Повна версія

Головна arrow Педагогіка arrow Правова педагогіка

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

ПРАВОВА КУЛЬТУРА І ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО

  • громадянське суспільство (поняття, ознаки та проблеми його становлення);
  • правова культура особистості в соціокультурному просторі;
  • професійна культура юриста;
  • деформації правової свідомості юриста;
  • місце і роль правової освіти у формуванні правової культури

Громадянське суспільство (поняття, ознаки та проблеми його становлення)

Поняття "громадянське суспільство" було започатковано у XVIII ст., зокрема у працях Г. Гроція, Т. Гоббса, Дж. Локка. Концептуального оформлення ідея громадянського суспільства набула у творчості Г. Гоббса відповідно до якої громадянське суспільство – це одержавлене суспільство, яке є результатом переходу від природного до суспільно-політичного стану. Держава формує громадянське суспільство, закладаючи його основи, встановлюючи порядок, забезпечуючи розвиток суспільства та його членів. Громадянське суспільство не може бути створене прийняттям нормативно-правового акту, хоч законодавство і сприяє його формуванню та розвитку. Суспільство стає громадянським на певному етапі свого розвитку за наявності таких факторів і умов, як політика держави, високий рівень правосвідомості, культури громадян, наявність розвинутих економічних відносин. Проблеми в цих сферах гальмують розвиток громадянського суспільства в Україні та навіть інколи протидіють вже досягнутому рівню його розвитку. Права і свободи громадян, незважаючи на їх закріплення у Конституції та законах України, поки що не стали реальною найвищою соціальною цінністю для держави. Дефіцит авторитету влади в сучасному суспільстві теж не сприяє становленню громадянського суспільства

Таким чином, утвердження громадянського суспільства в Україні є складною і тривалою справою.

Подолати проблеми на шляху розвитку громадянського суспільства зможе:

  • наявність стабільності в регулюванні суспільних відносин;
  • авторитет державної влади;
  • наявність державної системи здатної забезпечити втілення правових законів;
  • наявність незалежного суду;
  • вдосконалення системи правоохоронних органів та вирішення інших проблем.

Досі в Україні тривають дискусії щодо впливу держави та балансу державної влади і суспільства. Значна частина населення вбачає в державі чужу, корумповану силу, не довіряє державній владі, хоч і дотримується утопічного погляду, ніби винятково державними засобами можливо створити громадянське суспільство. Державна влада дійсно може сприяти становленню громадянського суспільства, але без ініціативи народу "знизу" її можливості обмежені. Розвитку громадянського суспільства в Україні заважає консервативна протирічність ідеї та реального здійснення політичної влади. Головне протиріччя виникає між ідеєю демократії як повновладдя народу та проблемами її реалізації, що безпосередньо пов'язано з проблемою становлення громадянського суспільства, яка немає і не може за цих умов мати свого остаточного вирішення.

Громадянське суспільство є соціальною основою утвердження демократії тому його розвиток є основною умовою захисту конституційних прав та створення умов щодо самореалізації громадян в різних сферах громадського життя та засобом недопущення небезпеки узурпації влади й здійснення повного контролю з боку держави за суспільними процесами.

До сьогодні основними шляхами формування громадянського суспільства в Україні є:

  • розширення суспільної бази влади;
  • підвищення політичної культури населення;
  • створення нових можливостей участі громадян в управлінні державними і суспільними справами;
  • активізація процесу роздержавлення усіх сфер суспільного життя;
  • формування справжніх інститутів громадянського суспільства як ринкового, так і неритового характеру (благодійні фонди, товариства, асоціації тощо);
  • розвиток різних форм громадського самоврядування.

Це і є соціальною базою громадянського суспільства, що забезпечує постійне удосконалення контролюючих механізмів, тобто механізмів зворотнього зв'язку від суспільства до держави.

Важливим є також максимальне розширення сфери судового захисту прав і свобод людини, формування поваги до права і до закону, виховання громадянського патріотизму – національного і державного на основі поваги до національної історико-культурної спадщини, зміцнення свободи інформації і гласності, відкритості суспільства на основі доцільних зв'язків із зарубіжним світом, піднесення рівня суспільної свідомості, подолання явищ соціальної пасивності. При цьому необхідно чітко уявити, що справа полягає не тільки в наявності демократичних установ і процедур та інформованості населення, але й в умінні жити в демократії, користуватися її благами, в готовності до постійного удосконалення політичної системи суспільства у відповідності до змін конкретно- історичних умов. Іншими словами особливо важливим є максимальне роздержавлення усіх сфер суспільного життя.

Громадянським суспільство стає тільки тоді, коли сукупність, розвиток і конфігурація недержавних об'єднань спроможні контролювати державу, змусити її стати активним захисником інтересів громадян, спонукати стати правовою державою. Тип суспільства, в якому панує закон, називають громадянським.

Серед основних характеристик, які мають бути притаманні людині як основній соціальній цінності громадянського суспільства є наступні:

  • індивідуалізм як основа особистої характеристики;
  • моральність;
  • повага до права;
  • високий рівень громадянської культури;
  • повага до всіх членів суспільства;
  • вміння поєднувати власні інтереси з інтересами суспільства в цілому, відчуття себе вільним і самостійним;
  • повага до своєї і чужої власності тощо.

Крім того, людина в суспільстві повинна бути високоморальною, володіти чіткими етичними принципами й установками; вона не мислима без свободи, оскільки саме свободі і належить найвищий ступінь у ієрархії цінностей. Слід враховувати, що поряд зі свободою особа в громадянському суспільстві має й обов'язки

Успішному розвитку громадянського суспільства в сучасних умовах протидіють наступні чинники:

  • надмірна бюрократизація влади;
  • домінування кланових інтересів на верхівці політичної піраміди;
  • патерналістські стереотипи щодо ролі держави і надмірна терпеливість народу та сподівання на "керманичів";
  • відсутність у значної частини людей психологічної потреби в "негативній" свободі, "свободі від...", свободі заради свободи.

У суспільстві панує втома і апатія із об'єктивних і суб'єктивних причин. До об'єктивних належить матеріальна незабезпеченість та відсутність "підпорки" у вигляді власності; до суб'єктивних – пригніченість почуттям своєї незначимості і відчуженості від держави і політики.

В сучасних умовах конституційно визначено завдання щодо побудови соціальної демократичної держави, а отже і громадянського суспільства. Слід зазначити, що громадянське суспільство лише починає формуватись, тому сформулювати повне визначення цього явища поки складно. У юридичній літературі деякі вчені відносять до громадянського суспільства систему недержавних відносин (А. Кочетков), інші – всі суспільні зв'язки, які виникають поза сферою політики (А. Одинцова) та розглядають його як сукупність неполітичних відносин, галузь спонтанного самовиявлення інтересів й волі вільних індивідів та асоціацій.

Громадянське суспільство – це історичний тип у розвитку людського суспільства, його конкретна якісна характеристика; це сфера самовиявлення і реалізації потреб та інтересів вільних індивідів через систему відносин (економічних, соціальних, релігійних, національних, духовних, культурних).

Основними суб'єктами цієї системи є:

організації (політичні партії, громадські об'єднання, асоціації) та різні об'єднання (професійні, творчі, спортивні), що охоплюють всі сфери суспільного життя і є своєрідним регулятором свободи людини.

Але не слід забувати про один важливий момент, що громадянське суспільство, незважаючи на його структурованість, це, насамперед, суспільство, у якому пріоритетне значення мають інтереси людини.

Б. Політюк стверджує, що громадянське суспільствоце система самостійних і незалежних від держави суспільних інститутів і відносин, які забезпечують умови для реалізації приватних інтересів і потреб індивідів та колективів, життєдіяльності соціальної, культурної та духовної сфер, їх відтворення і передачі від покоління до покоління. Думку про багатоаспектність поняття "громадянське суспільство" поглиблює Ф. Рудич визначаючи, що в політичному відношенні формою існування громадянського суспільства є демократія: діють механізми загальних і рівних виборів, розподілу функцій влади, примат права; економічному – громадянське суспільство є системою ринкового типу, основа якої – приватна власність. З точки зору соціальної структури для громадянського суспільства характерна багатоманітність соціальних груп і прошарків, проте соціальною базою є середній клас. У духовному плані громадянське суспільство характеризується плюралізмом ідей і думок, толерантністю, критичним ставленням до дійсності, раціоналізмом і гуманізмом.

Найбільш вдалу системно та методологічно вивірену характеристику громадянського суспільства, на наш погляд, дав М. Орзіх, який під громадянським суспільством розуміє "по-перше, асоціацію людей, в якій кожна людина вільна як така, що має невідчужувані права, є рівноправною з іншими членами асоціації, самостійна у виборі громадянського стану; по-друге, це позадержавні (інституціоналізовані в громадські об'єднання) асоціації людей за соціальною, етнічною, релігійною та іншою належністю, політичними, економічними, професійними та іншими інтересами; по-третє, це формування на зазначених засадах суспільних (позадержавних) відносин, що розвиваються і функціонують на самоврядних засадах, а також шляхом самопрояву інтересів і волі окремих індивідів та їхніх асоціацій, що діють у правовільному (вільному від державно-правового впливу) просторі суспільства".

Особливо важливою проблемою в розбудові громадянського суспільства в Україні, яка потребує негайного вирішення та постійної уваги, є концептуальне обґрунтування та практична нормативна регламентація взаємодії громадянського суспільства з державою. Розмежування їх повноважень, яке має місце в будь-якому суспільстві, не означає їх протистояння, протиборства чи антагонізму, хоча таке часто трапляється навіть у демократичних державах. Взаємодія зазначених суб'єктів окреслює різні способи організації людського співіснування, заснованого на зіткненні, узгодженні та гармонізації інтересів індивідів.

Такий підхід до аналізу громадянського суспільства дає можливість зробити висновок про те, що воно має відображати суспільні інтереси, взаємозв'язок всіх сфер суспільного життя людини. У той же час громадянське суспільство – не будь-яке суспільство, а сукупний індивід, який виступає через систему різних асоціацій, об'єднань своєрідним регулятором свободи людини.

Таким чином, громадянське суспільство є вільною асоціацією (союзом) рівноправних, свідомих грамадян-власників та їх об'єднань, які в межах правової системи, поза втручанням держави, самоорганізовано реалізують свої приватні і суспільні інтереси. У широкому значенні це вся сукупність людських відносин і відповідних формальних та неформальних суспільних інститутів, які опосередковують її приватне життя і через які вона задовольняє свої потреби і інтереси.

Громадянське суспільство характеризується властивостями, які забезпечують його співвідношення з державою. Серед них слід виокремити наступні:

  • громадянське суспільство не включає державу, а розвивається самостійно;
  • громадянське суспільство складається із суб'єктів – вільних і рівноправних громадян і об'єднань, що добровільно сформувалися і знаходяться у відносинах конкуренції і солідарності;
  • громадянське суспільство має певний пріоритет перед державою, проте зацікавлене у добробуті держави і сприяє її розвитку;
  • громадянське суспільство спричиняє вплив на створення і функціонування державних органів у власних інтересах;
  • громадянське суспільство має право вимагати від держави захисту життя, здоров'я, безпеки громадян, не допускаючи її втручання в їх приватні інтереси;
  • громадянське суспільство формує право, що закріплюється державою в законах та інших нормативно-правових актах, гарантує і захищає її від порушень із боку будь-кого. Усі потреби громадянського суспільства реалізуються за допомогою волі держави, вираженої у формі правового акта;
  • громадянське суспільство розвивається і взаємодіє з державою в межах права, котре виступає як рівний і справедливий масштаб свободи та справедливості, а не як спосіб нав'язування державної волі.

Концептуальне вирішення проблеми розуміння сутності громадянського суспільства неможливе без аналізу його структури. Структура суспільства – це внутрішня його будова, що відтворює багатогранність та взаємодію складових суспільства, забезпечує його цілісність та динамізм розвитку.

Структуру громадянського суспільства можна подати у вигляді п'яти систем, які відповідають певним сферам його життєдіяльності:

  • 1) Соціальної системи – сукупності об'єктивно сформованих людських спільнот і взаємовідносини між ними, що визначає процеси його відтворення (наприклад, сім'ї), складає соціальну суть людини (взаємовідносини з іншими людьми і колективами), відносини між великими соціальними спільнотами (групами, націями, верствами).
  • 2) Економічної системи – сукупності економічних інститутів і відносин, у які вступають люди в процесі реалізації відносин власності, виробництва, розподілу обміну і споживання сукупного суспільного продукту.
  • 3) Політичної системи – системи цілісних саморегульованих елементів: держави, політичних партій, громадських рухів, об'єднань. Її основу складають владні відносини, а зв'язок суспільства і держави забезпечують політичні партії.
  • 4) Духовної системи, що формується на основі взаємин між людьми, їх об'єднаннями, державою й суспільством щодо культурних благ (освіти, науки, релігії). Ключову роль тут відіграють загально гуманістичні традиції.
  • 5) Інформаційної системи як наслідку розвитку людського розуму та спілкування. Її основу складають засоби масової інформації, різних форм власності тощо.

Структурні елементи громадянського суспільства мають відповідати певним вимогам:

  • економічна система діє за принципом самоорганізації, саморегулювання та самоуправління;
  • соціальна система має чітко виражене структурне оформлення;
  • політична система виступає, з одного боку в формі механізму узгодження соціальних інтересів у суспільстві, а з іншого – як найбільш повне вираження загального національного інтересу.

Власне держава складається із системи державних органів влади і управління та різноманітних суб'єктів суспільства. Державу, в якій сформовано громадянське суспільство, можна назвати не лише демократичною правовою, а й громадянською державою.

На думку М. Суворової громадянському суспільству притаманні такі основні ознаки:

  • 1) Юридичне і фактичне закріплення основних прав людини і громадянина; проголошення людини та її прав найвищою соціальною цінністю;
  • 2) Впровадження принципу рівності й рівноправності різноманітних форм власності й рівноправності громадян;
  • 3) Дія принципу економічної та політичної свободи й відповідальності громадянина і держави;
  • 4) Розвинутість ринкової економіки, свободи підприємництва і свободи відповідальності за економічну діяльність усіх суб'єктів суспільства і держави;
  • 5) Верховенство громадянського суспільства над державною владою. Держава і державна влада підпорядковані і служать і виконують службову роль по відношенню до суспільства, а суспільство, у свою чергу, сприяє реалізації основних завдань і функцій держави і державної влади;
  • 6) Проголошення і фактичне забезпечення демократичних морально-правових соціальних цінностей; природних прав людини (права на життя, здоров'я, власність, права на свободу, честь і гідність, принципу верховенства права і правових законів,

діалектичної єдності представницької та безпосередньої форм демократії, соціальна справедливість, соціальний захист особи тощо;

  • 7) Впровадження законності та правопорядку на основі правових демократичних законів, які відображають і захищають демократичні цінності суспільства, потреби та інтереси громадян і юридичних осіб;
  • 8) Ідеологічний демократичний плюралізм, духовна та культурна багатоманітність, свобода і відповідальність засобів масової інформації із дотриманням норм і законів моралі та права, громадянський мир і злагода які характерні для правової держави або правового суспільства;
  • 9) Плюралізм власності як основи приватного інтересу і розвитку особистості;
  • 10) Високорозвинена особистістьгромадянин і громадянські відносини;
  • 11) Саме суспільство як колективне начало громадянськості, соціальні цінності й інститути;
  • 12) Держава, що забезпечує рівність прав, свобод, обов'язки особистості, суспільства й держави.

Держава суттєво впливає на формування й динаміку розвитку громадянського суспільства за умови його первинності. Визначальним при їх співвідношенні є те, що держава:

  • сприяє створенню громадянського суспільства і вбачає своїм призначенням служіння такому суспільству;
  • забезпечує рівні для всіх можливості у сферах життєдіяльності людей, базуючись на принципі соціальної справедливості;
  • чітко окреслює межі втручання у справи людини і суспільства.

Громадянське суспільство і держава покликані функціонувати для задоволення потреб та інтересів людини. Людина у відносинах громадянського суспільства і держави має статус особистості і громадянина, які мають соціально-політичний характер і повинні забезпечувати розвиток індивіда. З цією метою правова демократична держава гарантує реалізацію інституту народовладдя, забезпечує дотримування принципу суверенітету народу. Сама людина не повинна бути пасивним спостерігачем політичного життя.

На основі вищезгаданих ознак можливо виокремити три підходи до характеристики співвідношення громадянського суспільства і держави.

  • а) держава і громадянське суспільство – співпадаючі соціальні системи;
  • б) держава і громадянське суспільство різні соціальні системи, серед яких первинною (провідною) є держава, яка контролює громадянське суспільство;
  • в) держава і громадянське суспільство різні соціальні системи, де держава виконує службову (підпорядковану) роль щодо громадянського суспільства.

Отже, держава і громадянське суспільство не можуть існувати окремо і повинні взаємодіяти між собою. Тому наша держава має здійснити ряд внутрішніх перебудов в економіці, державному управлінні та суспільній свідомості загалом.

Таким чином держава і громадянське суспільство є взаємопов'язаними між собою. На сучасному історичному етапі Українська держава має реалізувати завдання щодо формування громадянського суспільства з огляду на специфічні риси українського менталітету. На законодавчому рівні має бути закладена якісно нова модель правової організації життя людини і суспільства, відповідно до якої весь державний і суспільний механізм націлений на реалізацію і захист прав і свобод людини.

 
<<   ЗМІСТ   >>