Повна версія

Головна arrow Медицина arrow Психіатрія і наркологія

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Поведінкові та емоційні розлади, які зазвичай починаються в дитячому та підлітковому віці

Гіперкінетичний розлад

Гіперкінетичний розлад (синдром дефіциту уваги з гіперактивністю) — межова психічна патологія, що проявляється з дитячого віку сукупністю симптомів у вигляді гіперактивності, імпульсивності, здатності утримувати увагу лише на короткий період часу через неможливість зосередитися на тлі нормального, а інколи і високого інтелекту. Проблеми таких хворих полягають у неспроможності використати свій когнітивний потенціал для пристосування в повсякденному житті. Маніфестує така патологія у 4—12 % дітей у віці від 5 до 12 років. Через неї кожна тридцята дитина шкільного віку має проблеми зі шкільною адаптацією.

Уперше гіперкінетичний розлад у дітей було описано у 1902 р. як “хворобливий дефект морального контролю”. Таких осіб вважали дисоціальними, емоційно нестійкими, аморальними. У 30—60-і роки XX ст. гіперкінетичний розлад пов'язували з резидуаль- ними проявами органічного ураження головного мозку в пренатальний, перинатальний та постнатальний періоди розвитку (так звана мінімальна мозкова дисфункція). Це проявляється незрілістю і дисгармонійним розвитком окремих функціональних структур головного мозку, які забезпечують вищі психічні функції (мовлення, читання, письмо, рахунок, пам'ять, увагу). Недорозвинення, незрілість, а також локальне ураження окремих ділянок кори великого мозку клінічно проявляється руховими порушеннями, розладом розвитку мовлення та формування навчальних навичок: дисграфією (розлади письма), дислексією (розлади читання), дискалькулією (розлади рахунку).

Концепція резидуально-органічного походження синдрому дефіциту уваги з гіперактивністю має численних прихильників і в наш час. Остаточне розуміння того факту, що основою гіперкінетичного розладу є порушення уваги, склалося в психіатрії у 80-х роках XX ст. Для пояснення причин виникнення розладу стали залучати сформовані в нейропсихології уявлення про дефіцит функцій уваги, активації, мотивації, саморегуляції та гальмування психічних процесів. У класификацію психічних розладів і розладів поведінки було введено відповідні рубрики (у МКХ-10 — гіперкінетичні розлади (Б90.0, Б90.1, Б90.8), у ОБМ-ІУ — розлад дефіциту уваги).

Епідеміологія гіперкінетичного розладу

За результатами міжнародних досліджень встановлено, що поширеність гіпер- кінетичних розладів у дітей коливається в різних країнах світу в діапазоні від 3 до 20 %, у середньому цей показник становить 5 %. У хлопчиків захворювання спостерігають вдвічі—тричі частіше. Так, у віці 6—12 років синдром дефіциту уваги з гіперактивністю виявляється у 6—9 % хлопчиків і у 2—3 % дівчаток. Після досягнення підліткового віку поширеність розладу в дитячій популяції зменшується, при цьому тендерні пропорції зберігаються.

 
<<   ЗМІСТ   >>