Структура психіатричних закладів

Психіатричну допомогу хворим надають у стаціонарних, амбулаторних і напівстаціонарних, або проміжних, психіатричних закладах. Це єдиний комплекс різних за профілем, призначенням і змістом роботи психіатричних установ, до яких належать психіатричні лікарні, диспансери (обласні, міські та міжрайонні), спеціалізовані центри (республіканські, обласні, міські та районні), психоневрологічні та психосоматичні відділення і кабінети в складі широкопрофільних міських і районних лікарень і поліклінік; денні стаціонари та лікувально-виробничі майстерні при психіатричних лікарнях, центрах, диспансерах, які є проміжною ланкою в лікувально- діагностичному та реабілітаційному процесі між стаціонарними й амбулаторними психіатричними закладами. Крім того, питання психіатричної служби розробляють у науково-дослідних інститутах, на психіатричних кафедрах вищих навчальних медичних закладів.

Психіатричні стаціонари

Стаціонарну допомогу психічнохворим надають у психіатричних лікарнях, центрах, стаціонарних відділеннях диспансерів, психоневрологічних і психосоматичних стаціонарних відділеннях при обласних, міських і районних лікарнях, а також у психоневрологічних інтернатах системи Міністерства соціального захисту населення та деяких інших відомств.

Кожна психіатрична лікарня закріплена за окремою територією, має відповідний радіус обслуговування і розрахована на певну кількість хворих. Ліжковий фонд психіатричних лікарень становить від 200 до 1 400 ліжок. Як і в лікарнях загального профілю, до структури психіатричної клініки входять приймальне і різноманітні лікувально-діагностичні відділення та допоміжні підрозділи. Залежно від віку і статі хворих, перебігу та стадійності психічних захворювань, нозологічної специфічності психічних розладів, конкретних завдань і функцій, які визначають органи охорони здоров'я, лікувальні відділення розподіляють на загальнопсихіатричні та спеціалізовані. Своєю чергою, до їхнього складу входять заклади для дорослих і дітей, чоловіків і жінок, а до складу вузькоспеціалізованих — геронтопсихіатричні, психосоціальної реабілітації, кризові, відділення для лікування хворих із первинним психотичним епізодом, соматопсихіатричні, епілептологічні, для судово-психіатричної експертизи, примусового лікування, інфекційні, туберкульозні, госпітальні, реабілітаційні, психосоматичні та ін. Зазвичай у відділенні перебувають хворі однієї статі, проте в деяких клініках в одному відділенні лікування отримують і чоловіки, і жінки. Можлива й така спеціалізація відділень: відділення лікувально-діагностичні (для первинних хворих); відділення активної терапії (для повторних хворих із загостренням недуги, які потребують активного лікування, переважно медикаментозно-біологічними методами); відділення соціальної терапії (для пацієнтів із хронічними рецидивними психозами, що потребують підтримки і насамперед соціально-психологічної реабілітації). Крім того, є інші спеціалізовані відділення. У складі психіатричних лікарень можуть відкривати також наркологічні диспансери зі стаціонарами або наркологічні клініки, або ж відповідні відділення.

Усім пацієнтам, які перебувають на лікуванні в стаціонарі, залежно від їхнього психічного і соматичного стану поряд із медикаментозно-біологічною та психологічною терапією призначають відповідний режим: обмежувальний, диференційованого спостерігання, відкритий, напівстаціонарний (денний стаціонар) або часткової госпіталізації. Режим призначає лікар-психіатр ще в приймальному відділенні. Його розпорядження обов'язково фіксують у медичній документації. Від режиму, який періодично переглядають з урахуванням стану хворого, залежать подальші лікарські призначення.

У межах відділення хворих у палатах розташовують диференційовано. Без крайньої потреби їхнє пересування не обмежують, що дає змогу запобігти можливим ексцесам під час психомоторного збудження хворих або в разі намагання заподіяти собі чи сусідам якусь шкоду (суїцид, агресія, гомоцид та ін.).

Сучасна психіатрична лікарня має бути забезпечена не лише міцною лікувально- діагностичною базою, новою медичною технікою і апаратурою, а й належними побутово-житловими умовами, аби хворі почувалися зручно. Внутрішнє планування приміщень, зокрема палат і лікувально-діагностичних кабінетів, їх меблювання не мають відрізнятися від оснащення звичайних лікарень. Крім того, потрібно, аби кожна психіатрична клініка мала клуб, спортивні зали, майданчики, тенісні корти, дендропарк, культові споруди, комплекс магазинів і кафе, службу побутового сервісу та ін. Правила внутрішнього розпорядку для хворих і відвідувачів мають ґрунтуватися на принципах партнерства, взаємодопомоги, дотримання прав і свобод людини.

В останні десятиліття спостерігають тенденцію до так званої деінституціалізації (максимальне виведення пацієнтів за межі лікарні), доведення розмірів психіатричних лікарень до 300—500 ліжок, ліквідації засобів штучного обмеження свободи пацієнтів. Клініки розглядають як місце не ізоляції хворого, а тимчасового перебування на час лікування, в яких палати мають бути розраховані не більш ніж на 1—3 особи, з усіма комунальними службами, а стаціонарні відділення планують не більше ніж на 20—30 ліжок з денними стаціонарами, кімнатами відпочинку, спеціальними приміщеннями для розваг і дозвілля.

Неодмінною складовою заходів щодо відновлення соціального статусу хворих у психіатричній лікарні мають бути засоби психотерапевтичного, психологічного впливу та юридичні послуги. Потрібно прагнути, аби тривалість перебування хворих у стаціонарі в середньому обмежувалася двома тижнями, після чого їх потрібно виписувати додому з призначенням підтримувальної терапії в амбулаторних умовах або напівстаціонарного лікування в центрі психічного здоров'я чи денних стаціонарах за місцем проживання. Лише деякі хворі потребують особливої уваги та спостерігання за їхньою поведінкою, аби своєчасно купірувати загострення недуги. Пацієнтам з гострою психотичною симптоматикою призначають переважно обмежувальний режим і медикаментозне лікування. Вони перебувають в окремих палатах під пильним спостеріганням медичного персоналу.