Економічні методи логістичного управління

У даний час у всьому світі найбільше розповсюдження отримала змішана, багатоукладна економіка, в якій співіснують регульовані ринкові механізми для приватного підприємництва і державне регулювання, в основному через податкову систему і адміністративну дію в корінних, базових галузях економіки, а також в соціальній сфері.

Для успішного функціонування економіки в регульованих ринкових відносинах важливе значення мають ті галузі знань, які займаються проблемами ринку, а також проблемами руху продукції від виробників до споживачів. До цих галузей знань слід віднести логістику (логістичні технології) і маркетинг.

Наведене можна пояснити тим, що "У ринкових умовах господарювання провідне місце належить економічним методам управління, які орієнтують діяльність бізнес-суб'єктів на задоволення ринкового попиту на товари і послуги. Причому, всі ланки логістичної ланцюга, починаючи з виробництва сировини, матеріалів, включаючи їхнє перероблення і виготовлення продукції, придатної для задоволення ринкового попиту, і закінчуючи реалізацією і після продажним обслуговуванням цієї продукції, повинні орієнтуватися на потреби кінцевих споживачів.

До економічних методів логістичного управління в умовах насиченого ринку слід віднести, маркетинг, аналіз і планування, комерційний розрахунок, ринкове ціноутворення, стандарти (положення) бухгалтерського обліку тощо" [33, с. 223]. Економічні методи управління — це сукупність засобів та інструментів, які цілеспрямовано впливають на створення умов для функціонування й розвитку підприємництва.

Важелі економічного механізму відповідають соціально-економічній природі підприємства і є одним із факторів розвитку виробництва та обміну на ринковій основі. В зв'язку з цим особливого значення набуває вивчення того нового, що внесено практикою у зміст комерційного розрахунку як важливого методу господарювання. За визначенням Чумаченка Н.Г., він синтезує у собі як функції управління, так і економічні важелі та інструменти, які спрямовані на порівняння витрат і результатів та забезпечення прибутковості виробництва.

За результатами наукових досліджень Л. В. Фролової, "найбільшою увагою у логістичному управлінні користуються економічні методи, оскільки логістичні відносини є основною складовою ринкових відносин, бо засновані на потребах споживачів. Економічні методи управління логістичними процесами і потоками підприємств здійснюються за допомогою спеціальних важелів інструментів, які використовують власники підприємства, його трудовий колектив і кожний працівник.

Конкретний набір і сутність економічних важелів та інструментів логістичного управління визначається специфікою функціонування логістичної системи, якої є підприємство.

Економічні методи логістичного управління можна згрупувати за такими ознаками:

• - відповідність логістичним функціям управління, найперше, моніторингу, плануванню, прогнозуванню, аналізу і контролю;
• - ринкові механізми господарювання, до яких відносять: маркетинг, конкуренцію, комерційний розрахунок, ринкове ціноутворення, еквівалентність обміну, направленість на задоволення платоспроможного попиту на товари, послуги і трудові ресурси;
• - кількісні оцінки, які забезпечують економіко-статистичні методи, економіко-математичне моделювання, системний аналіз, кібернетика, дослідження операцій, прогностика, кваліметрія, функціонально-вартісний аналіз, методи оцінки рівня обслуговування, контроль і управління запасами (АВС, ХУ7), управління ризиками, оптимізація діяльності.

Взагалі, очікується, що на основі логістичних підходів економічні методи повинні отримати втілення в практиці виробничих структур - у виробників і виробничих споживачів, а також в системі комерційно-посередницьких організацій і підприємств. За допомогою цих методів забезпечується економічна зацікавленість господарюючих суб'єктів в підвищенні ефективності кінцевих результатів господарської діяльності за рахунок економії і прибутку від логістичних операцій і послуг.

Інша група задач вдосконалення матеріалопотоків стосується взаємодії комерційних посередників між собою, з іншими суб'єктами товарного ринку і транспортними підприємствами, розвитку і підвищення ефективності системи складування продукції. Рішенню цих задач також значною мірою сприяють логістичні форми і методи управління.

Економічний механізм функціонування та розвитку підприємств припускає використання методу комерційного розрахунку, виходячи із глобальної господарської політики і цілей підприємства, зокрема в галузі забезпечення рентабельності виробництва та збуту, розподілу капіталовкладень і розташування виробництва; фінансування й кредитування; розвитку технології, кадрової політики, політики придбання нових підприємств і структури капіталу тощо.

Прийняття централізованих рішень з цих питань поєднується з диференційованим підходом до окремих підрозділів в залежності від характеру та змісту їх діяльності, територіального розміщення підприємств і ступеня участі в загальній виробничо-збутовій діяльності підприємства.

У рамках комерційного розрахунку використовують такі економічні важелі та інструменти, як політика в галузі ціноутворення, витрат виробництва, фінансування та кредитування. Ця політика спрямована на отримання стійкого прибутку, що є кінцевою метою комерційного розрахунку.

Виявлення внутрішніх взаємозв'язків різноманітних елементів економічного механізму функціонування та розвитку логістики припускає необхідність розгляду їх у процесі централізованого управління. Це обумовлено тим, що їх визначають та встановлюють на основі політики, яка розроблена й здійснена на вищому рівні управління підприємством [33, с. 223-225].

Загалом, методологія логістичного менеджменту формується на основі інтеграції наукових підходів та практики реалізації принципів і процедур управління маркетингом виробництва, логістикою доставки та стратегією використання об'єктів постачання (рис. 7.2).

Отже, економічні методи логістичного управління реалізують матеріальні інтереси участі людини у виробничих процесах шляхом використання товарно-грошових відносин. Ці методи мають два аспекти реалізації. Перший — це управління, орієнтоване на використання створеного на державному рівні економічного сегменту загального зовнішнього середовища. Зміст цього аспекту зокрема складає: формування системи оподаткування; визначення амортизаційної політики; формування митної політики; визначення мінімального рівня заробітної плати тощо[33].

Другий аспект пов'язаний з управлінням, орієнтованим на використання різноманітних економічних категорій, таких як фінансування, кредитування, ціноутворення, економічні санкції і таке ін

Рис. 7.2. Методологічні основи логістичного менеджменту

Спеціалісти з логістики прагнуть забезпечити інтеграцію матеріально-технічного забезпечення, транспорту і передачі інформації про рух товарів в єдину систему, що повинно підвищити ефективність роботи в кожній з цих областей окремо і міжгалузеву ефективність в цілому.

Теоретичні положення логістики широко втілюють в практичну діяльність фірм, що дає відчутний економічний ефект у вигляді скорочення витрат і часу обігу.

При цьому основна економія витрат обігу формується за рахунок зменшення об'ємів складських запасів матеріальних ресурсів, а економія часу - за рахунок підвищення швидкості їх доставки.

Для вирішення важливих логістичних задач або можливого наближення до цього рішення необхідно застосовувати економічні методи.

Перелік задач, в яких варто застосовувати економічні методи може бути наступним:

• - забезпечення адекватності, взаємної відповідності упредметнених (матеріальних, трудових) і інформаційних потоків;
• - оптимізація стратегії і технології фізичного переміщення ресурсів і товарів;
• - стандартизація форм напівфабрикатів і упаковки;
• - визначення необхідних об'ємів ресурсів на стадіях заготівки, виробництва, складування і транспортування;
• - оптимізація виробничих запасів;
• - максимально можливе скорочення часу зберігання і транспортування вантажів.

Логістика може дозволити вирішити цілий ряд проблем сфери обігу, найважливішими з цих проблем є:

• - визначення системи оптимальних пропорцій між об'ємами виробництва, складування і перевезень;
• - зниження витрат від лавиноподібного зростання втрат при збоях і простоях;
• - встановлення раціонального рівня кооперації в системі власне виробництва, зберігання і перевезень;
• - формування раціональної структури потоків управлінської інформації без запізнювання по відношенню до виробничого процесу.

Особливе значення серед економічних методів має оптимізація, оскільки основним призначенням логістичного управління є формування економічно-ефективних потокових процесів і потоків на основі мінімізації сукупних витрат і максимізації прибутку з урахуванням забезпечення соціального ефекту.

Формування таких потокових процесів, потоків і систем потребує вироблення і прийняття логістичних рішень, направлених на забезпечення ефективного функціонування і розвитку логістичної системи підприємства в макрологістичному середовищі.

До найбільш прийнятних нині оптимізаційних методів управління слід віднести такі:

• - диференціальні обчислення; метод множників Лагранжа;
• - аналіз повних витрат на організацію товароруху і приростів таких витрат у випадку, якщо вони забезпечують економію сукупних витрат;
• - лінійне програмування;
• - метод рішення транспортної задачі, який найчастіше застосовують при організації вантажоперевезень;
• - цільове програмування, що найчастіше використовують як програмно-цільове, цілочислове програмування, яке можна використовувати при рішенні задач розподілу ресурсів;
• - динамічне програмування, застосування якого найдоцільніше при розв'язанні багатоітераційних задач організації ресурсо руху;
• - квадратичне і нелінійне програмування; моделі черг, які засновані на теорії масового обслуговування; мережні моделі, що дозволяють описувати потоки різних типів взаємозв'язку і сприяють пошукам критичного шляху; методи передбачення і запобігання (мінімізації) втрат від ризиків.

Економічні методи логістичного управління ґрунтуються на моніторингу, маркетингу, комерційному розрахунку, кон'юнктурі ринку, конкурентній боротьбі за ринки збуту тощо.

Логістичне управління неможливе без методів якісної оцінки на основі думок журі, експертів, моделі очікувань споживачів, а також неформальних підходів, які передбачають використання таких способів інформування: вербальний - отримання і передача інформації шляхом переговорів, за допомогою радіо, телебачення, Інтернет або прямого спілкування з людьми; письмовий - через газети, журнали, звіти тощо, отримання інформації за допомогою економічної розвідки.

Глибинне коріння економічної конкуренції як механізму ринкової рівноваги має свій початок в матеріальних потребах та інтересах людини. Переплітаючись і стикаючись, економічні інтереси (а це усвідомлені потреби конкретної людини) висвічують усю гаму економічних відносин і механізм, що їх збалансовує, - ринок. Саме в ринково - конкурентному середовищі економічні інтереси формуються в ринкову складову суспільної необхідності. Методи логістики виступають надійним інструментом для підвищення конкурентоспроможності на товарних ринках.

В системі узгодження інтересів господарюючих суб'єктів логістики можуть виступати промислові або торгові підприємства, територіально-виробничий комплекс, сукупність виробничих і інфраструктурних елементів, а також зв'язків на різних рівнях (локальному, регіональному, державному).

Конкуренція заперечує безвідповідальність і передбачає постійне прагнення бути попереду, досягати успіхів. Ринок переважно шляхом самоорганізації й дійового зворотного зв'язку перманентно підштовхує розвиток суспільного виробництва через персоніфікованих суб'єктів його, наближаючи плани до реальності.

Ринкові механізми гарантують також, що будь-який продукт (товар) буде донесено до споживача через систему управління інформаційними і матеріальними потоками в процесі руху товарів фахівцями, які вміють робити його якнайкраще і з найменшими витратами.

Відносини конкуренції є загальною та обов'язковою умовою функціонування логістичного механізму як способу узгодження та синхронізації рішень, потреб споживачів і власників.

Усталені звички і традиції у логістичній сфері змінюються лише в тому випадку, якщо меншість, що є носієм бажання й здатності не зупинятись на досягнутому, експериментувати, рухатись уперед, зуміє вказати перспективу й шляхи досягнення її більшості трудівників, спонукає їх іти за собою. Лише через тактику малих, але цілком конкретних і усвідомлених іншими перемог виховується смак економічної конкуренції, зумовлюється її подальший розвиток

В умовах жорсткої конкуренції ефективність логістичної мережі є не просто вимогою, виконання якої веде до успіху. Воно є необхідною умовою для виживання підприємства. Ефективні конкурентні рішення щодо управління логістичною мережею допомагають формувати адаптивні логістичні мережі, надаючи підприємствам засоби для планування і реалізації, які дозволяють управляти операціями в рамках підприємства, і сучасні технології для організації і координації спільної роботи, які націлені на розширення цих операцій за рамки підприємства.

У результаті упровадження цього рішення підприємства одержують вимірні і істотні переваги завдяки скороченню витрат, підвищенню рівня сервісу і продуктивності, що зрештою приводить до більш високої рентабельності бізнесу компанії, підвищення конкурентоспроможності.