ПЕРСОНАЛ-ТЕХНОЛОГІЇ ПІДГОТОВКИ МЕНЕДЖЕРІВ З ЛОГІСТИКИ

Персонал-технології - це образ поведінки керівника, дотримуючись якого, він за допомогою необхідної документації і слів, звернених до співробітників, може домогтися вирішення поставленого завдання з необхідною якістю та в установлені строки.

(Тарасов В.К., опыт работы Таллиннской школы менеджеров)

Завдання і зміст підготовки та перепідготовки менеджерів з логістики

Якість персоналу будь-якого підприємства, у тому числі і підрозділів логістики, залежить від організації підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації персонал.

Підготовка персоналу - це дії організації, спрямовані на розвиток знань і навичок працівників з метою підвищення їх трудової віддачі, кар'єрного і кваліфікаційного зростання.

Професійна підготовка - це цільове і конкретно орієнтоване навчання, кінцева мета якого - забезпечення підприємства працівниками, чиї професійні якості повното мірою відповідають виробничо-комерційним цілям.

Перепідготовка кадрів - це процес поглиблення наявних і засвоєння нових знань і навичок, обумовлених підвищенням кваліфікаційних вимог, необхідністю засвоєння суміжних галузей знань чи професій, переведенням на іншу роботу.

Підвищення кваліфікації означає набуття знань і навичок в межах наявної професії чи спеціальності, але більш високої якості або з більш високими вимогами.

Сучасні персонал-технології підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації професійних кадрів з логістики орієнтовані на формування і розвиток системи як професійних, та і загально особистісних компетенцію.

Як стверджують фахівці, компетентнісний підхід є більш продуктивним для оцінки професійного розвитку сучасного фахівця, оскільки дозволяє більш глибоко оцінити його професіоналізм. Компетентна людина знає не тільки як зробити (тобто володіє уміннями), але і те, чому треба робити саме так, здатна здійснити вибір з арсеналу своїх умінь, які щонайкраще відповідають умовам даної ситуації. Знання, навички і властивості самі по собі ще не роблять людину компетентною, хоча вони є складовою частиною компетентності, її матеріалізованою сутністю. Тільки інтеграція цих елементів у єдине ціле може скласти компетентність.

"Компетентність - це сума умінь, помножена на морально-вольові якості людини, її мотивацію і прагнення" [3, с.426].

Професійна компетентність - це виявлені на практиці прагнення і здатність (готовність) реалізувати свій потенціал для успішної продуктивної професійної діяльності, усвідомлюючи її соціальну значимість і особисту відповідальність за її результати, необхідність постійного само оцінювання і удосконалювання цієї діяльності.

В існуючих визначеннях підкреслюють наступні сутнісні характеристики професійної компетентності [3]:

• - ефективне використання здібностей, що дозволяє плідно здійснювати професійну діяльність відповідно до вимог робочого місця;
• - оволодіння знаннями, уміннями і здібностями,

необхідними для роботи зі спеціальності при одночасній

автономності і гнучкості в частині рішення професійних проблем; розвинуте співробітництво з колегами і професійним міжособистісним середовищем;

- здатність працювати ефективно в широкому форматі

контекстів з високим ступенем саморегулювання,

саморефлексії, самооцінки; швидкою, гнучкою й адаптивною реакцією на динаміку обставин і середовища.

Менеджер з логістики повинен володіти як загально менеджерськими, так і специфічними логістичними компетентностями.

У табл. 8.1 вміщено перелік кластерів компетентності та їх форми прояву, запропонованих Івановою І.В. на основі [18, 19, 20,21].

Таблиця 8. 1

Модель універсальної компетентності менеджера за Р.Бояцисом

Серед професійних компетенції важливу роль відіграють спеціальні, тобто ті, які відображають здатність фахівця займати ту чи іншу посаду на підприємстві чи в організації.

Сутність специфічних компетентносте менеджера з логістики визначається специфіка логістичної діяльності підприємства чи організації, роль і повноваження логістичного підрозділу в загальній структурі управління.

Управління базою логістичних знань повинно постійно націлювати вищий і середній рівні персоналу служб логістики компаній на те, що теоретична підготовка сучасного логіста все більшою мірою зміщується в бік знань методів і моделей оптимізації логістичних бізнес-процесів в ланцюгах поставок, прийняття рішень в умовах ризику та невизначеності вихідних даних, моделювання складних логістичних систем, використання широкого спектру прикладних програмних продуктів та інформаційно-комп'ютерних технологій.

Сфера професійної діяльності сучасного менеджера з логістики - це вже не тільки добре знайомі всім види операційної діяльності, такі, наприклад, як перевезення, оформлення товарно-транспортних документів, комплектація замовлення, зберігання товарів на складі, навантаження-розвантаження транспортних засобів, митне "очищення" вантажів тощо.

Сьогодні фахівці з логістики різного рівня ієрархії управління фірми (топ-менеджери, координатори логістичного процесу в закупівлях, дистрибуції та виробництві, аналітики та функціональні логісти) займаються проблемами, пов'язаними з вибором та обґрунтуванням корпоративної стратегії логістики, застосуванням сучасних логістичних концепцій і технологій в ланцюгах поставок, прийняттям оптимальних управлінських рішень в функціональних областях логістики фірми, вибором інформаційних систем і програмних продуктів, що підтримують логістику і 5СМ, моделюванням і оптимізацією логістичних бізнес-процесів в ланцюгах поставок і іншими важливими питаннями створення ефективної логістичної системи компанії.

Менеджери з логістики на підприємствах відіграють значну роль у вирішенні міжфункціональних конфліктів для досягнення загальних корпоративних цілей, і між організаційній координації - узгодженні дій компанії з її контрагентами (в тому числі по вирішенню конфліктних ситуацій, пов'язаних з параметрами логістики) для досягнення запланованих цілей ланцюга поставок.

Як показала практика передових компаній, передача службі логістики ролі арбітра в конфліктних ситуаціях і використання при цьому розрахункової схеми економічного компромісу, при якому досягається оптимальне витрачання ресурсів, стало суттєвим фактором зміцнення авторитету логістики в оптимізації загальних витрат.

Ще однією найважливішою сферою логістики є управління запасами. Формування запасів пов'язане з дискретністю поставок, випадковими коливаннями в попиті (у різні періоди між поставками і їх обсязі) і змінами, пов'язаними з сезонністю попиту, підвищенням цін, інфляцією.

Іншими словами, створення запасів визначає сезонний характер виробництва продукції та транспортування, а також необхідність елімінування логістичних ризиків і згладжування диспропорцій між ланками ланцюгів поставок.

Вибір системи управління запасами є дієвим механізмом підвищення ефективності функціонування логістичної системи. На жаль, основні системи управління, до яких відносяться системи з фіксованою періодичністю замовлення (ФПЗ) і з фіксованим розміром замовлення (ФРЗ), в чистому вигляді застосовні лише до обмеженого кола реальних ситуацій, обумовлених великою кількістю чинників внутрішнього середовища і зовнішніми впливами, зокрема порядком взаємодії постачальників і споживачів і т.д.

Базу знань сучасного менеджера з логістики становить широкий спектр сучасних аналітичних методів і моделей в логістиці, зокрема, проблеми багатокритеріальної оптимізації логістичних бізнес-процесів в ланцюгах поставок, управління багатономенклатурними запасами, аналітичні проблеми оцінки впливу логістики на ефективність бізнесу, задачі оптимальної маршрутизації та інші.

Важливе місце в сучасній системі підготовки менеджерів з логістики займають питання підвищення стійкості і надійності ланцюгів поставок в аспекті логістичної інтеграції.

Сьогодні стійкість і надійність стали найважливішими параметрами функціонування ланцюгів поставок, поряд з наданим рівнем логістичного сервісу і витратами. При цьому дані характеристики досить тісно взаємозв'язані між собою і, якщо зниження логістичних витрат і збільшення продажів може бути досягнуте за рахунок локальної оптимізації, то саме стійкість виступає як критерій ефективності всього ланцюга поставок. Іншими словами, підвищення стійкості ланцюга поставок та зниження її уразливості має стати однією з пріоритетних цілей управління ланцюгами поставок в умовах економічної кризи.