Повна версія

Головна arrow Логістика arrow Логістичні витрати підприємства

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Особливості обліку логістичних витрат на підприємствах

Основна проблема, що виникли при обліку логістичних витрат на підприємствах, полягає в тому, що нормативні документи відповідних державних органів і служб щодо бухгалтерського облік) він раї не місіям" методик ідентифікації витрат, пов'язаних з виконанням логістичних активностей (процесів чи операцій). Це звісно, призвело до того. що у звітності підприємства не повністю відображаються результат обліку логістичних витрат по процесах. На думку автора роботи [б], спостерігаються великі розходження фінансових звітів і звітів логістичних витрат (табл. 3.4).

Необхідно зауважити, що в літературі інформація щодо складання звіту логістичних витрат підприємства, його структури і форми практично відсутня. Відповідно, все це не дозволяє провести їх детальний аналіз, врахувати наслідки прийнятих управлінських рішень щодо виконання певних логістичних активностей, а також виявити їхній вплив на загальну ефективність і результативність діяльності підприємства.

Таблиця 3.4

Порівняння логістичної і фінансової звітності

Ключові характеристичні

Фінансовий звіт

Звіт по логістичних

витрат

позиції звітності

Користувачі

  • 1. Зовнішні.
  • 2. Внутрішні
  • 1. Керівництво підприємства.
  • 2. Менеджери.
  • 3. Керівники функціональних служб

підрозділів підприємств

Мета

1. Контроль збоку

керівництва підприємства.

  • 2. Статистичне спостереження.
  • 3. Надання бази для оподаткування

Організація

оптимальних потокових

процесів на підприємстві

Критерії якості

  • 1. Придатність для аудиту .
  • 2. Відповідність інструкціям
  • 1. Відповідність логістичним процесам.
  • 2. Відповідність логістичним операціям

Часовий аспект

  • 1. Минулі періоди.
  • 2. Поточний період
  • 1. Минулі періоди.
  • 2. Поточний період.
  • 3. Майбутній період

Структура

Нормована законом

Індивідуальна, підібрана до функцій кожного конкретного підприємства

Гласність

Містить відкриту інформацію для сторонніх організацій

Містить

конфіденціальну

інформацію

Сьогодні практика бізнесу показує, що система оцінки логістичних витрат повинна відігравати суттєву роль в управлінському обліку і стати основою для прийняття рішень керівництвом підприємства щодо різних аспектів його діяльності і, насамперед, здійснення логістичної діяльності.

Незаперечним і доказовим є той факт, що за умови ринкових відносин логістичні витрати займають в системі обліку витрат підприємства не останнє місце. Про це свідчить інформація, що наведена в табл. 3.5.

Автори монографії [23. с. 223] зазначають, що для вітчизняних підприємств найістотнішим є дослідження логістичних витрат в операційній діяльності, оскільки саме вона є визначальною для інших видів звичайної діяльності підприємств (фінансової, інвестиційної).

Самі ж витрати операційної діяльності мають характер поточних і складаються із таких компонентів, як:

  • - собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема, нерозподілені загальновиробничі постійні витрати;
  • - адміністративні витрати;
  • - витрати на збут;
  • - інші операційні витрати.

Реальне існування логістичних витрат в операційній діяльності підприємств підтверджується узгодженням їх з операційними витратами (табл. 3.6). Однак розрахунок витрат у чинній системі обліку буде неповним, а відтак, необхідно орієнтуватися на системи, що краще пристосовані до проблем оцінювання логістичних витрат та управління ними.

Таблиця 3.5

Місце логістичних витрат у сучасній системі обліку витрат [23, с. 224]

Місце логістичних витрат

Відображення в обліку

Логістичні витрати, які включаються до собівартості продукції

Д23 "Виробництво" - усі прямі витрати, і виробничі накладні витрати, витрати від браку;

К23 "Виробництво" - фактична виробнича собівартість завершеної виробництвом продукції (у дебет рахунків 26 "Готова продукція", 27 "Продукція сільськогосподарського виробництва"), виконаних робіт і послуг (у дебет рахунка 90 "Собівартість реалізації");

Д79 "Фінансові результати" - закриття рахунків обліку собівартості товарів, робіт, послуг

Логістичні витрати загальновиробничого призначення(не застосовуються підприємствами торгівлі)

Д91 "Загальновиробничі витрати" - сума визнаних загальновиробничих витрат;

К91 "Загальновиробничі витрати" - щомісячне, за відповідним розподілом, списання на рахунки

23 "Виробництво" та 90 "Собівартість реалізації"

Логістичні витрати які належать до адміністративних витрат

Д92 "Адміністративні витрати" - сума визнаних адміністративних витрат;

К92 - списання на рахунок 79 "Фінансові результати"

Логістичні витрати, які входять до витрат на збут

Д93 "Витрати на збут" - сума визнаних витрат на збут;

К93 "Витрати на збут" - списання на рахунок 79 "Фінансові результати"

Логістичні витрати в середовищі інших операційних витрат підприємства

Д94 "Інші витрати операційної діяльності" сума визнаних інших операційних витрат підприємства;

К94 "Інші витрати операційної діяльності" - списання на рахунок 79 "Фінансові результати"

Таблиця 3.6

Узгодження лої істинних витрат із витратами операційної діяльності підприємства

Операційні витрати

Логістичні

витрати

транспортно-

заготівельні

витрати

заготівельно- виробничі , витрати

адміністративні

витрати

витрати

на збут

інші операційні витрати

Витрати

фізичного

переміщення

+

+

_

+

+

Витрати запасів

+

+

-

+

+

Інформаційно-управлінські

+

+

+

+

+

витрати

Напрями формування логістичних витрат у витратах операційної діяльності підприємства паралельно до фаз просторово-часового переміщення матеріальних потоків показано на рис. 3.3.

Формування логістичних витрату операційній діяльності підприємства [23]

Рис. 3.3. Формування логістичних витрату операційній діяльності підприємства [23]

Детальний аналіз логістичних витрат, який подано в першому розділі монографії, свідчить, що переважна більшість із них знаходить своє відображення у реєстрах фінансового обліку, у яких, у свою чергу формуються дані для управлінського обліку. Але відсутність інструктивних і нормативних документів державних органів і служб щодо організації обліку лої істинних витрат в даний час призвела до того, що виявлення та відображення логістичних витрат на різних підприємствах здійснюється по-різному.

У всіх складових витрат операційної діяльності відзначаються явні га неявні логістичні виграти. Розгляд процесу формування таких витрат уможливить виявлення резервів економічної ефективності роботи підприємства.

У першій групі витрат операційної діяльності

підприємства формується виробнича собівартість продукції (робіт, послуг) та (або) собівартість реалізованих товарів. У цій складовій витрат операційної діяльності наявні витрати, які належать за своїми функціональними характеристиками до логістичних витрат. Це - транспортно-заготівельні витрати. Окремі елементи логістичних витрат є у загальновиробничих витратах, які теж входять до собівартості в якості змінних та розподілених постійних.

Транспортно-заготівельні витрати (далі -ТЗВ) включають витрати на заготівлю запасів, оплат) тарифів (фрахту) за навантажувально-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їхнього використання, зокрема, виграти на страхування ризиків транспортування запасів. Частина цих втрат не залежить від величини партії поставки, але залежить від кількості замовлень за період: інша частина (транспорті втрати, приймально-перевірочні виграти) залежить від величини партії поставки.

Відображення ь бухгалтерському облік ТЗВ здійснюється за наступним алгоритмом:

  • 1. Визначається перелік витрат, що належать до ТЗВ.
  • 2. Обирається спосіб віднесення ТЗВ на вартість придбаних запасів:
    • а) включення ТЗВ до вартості придбаних запасів і відображення їх на різних рахунках обліку запасів:
    • б) відображення ТЗВ загальною сумою на окремому субрахунку і їх розподіл на різні рахунки обліку запасів.
  • 3. Відноситься накопичена сума ТЗВ на собівартість запасів і формування мовної собівартості придбаних запасів.

У складі ТЗВ як елементу формування вартості запасів, придбаних за плату відображаються фактичні витрати, безпосередньо пов'язані з заготівлею і доставкою запасів для використання в запланованих цілях. Дотримання вимог стандартів з облік) ТЗЗ веде до формування реальної вартості запасів і відображення об'єктивної величини запасів як частини оборотних актинів підприємства. Ігнорування вимог ведення обліку втрат, наприклад, включення до складу ГЗВ витрат, що не стосуються їх (посередницькі послу і и з пошуку і придбання запасів) або недотримання вимог вибраного підприємством методу віднесення величини ТЗВ на вартість запасів свідчать про порушення правил ведення бухгалтерського обліку і можуть спричинити накладення адміністративного штрафу під час перевірок.

Першим етапом відображення у бухгалтерському обліку ТЗВ є визначення, точного переліку таких витрат для підприємства. Якщо підприємство визначає, що за змістом витрати не відповідають вимогам до ТЗВ, передбаченим П(С)БО 9, то воно (підприємство) зобов'язане віднести їх на витрати періоду.

Другим етапом відображення в бухгалтерському обліку ТЗВ є вибір способу віднесення витрат на вартість придбаних запасів. П(С)БО 9 передбачено два методичні підходи до відображення сформованих ТЗВ на підприємстві:

  • - по-перше, включенням їх безпосередньо до собівартості придбаних запасів;
  • - по-друге, відображенням ТЗВ загальною сумою на окремому субрахунку рахунків обліку запасів і потім віднесенням отриманого розміру витрат на собівартість. Порядок розподілу ТЗВ за другим методичним підходом роз'яснено в П(С)БО 9 "Запаси" [2].

На третьому етапі відображення в бухгалтерському обліку ТЗВ розмір ТЗВ переноситься на собівартість запасів.

Для відображення в бухгалтерському обліку первісної вартості придбаних запасів з урахуванням ТЗВ необхідно:

  • 1) встановити, чи відповідають фактично здійснені підприємством витрати вимогам, передбачених стандартом;
  • 2) визначити розмір вартості складових ТЗВ, що належать до запасів;
  • 3) визначити повну собівартість запасів;
  • 4) відобразити отримані витрати на рахунках бухгалтерського обліку з обліку запасів.

Як вже зазначалося вище, до собівартості продукції підприємства, окрім ТЗВ, входять і змінні, і розподілені постійні загальновиробничі витрати, які також містять певні логістичні витрати. Загальновиробничі витрати підприємства, що пов'язані з обслуговуванням і створенням для підрозділів необхідних умов виробництва, становлять складову частину виробничої собівартості продукції (робіт, послуг). Вони розподіляються на постійні й змінні. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, машино-годин, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат) на підставі фактичної потужності звітного періоду. Такі витрати відносяться на виробничу собівартість виробленої продукції.

Постійні загальновиробничі витрати поділяються на дві частини: розподілену і нерозподілену. Розподілена частина постійних загальновиробничих витрат розподіляється на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, машино-годин, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат) за нормальної потужності. Розподілена частина списується на виробничу собівартість продукції, а нерозподілена частина - на рахунок собівартості реалізації у періоді виникнення.

Логістичні витрати підприємства можуть бути відзначені в окремих статтях загальновиробничих витрат.

Другою складовою витрат операційної діяльності є адміністративні витрати. Адміністративними витратами є загальногосподарські витрати, що виникли упродовж звітного періоду під час операційної діяльності підприємства у зв'язку з його управлінням та обслуговуванням. До них належать витрати, пов'язані із управлінням підприємством, витрати на утримання та обслуговування основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського призначення, витрати на обслуговування виробничого процесу, податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, що включаються у виробничу собівартість продукції). У межах операційної діяльності логістичне адміністрування (управління) забезпечується через організацію і контроль логістичних процесів менеджерами служби логістики на загальногосподарському рівні.

Третьою складовою витрат операційної діяльності, в якій наявні логістичні витрати, є витрати на збут. Витрати, що пов'язані зі збутом (реалізацією, продажем) продукції, товарів, робіт і послуг, зокрема і логістичні витрати, в обліку акумулюють на рахунку 93 "Виграти на збут". За дебетом рахунка відображається сума визнаних логістичних витрат на збут, за кредитом - списання на рахунок 79 "Фінансові результати". Сплачені наперед логістичні витрати, які супроводжують збут, відображаються на рахунку 39 "Витрати майбутніх періодів" (як усі операційні витрати, що не входять до собівартості) і в міру настання таких періодів включаються до витрат на рахунок 93.

У ході дослідження європейської і північноамериканської промисловості було встановлено, що витрати на організацію збуту зазвичай становлять 5-10 % вартості продажів.

Особливим предметом досліджень логістичних витрат є витрати у сфері дистрибуції, актуальність яких істотно зростає через посилення мегатенденцій, передусім глобалізації. Виокремлення логістичних витрат дистрибуції необхідне для побудови ефективного і дієвого управління дистрибуцією. Логістичні витрати дистрибуції - це сума витрат реалізації усіх функцій, що забезпечують фізичне переміщення продукції від виробника до кінцевого споживача (обслуговування замовлень, зберігання та управління запасами, утримання складів, транспортування, пакування, консолідація/деконсолідація), збільшена на оцінену величину витрат вичерпання запасів у будь-якій ланці системи дистрибуції через її неякісне функціонування.

У витратах на збут прямо чи опосередковано відображено співвідношення між якістю та витратами обслуговування клієнтів (споживачів готових виробів), "арбітражну" роль в якому виконують запаси готової продукції (прямо) та запаси матеріалів і незавершеної продукції (опосередковано). Тому надзвичайно важливо створити ефективну систему обліку формування і розподілу витрат запасів, насамперед, витрат утримання запасів та витрат вичерпання запасів. Таким чином, автори монографії [23, с. 229] пропонують модифікувати традиційний рахунок 93 "Витрати на збут" та розширити зміст задля кращого управління логістичними витратами у сфері збуту та підвищення рівня обслуговування клієнтів. Відповідно необхідно ввести такі субрахунки, зокрема:

  • - 931 "Витрати на утримання запасів готової продукції (товарів)";
  • - 932 "Витрати на утримання виробничих запасів для клієнтів";
  • - 933 "Витрати, що виникли у зв'язку із вичерпанням (нестачею), додатковою потребою готової продукції (товарів)";
  • - 934 "Витрати на збут і обслуговування ключових клієнтів";
  • - 935 "Витрати на збут і обслуговування інших клієнтів".

Про використання тих або інших субрахунків свідчить

наказ про облікову політику підприємства, який видається раз на рік на початку року. Саме в окремому розділі зазначеного наказу доцільно сформувати таку модель обліку, яка б забезпечила максимальне накопичення інформації про логістичні витрати з метою трансформації її в управлінський облік.

Кореспонденцію операцій, що стосуються формування і списання вказаних витрат, необхідно подати такою, яка узгоджується із вітчизняною системою обліку (табл. 3.7).

Витрати вичерпання запасів у сфері збуту необхідно ідентифікувати з таких позицій:

  • 1) як витрати, що реально виникли у зв'язку із настанням ситуації вичерпання, додаткової потреби запасів готової продукції (товарів), призначених для продажу клієнтам (акумулюються на субрахунку 933 - див. табл. 3.7);
  • 2) як неотримані доходи.

Оскільки другу частин}/ (специфічний напрям) витрат вичерпання запасів кваліфіковано як доходи втрачених трансакцій, то можна запропонувати фіксувати її в управлінській практиці, користуючись рахунком 77 "Доходи втрачених трансакцій в сфері збуту", для відображення операцій із нарахування та регулювання ймовірних логістичних витрат, із відповідними субрахунками:

  • - 771 "Доходи втрачених трансакцій із ключовими клієнтами";
  • - 772 "Доходи втрачених трансакцій із іншими клієнтами".

Використання субрахунків повинно розширюватись аналітично, а також можуть бути доповнені у міру виникнення потреб в оцінюванні витрат.

Таблиця 3.7

Господарські операції з обліку логістичних витрат у

сфері збуту

з/п

Дебет

Кредит

Зміст операції

1

  • 931,932,
  • 933

13,20,22,63, 64, 66, 65, 39

Формування витрат утримання запасів та і витрат, які зумовлені настанням вичерпання (нестачі) запасів або додатковою потребою у них

2

934, 935

13,20,22,63, 64, 66, 65, 39

Формування безпосередніх витрат клієнтів ! Списання витрат утримання запасів та витрат вичерпання (нестачі) додаткової потреби запасів на рахунки витрат клієнтів

931,932,933

3

791

934,935

Віднесення на фінансові результати витрат на збут і обслуговування клієнтів

4

791

931,932,933

Пряме віднесення (списання) на фінансові результати акумульованих витрат утримання запасів та витрат вичерпання запасів (якщо! об'єктами логістичних витрат є продукція, а клієнтська база невелика і незмінна)

5

39

  • 931,932,933,
  • 934,935

Віднесення на витрати майбутніх періодів сум витрат на збут і обслуговування клієнтів

Завершальною складовою витрат операційної діяльності підприємства, як це відзначено вище, є інші витрати операційної діяльності, які обліковуються на однойменному рахунку. Можна відзначити і охарактеризувати логістичні витрати у витратах іншої операційної діяльності, які обліковуються на таких субрахунках рахунка 94 "Інші витрати операційної діяльності":

  • - 946 "Втрати від знецінення запасів", на якому ведеться облік втрат, пов'язаних із знеціненням (уцінкою) запасів, відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" [2];
  • - 947 "Нестачі й втрати від псування цінностей", на якому ведеться облік нестач грошових коштів та інших цінностей і втрат від псування цінностей, що виявлені під час заготівлі, переробки, зберігання та реалізації, якщо на час установлення нестачі винуватця не встановлено. Одночасно із списанням цінностей, винних у нестачі яких не встановлено, на витрати підприємства, балансова вартість списаного активу зараховується на позабалансовий рахунок 07 "Списані активи";
  • - 948 "Визнані штрафи, пені, неустойки", на якому ведеться облік визнаних економічних санкцій за недотримання підприємством законодавства та умов договорів;
  • - 949 "Інші витрати операційної діяльності", на якому ведеться облік інших можливих і не врахованих раніше витрат операційної діяльності.

Переважна частина інших витрат операційної діяльності, що належать до логістичних, пов'язана із ризиками виконання чи невиконання тих чи інших подій. Так, на субрахунках 946 та 947 враховуються витрати фізичного старіння запасів, решта субрахунків містять витрати санкцій і не враховані логістичні витрати у вищеназваних складових операційних витрат.

Відповідно до П(С)БО 9 "Запаси" у бухгалтерському обліку і звітності запаси відображаються за найменшою з двох оцінок: первинною вартістю або чистою вартістю реалізації.

Якщо первинна вартість запасів перевищує чисту вартість їхньої реалізації, сума перевищення списується на витрати звітного періоду. На практиці це досягається уцінкою.

Результати уцінки відображаються у тому місяці, в якому було складено опис-акт уцінки. У бухгалтерському обліку підприємств на суму уцінки товарно-матеріальних цінностей роблять запис:

Д-т рахунку 946 "Втрати від знецінення запасів";

К-т рахунку 20 "Виробничі запаси", 22 "Малоцінні й швидкозношувані предмети", 26 "Готова продукція" тощо.

Витрати від знецінення запасів наприкінці звітного періоду списуються на фінансові результати:

Д-т рахунку 791 "Результат основної діяльності";

К-т рахунку 946 "Втрати від знецінення запасів".

Витрати уцінки виробничих запасів, зокрема, сировини і матеріалів, в обліку можуть відображатися двома способами:

  • 1) у складі інших операційних витрат - втрати від знецінення (у сумі різниці між очікуваною ціною продажу виробничих запасів і їхньою балансовою вартістю згідно з п. 24 П(С)БО 9 "Запаси");
  • 2) переведення частини виробничих запасів у склад вторинної сировини/матеріалів (на субрахунок 209 "Інші матеріали").

У податковому обліку під час продажу вторинних матеріалів до валового доходу можна включити суму, фактично отриману від продажу, без ПДВ.

У разі перерахунку валових витрат сума уцінки не зменшує балансову вартість запасів. Під час списання реалізованої вторинної сировини її балансова вартість обчислюється на підставі ціни придбання сировини. Тому до складу валових витрат зараховується уся сума витрат, здійснених підприємством у зв'язку з придбанням сировини в минулому. Податкові зобов'язання з ПДВ нараховуються на рівні договірної ціни за вторинну сировину, але не нижче від звичайної ціни.

На субрахунку 947 "Нестачі й втрати від псування цінностей" обліковують нестачі цінностей, а також втрати від псування цінностей, що виявлені під час заготовлення, переробки, зберігання та реалізації, якщо на час установлення нестачі винуватця не встановлено.

Згідно з п. 27 П(С)БО 9 [2] сума, на яку первісна вартість запасів перевищує чисту вартість їхньої реалізації, та вартість повністю втрачених (зіпсованих або тих, що не вистачає) запасів списуються на витрати звітного періоду. Суми нестач і втрат від псування цінностей до прийняття рішення про конкретних винуватців відображаються на позабалансових рахунках. Після встановлення осіб, які повинні відшкодувати втрати, суму, яку необхідно відшкодувати, зараховують до складу дебіторської заборгованості (або інших активів) і доходу звітного періоду .

Вищенаведений пункт у обліку відображається так:

  • - Д-т 947. К-т 20, 22, 25, 26, 28 - віднесена на витрати звітного періоду сума нестачі матеріалів, виробів, товарів, що виявлена під час інвентаризації;
  • - Д-т 947, К-т 641 - ГІДВ на вартість матеріалів, виробів, яких не вистачає;
  • - Д-т 791, К-т 947 - віднесена на фінансовий результат нестача матеріалів, виробів.

Одночасно із списанням цінностей, винних у нестачі яких не встановлено, на витрати підприємства, балансова вартість списаного активу зараховується на позабалансовий рахунок 07 "Списані активи". Зменшення суми невідшкодованих нестач і втрат від псування цінностей на субрахунку 072 "Невідшкодовані нестачі й втрати від псування цінностей" відображається після встановлення конкретних винуватців з одночасними записами за дебетом субрахунку 375 "Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків" і кредитом субрахунку 716 "Відшкодування раніше списаних активів". Одночасно за дебетом 716 і кредитом 641 "Розрахунки за податками" відображають суму ПДВ, пов'язану з відшкодуванням винною особою. Сума нестачі, що погашається винною особою, може покриватися за двома варіантами:

  • 1) утриманням (за заявою) із заробітної плати: Д-т 661, К-т 375; 661 "Розрахунки за заробітною платою";
  • 2) внесенням грошових коштів до каси підприємства: Д-т 301, К-т 375; 301 "Каса в національній валюті".

Аналітичний облік за рахунком 07 "Списані активи" ведеться за випадками встановлення нестач і втрат від псування цінностей.

Для окремих запасів, для яких це передбачено, визначається нормальний розмір природного убутку під час зберігання, який не треба враховувати у складі вищенаведених витрат. Розмір природного убутку визначається за формулою (3.1) [23]:

де X - нормальний розмір природного убутку матеріальних цінностей;

- вантажообіг складу за цим видом матеріалу за звітний період;

З - залишок матеріалу даного виду на певне число (на дату обліку);

ґз6 - середній період зберігання, міс.; сі - вимірник убутку, % (приймається із спеціальної таблиці норм природного убутку для різних матеріалів при складському зберіганні);

Тзб - термін зберігання, для якого встановлена норма природного убутку.

Природний убуток відноситься на загальновиробничі або загальногосподарські витрати залежно від приналежності складу зберігання запасів.

Структура логістичних витрат в операційній діяльності поєднується із різними ознаками поділу витрат за їхніми видами. Проте, власне інформація про логістичні витрати за операційною діяльністю не надає повної і достатньої характеристики для потреб їхньої оцінки та управління. Зважаючи на сучасну практику обліку витрат, не можна стверджувати, що усі логістичні витрати беруться до розрахунку, а ті, які беруться - чи завжди коректно оцінюються. Такій ситуації на заваді стоять три основні проблеми:

  • 1) відсутність теоретичних положень щодо порядку правильного розрахунку та методики економічно коректного оцінювання окремих складових слабко структурованих логістичних витрат;
  • 2) наявність неявних логістичних витрат, які не визначаються нормативно-правовими актами у складі витрат операційної діяльності;
  • 3) обмеженість пристосування традиційної системи обліку загальних і логістичних витрат до інформування управлінських потреб.

Перша і друга проблеми є тактичними, вирішуються для реалізації третьої, що уособлює стратегію реєстрації та оцінювання витрат та потребує перебудови традиційної системи обліку за фазово-процесними напрямками. Оскільки логістичні витрати є переважно накладними витратами, а, отже, слабко структурованими, які супроводжують управління виробництвом і реалізацію продукції, то цілісну об'єктивну картину їхньої результативності дасть змогу створити система рахунку витрат за діями (АВС-рахунку витрат), основою якої є перемоделювання традиційних систем рахунку витрат у процесно-зорієнтованому напрямку для потреб ефективного управління. У сучасних умовах логістичні витрати є агреговані та упорядковані уздовж місць їхнього виникнення, що віддзеркалює функціонально-організаційну структуру підприємства. Аналіз витрат і оцінка ефективності логістичних процесів у таких умовах є надзвичайно важким. Непрозорість витрат сфери логістики, а також проблеми, пов'язані із аналізом логістичних процесів, становлять основний аргумент для застосування в діяльності підприємств концепції АВС-рахунку. АВС-рахунок витрат логістичної діяльності повинен призначатись для розширення розуміння логістичних витрат, пошуку інформації про чинники виникнення таких витрат, а також покращання ефективності реалізованих логістичних процесів і обмеження помилок під час прийняття рішень, пов'язаних із логістичною діяльністю. Класичні інструменти управління логістичними витратами дають неповну інформацію для ідентифікації чинників, що відповідають за зміну відповідних витрат. Перевагою АВС-рахунку витрат повинно бути також те, що уможливиться визначення і контролювання як виконання часткових дій, так і оцінка та покращення ефективності усього процесу, оскільки цим можна істотно знизити частку нерозподілених (накладних) витрат за рахунок переведення у ранг прямих частини логістичних витрат [115-118; 120; 123].

Відсутність причинно-наслідкових зв'язків між обслуговуванням клієнтів і витратами такого обслуговування, а також арбітральний , розрахунок витрат, який використовується у традиційному рахунку витрат, призводять до того, що традиційні системи не можуть слугувати істотними підставами для побудови сучасного рахунка логістичних витрат. АВС-рахунок витрат с технікою "прив'язування" витрат підприємства до "процедур", які "споживають ресурси" підприємства, а потім - приписування витрат виконання дій до продуктів, клієнтів, каналів дистрибуції, що економічно зумовлюють, потребують та використовують (або "споживають") відповідні дії. Це означає, що у проносному АВС-рахунку витрат матимемо справу із двохрівневим "прив'язуванням" логістичних витрат. На першому рівні калькулюватимуться витрати окремих дій, а на другому - витрати дій відноситимуться до клієнтів згідно з потребою у виконанні дій окремих клієнтів. І знову ж гаки, на відміну від традиційного обліку витрат, у випадку АВС/М для розрахунку витрат використовується багато носіїв витрат, завданням яких є причинно-наслідкове приписування витрат до дій, а потім витрат цих дій до клієнтів, продуктів, постачальників або каналів дистрибуції, які "споживають" визначені дії. У системі АВС-рахунку витрат повні витрати обслуговування певного клієнта - це сума витрат усіх дій, реалізованих на його користь.

Таким чином, традиційна облікова система вітчизняних підприємств не дає інформаційних підстав для підвищення ефективності управління. Тому виправданою є адаптація нових концепцій і систем, що дадуть змогу підвищити управління підприємством загалом і витратами, зокрема, долати поточні та запобігати майбутнім економічним проблемам завдяки правильним і своєчасним управлінським рішенням. Важливо також здійснити коректний розподіл логістичних витрат за економічною структуризацією.

Згідно з аргументами і твердженнями автора публікації [49, с. 30] концепція методу управлінського обліку в ситуації вітчизняних підприємств повинна будуватись на таких основних засадах:

1. Визнання закономірності розвитку та трансформації

понятійного апарату, важливою складовою якого є методологія бухгалтерського обліку, що здатна забезпечити не тільки оцінку фінансового стану та фінансових результатів діяльності минулих років, а й критеріїв майбутнього та поточного потенціалу, не тільки ефективне формування корпоративної стратегії підприємства, а й управління цією стратегією.

  • 2. Визнання існування різних методологічних прийомів з урахуванням інформаційних потреб різних користувачів та різних цілей, яких необхідно досягти. Подальше удосконалення управлінського обліку необхідно пов'язати з використанням методів, які здатні забезпечити скорочення витрат та збільшення доходу [49, с. 27].
  • 3. Визнання можливості створення ефективних варіантів моделей інформаційного забезпечення функціонування та управління суб'єктами господарювання.

Визнання існування в системі обліку різних видів фінансової та нефінансової інформації (індикаторів) з урахуванням причинно-наслідкових зв'язків між результуючими показниками (які вимірюють досягнуті результати) та основними чинниками (показниками, які забезпечують досягнення цих результатів), під впливом яких вони формуються.

Реалізація вказаних засад уможливлюється через впровадження АВС-рахунку витрат у системі процесно- зорієнтованого управління на підприємстві. За коректного

обліку та управління витратами уможливиться аналіз і планування рентабельності на підприємствах, планування заходів щодо зниження витрат за окремими процесами.

 
<<   ЗМІСТ   >>