Повна версія

Головна arrow Медицина arrow Психіатрія і наркологія

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Загальні принципи і методи лікування, реабілітації та профілактики

Лікування психопатій спрямоване на компенсацію аномалії особистості, корекцію патохарактерологічних особливостей для оптимального пристосування пацієнта до навколишнього середовища. При цьому враховують клінічні відмінності цих розладів, поєднують вплив психофармакотерапії, психотерапії та соціореабілітаційних заходів.

Терапія при психопатіях пов'язана з динамічними змінами особистості. У стані компенсації за збереження адаптації потреби в спеціальному лікуванні не виникає, тоді як у разі психопатичних реакцій, декомпенсації, нападів-фаз і патологічних варіантів розвитку без психіатричної допомоги не обійтися. Показаннями до невідкладної госпіталізації в психіатричну лікарню без згоди пацієнта є гострі психози, що розвиваються на висоті декомпенсації.

Психофармакотерапію проводять залежно від провідного психопатологічного синдрому. У разі психопатичного збудження, коли хворий потребує невідкладної психіатричної допомоги, застосовують методику швидкого введення психотропних препаратів седативної дії, а саме: аміназину або тизерцину (по 2—3 мл 2,5 % розчину) з 3 мл 2 % розчину димедролу, внутрішньом'язово), клопіксолу (20 мг на добу), седуксену (по 40—60 мг), неулептилу (до 60 мг), феназепаму (по 5—6 мг), радедорму (10 мг), транксену (150—300 мг на добу). Призначають коректори (паркопан, цикло- дол тощо). За тяжкого збудження і дисфорії на органічно неповноцінній основі нейролептичні засоби поєднують з фінлепсином (карбамазепін, тегретол), хлораконом.

При декомпенсаціях параноідного розладу особистості призначають антипсихо- тичні засоби (галоперидол, триседил, зипрекса, рисперидон, клопіксол, флюанксол, орап, семап, соліан, стелазин) у поєднанні з коректорами (паркопан, циклодол) і транквілізаторами із седативною дією (феназепам, радедорм, транксен, сибазон та ін.).

Емоційно нестійкий розлад особистості з переважанням гіпотимічних проявів є показанням до призначення препаратів антидепресивної дії (азафен, ципраміл, про- зак, золофт, піразидол) і стимуляторів (сиднофен, сиднокарб). Гіпертимічні прояви усувають за допомогою заспокійливих засобів (сибазон, феназепам, неулептил, транксен, радедорм, івадал), а також призначають карбамазепін, карбасан і карбонат літію. Подібну психофармакологічну корекцію застосовують при розладах особистості з емоційною лабільністю.

Шизоїдні патохарактерологічні декомпенсації коригують малими дозами стела- зину і френолону в поєднанні з нейролептичними засобами пролонгованої дії, ег- лонілом, сонапаксом.

Зниження емоційного реагування при істероїдному розладі особистості досягають завдяки застосуванню транквілізаторів (феназепам, седуксен, радедорм, тран- ксен, івадал та ін.)

Прояви характерологічних особливостей і поведінки пацієнта із дисоціальним і емоційно нестійким розладами особистості коригують за допомогою тривалого призначення неулептилу (по 20—60 мг на добу), транквілізаторів (феназепам, транксен, івадал, радедорм, седуксен та ін.).

У стадії гіпокомпенсації особам із розладами особистості збудливого кола доцільно призначати засоби рослинного походження — Хомвіо-Нервін (3—6 таблеток на добу під язик та ін.).

З огляду на значний вплив психогенних чинників на динаміку розладів особистості, психотерапії належить важлива роль у досягненні компенсацій характерологічних аномалій і нормалізації міжособистісних відносин. Вона має бути насамперед індивідуальною. Вибір методів залежить від типу і динаміки розладів особистості. Хворих з ананкастним, параноїдним типами потрібно терпляче переконувати в тому, що їхня самооцінка завищена або занижена, що варто змінити вимоги до оточення, допомогти їм розібратися у власних сумнівах і підозрах, вселити впевненість у собі та ін. При дисоціальному, істеричному, емоційно нестійкому розладах особистості застосовують наказово-сугестивний підхід з протидією афективним спалахам і нейтралізацією негативних проявів характеру пацієнта, навчають володіти собою, стримувати власні емоції. Позитивно впливає на патохарактерологічні властивості та поведінку не лише індивідуальна, а і групова, зокрема сімейна, психотерапія. За групової психотерапії важливе значення має взаємовплив пацієнтів зі спеціально підібраної групи (подолання невпевненості, тривожних думок та ін.). Метою сімейної психотерапії, що грунтується на правильному розумінні особливостей характеру, є нормалізація внутрішньородинних взаємин, пошуки компромісів, оцінка мотивів поведінки один одним.

Реабілітація психопатичних особистостей спрямована насамперед на формування активної життєвої позиції, стійких трудових навичок, що забезпечували б можливість соціального функціонування. Під час вибору професії та спеціальності потрібно враховувати особливості характеру пацієнта. Робота має сприяти компенсації розладу особистості, а не утруднювати адаптацію. Важливими оздоровчими чинниками є санація середовища, ізоляція від осіб з асоціальними схильностями, формування сприятливих взаємин у родині і добрих стосунків з оточенням.

Профічактика розладів особистості залежить від умов життя, стосунків у суспільстві, заходів з охорони здоров'я матері та дитини, профілактики пре- і постна- тальних ушкоджень центральної нервової системи. Передусім потрібно створити оптимальний психологічний клімат для розвитку дітей і підлітків (сім'я, дитячий садок, школа тощо), належні соціальні умови для формування гармонійної особистості.

Прогноз

Прогноз при розладах особистості залежить від їхньої клінічної картини та соціуму. У разі тривалих і майже безперервних декомпенсацій, попри поліпшення умов життя, соціальний прогноз несприятливий (паразитичний спосіб життя, пияцтво, вживання наркотиків, злочини призводять до деградації особистості). При цьому високим є ризик суїциду. Якщо декомпенсації зумовлені реальною психічною травмою і нетривалі, то є більше надії на можливість депсихопатизації загалом. Майже в 15 % пацієнтів через 12—15 років після встановлення діагнозу розладу особистості не спостерігали характерної патології, а в 25 % випадків значно згладилися психопатичні риси і відновилася задовільна соціальна адаптація. Таким чином, прогноз при розладах особистості залежить від особливостей динаміки, яка може бути трьох видів, а саме: з повною компенсацією, з частковою, без поліпшення стану.

Експертиза

Працездатність при розладах особистості зазвичай збережена, а декомпенсації супроводжуються тимчасовим її порушенням. Втрату працездатності вважають стійкою (з рекомендацією вибору адекватного виду трудової діяльності) при інвалідності III групи в рідкісних випадках, за тривалих ускладнень (часті декомпенсації, патологічний розвиток).

Поставлені перед судово-психіатричною експертизою завдання вирішують індивідуально, з урахуванням як особливостей правопорушення, так і динаміки клінічних проявів психопатичних розладів, а також рівня соціальної адаптації конкретної особи. У більшості випадків хворих із розладами особистості визнають осудними. Лише психопатичні особи, які здійснили антисоціальні вчинки під час тяжкої декомпенсації з крайнім спотворенням емоційності, порушенням мислення і мотиваційної сфери, повною втратою критики, можуть бути визнані неосудними.

Осіб із психопатичними розладами звільняють від стройової військової служби.

 
<<   ЗМІСТ   >>