Повна версія

Головна arrow Медицина arrow Психіатрія і наркологія

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Типи перебігу алкоголізму

На підставі клінічних спостережень вирізняють чотири основних типи перебігу алкоголізму: прогредієнтний, стаціонарний, ремітивний і регредієнтний.

Про прогредієнтний тип перебігу свідчить зловживання алкоголем, яке практично не припиняється впродовж кількох років. Лікування у більшості таких випадків виявляється малоефективним; період утримання від пияцтва після лікування становить не більше 6 міс. Спостерігають прогресування основної алкогольної симптоматики з переходом на нові етапи патологічного процесу.

Стаціонарний перебіг алкоголізму відрізняється повільним формуванням II стадії захворювання (10—15 років і більше), при цьому тривалий час зберігається професійна працездатність, соціальні та сімейні зв'язки. Пияцтво порівняно помірне, алкогольних психозів зазвичай не буває, однак і ремісії також нетривалі.

Ремітивний перебіг алкоголізму супроводжується порівняно тривалими ремісіями (як терапевтичними, так і спонтанними) — від 6 міс. до 1 року і більше. Однак при цьому не відбувається зворотного розвитку алкогольної симптоматики. Цей тип перебігу є відносно сприятливим, але прогноз залежить від ефективності та своєчасності терапевтичних заходів.

Регредієнтний тип перебігу можна визначити як найсприятливіший. Він є частіше наслідком ефективних лікувально-профілактичних заходів. Терапевтичні або спонтанні ремісії тривалі (не менше року) і супроводжуються зворотним розвитком алкогольної симптоматики. Виникненню спонтанних ремісій сприяють певні консти- туціально-типологічні риси особистості, погіршення соматичного стану, активне втручання мікросоціального оточення. Під час короткочасних рецидивів алкогольна симптоматика не досягає гостроти, яку спостерігали до ремісії. Відсутність загострень протягом 3 років і більше оцінюють як умовне одужання, що дає підстави розглядати питання про зняття з наркологічного обліку. Вирішуючи це питання, варто пам'ятати, що, незважаючи на відновлення соціальних фукцій і нівелювання алкогольних деформацій особистості та поведінки, у таких осіб зберігається низка патогенетичних механізмів, які зумовлюють готовність до рецидивів у разі вживання алкоголю. Тому такий стан доцільно вважати не одужанням, а лише тривалою ремісією.

Ремісії та рецидиви

Під час розвитку алкогольної хвороби можливі більш-менш тривалі ремісії: спонтанні та після лікування. Найчастіше їх спостерігають на початкових етапах алкоголізму: в І та II стадії. Умовно такі ремісії можна розподілити на дві групи: свідоме небажання подальшої алкоголізації та неможливість вживати алкоголь через загострення соматичних захворювань. Ремісії при алкоголізмі не можна ототожнювати з одужанням, бо в разі вживання алкоголю навіть після тривалої ремісії (10—20 років) швидко проявляються симптоми фізичної залежності. Через те деякі вчені вважають алкоголізм невиліковною хворобою.

Виділяють такі типи ремісій:

  • 1. Декомпенсовані (нестійкі) ремісії з рецидивами до одного року.
  • 2. Субкомпенсовані ремісії (більше одного року) з афективними реакціями, актуалізацією патологічного потягу до алкоголю, псевдоабстинентним синдромом, які належать до рецидиво-небезпечних клінічних ситуацій.
  • 3. Компенсовані ремісії (більше одного року) з відсутністю клінічно виражених афективних реакцій та актуалізації патологічного потягу до алкоголю. При таких ремісіях в окремих випадках спостерігають короткотривалі (не більше 2 тиж.), не різко виражені мимовільні або ситуаційно спровоковані коливання настрою.

Стійкість ремісії підвищується за умови усвідомлення хворим цінності тверезості, неможливості помірного вживання алкогольних напоїв і заповнення вільного часу іншими змістовними заняттями (праця, хобі, спорт тощо).

Причини рецидиву хвороби можуть бути як зовнішні, так і внутрішні. До перших належить вплив питущої компанії (що інколи набуває форми неприхованого тиску) та постійні нагадування з боку оточення про алкоголізм хворого (дома, на роботі, колишні друзі). До внутрішніх причин зараховують коливання гормонального тла (особливо в жінок), афективні коливання (у бік як приємних, так і неприємних відчуттів), стани голоду, фізичної та психічної перевтоми.

Окремо варто розглянути спонтанний потяг до алкоголю й активізацію алкогольного динамічного стереотипу. Найчастіше це відбувається у вигляді “напливу” думок про бажання випити (найчастіше увечері та вночі) і снів на алкогольну тематику. Зазвичай ці сни яскраві та тематично пов'язані з підготовкою до вживання алкогольних напоїв. На початкових етапах тверезості такі переживання можуть призвести до появи псевдоабстинентного синдрому: психопатологічних і соматовегетативних розладів, які нагадують зазначений стан. Активізацію алкогольного динамічного стереотипу може спричинити будь-який спогад про вживання алкоголю: подібні місце, ситуація, візит до магазину тощо.

Потрібно мати на увазі, що причини рецидиву ніколи не існують окремо і не завжди усвідомлюються хворим. Для запобігання рецидивам рекомендують проводити спеціальне психотерапевтичне лікування у вигляді курсів протягом 0,5—2 років.

 
<<   ЗМІСТ   >>