Повна версія

Головна arrow Медицина arrow Психіатрія і наркологія

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Невротичні синдроми

Астенічний синдром (астенія) — стан підвищеної психічної і фізичної втомлюваності, надмірної дратівливості, слабкодухості та нестійкого настрою в поєднанні з вегетативною симптоматикою і порушеннями сну. Симптоми астенії менше помітні вранці і посилюються в другій половині дня, особливо ввечері.

Якщо в клінічній картині астенії переважають запальність, вибуховість, нестриманість, нетерплячість, відчуття внутрішнього напруження, тоді йдеться про гіперстенічну астенію. Коли ж окрім зазначених вище симптомів спостерігають ще й прояви психічної втомлюваності, встановлюють діагноз астенії із симптомами дратівливої слабкості. У разі домінування не лише психічної, а і фізичної стомлюваності, відчуття безсилля астенію класифікують як гіпостенічну (найтяжча її форма).

Астенічний синдром часто спостерігають не лише при психічних захворюваннях, а і при більшості соматичних.

За поєднання астенії з депресією, іпохондрією або руховою загальмованістю йдеться про астенодепресивний, астеноіпохондричний та астеноакінетичний синдроми.

Обсесивний синдром (синдром нав'язливих станів, ананкастичний) проявляється різноманітними обсесіями (нав'язливі думки). Обсесії найчастіше характеризуються фобіями (нав'язливі страхи), нав'язливими рахунком, сумнівами, спогадами, “розумовою жуйкою”. У клініці переважають іпохондричні фобії: кардіо-, канце- ро-, сифіло-, снідо-, танато-, нозо-, фобо-, а також клаустро-, агорафобія тощо.

Крім нав'язливих ідей і страхів можливі нав'язливі дії (частіше у дітей): покашлювання, піднімання брів, плечей, намагання смоктати палець, гризти нігті (оніхофагія), посмикувати волосся (трихотиломанія) та ін. Можуть формуватися певні ритуали: пов'язані із фобіями нав'язливі рухи та дії, що зменшують інші нав'язливі стани.

Незважаючи на розуміння безглуздості та необґрунтованості зазначених звичок, хворий не намагається їх позбутися, і вони впливають на його поведінку. Доклавши вольового зусилля, пацієнт спроможний подолати хворобливі переживання.

Обсесії спостерігають при неврозі нав'язливих станів, психастенічній психопатії, шизофренії, органічних ураженнях головного мозку.

Сенестопатично-іпохондричний синдром — невротичний синдром, клінічними проявами якого є різноманітні, досить неприємні, болісні, нестерпно тяжкі відчуття. Хворий може скаржитися на печіння, стискування, переливання, стягування, набухання тощо в різних частинах тіла, внутрішніх органах (сенестопатії). З'являються іпохондричні надцінні ідеї — порушення суджень. Хворий “виявляє” в себе ознаки тяжкої невиліковної недуги. Вони виникають на реальному ґрунті, але пацієнт інтерпретує ці обставини однобоко, перебуває в стані емоційного напруження. Причини хворобливих відчуттів неможливо виявити за допомогою об'єктивних методів дослідження.

Сенестопатично-іпохондричний невротичний синдром характерний для невротичних розладів, переважно неврастенії й істерії.

Сенестопатичний синдром може входити до структури інших синдромів, зокрема маячних. Це варіант синдрому психічного автоматизму Кандинського—Клерамбо, який спостерігають при шизофренії, МДП (депресивна фаза), органічних ураженнях головного мозку.

Іпохондричний симптомокомплекс може бути складовою будь-якого маячного синдрому (паранояльного, парафренного та параноїдного). Часто його виявляють при шизофренії.

Істеричні синдроми. Істеричний невротичний синдром характеризується емоційною лабільністю з бурхливим проявом почуттів (ридання, голосіння, стогін), швидкою зміною позитивних почуттів на негативні і навпаки, супроводжується різноманітними вторинними соматичними та неврологічними конверсійними розладами. Порушення рухової сфери, чутливості, вегетативних функцій проявляються функціональним парезом, паралічем, локальними контрактурами, істеричними нападами. Останні не супроводжуються розладами свідомості (оглушення, сопор, кома), змінами функцій серцево-судинної та дихальної систем і послідовності фаз судомного нападу. Можливі істеричне заїкання, афонія, мутизм, сурдомутизм, сліпота, розлади чутливості за типом “панчіх”, “рукавичок” чи за гемітипом, астазія, абазія. Спостерігають вегетативні порушення: блювання, гикавку, відрижку, відчуття “клубка” в горлі (globus hystericus), тахікардію, задишку, поліурію тощо. Істеричний синдром характерний для істеричного неврозу.

Крім невротичного істеричного синдрому спостерігають істеричні психотичні розлади. Це потьмарення свідомості, синдром Ганзера, псевдодеменція, пуерилізм.

Істеричне потьмарення свідомості проявляється її звуженням з неповною орієнтацією в навколишньому середовищі, яскравими, чіткими сценоподібними, ахроматичними галюцинаціями з подальшою, частіше ретардованою амнезією.

Синдром Ганзера — один із варіантів істеричного потьмарення свідомості, за якого спостерігають повне дезорієнтування, зорові, рідше — слухові галюцинації, маячні ідеї стосунків, впливу, переслідування. Характерним є мимомовлення. Поведінка хворого безглузда. Складається враження, що він симулює психічну недугу.

Синдром псевдодеменції — стан безпорадності, що проявляється втратою найпростіших навичок, елементарних знань. Хворий свідомо неправильно відповідає на запитання на тлі придуркуватості та гротескності, але добре орієнтується, коли йому ставлять складні запитання щодо психотравмівної ситуації.

Пуерилізм — хворобливий психічний стан, за якого поведінка дорослої людини не відповідає вікові та нагадує дитячу. Спостерігається регресивна поведінка з дитячими манерами, інтонаціями, жестами, пустотливістю, безглуздям, наївністю суджень на тлі пригніченого настрою і розгубленості.

Психотичні істеричні розлади в більшості випадків зумовлені психогенними чинниками, і їх зараховують до реактивних психозів.

Синдром деперсоналізації проявляється розладом самосвідомості: змінюється сприйняття власного “Я”. Думки, дії хворого зумовлені відчуттям відчуження від власної особи (наче спостерігає збоку). У разі зазначеного синдрому зникає єдність особистості, порушується схема тіла: “змінюються” об'єм, довжина, ширина, положення окремих його частин. Часто спостерігають при дереалізації.

Синдром дереалізації — патологічний стан, за якого хворий навколишній світ сприймає нереально, нечітко, невиразно, безбарвно або в одному кольорі. Хворі стверджують, що все змінилося, стало не таким, як було до хвороби, інколи не можуть пояснити, в чому полягають ці зміни. Спорідненими з дереалізацією є такі патологічні прояви, як уже бачене (déjà vu), чуте (déjà entendu), пережите (déjà vécu) або ніколи не бачене (jamais vu) та ін.

 
<<   ЗМІСТ   >>