Повна версія

Головна arrow Медицина arrow Психіатрія і наркологія

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Типи дебюту шизофренії

Початкові прояви шизофренії надзвичайно різноманітні за клінічними ознаками, що нерідко зумовлює значні діагностичні труднощі. Попри поліморфізм дебюту шизофренії вже у початкових стадіях захворювання найчастіше вдається виявити деякі типові симптоми. Хоча спочатку вони і нерізко виражені, але все-таки дають змогу більш-менш точно встановити діагноз процесу, що починається.

Найчастіше спостерігають такі типи дебюту шизофренії.

І.Типи поступового розвитку хвороби

Тип поступового розвитку афективно-вольового збідніння особистості

За наявності препсихотичної неповноцінності в пубертатний період (13—14 років) у суб'єкта з обтяженою спадковістю, в якого з дитинства спостерігали загальну недостатність психосоматичного розвитку, поступово починають знижуватися активність та інтерес до оточення.

Тип поступового розвитку афективно-вольового збідніння у препсихотично повноцінної особистості

Людина, в якої не помічали жодних відхилень від норми і яка добре навчалася в школі у початкових класах, у пубертатному або юнацькому віці стає лінивою і неуважною, починає відставати в навчанні, втрачає до нього інтерес, як і до всього іншого, стає надто мрійливою. Часом виникають спалахи роздратування, іноді — на тлі емоційного збідніння, що починає розвиватися. Подібні психічні порушення в перехідний період мають бути предметом детального аналізу лікаря.

Тип характерологічних змін з антисоціальними тенденціями, що розвиваються поступово

Такий початок захворювання найчастіше спостерігають у молодих людей (до ЗО років). Насамперед виникають емоційні розлади та змінюється характер особи. Стосунки з батьками та близькими необгрунтоване набувають ворожого характеру. Такі особи стають грубими та дратівливими, іноді зникають з дому і перебувають по кілька днів невідомо де. За поведінкою цей стан нагадує психопатичний з антисоціальними тенденціями, що спостерігають у дітей із хронічною формою епідемічного енцефаліту.

Тип характерологічних змін з манірно-дивацьким забарвленням, який розвивається поступово

Хворий втрачає інтерес до навчання і не цікавиться своїми звичними справами, поринає в себе. Натомість з'являється цікавість до питань, які не належать до сфери попередніх захоплень. Мовлення стає вигадливим, “пишним”. Нерідко спостерігають негативізм, який полягає в небажанні зважати на загальновизнані авторитети. Поведінка хворого стає неадекватною.

Тип психастенічного дебюту

У віці 20—25 років спостерігають особливий тип початку шизофренії— поява нав'язливих ідей і фобій. Пацієнти, яких турбують нав'язливі страхи невизначеного характеру, висловлюють побоювання збожеволіти. Нерішучість і сумніви їх при цьому є проявом амбівалентності. Характерні також затримка мислення, аутизм і ослаблення соціальних зв'язків.

Тип неврастенічного (астеноіпохондричного) дебюту

Характерна астенія, що супроводжується швидкою втомлюваністю і болісними відчуттями в різних частинах тіла. Пацієнт переконаний, що захворів на невиліковну недугу. Він занурюється в себе, стає неактивним і неохайним, увесь час проводить у неробстві, аналізуючи тілесні відчуття, не цікавлячись своїми близькими та навколишнім світом. На відміну від цього стану, хворі на неврастенію є адекватними і виявляють велику активність у прагненні позбутися хворобливих відчуттів.

Тип істероїдного дебюту

За таким типом захворювання починається переважно в молодих дівчат, хоча можливий і в чоловіків. Перші вияви хворобливого процесу — нестійкість настрою, напади немотивованого смутку та сліз. При цьому виникають і різноманітні істеричні (конверсійні) напади. Поступово приєднується амбівалентність, поведінка стає непослідовною, очевидним є зниження активності, характерне для шизофренії.

Тип галюцинаторно-маячного дебюту

Захворювання може починатися з галюцинаторних і маячних проявів. При цьому у хворого виникають психосенсорні розлади. Нерідко з'являються “оклики” або сформовані “голоси”, інші галюцинаторні, а також псевдогалюцинаторні переживання. Поступово формується марення стосунків, впливу та переслідування.

II. Типи гострого початку захворювання

Тип маніакальноподібного дебюту

Шизофренія починається переважно з раптового маніакальноподібного збудження. Хворий стає надто рухливим, балакучим. Його мислення нагадує “стрибання ідей". Однак збудження часто змінюється інертністю. Настрій при цьому нестійкий, з переважанням дратівливості.

Тип депресивного дебюту

Хвороба починається гостро, з депресії. Пацієнт стає малорухливим, часто виявляє мутизм, відмовляється від їжі, іноді імпульсивно прагне самогубства. Поведінка неприродна, непослідовна. Спостерігають парамімії.

Тип гострого деліріозного дебюту

Шизофренія може починатися як гостре захворювання, що нагадує екзогенний токсико-інфекційний психоз. За підвищення температури тіла виникає картина гострого збудження зі сплутаністю свідомості, деліріозними проявами, іноді — станом, який нагадує менінгіт. Однією з ознак, які свідчать про дебют шизофренії, є наявність кататонічних, а часом і гебефренічних симптомів. Такий початок шизофренічного процесу потрібно диференціювати від шизофреноподібного синдрому екзогенної етіології.

Тип епілептиформного дебюту

У низці випадків шизофренія починається з появи нападів, які мають характер епілептиформних, або запаморочних. За наявності загальної млявості й інертності у хворого періодично виникають пароксизми.

Варто зауважити, що в початкових стадіях шизофренії вищезазначені прояви дебюту захворювання можуть поєднуватися. Описані розлади можуть зникнути і виникнути знову, поступово або відразу оформитися в чітку клініку шизофренічного психозу.

КЛІНІЧНІ ФОРМИ ШИЗОФРЕНІЇ

Поділ шизофренії на підвиди через поліморфізм проявів ускладнений. Однак, щоб орієнтуватися в клініці хвороби, потрібно все-таки виділити ті основні типові різновиди, що їх спочатку описав Е. Крепелін, а потім Е. Блейлер. Більшість авторів згодні з виділенням гебефренічної, кататонічної, параноїдної та простої клінічних форм (типів) шизофренії.

Гебефренічна шизофренія дебютує зазвичай у юнацькому віці, часто — в період статевого дозрівання, рідше — пізніше і у виняткових випадках — в ранньому дитинстві.

Цей різновид шизофренії найчастіше розвивається поступово. Однак іноді гебефренія виникає у вигляді гострого психозу з проявами маніакальноподібного, тривожного або сплутаного збудження. Хворобливий стан досить швидко розгортається: безперервно або у вигляді небагатьох тривалих спалахів з подальшими короткочасними невираженими ремісіями. Переважно цей процес досить швидко призводить до дефекту особистості із значним її спустошенням і деменцією.

Основні симптоми гебефренії: різко виражена розірваність мислення, порушення конкретизації понять, емоційна тупість, блюзнірство. Поряд з тим, особливо в гострих стадіях захворювання, можуть з'являтися симптоми, характерні для інших форм

шизофренії, особливо кататонічної. Нерідко спостерігають змішану гебефренічно- кататонічну картину хвороби. Іноді хворі виявляють свідому доступність і навіть лагідні до оточення, однак поступово вони все більше поринають у свій власний світ, стають байдужими, недбалими.

Кататонічна форма захворювання найчастіше починається з гострого збудження, що супроводжується численними психотичними та руховими симптомами. Іноді картина розвивається підгостро, з депресивного стану, появи іпохондричних ідей, слухових галюцинацій і страхів. Зазвичай кататонія дебютує у віці 20—ЗО років, інколи — раніше, але рідко — пізніше. Після порівняно нетривалої гострої стадії часто настає період ремісії. Значно рідше безпосередньо за гострим спалахом процес набуває хронічного прогредієнтного перебігу. Найчастіше кататонія має вигляд періодичних гострих спалахів, які нерегулярно повторюються і супроводжуються нечастими ремісіями, поки процес не добігає кінця. Це характеризується появою великої кількості рухових симптомів, але менш вираженим розладом особистості, ніж у кінцевих стадіях при гебефренії. Ступорний акінез зі сповільненням, млявістю або скутістю, ригідністю м'язів може несподівано змінюватися кататонічним збудженням з гіперкінезами, стереотипними автоматичними рухами, вербігерацією, ехолалією, ехомімією та ехопраксією за наявності негативізму. Зазвичай кататонічне збудження є нетривалим, тоді як кататонічний ступор може зберігатися роками. Поряд із кататонічними явищами у хворих інколи спостерігають неврологічні симптоми, зокрема зміну форми зіниць. Розлади з боку вегетативної нервової системи бувають різко вираженими.

Паранощна шизофренія є однією з найчастіших форм цієї хвороби та, на відміну від перших двох форм, дебютує переважно в зрілому віці, нерідко після ЗО років. Вона має відносно повільний перебіг, процес розвивається поступово. Спонтанні ремісії спостерігають порівняно рідко.

Для параноїду характерні відносне осмислення поведінки, певне збереження емоційності та порівняно менш виражені прояви порушення послідовності мислення, особливо на початку хвороби. Але одразу викристалізовується виражений маячний світогляд з поступовим розвитком спочатку маячення стосунків, а пізніше або одночасно з ним — маячення переслідування, впливу, іпохондричного маячення, а іноді й маячення величі. З часом увага хворого все більше концентрується на власних галюцинаторно-маячних переживаннях, і він втрачає цікавість до реального життя.

Кінцеві стани при параноїдній формі шизофренії настають порівняно нескоро. При цьому розвиваються афективна тупість, уривчастість мислення, порушується конкретизація понять. Нерідко поведінка стає дивакуватою. Разом з деградацією особистості, що наростає, все більшою мірою проявляється аутизм з повною втратою цікавості до зовнішнього світу.

Проста шизофренія зазвичай починається в період статевого дозрівання. Розвивається поступово, іноді протягом десятків років, призводить до більш-менш вираженого дефекту особистості. Ремісії за цієї форми шизофренії спостерігають рідко.

Проста шизофренія характеризується занедбанням особистості, що прогресивно наростає, апатією і повільним зниженням активності. Галюцинацій, маячних ідей і кататонічних симптомів не буває. Переважно спостерігають своєрідну недоумкуватість, що прогресивно розвивається протягом десятиліть. Найчастіше це відбувається на тлі преморбідного шизоїдного психопатичного складу особистості. Лише в окремих легких випадках психічні відхилення утримуються на рівні шизоїдної психопатії (розлади особистості).

До атипових форм шизофренії належать циркулярна шизоафективна і ремітивна форми, з потьмаренням свідомості, з екзогенною або іншою гетерогенною органічною складовою, поєднання шизофренії з епілепсією, шизофренія з картинами нав'язливості, з в'ялим перебігом, фебрильна, шизофренія в дитячому віці.

До циркулярної форми шизофренії належать шизофренічні стани, що мають чітко виражений циркулярний перебіг у вигляді періодичних депресивних і маніакальних нападів з низкою симптомів, які характерні, з одного боку, для шизофренії, а з іншого — для маніакально-депресивного психозу.

Ремітивну форму шизофренії спостерігають досить часто. Вона насамперед характеризується своєрідним періодичним перебігом. Шизофренічний процес перебігає з окремими інтермітивними нападами, змінами, після яких настають періоди ремісії. Напади тривають від кількох діб до кількох тижнів, а іноді й місяців. Найчастіше вони короткочасні. Ремісії часто такі, що можна навіть говорити про практичне одужання. Хворі після нападу повертаються до звичайного життя без помітних вад психіки.

Більшість типових шизофренічних психозів перебігають на тлі відносно чіткої свідомості. Однак у деяких випадках, особливо під час гострих спалахів захворювання, хворі нечітко усвідомлюють навколишній світ.

Шизофренія може іноді супроводжуватися атиповими картинами психозу залежно від впливу екзогенних, токсикоінфекційних, травмівних чинників, а також супутніх соматичних або неврологічних захворювань. Особливе практичне значення має змішана шизофренія, що поєднується з алкоголізмом. Нерідко звичайний напад білої гарячки набуває затяжного характеру і переходить в картину дебюту шизофренії. Форми шизофренії з алкогольним дебютом уперше були описані Гретером, а тому їх називають гретеровськими. У такому разі йдеться про шизофренію спровоковану, або, точніше, таку, що проявляється хронічною екзогенною алкогольною інтоксикацією.

Форми шизофренії, що перебігають в'яло, найчастіше мають “неврозо-” та “психопатоподібні” прояви. Такі стани можуть зберігатися протягом усього періоду хвороби або бути стадією тяжчих форм шизофренії, або в деяких випадках — психотичним станом після гострих спалахів захворювання.

Зазначена форма шизофренії характеризується переважно лише розладами емоційної сфери та загальної активності особистості. Хворі при цьому стають дратівливими, відлюдькуватими, підозрілими, кволими. Досить часто спостерігають іпохондричне спрямування психічних переживань зі стереотипними скаргами на “нервовість” за наявності так званої порожнечі афектів. З цією формою найчастіше стикаються в позапікарняній (амбулаторній) практиці.

Фебрильну (гіпертоксичну) форму шизофренії спостерігають рідко. Її перебіг супроводжується гарячкою: температура тіла сягає 40 °С і більше і зберігається від кількох діб до 3—4 міс. При цьому ознак інфекційної соматичної патології виявити не вдається. У подібних випадках хвороба має тяжкий перебіг, часто із катастрофічністю загального стану недужих. Такі хворі потребують невідкладних реанімаційних заходів.

Серед форм шизофренії з в'ялим перебігом виділяють психопатоподібну (гебоїдну), що за клінічною картиною наближається до шизоїдної, істероїдної, епілептоїдної або нестійкої (мозаїчної) психопатії (розладу особистості).

Параноя (за МКХ-10 — “маячний розлад”). Одні автори вважають її окремим захворюванням, що належить до групи шизофренічних психозів, інші - так званою паранояльною формою шизофренії. Дебютує параноя в ЗО—40 років, часто після психічних травм. До монотематичного різноманітного маячення поступово додається персекуторне та хворобливі ідеї величі, інколи — загрозливі ілюзорні переживання, зумовлені маячінням. У період загострення хворі стають небезпечними, здатними на вбивство, демонстративне самогубство тощо.

Найчастіше шизофренія дебютує в зазначені вище вікові періоди, однак спостерігають випадки захворювання, що розвиваються в ранньому віці.

 
<<   ЗМІСТ   >>