Повна версія

Головна arrow Медицина arrow Психіатрія і наркологія

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Класифікація психічних розладів, зумовлених інфекційними захворюваннями

За DBМ-ІV

  • 293.0 Делірій, зумовлений...
  • 294.9 Деменція при захворюванні, спричиненому ВІЛ
  • 294.1 Деменція, зумовлена...
  • 310.1 Зміна особистості, зумовлена...
  • 293.9 Психічний розлад, неуточнений, зумовлений...

За МКХ-10

F02.4 Деменція при захворюванні, що спричинюється вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ)

F02.8 Деменція при інших уточнених захворюваннях, класифікованих в інших рубриках

F05 Делірій, не спричинений алкоголем чи іншими психоактивними речовинами

F06.0 Галюцинації, пов'язані з органічним ураженням головного мозку

FОб.б Емоційні лабільні (астенічні) розлади органічного генезу

F06.8 Інші уточнені психічні розлади внаслідок ушкодження мозку, дисфункції та соматичних захворювань

F07.1 Постенцефалітичний синдром

F07.8 Інші органічні розлади особистості та поведінки внаслідок захворювання, травми та дисфункції мозку.

Розвитку інфекційного психозу передують продромальні явища, а саме: підвищена втомлюваність, емоційна нестійкість, сенситивність, розлади сну, стан внутрішнього неспокою, головний біль, очікування чогось страшного тощо. Такий стан триває кілька діб. На тлі дискомфорту розвивається інфекційний психоз, який найчастіше проявляється деліріозним, онейроїдним, аментнвним і хореатичним (тип “гострого маячення”) синдромами.

Клінічна картина

Деліріозний синдром розвивається на висоті гарячкового стану ввечері і вночі. Людина збуджується, виникають ілюзії парейдолічного характеру, зорові та дотикові галюцинації, метаморфопсії, порушується алопсихічне орієнтування. Виникає чуттєво-образне маячення переслідування, стосунків, фізичного впливу. Обмани сприйняття зумовлюють страх, руховий неспокій. Хворі не можуть лежати в ліжку, намагаються втекти від уявної небезпеки, не розуміють ситуації, в якій перебувають (аментивність). З'являється безпредметна тривога. Міміка такого хворого постійно змінюється, погляд то блукаючий, то пильний. Після виходу зі стану делірію спогади про хворобливі переживання частково зберігаються. Залишається фізична та психічна астенія.

Онейроїдний синдром. Після продромального періоду з'являються яскраві, масштабні, панорамні зорові галюцинації, порушується орієнтація в навколишньому середовищі. Характерна подвійна орієнтація у власній особі: хворий начебто збоку дивиться сам на себе, як сторонній учасник галюцинаторних подій. Якщо галюцинаторні образи не загрожують пацієнтові, то він із зацікавленням спостерігає за незвичайними, фантастичними картинами оточення. Не розуміє, що відбувається навколо нього. Міміка хворого відображає його емоційний стан. За онейроїдної форми інфекційного психозу соматичні ознаки інфекції слабко виражені або їх не помітно. Після виходу зі стану психозу хворі можуть розказати про пережите, але забувають реальні події. Тривало зберігається астенічний стан.

Аментивний синдром. Після продромальних явищ на тлі виснаження з'являється аментивний стан. Хворі дезорієнтовані в навколишньому середовищі та власній особі. Унаслідок порушення мислення (синтезу) характерними для них є розгубленість, недоосмислення того, що відбувається. Міміка хворих виражає здивування в поєднанні з тривогою та страхом. Вони нічого не розуміють, озираються, вдивляються в різні предмети, обличчя людей. У них постійно виникають запитання: “Де я?” “Хто вони?” “Що відбувається?” Характерною ознакою є аментивний мовленнєвий безлад: висловлювання хворих непослідовні, фрагментарні. Інколи випадковий набір слів переривається невеселим сміхом, схлипуванням. Розлади сприйняття, на відміну від делірію, не є основними. Можуть виникати епізодичні слухові, нюхові та смакові галюцинації, рідше — зорові та дотикові. Хворі висловлюють окремі уривчасті маячні ідеї стосунку, переслідування, фізичного впливу. Рухове збудження має безладний характер. За редукції психічних розладів стає помітною фізична та психічна астенія з пригніченням настрою і розгубленістю.

Хореатичний синдром (синдром гострого маячіння) — найтяжчий прояв інфекційного психозу. Його спостерігають при септичних станах різного походження. Для хореатичного синдрому характерні ознаки деліріозного, онейроїдного й аментивного станів. Про зв'язок “гострого маячіння” з несприятливим перебігом інфекції писали С.С. Корсаков (1893), В.П. Сербський (1906), В.П. Осипов (1923), А.С. Чистович (1954), Б.Я. Первомайський (1977). Однак деякі психіатри (В. А. Ромасенко, 1967; О.С. Тиганов, 1982) захворювання, яке проявляється “гострим маячінням”, зараховують до фебрильної шизофренії, спровокованої інфекцією.

Хореатичний синдром виникає гостро ввечері або вночі. На тлі високої температури тіла розвивається психомоторне збудження з глибоким потьмаренням свідомості. Соматичний стан хворого тяжкий. Шкіра суха, бліда із землистим відтінком. Обличчя гіперемоване, білкові оболонки ін'єктовані, губи сухі з тріщинами та герпетичною висипкою. Язик сухий, вкритий сіро-коричневим нальотом. На тілі — петехії, синці. Спостерігають виражене фізичне виснаження. Маса тіла хворого катастрофічно зменшується. Самостійно такі пацієнти не їдять, довго тримають їжу в роті. Температура тіла сягає 40—41 °С, ЧСС — до 120—130 за 1 хв. Знижується артеріальний тиск. Тони серця глухі. Прискорена частота дихання. У крові — лейкоцитоз із зсувом лейкоцитарної формули вліво, немає еозинофілів, збільшена ШОЕ, підвищений рівень залишкового азоту. У сечі — збільшення кількості білка та відносної густини.

Зазначають психомоторне збудження в ліжку (яктація): хворі скидають постільну білизну, ковдру, скручують її, перевертаються, розмахують руками, опускають ноги. Рухи некоординовані, мовлення погано модульоване, розвивається хореатичний мовленнєвий безлад: хворі викрикують окремі слова, уривки фраз, які не мають смислового значення.

Якщо хворих не лікувати, їхній стан погіршується, відбувається зневоднення організму, можливий розвиток інтоксикації, пролежнів. Пацієнт може померти.

В останні десятиліття змінилися клінічна картина і перебіг інфекційних психозів. Це зумовлено багатьма чинниками, зокрема клінічним патоморфозом. Інфекційні психози мають затяжний перебіг. Це так звані протраговані психози (Н.Я. Дворкіна, 1975; Б.Я. Первомайський, 1977; О.С. Тиганов, 1978). За перебігом вони нагадують ендогенний психоз. Повільно розвиваються у хворих з млявим інфекційним процесом і мають гірогредієнтний характер з виникненням і наростанням продуктивної та негативної симптоматики.

Структура психопатологічної симптоматики, особливо за рецидивного перебігу інфекційних психозів, складна. Окрім описаних вище станів хвороба може проявлятися слуховими вербальними галюцинаціями, синдромом Кандинського—Клерамбо, сенестопатично-іпохондричним, паранояльним, парафренним, параноїдним синдромами. Спостерігають також афективні порушення: гіпоманіакальні стани, депресію з тривогою і страхом. При протрагованих інфекційних психозах можливі зміни особистості за органічним типом (О.С. Тиганов, 1978) з ендоформною клінічною картиною, що нагадує шизофренію. Але ця симптоматика проявляється на астенічному тлі за відсутності емоційного зниження. Патоморфологічною основою протрагованих інфекційних психозів є енцефалопатія без активного запального процесу. Виникнення і розвиток цих психозів зумовлено додатковими шкідливими чинниками (інфекція, інтоксикація, психічні травми тощо). Дефектно-органічні стани інфекційних психозів супроводжуються органічним психосиндромом зі зниженням критики, лакунарною або тотальною деменцією, епілептиформним і синдромом Корсакова.

 
<<   ЗМІСТ   >>