Повна версія

Головна arrow Медицина arrow Психіатрія і наркологія

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Класифікація

У МКХ-10 епілепсію кодують у класі VI “Хвороби нервової системи".

  • 40 Епілепсія
  • 40.0 Локалізована (фокальна) (парціальна) ідіопатична епілепсія та епілептичні синдроми із судомними нападами з фокальним початком
  • 40.1 Локалізована (фокальна) (парціальна) симптоматична епілепсія та епілептичні синдроми з простими парціальними нападами
  • 40.2 Локалізована (фокальна) (парціальна) симптоматична епілепсія та епілептичні синдроми з комплексними парціальними судомними нападами
  • 40.3 Генералізована ідіопатична епілепсія та епілептичні синдроми
  • 40.4 Інші види генералізованої епілепсії та епілептичних синдромів
  • 40.5 Специфічні епілептичні синдроми (пов'язані з вживанням алкоголю та інших психоактивних речовин, а також депривацією сну)
  • 40.6 Великі епілептичні напади, неуточнені (з малими нападами або без них)
  • 040.7. Малі судомні напади, неуточнені (без великих нападів)
  • 41 Епілептичний стан.

Клінічна картина

Із визначення епілепсії зрозуміло, що саме повторні напади є її основою. Напад виникає на тлі повного здоров'я або під час різкого загострення хронічного процесу і виявляється швидкоминучими моторними та сенсорними або психічними ознаками.

Напади епілепсії характеризуються:

  • а) раптовістю виникнення та припинення;
  • б) короткочасністю;
  • в) стереотипністю;
  • г) повторюваністю.

Клінічні прояви нападів різні. Ж. Ескіроль (1815) виділив два їхні види: великі судомні (grand mal) і малі судомні (petit mal). В. Говерс (1881) розрізняв напади великі, малі й істеричні. Дуже важливим є поділ епілептичних нападів на генералізовані та парціальні (Джексон, 1931).

У 1981 р. напади було класифіковано таким чином:

  • 1) генералізовані;
  • 2) парціальні;
  • 3) некласифіковані.

Генералізовані напади. Великі судомні напади можуть бути первинно- і вторинногенералізованими. Первинно-генералізовані великі судомні напади характеризуються раптовою непритомністю, падінням (найчастіше долілиць), фазою тонічних судом (до ЗО с) із загальним напруженням усіх м'язів. Хворі можуть прикушувати язик. Можливий шок. Виділяють фазу клонічних судом (1—2 хв). Завершується напад стадією післянападного оглушення. Розвитку нападу можуть передувати віддалені (1—2 доби) або ближні (від 1 год до ЗО хв) провісники у вигляді загальної слабості, нездужання, розбитості, головного болю, зниження настрою, дратівливості. У 50 % випадків напади починаються з аури (від грец. aura — подих вітру), що виявляється швидкоминучими сенсорними (звук, світло, запах, заніміння, тепло, холод та ін.), моторними (судомні посмикування), соматовсгетативними (нудота, пітливість, почервоніння), психічними (тривога, страх) феноменами. Фаза тонічних судом супроводжується затримкою дихання, блідістю, ціанозом. Немає реакції зіниць на світло, можливі мимовільні сечовипускання та дефекація. Після нападу — повна амнезія, головний біль, дистимічний настрій.

Нерідко судомні напади бувають атиповими й абортивними, лише з тонічною або клонічною фазою судом, іноді — з розслабленням м'язів, без судом.

Великі судомні напади, що настають один за одним, за яких хворий не встигає опритомніти, називають епілептичним статусом.

До генералізованих належать малі напади:

  • а) простий абсанс (2—15 хв) з непритомністю, застиглим поглядом, але без порушення статики;
  • б) складний абсанс — окрім короткочасної непритомності спостерігають зміну тонусу тих або тих м'язів обличчя, шиї. При цьому розрізняють атонічний, міоклонічний вегетативний абсанси;
  • в) пікнолептичні напади — короткочасна непритомність з блідістю шкіри обличчя, слинотечею. Рухи хворого спрямовані назад.

Малі судомні напади, що виникають один за одним, називають статусом малих нападів.

Електроенцефалографічною (ЕЕГ) ознакою малих нападів є білатерально-синхронні комплекси пік-хвилі, частота яких становить 3 за 1 хв.

За атипових абсансів, які називають псевдоабсансами, на тлі непритомності із зупинкою погляду пароксизм триває довше, ніж у разі справжнього абсансу. Початок нападу та вихід з нього сповільнені. Зазначають феномен “уже баченого”. Спостерігають вегетативні розлади. На ЕЕГ при цьому фіксують швидке низькоамплітудне коливання (10—20 на 1-й хвилині), асинхронні й асиметричні, або двобічні, високоамплітудні пік- хвилі (2 за 1 с). Ці показники мають практичне значення для вибору терапії та прогнозу захворювання.

Міоклонічні, або імпульсивні, напади спостерігають рідше, ніж малі, й переважно в препубертатний період у вигляді раптового здригання м'язів рук, плечового пояса, шиї на тлі непритомності. Напади найчастіше бувають серійними або у вигляді “залпів” (по 5—20 поспіль).

Акінетичні напади переважно спостерігають у дітей раннього віку. Виявляють їх за рухом голови, тулуба, що спрямовані вперед. Типовими рухами хворих є “кивання”, “клювання”, салаамові напади. Деякі автори вважають їх міоклонічними.

Діенцефальні вегетовісцеральні напади вирізняються поліморфними вегетативними розладами (тахікардія, гіпергідроз, гіпертермія, нудота, поліурія, тремтіння) на тлі можливої непритомності або потьмарення свідомості.

Вогнищевими (парціальними, фокальними) нападами називають такі, за яких клінічно і на ЕЕГ виявляють початок активізації нейронів обмеженої частини однієї з півкуль. Виділяють прості, складні парціальні та парціальні з вторинною генералізацією напади.

Складні напади відрізняються від простих тим, що супроводжуються порушенням здатності усвідомлювати те, що відбувається, і відсутністю адекватної відповіді на стимули на початку нападу або під час нього.

Парціальні напади характеризуються різною симптоматикою, зокрема моторною, сенсорною, вегетативною або психічною, що залежить від локалізації ЕВ. Моторні джексонівські напади супроводжуються судомами фокального, кіркового походження. Починаються вони в одній частині тіла, потім генералізуються. Розрізняють окулоклонічний, окоруховий, адверсивний, обертальний та фонаторний напади.

Сенсорні джексонівські напади мають елементарні або складні чуттєві прояви (зорові, слухові, смакові, нюхові, соматосенсорні). Вони можуть бути локалізованими або ж поширюватися на сусідні соматосенсорні зони в кірковій речовині великого мозку. Парціальні напади з вегетативною симптоматикою характеризуються нудотою, блідістю або почервонінням шкіри обличчя, пітливістю, розширенням зіниць. Найчастіше вони мають такий самий перебіг, як і складні напади, з різними вісцеральними проявами (дигестивними, респіраторними, кардіальними й абдомінальними).

Парціальні психічні напади пов'язують з нейронними розрядами в скроневій або лобовій частках, з афективною і когнітивною симптоматикою.

Для нападів з афективною симптоматикою характерні короткочасність (секунди, хвилини), наявність емоційних переживань: від легких до різко виражених (страх, тривога, депресія, гнів).

Когнітивні пароксизми — це відчуття нереальності того, що відбувається, або самого себе. Ці напади включають ідеаторні, дисмнестичні та інші порушення. Відчуття “вже баченого” або ж “ніколи не баченого” виникають у разі правобічної локалізації ЕВ (у скроневій частці).

Парціальний напад (складний або простий) може перейти в судомний генералізований. Це стало приводом для виділення вторинно-генералізованих нападів.

 
<<   ЗМІСТ   >>