зв'язків, включаючи концесію, франчайзинг, лізингову діяльність. В той же час ці ж самі форми організації співпраці між партнерами можуть бути застосовані у інших галузях народного господарства.

Сферу фінансового та страхового обслуговування регулюють здебільшого такі форми партнерських зв'язків як факторинг, комерційний трансферт, венчурне фінансування, фінансовий лізинг, хеджування тощо.

Важливе місце займає сфера підготовки кадрів для підприємницьких структур: партнерські зв'язки у такому разі організуються на базі співпраці із комерційними навчальними центрами, бізнес-школами, начальними закладами, що здійснюють дистанційне навчання, а також через різноманітні бізнес-інкубатори.

Незважаючи на певну умовність наведеної класифікації, форми партнерських відносин тісно переплітаються одне з одним, а отже, відбувається функціональне поєднання форм співпраці.

Термін "партнерські відносини" включає ряд типів стилю співпраці, серед яких - кооперація, координація і сумісна діяльність. [29].

Окремі характеристики дані відносин наведено в табл. 5.6. Серед всіх форм інтеграції партнерської взаємодії найбільш вдалим інфраструктурним ефектом у сфері логістики виділяють такий вид партнерських стосунків як альянси, які дозволяють фірмам підвищувати свою ефективність, усуваючи даремні витрати і дублювання в ланцюгу.

Таблиця 5.6

Відмінні ознаки типів партнерських відносин

Дана форма співпраці утворює такі типи відносин з фірмами - партнерами, які припускають сумісне використання конфіденційної інформації, інвестування активів в сумісні проекти і реалізацію крупних сумісних ініціатив, пов'язаних з тими або іншими удосконаленнями.

Поняттю альянсу велике значення приділили такі вчені, як Щербаков В.В. Уваров С.А. [14]. Головна ідея, яку пропонують автори, полягає в формуванні логістичного підходу до прийняття узгоджених стратегічних рішень суб'єктами логістичного ланцюга. Універсальність даної ідеї в тому, що її можна використовувати у будь-якій сфері діяльності: науково-технічній, виробничій, комерційній, через універсальність використання в ній ключових понять логістики і стратегії управління.

Використання та розвиток позитивного досвіду прийняття організаційних рішень, орієнтованих на проведення загальних, узгоджених стратегій учасників альянсу, повинно забезпечити функціонування логістичної системи, яка матиме чітко визначену структуру, кордони спілкування із зовнішнім

середовищем, наповнення інформаційними комунікаціями, а також сформовану структуру органів управління.

Існує дві базові системи розподіл ресурсів в ринкових та адміністративних командах. Перша пов'язана з прийняттям рішень, виходячи з орієнтації оперативно-тактичного характеру на максимізацію прибутку.

Для другої характерний недолік стимулів для кожного з учасників угоди, пов'язаних з складною ієрархічною структурою організації. Знищення та взаємна компенсація цих недоліків виконується в процесі конвергенції названих систем. Тобто утворюється винятковий механізм, який охоплює весь спектр обміну і розподілу ресурсів, які мають свою причинно-наслідкову мотивацію. Подібні формування отримали назву логістичних альянсів [55]. Ідея їх формування пов'язана з прийняттям узгоджених рішень суб'єктів ринку.

Типологія альянсів грунтується перш за все на розмежуванні альянсів конкуруючих і не конкуруючих компаній

Основні типи партнерств не конкуруючих фірм:

• 1)транснаціональні спільні підприємства, які, як правило, приводять партнерів до безумовного успіху в тому випадку, коли вибір місцевого партнера визначається цінністю його вкладу в розвиток спільного підприємства і якщо транснаціональний партнер дозволяє місцевому партнеру користуватися певною свободою дій при управління єдиним філіалом. У транснаціональних спільних підприємств протягом перших років їх існування відносно високий "рівень смертності", але потім вони стають практично "безсмертними". У результаті здійснення спільної програми співробітництва становище партнерів відносно один одного в цілому не змінюється: транснаціональний партнер зберігає за собою свої технології і методики створення нового продукту;
• 2)вертикальні партнерські угоди, за допомогою яких клієнти і постачальники можуть сутгєво підвищити ефективність виробництва, покращити якість продукції, знизити виробничі витрати і сприяти розвитку новаторських технологій. Збільшення кількості таких підприємств сприяє концентрації галузі, в якій діє підприємство-постачальник, оскільки слабкі конкуренти, які не спроможні стати надійними партнерами, стають "маргінальними" підприємствами або зовсім зникають;
• 3)міжгалузеві угоди, які, на перший погляд рідше приводять партнерські фірми до успіху, ніж інші типи. Це пояснюється, перш за все, невизначеністю, яка притаманна розвитку нових напрямків виробництва. Розвиток партнерства може мати два варіанти.

По-перше, партнерство може добитися повної або часткової автономії по відношенню до партнерів, які його створили і, таким чином, стати повністю незалежним і самостійним підприємством.

По-друге, кожен партнер може спробувати використати партнерство для того, щоб розвинути свої навички в новому напрямку виробничої діяльності, яку освоює спільно з партнером. У такому випадку конкурентна боротьба загостриться.

Основні типи партнерств фірм-конкурентів:

4)інтеграційні альянси, які створюють компанії для того, щоб отримати ефект масштабу виробництва при виготовленні окремих комплектуючих або здійснення обмеженої стадії виробничого процесу.

Логіка така: якщо один із партнерів - набагато більша компанія, ніж інший, то додаткові ринки збуту продукції для більш слабкого партнера не принесуть суттєвого прибутку, який перевершить витрати на створення альянсу, а економія, отримана за допомогою альянсу, не перекриє додаткових витрат на управління партнерськими стосунками. Часто інтеграційні альянси створюють з метою проведення спільних науково-дослідних робіт, координація яких дозволяє максимізувати прибуток від вкладених коштів.

5)псевдо концентраційні альянси, які створюють компанії

для виробництва єдиної продукції, яка належить всім партнерам. Вони виконують усі функції, які необхідні при організації спільного виробництва: науково-дослідні роботи, власне виробництво і комерційний розподіл продукції.

• 6)комплементарні альянси, в яких компанії для спільної виробничої діяльності об'єднують активи і науково-технічні розробки, різні за свої характером. При переході від одної стадії виробничого процесу до іншої продукт переходить від одного партнера до іншого, оскільки він володіє унікальними активами (наприклад, один партнер виготовляє продукцію, інший її реалізує).
• 7)логістичні альянси відслідковують три самостійних, але взаємопов'язаних аспекти:
  • - предметний (логістичний), визначає логістику господарських зв'язків, встановлених в процесі обміну товарно-матеріальними (продукція) і нематеріальними (послуга) цінностями.
  • - цільовий аспект визначає сутність загальної стратегії поведінки в комерції.
  • - організаційний аспект, визначає оформлення стосунків і побудову асоціативних структур.
• 8)стратегічні альянси зв'язують дві або більше компаній, що об'єдналися, щоб розділити ризики і винагороду заради досягнення конкретних, але, можливо, різних цілей. Стратегічні альянси розрізняють по ступеню контролю над власністю - від повного до обмеженого умовами контракту. На нашу думку, стратегічні альянси слід відрізняти від просто спільних підприємств. Під утворенням спільного підприємства розуміють створення нової компанії за рахунок внесків активів або бізнесу двох або більшого числа окремих фірм. Нова організація веде свій бізнес окремо від кооперації власника, але в його інтересах.

До основних чинників, які спонукають участь в стратегічних альянсах, можна віднести:

• - можливість отримання нових технологій, або виробничих можливостей;
• - скорочення фінансових ризиків;
• - скорочення політичних ризиків;
• - отримання доступу до регіональних, або міжнародних ринків;
• - підвищення своєї конкурентоздатності, або забезпечення конкурентоздатності в регіоні діяльності.

Стратегічний альянс може приймати різні форми, такі як:

• - спільні підприємства, створені для здійснення визначених проектів;
• - інвестиції в компанії, що вписуються в технологічні ланцюжки бізнесу;
• - ліцензійні угоди, коли компанія, що володіє визначеною технологією в одній країні, дає ліцензію компанії, що володіє часткою ринку в іншій країні.

Процес формування стратегічних альянсів складається з наступних етапів:

• 1)Обговорення "підґрунтя" для формування відносин в ланцюгах постачань;
• 2)Розробка концептуальної моделі створення альянсових відносин в ланцюгах постачань;
• 3)Визначення чинників, які необхідно враховувати при виборі партнера по альянсу;
• 4)Обговорення різних варіантів довіри, що виникає при таких відносинах;
• 5)Обговорення найважливіших методів формування довіри в ланцюгу постачання.

Узагальнюючи викладені вище можливі концепції партнерства, ми вважаємо доцільним орієнтуватись на економічну сутність та максимізацію ефекту взаємодії, яка породжує комплементарні вигоди інтегрованих зусиль окремих суб'єктів логістичної системи. На відміну від конкурентних стосунків, існування партнерської взаємодії можливе лише при складанні відповідних узгоджених стосунків в логістичному ланцюзі постачання, а також при наступних умовах:

• - наявність достатньо стійких господарських зв'язків;
• - наявність визначеного ступеня організації економічного потоку,
• - наявність загальносистемної мети, яку розділяють усі учасники логістичного ланцюгу;

- наявність бажання в усіх учасників ланцюгу до пошуку і встановленню компромісу.

Коли всі зазначені умови будуть виконані, логістична оптимізація знищить конкуренцію і складе всі умови для побудови стійких та довгострокових партнерських стосунків та їх синергетичного ефекту. Таким чином, наведена технологія організації управління логістичної системою, зорієнтована на розширення взаємодії між її учасниками на засадах синергії.