Повна версія

Головна arrow Медицина arrow Психіатрія і наркологія

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Експериментально-психологічне дослідження

Піл час клінічного обстеження психічнохворих можуть виникати труднощі щодо діагностики ініціальних, маловиражених розладів психіки й оцінки збережених рис особистості, навичок, умінь та ін. Мета психологічного дослідження, яке проводить медичний (клінічний) психолог або лікар, що має спеціальну підготовку в галузі медичної психології, у тому числі лікар-психолог, — виявити порушення психічних процесів (сприйняття, пам'яті, уваги, мислення, інтелекту та ін.) і загалом особистості. Скеровуючи хворого на психологічне дослідження, потрібно підготувати запитання, відповіді на які насамперед цікавлять лікаря (з'ясовують рівень інтелекту хворого, наявність порушень пам'яті й уваги, характерних для органічного ураження мозку, розладів мислення, характерних для шизофренії, особистісні характеристики при неврозах та ін.).

Рівень інтелекту найчастіше оцінюють за допомогою тесту Векслера, який дає змогу вирахувати коефіцієнт інтелектуальності, офіційно прийнятий ВООЗ. Середньою нормою вважають коефіцієнт 100, однак у країнах з високим рівнем розвитку економіки у більшості населення він вищий. Показник від 90 до 70 вважають низьким, але у межах норми (“низька норма”), проте не розглядають як ознаку недоумства. Величини від 70 до 50 характерні для дебільності, до 50 — імбецильності.

Розлади уваги можна виявити за допомогою коректурних проб. У спеціальному бланку пацієнт має закреслити дві названі літери. Обраховують кількість помилок, швидкість виконання завдання (у хвилинах). Для діагностики розладів уваги використовують метод відшукування чисел за таблицями Щульте. Хворому пропонують послідовно на кожній із п'яти таблиць з наведеними безладно числами від 1 до 25 позначити їх по порядку. Беруть до уваги час, витрачений хворим на кожну таблицю (норма — 30—50 с). Застосовують крім того метод рахування за Крепеліним. На спеціальному бланку із завданнями хворий має додавати два числа та записувати суму. Причому підраховують кількість виконаних за 15 с дій і помилок у кожному рядку. Ці проби використовують також для виявлення коливання, перемикання уваги, стомлюваності та ставлення до завдання.

Дослідження пам'яті. Розлади пам'яті можна оцінити за допомогою таких простих прийомів, як запам'ятовування 10 слів, не пов'язаних за змістом. Здатність відтворити їх перевіряють відразу (короткочасна пам'ять) і через 1—2 год (тривала). За допомогою інших прийомів досліджують, чи може хворий “відтворити оповідання”. Після прочитаного або прослуханого він має усно чи письмово переказати зміст. Таким чином одночасно перевіряють стан пам'яті, стійкість уваги та логічність мислення (забування і грубі помилки спостерігають при органічних ураженнях мозку, спотворення і перестрибування з однієї думки на іншу — при шизофренії та ін.).

Дослідження мислення. Для виявлення патології мислення застосовують низку психологічних методів. Наприклад, хворого просять розповісти, що зображено на сюжетній картинці. Зазначена методика дає змогу оцінити кмітливість хворого, вміння виокремити головне й емоційну реакцію.

“Встановлення послідовності подій ". За серією картинок (3—6) із зображенням якої-небудь події хворий має скласти оповідання.

“Асоціативний експеримент ". Хворому показують одне за одним слова із набору (20—25 слів). Він має назвати узагальнювальне слово. При цьому фіксують латентний період (у нормі — 2—3 с) і відповідь (методика дає змогу оцінити легкість або утруднене виникнення асоціацій, їх змістовність).

Методику класифікації об'єктів (Протопопова—Рушкевича) застосовують для дослідження стану абстрактного мислення. За картками із зображенням різних предметів потрібно виконати низку завдань: 1) назвати зображені предмети; 2) узагальнити до одного поняття; 3) пояснити поняття; 4) утворити умовний рефлекс на поняття “живе— неживе”; 5) виділити й об'єднати в 4 групи 16 предметів; 6) ще виділити й об'єднати в 4 групи 16 слів; 7) утворити групу зображень з вилученням того, яке не входить у певне поняття; 8) визначити зв'язок між поняттями та підібрати аналогічні групи; 9) розподілити слова на групи залежно від певних ознак; 10) пояснити прислів'я й узагальнити їх за змістом; 11) зробити висновки; 12) утворити повне поняття.

Результати проведеного дослідження, за якими оцінюють стан не лише мислення, а й уваги, пам'яті, емоційної сфери хворого, реєструють у спеціальному бланку.

Методика дослідження емоційної сфери. Хворому пропонують самому оцінити власну емоційну сферу. Для цього на прямій лінії, що символізує певну властивість усіх людей (здоров'я, розум, характер, щастя та ін.), потрібно крапочкою вказати своє місце й пояснити таку оцінку, а також позначити особливості емоційних реакцій.

За допомогою різних прийомів можна виявити приховану депресію. Значно поширений у практиці кольоровий тест Люшера (Lusher). Орієнтовно висновки про емоційний стан хворого роблять за послідовністю відбирання карток того або того кольору. У деяких опитувальниках (Спілбергера, Гамільтона та ін.) є спеціальні шкали депресії.

Є кілька методик дослідження рухової сфери: складання лабіринтоподібної “хаотичної” ламаної лінії із сірників, кольорової мозаїки з кубиків, дослідження конструктивно-пальцевих дій, серіальна динамометрія, проба багатоточковості, дослідження зоровомоторної координації та ін.

Для діагностики захворювання, визначення прогнозу та вибору психотерапії дуже важливо виявити психотравмівні чинники, хворобливі переживання, які хворий часто приховує. Для цього застосовують проективні методи. Найвідомішою є методика незакінчених речень. Пацієнтові пропонують закінчити фрази на кшталт: “Подружнє життя здається мені...”; “Справжній товариш той, хто...” та ін. Використовують також тематичний апперцепційний тест (ТАТ), запропонований М. Мурреєм і Г. Морганом (1935). Хворий має прокоментувати 29 малюнків із зображенням різних ситуацій, скласти невелику розповідь (наприклад про пішохода, якого облило брудною водою з-під коліс автівки). За гіпотезою авторів, пацієнт розповідатиме про себе або наділятиме вигаданих ним осіб своїми знаннями, почуттями і переживаннями.

Характерологічні особливості оцінюють найчастіше за Міннесотським багато- профільним особистісним опитувальником (ММРІ — Minnesota Multïphasic Personality Inventory) — методом, розробленим у США й адаптованим у нас. Так, за ММРІ можна виявити схильність до іпохондрії, депресії, істеричні, психастенічні та інші риси.

Для діагностики типів акцентуйованих особистостей у дорослих і дітей застосовують опитувальник Шмішека, підлітків — патохарактерологічний діагностичний опитувальник (ПДО) М.Я. Іванова, А.Е. Личко.

 
<<   ЗМІСТ   >>