Міжнародні транспортні системи

Відповідно до постанови Кабінету міністрів України "Про створення в Україні транспортних коридорів та входження їх до міжнародної транспортної системи" N 1324 від ЗО жовтня 1996 р. [14], з метою прискорення комплексного розвитку єдиної транспортної системи України, входження її до міжнародної транспортної системи, сприяння розв'язанню соціально-економічних проблем Кабінет Міністрів України постановив, вважати створення транспортних коридорів та входження їх до міжнародної транспортної системи пріоритетним загальнодержавним напрямом розвитку транспортно- дорожнього комплексу. Крім того, варта уваги також Постанова про створення та функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів в Україні N 821 від 04 серпня 1997 р. [15].

Україна в європейсько-азіатському транспортному просторі представлена всіма видами транспорту. Розвиток транспорту в країні обумовлений її географічним положенням, зокрема розміщенням у центрі Європи. Через Україну з давніх-давен проходили торговельні шляхи із Заходу на Схід та з Півночі на Південь. Кожний період історико економічного розвитку наклав свій відбиток на формування транспортної системи України, і взагалі транспорт в Україні розвивався паралельно і взаємопов'язано з відповідними процесами в Європі. Нині транспортна мережа в Україні - це розвинута система транспортного сполучення між населеними пунктами й об'єктами господарського призначення для всього євразійського материка.

Транспортний комплекс України має тісні зв'язки з транспортними системами багатьох країн Європи та Азії. Основні торгові й транспортні шляхи через Україну нині з'єднують і в перспективі з'єднають:

• - країни Центральної Європи і країни СНД з використанням двох основних ходів - Чопського і Мостиського, а також Ягодинського та Рава-Руського, що розвиваються досить активно;
• - країни Південної Європи, Близького Сходу, а в перспективі й Африки і країни СНД з використанням Ренійського і Вадул-Сирецького ходу, а також Ренійського та Унгенського через територію Молдови;
• - порти Чорного моря - з великим потенціалом країн південної частини земної кулі та країн Балтики, Скандинавії,
• - країни Середньої Азії, Китаю, Далекого Сходу і Західної Європи з використанням двох основних ходів через Донбас та Закавказзя.

Наведені зв'язки і напрями чітко визначають необхідні міжнародні транспортні коридори, дозволяючи виділити їх серед існуючих залізничних ліній і розпочати роботи щодо приведення цих ліній у відповідність до міжнародних вимог у питаннях інфраструктури, експлуатації та організації перевезень.

Враховуючи те, що заплановані транспортні зв'язки вимагають створення могутньої мережі коридорів нашою країною, яка практично покриває існуючу мережу основних магістральних ходів країни, доцільно розглядати дані коридори як єдину систему. Крім цього, необхідно планувати розвиток такої системи комплексно, взаємоузгоджені, встановивши пріоритетність створення коридорів для України, а також терміни.

Організування процесів формування статики логістичного управління ґрунтується на методах проектування робіт та проектування організацій.

На першому етапі проектування робіт формують повний перелік робіт із відповідною оцінкою їх змісту, масштабів, складностей, кількості необхідних міжособистісних зв'язків відносно даної роботи. В даному випадку робота - це спеціалізована, закріплена за певним виконавцем операція, яка є невід'ємною складовою виробничого процесу.

Другим етапом є нормування витрат часу на виконання кожної з операцій чи робіт. Основними якостями роботи є: автономність, закінченість, результативність, специфічність, взаємодія. Модель проектування роботи включає:

• - постановку завдання;
• - регламентацію, тобто технологію виконання, рівень кваліфікації працівника, необхідне технічне оснащення;
• - проектування роботи у вигляді розробки технологічної карти з наведенням витрат часу, місця операції в загальному процесі;
• - сприйняття роботи, тобто ступінь розуміння та вміння працівника, його емоційний настрій на виконання дій;
• - безпосереднє виконання робіт з оцінкою результатів.

Найважчим на етапі проектування роботи є визначення

необхідних витрат робочого часу з використанням хронометражу, аналітичної оцінки очікуваної тривалості виконуваних дій та дослідно-статистичного визначення норми часу.

На третьому етапі формують систему взаємозв'язків між окремими операціями закінченого виробничого процесу, в ході якого передбачено виконання таких дій:

• - прогноз та комплексність виконання усіх необхідних операцій для створення споживчої цінності продукції, яка випускається;
• - черговість виконання робіт (послідовна, паралельна, послідовно-паралельна, взаємопов'язана, групова) вимагає створення комунікацій, тісної співпраці, групового рішення.

Таким чином створюються передумови для партнерської взаємодії окремих співробітників.

На четвертому етапі моделювання вдосконалення організації робіт, націлене на підвищення їх ефективності, якими, зокрема, можуть бути: модель вузької спеціалізації працівників;

• - розширення масштабу робіт через виконання додаткових функцій;
• - модель збагачення роботи за рахунок розширення інформаційних зв'язків;
• - модель ротації робіт, тобто їх періодичного змінення. Департаментазація логістичних систем управління На основі специфікації роботи виконавців формують організаційну структуру підприємства залежно від таких чинників:
• - вибору рівня централізації та децентралізації управління,
• - визначення раціональних рівнів спеціалізації та інтеграції;
• - процесів департаментизація, тобто об'єднання виконавців у структурні підрозділи, які характеризуються єдністю цілей та відносною однорідністю виконуваних функцій.

На підприємствах можливі різні організаційні структури управління логістикою. Найпоширенішим на сьогодні є приєднання логістичних функцій до управління маркетингом, як це схематично зображено на рис. 6.4.

Рис. 6.4. Схема поєднання функцій логістики з управлінням маркетингом

У іншому випадку управління логістичною діяльністю підприємства може бути відокремленою від маркетингового управління, в такому випадку структура управління матиме інші складові (рис. 6.5).

Рис. 6.5. Схема управління відділом логістики окремого від управління маркетингом

Організація логістичного управління передбачає різну зорієнтованість структур, зокрема на. процес, тобто виконання ідентичних операцій; ринок, тобто сумісну реалізацію постачання продукції та послуг споживачеві; логістичний канал, тобто систему управління загальними діями суб'єктів логістичного ланцюга чи потоку. Отже, у сучасних умовах логістична інфраструктура будь якого підприємства може бути побудована на принципах департаментизації, а саме: функціональному, процесному, дивізіональному, змішаному.