Повна версія

Головна arrow Медицина arrow Психіатрія і наркологія

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Непродуктивні розлади свідомості (непсихотичні)

До непродуктивних розладів свідомості належать обнубіляція, оглушення, сомнолентність, сопор, кома. Нерідко ці синдроми переходять один в один.

Обнубіляція —легкий ступінь порушення свідомості. Її ніби закриває хмаринка (від грец. nubus — хмаринка). Хворий усе сприймає мов у тумані, він дезорієнтований у часі, послідовності подій. За такого стану сповільнюються мислення, рухи, порушується осмислення хворим ситуації загалом. Пацієнти в стані обнубіляції байдужі, пасивні, зміст запитань сприймають із помітним зусиллям, відповідають на них повільно, із затримкою, уривчасто. Реакції на зовнішні подразники у хворих загальмовані, запам'ятовування нового неможливе, спогади утруднені. Тривалість обнубіляції залежить від перебігу основного хворобливого процесу (соматоневрологічного).

Оглушення належить до найчастіших і найпоширеніших синдромів порушення глибини свідомості та характеризується утрудненням сприйняття зовнішніх подразників. Хворі дезорієнтовані не лише в часі, а і в оточенні, в обстановці, оцінці ситуації. Вони не реагують, якщо запитання їм ставлять неголосно, і відповідають лише на ті, що вимовляють голосно. Можлива слабка реакція на звичайне мовлення. Аналогічна реакція на світло, запахи, дотик.

Під час оглушення утруднений асоціативний процес. Хворим складно осмислити ситуацію. Відтворення минулого досвіду обмежене найпростішими поняттями й навичками. Словниковий запас таких хворих бідний, відповіді односкладові. Продуктивних психопатологічних розладів (галюцинації, маячні ідеї, психічні автоматизми) в разі оглушення не буває. Хворі аспонтанні, малорухливі. Міміка одноманітна та збіднена, жести невиразні. Такі люди усамітнюються, довго залишаються в одній і тій самій позі, байдужі до всього. Триває стан оглушення від кількох хвилин до кількох діб.

Сомнолентність (від лат. somnolentus — сонливий) — тяжчий ступінь порушення свідомості, ніж оглушення. Хворі лежать із заплющеними очима, втрачають здатність до мимовільного мовлення. У разі сомнолентності підвищений поріг сприйняття зовнішніх подразників. Хворі відповідають на запитання повільно, навіть тоді, коли його поставлено голосно. Уявлення обмежене, судження утруднене, знижена реакція на больові подразники. Суті складних завдань пацієнти не розуміють, прості — вирішують зі значним утрудненням, повільно. Міміка таких хворих збіднена, вираз обличчя байдужий. Вони мовчазні, перебувають переважно в стані дрімоти, іноді сонливості.

Сопор (від лат. sopor — безпам'ятство). Хворі переважно лежать із заплющеними очима, на сильні подразники (наприклад, больові) відповідають елементарними, малодиференційованими рухами (повертання голови, рухи кінцівками тощо), не орієнтуються щодо місця, часу і навіть власної особи. Зіничні, корнеальні та рефлекси ковтання збережені. Спілкування з такими пацієнтами неможливе.

Кома (від грец. кота — глибокий сон) — найтяжчий ступінь порушення свідомості (повна непритомність), за якого хворий не реагує на жодні подразники. У таких пацієнтів немає сухожилкових і періостальних рефлексів, порушуються функції дихальної та серцево-судинної систем. Після виходу із коматозного стану залишається повна амнезія.

Синдроми із загальним порушенням свідомості посідають важливе місце в загальній психопатології. їх спостерігають при інтоксикації, епілепсії, органічних ураженнях головного мозку (пухлини, травми, судинні порушення).

Стан коми свідчить про тяжкість ураження головного мозку.

 
<<   ЗМІСТ   >>