Повна версія

Головна arrow Медицина arrow Психіатрія і наркологія

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Антипсихотичні (нейролептичні) засоби

Антипсихотичні, або нейролептичні, засоби становлять велику групу психотропних препаратів і посідають чільне місце в психофармакотерапії при гострих і хронічних психозах. До цієї групи належать різні за хімічною структурою (похідні фенотіазину, тіоксантену, бутирофенолу, дифенілбутилпіперидину, іптолу та ін.) і фармакодинамікою препарати, основні властивості яких описали ще в 1961 р. Ж. Делей і П. Денікер.

До ознаки нейролепсії (“розслаблення нервової системи”) належать:

  • 1) психолептична дія без снодійного впливу;
  • 2) інгібувальна дія щодо збудження, ажитації, агресивності, редукція маніакальних станів;
  • 3) редукувальна дія щодо деяких гострих, хронічних і експериментальних психозів;
  • 4) характерні психомоторні, неврологічні та вегетативні розлади;
  • 5) переважання впливу на підкіркові структури.

Завдяки такій дії у хворого зменшуються емоційне напруження, психомоторне збудження та вираженість психотичних проявів (галюцинації, маячні ідеї та ін.). Крім седативного й антипсихотичного впливу деякі нейролептичні засоби мають також психостимулювальну, антиаутистичну, коригувальну та інші психотропні дії. На підставі своєрідних профілів психотропної дії ці препарати поділяють на дві групи.

Антипсихотичні (нейролептичні) засоби з переважно седативною та помірною антипсихотичною дією

Хлорпромазин (аміназин, плегомазин, мегафен, ларгактил). Показаннями до застосування аміназину є різні види психомоторного збудження, особливо ті, що супроводжуються страхом, тривогою, розгубленням. На тлі вираженого седативного (заспокійливого) ефекту, зменшення емоційного напруження виявляють здатність аміназину зменшувати вираженість галюиинаторно-маячних розладів. Однак тривале вживання препарату може призвести до розвитку депресії, тромбоемболії, агранулоцитозу, жовтяниці. За одноразового внутрішньовенного (по 50—75 мг) і внутрішньом'язового (по 100—150 мг) введення препарату на 20—30 мм рт. ст. може знизитися артеріальний тиск і розвинутися колапс, тому після ін'єкції аміназину хворий має полежати не менше ніж 1 год. Аміназин інколи спричинює алергійні реакції, причому не лише у хворих, а й у медичних працівників, які виконують такі ін'єкції. Випускають препарат в ампулах (2,5 % по 2 мл), у драже (25, 50, 100 мг), а ларгактил — у свічках, краплях та у вигляді суспензії. Середня добова доза становить 300—500 мг.

Пропазин (промазин) мас такі самі властивості, що й аміназин, але діє м'якше (як седативно, так і антипсихотично). Завдяки низькій токсичності препарат призначають при соматогенних і екзогенно-органічних психозах, у дитячій і геронтологічній практиці.

Левомепромазин (тизерцин, нозинан) має сильну протитривожну дію і володіє снодійним ефектом. На відміну від аміназину не є депрссогенним. Препарат може знижувати артеріальний тиск, спричинювати колаптоїдний стан. Призначають його всередину та парентерально. Внутрішньом'язово вводять по 1—6 мл 2,5 % розчину, внутрішньовенно — 1—3 мл 2,5 % розчину, розведеного в 10—20 мл 40 % глюкози. Лікування починають з добової дози 25—50 мг, щоденно збільшуючи її на 25—50 мг до 100—300 мг на добу.

Хлорпротиксен (труксал) також усуває тривогу, страх, неспокій, але, на відміну від тизерцину, не спричинює помітної млявості та сонливості, тому його можна вживати вдень. Поряд із цим хлорпротиксен справляє антипсихотичний і антидепресивний вплив. Призначають препарат усередину та внутрішньом'язово. Починають лікування з добової дози 25 мг. Надалі її поступово збільшують до терапевтичної, що в умовах стаціонару становить 200—400 мг усередину або 150—300 мг внутрішньом'язово. Незалежно від дози в перші дні лікування після введення хлорпротиксену, як і аміназину та тизерцину, хворий має з годину полежати для запобігання ортостатичному колапсу. Для профілактики різкого зниження артеріального тиску соматично ослабленим хворим із судинними розладами призначають підшкірно кордіамін або кофеїн.

Сонапакс (тіоридазин, мелерил) застосовують переважно в разі підвищеної афективності, дратівливості, тривоги. Показаний також при нав'язливих станах, фобіях, іпохондричних розладах. Препарат пригнічує сексуальну активність, сповільнює настання оргазму. Застосовують у дозах від 10—30 до 300 мг на добу, призначають усередину. На відміну від бензодіазепінових похідних (седуксен) сонапакс не зумовлює звикання та залежності. Мелерил-ретард — препарат пролонгованої дії. Випускають його в таблетках по 0,2 мг. Тривалість дії — одна доба.

Неулептил — нейролептичний засіб із вираженим седативним ефектом, який має репутацію “коректора поведінки”. Препарат широко застосовують при психопатичних розладах, зокрема в дитячій і підлітковій психіатрії. Він сприяє усуненню злості, напруження, збудливості, агресивності, розгальмованості, зокрема і сексуальної, “гасить” афективні спалахи. Лікування починають з уведення 5—10 мг неулептилу на

добу, поступово підбираючи індивідуальну терапевтичну дозу. Зазвичай вона становить 30—50 мг. Випускають препарат у капсулах по 10 мг і в розчині (по 1 мг в краплі).

Антипсихотичні (нейролептичні) засоби з переважно антипсихотичною дією

Препарати цієї групи характеризуються сильною загальною і вибірковою антипсихотичною дією, а також наявністю більш-менш вираженого активувального компонента. У малих дозах виявляють переважно стимулювальний ефект, а у великих — справляють загальний антипсихотичний вплив.

Галоперидол було синтезовано в 1959 р. в лабораторії “Janssen” (Бельгія). Тривалий час він був найпоширенішим нейролептичним препаратом, оскільки здатний швидко купірувати психози, а його вибіркова антипсихотична дія спрямована на усунення галюцинацій та маячення. Показаний препарат у разі як гострих, так і хронічних розладів, володіє не лише антипсихотичним, а і вираженим заспокійливим ефектом. Для зняття збудження (маніакального, кататонічного, галюцинаторно-маячного та ін.) його вводять внутрішньом'язово або краплинно внутрішньовенно (0,5 % розчин). Початкова доза — 1,5 мг, середня добова — 15—20 мг. Галоперидол може спричинити нейролептичний синдром (напади судом м'язів язика, шиї, обличчя тощо). Протипоказаний препарат при органічних ураженнях головного мозку, оскільки паркінсоноподібні розлади бувають особливо тяжкими, їх не вдається усунути навіть завдяки застосуванню циклодолу. Випускають галоперидол у формі таблеток (по 0,5, 1,5, 3 і 5 мг), крапель (по 10 мл 0,2 % розчину; 0,1 мг в 1 краплі), в ампулах (по 1 мл 0,5 % розчину). Є також депо-форма — галоперидол-деконоат (по 1 мл; діючої речовини — 50 мг).

Триседил (трифлуперидол, триперидол), як і галоперидол, справляє антипсихотичний (антигалюцинаторний і антимаячний) вплив. Особливо показаний у разі стійкого слухового галюцинозу. Середні терапевтичні дози — від 5 до 15 мг на добу. Застосовують препарат усередину або внутрішньом'язово 2—3 рази на добу. У психотропній дії триседилу поєднуються риси, що характерні для галоперидолу та мажептилу. Хворі стають жвавішими. їхній стан поліпшується поступово, іноді має відтінок ейфорії. Підвищується моторна та психічна активність.

Випускають триседил у таблетках (по 0,5 мг), флаконах (по 15 мл 0,1 % розчину) й ампулах (по 1 мл 0,25 % розчину).

Мажептил (тіопроперазин) має антипсихотичну активність, виявляє тропізм до кататоно-гебефренічної симптоматики, стримує прогредієнтність процесу, припиняє психотичні напади та резистентні до інших препаратів розлади. Застосовують у дозах від 1—5 мг до 60—80 мг на добу. Препарат може спричинити тяжкий нейролептичний синдром, гіперкінез, іноді — рухову розгальмованість, ненажерство, посилює статевий потяг. Випускають в ампулах та драже (по 1 і по 10 мг).

Піпортил — нейролептичний засіб із сильно вираженим (як у мажептилу) загальним антипсихотичним ефектом, а також редукувальним впливом на продуктивні галюцинаторно-маячні, ступорозні, субступорозні та інші розлади, в тому числі й на дефіцитарну шизофренічну симптоматику. Піпортил призначають як при гострих психотичних станах, так і для стримування прогредієнтних форм шизофренії з хронічним перебігом. Побічні ефекти такі, як і у інших сильних нейролептичних засобів. У низьких дозах (10—20 мг на добу) стимулює, а у збільшених (ЗО—40 мг на добу) посилює антипсихотичний ефект. Випускають у формі драже (по 10 мг), крапель (4 % розчин), а також в ампулах (по 10 мг). Має також пролонговану форму — піпортил-ретард (в 1 мл міститься 100 мг діючої речовини). Його вводять з інтервалом у 2—4 тиж.

Трифтазии (трифлуперазин, стелазин) найчастіше призначають при маячних розладах. Малі дози активізують стан при апатії, анергії, але спочатку іноді можуть посилити тривогу, маячіння, галюцинації. Призначають усередину та внутрішньо- м'язово. Терапевтичного ефекту досягають за добової дози 30—80 мг (у разі внутрішньом'язового введення дозу зменшують до 10—30 мг). Часто препарат зумовлює побічні екстрапірамідні прояви: м'язовий тремор, скутість та ін., тому лікування трифтазином часто поєднують із застосуванням коректорів (паркопан, циклодол та ін.). Випускає його вітчизняна фармацевтична компанія “Дарниця”.

Фторфеназин (флуфеназин, модитен, ліоген) має не лише антипсихотичну дію, а і таку, що “нормалізує поведінку”. Призначають препарат при психопатоподібних розладах.

Найпоширенішими є форми фторфеназину з пролонгованою дією (ліоген-ретард, модитен-депо, флуфеназин-деканоат). Після ін'єкції 0,5—1,0 мл 0,25 % розчину 1 раз на 2—3 тиж. в організмі зберігається досить висока концентрація препарату, що дуже важливо в разі проведення позалікарняної терапії. Іноді препарат призначають у вигляді таблеток (по 1, 2, 5 мг). Лікування починають з 2—5 мг, поступово збільшуючи дозу до 15—25 мг на добу. За тривалого лікування фторфеназином можуть виникати ускладнення у вигляді екстрапірамідних проявів, сонливості, зниження артеріального тиску.

Етаперазин (перфеназин, трилафон) має антипсихотичну і своєрідну стимулювальну дію. Призначають його при психотичних синдромах із галюцинаторно-маячною симптоматикою, кататонічному ступорі, апатоабулічних станах. Серед піперазинових похідних це один з найменш токсичних препаратів, поступається в цьому сенсі лише френолону. Екстрапірамідні побічні ефекти виникають тільки в разі застосування високих доз препарату або за органічної недостатності. Призначають етаперазин у дозах від 5—10 мг до 50—60 мг на добу, випускають у формі драже (по 4 і 10 мг), а також у пролонгованій формі (по 1 мл) в ампулах із вмістом 100 мг препарату в олії (трилафон-депо, перфеназин-енантат). Уводять препарат раз на 1—2 тиж.

Френолон (метафеназин) поєднує стимулювальну, седативно-транквілізувальну й антипсихотичну дію. Часто його призначають соматично ослабленим хворим із психічними порушеннями, а також при соматогенних психозах, у геронтологічній та дитячій психіатрії, оскільки він малотоксичний. Особливе значення френолон має для лікування фізично ослаблених хворих, які тривалий час відмовлялися від їжі, при кататонічних й інших станах. У дозах 5—15 мг справляє переважно стимулювальну дію, сприяючи редукції ступорозних, апатоабулічних, астенодепресивних розладів. У вищих (40—60 мг на добу) дозах френолон впливає на складнішу продуктивну психопатологічну симптоматику, завдяки чому його можна застосовувати при депресивно-маячних, депресивно-іпохондричних синдромах, особливо в разі непереносимості інших нейролептичних засобів. Випускають препарат в ампулах і драже (по 5 мг діючої речовини).

Пімозид (орап — тобто оральний антипсихотик) найчастіше використовують для підтримувальної терапії. Препарат виявляє тривалий рівномірний вплив як несильний антипсихотичний засіб, проте може спричинити екстрапірамідні розлади, тахікардію, безсоння. Вживають пімозид по 2 мг 1 раз на добу вранці. Випускають препарат у таблетках (1 і 4 мг).

Флуспірилен (ІМАП— тобто інтрамускулярний антипсихотик) — препарат пролонгованої дії. За спектром психофармакологічного впливу подібний до галоперидолу. Показаний флуспірилен при поліморфній субпсихотичній симптоматиці. Призначають препарат для підтримувальної терапії у вигляді ін'єкцій 1 раз на тиждень у дозі 1—3 мг.

Пенфлюридол (семап), як і флуспірилен, поєднує слабку антипсихотичну дію з незначним седативним впливом. Обидва препарати є похідними дифенілбутилперидину. Пролонгована дія пенфлюридолу зумовлена сповільненням обміну, тоді як флуспірилену — утворенням депо мікрокристалічної суспензії. Семап уживають усередину 1 раз на 7 діб. Випускають у формі таблеток (по 20 і 100 мг).

Сульпірид (еглоніл) поєднує властивості нейролептичних і тимоаналептичних засобів. Завдяки стимулювальному ефекту еглоніл переважно застосовують при млявості, загальмованості, анергії, іпохондричних розладах, депресії, у тому числі при гострих і хронічних психотичних і невротичних розладах, психосоматичних порушеннях. Оскільки препарат не має екстрапірамідних побічних проявів, його призначають також при психопатологічних станах, які розвиваються на тлі органічної недостатності або мають органічний генез. Препарат призначають при невротичних розладах у дозі 100—200 мг, а при психотичних — 200—1600 мг на добу. Випускають у формі таблеток (по 200 мг), капсул (50 мг), розчину для перорального вживання (0,5 %) і для ін'єкцій (100 мг).

Карбідин — препарат, психотропна дія якого спрямована вибірково на депресивно-параноїдний синдром. Завдяки вираженим психостимулювальним властивостям він ефективний також при апатоабулічних розладах. Застосовують карбідин і для лікування депресивних розладів при алкоголізмі. Призначають усередину та внутрішньом'язово в дозах від 12,5 до 100—150 мг на добу.

Зуклопентиксол (клопіксол) — похідне тіоксантену, сприяє швидкій і чіткій редукції психотичної симптоматики і маніакальних станів при шизофренії та інших психічних захворюваннях. Є дві форми препарату для парентерального введення: клопіксол-акуфаз і клопіксол-депо. Клопіксол-акуфаз застосовують для лікування гострих психозів у початкових стадіях і хронічних психічних розладів у фазу загострення. Найефективніший при психотичних станах з ажитацією, неспокоєм, ворожістю або агресією. Призначають препарат по 50 мг внутрішньом'язово на 2—3 доби, після чого пацієнта можна перевести на лікування пероральними препаратами або депо-формами. Останню ін'єкцію клопіксолу-акуфазу роблять разом з клопіксолом-депо. Випускають клопіксол-акуфаз в ампулах по 1 та 2 мл (50 мг в 1 мл). Клопіксол-депо (зуклопентиксол деканоат) застосовують для тривалого безперервного антипсихотичного лікування. Препарат дає змогу запобігти рецидивам, особливо в пацієнтів, які неретельно виконують лікарські призначення. Діапазон дозування становить 200—400 мг. Уводять препарат внутрішньом'язово через 2—4 тиж. Форма випуску: ампули по 1 мл (50 і 200 мг у 1 мл), таблетки зуклопснтиксолу гідрохлориду по 2, 10 та 25 мг.

Флюанксол (депіксол, флупентиксол) — похідне тіоксантену — має виражену антипсихотичну, активізувальну, анксіолітичну, антиаутичну дію. Підвищує настрій і стимулює психічну діяльність, перетворюючи апатичних і депресивних хворих із недостатньою мотивацією на більш комунікабельних і соціально активних. Призначають у таких дозах: до 3 мг на добу при депресивних розладах з тривогою, астенією й апатією; від 3 до 40 мг на добу — при галюцинаціях, маячінні, зокрема на тлі апатії, анергії та аутизму, понад 40 мг на добу — при психомоторному, маніакальному збудженні, вираженій ажитації.

Випускають препарат у таблетках по 0,5, 1, 5 мг і краплях (100 мг у 1 мл).

Флюанксол-депо (флюанксол деканоат) дає змогу проводити безперервну терапію, запобігати рецидивам, зокрема у хворих, які отримують лікування несистематично. Випускають препарат в ампулах по 1 і 2 мл (20 мг в 1 мл), а також по 1 та 5 мл (100 мг в 1 мл), у флаконах по 10 мл (20 мг в 1 мл).

Амісульприд (соліан) показаний при гострих і хронічних шизофренічних порушеннях, які супроводжуються вираженими позитивними (наприклад, маячіння, галюцинації) і/або негативними (емоційна тупість, небажання спілкуватися) симптомами, зокрема за переважання негативних розладів. Зменшує вираженість таких афективних симптомів, як депресивний настрій і загальмованість. При гострих психотичних станах призначають від 400 до 800 мг (максимально — 1200 мг) на добу за два вживання. Пацієнтам із переважанням негативних симптомів — від 50 до 300 мг на добу. Випускають у таблетках по 100, 200 та 400 мг.

Клозапін (лепонекс, азалептин) — похідне дибензодіазепіну, перший з антипсихотичних засобів, які називають атиповими, оскільки, на відміну від звичайних (традиційних, конвенційних, класичних), вони справляють мінімальний негативний вплив на екстрапірамідну систему і майже не зумовлюють нейролептичного синдрому та загального пригнічення, а також не впливають на вміст пролактину в крові. Отже, препарати зазначеної групи водночас з антипсихотичною дією сприяють соціальній адаптації хворих.

Крім антипсихотичної клозапін має седативну дію. Використовують його при різних видах збудження, галюцинаторно-маячних і афективно-маячних синдромах. Випускають у таблетках (по 25 мг і 100 мг), ампулах (по 2 мл 2,5 % розчину). Методика лікування і дози майже не відрізняються від таких для аміназину.

Оланзапін (зипрекса) — похідне тієнобензодіазепіну, новий атиповий антипсихотичний засіб — ефективно впливає не лише на позитивні психопатологічні симптоми (маячіння, галюцинації, збудження), а і на негативні (притуплений афект, емоційне та соціальне відмежування, збідніння мови), а також на депресивні симптоми, пов'язані із шизофренією та іншими психозами. Порівняно зі звичайними нейролептичними засобами значно рідше зумовлює побічні неврологічні ефекти, такі як екстрапірамідні розлади, акатизія, дистонія, підвищення м'язового тонусу. Лікування розпочинають з оптимальної дози — 10 мг на добу (за одне вживання).

Препарат підвищує можливості терапії психозів у разі індивідуальної непереносимості звичайних антипсихотичних засобів та за резистентності до них. Випускають у формі таблеток по 5 і 10 мг.

Рисперидон (риспердал, рисполепт, риспін, рисет) — похідне бензизоксазолу, атиповий антипсихотичний засіб нового покоління — показаний при гострому і хронічному психозах із позитивною симптоматикою (маячіння, галюцинації, агресивне збудження) та тривожно-депресивними розладами. Вирізняється серед звичайних нейролептичних засобів вищою терапевтичною ефективністю щодо дефіцитарної симптоматики при шизофренії (емоційне та соціальне відмежування, знижений афект, збідніння мовлення). Застосування рисперидону як засобу підтримувальної терапії помітно знижує ризик рецидиву шизофренії. Дорослим на початку лікування призначають по 1 мг двічі на добу, щоденно підвищуючи дозу на 1 мг. За потреби її доводять до максимальної — 8 мг на добу. Випускають рисперидон у таблетках (по 1—4 мг).

Кветіагіін (сероквель, кветирон) — атиповий антипсихотик, який застосовують для лікування шизофренії, маніакального типу біполярного афективного розладу та інших психозів. Терапію починають з дози 25 мг, яку призначають 2 рази на день усередину, поступово підвищуючи її в середньому до 300—600 мг на добу. Випускають у таблетках по 25, 100 і 200 мг.

Паліперидон (інвега) — атиповий антипсихотик, який призначають за тими самими показаннями до застосування, що й вищезазначені препарати цієї групи. Терапевтична доза становить 3—12 мг на добу. Випускають препарат у таблетках пролонгованої дії по 3, 6 і 9 мг.

Арипіпразол (арип, абіліфай) — атиповий антипсихотик, який призначають за тими самими показаннями, що і наведені вище препарати. Терапевтична добова доза становить 10—30 мг. Форма випуску: таблетки по 5, 10, 15, 20 і 30 мг.

Показання для заміни звичайного антипсихотика на атиповий — резистентність позитивних або негативних симптомів до терапії, стійкі екстрапірамідні розлади, пізня дискінезія, загострення хвороби або проблеми, пов'язані з дефіцитарними розладами, незважаючи на чітке дотримання режиму антипсихотичної терапії.

 
<<   ЗМІСТ   >>