Повна версія

Головна arrow Педагогіка arrow Правова педагогіка

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Професійна культура юриста

У науковій літературі існують різні підходи до визначення сутності та змісту професійної культури. Так, О.Ф. Скакун виокремлює такі елементи професійної культури правника як правова, політична, психологічна, етична, естетична, екологічна, економічна, інформаційна культура. С. Д. Гусарєв, О. Д. Тихомиров – моральну, етичну, С.С. Сливка – духовну, моральну, естетичну, національну, педагогічну, політичну, економічну, акторську.

Методологічну основу, що забезпечує формування професійної культури юриста, становлять: філософія права, культурологія права, правнича деонтологія та правнича етика, а також філософсько-правовий і системно-структурний підходи до аналізу правових явищ. Важливими є також порівняльний, індуктивно- дедуктивний, соціологічний і статистичний методи, що дали можливість проаналізувати професійну культуру юриста.

Професійна культура юриста формується поетапно. Основи її закладаються в процесі здобуття юридичної освіти, а інші складові професійної культури набуваються в процесі пізнання специфіки юридичної діяльності. Професійна культура правників є комплексом різних видів культур. На наш погляд, доцільно розглянути такі основні рівні професійної культури як: правова, політична, психологічна, етична, естетична, економічна, екологічна та інформаційна.

Головним елементом професійної культури є правова культура юриста, що є системою професійно-правових знань, умінь і навичок, які характеризують високий ступінь правового розвитку правника і її вплив на правову культуру суспільства в процесі юридичної діяльності. Правова культура майбутніх юристів формується як в процесі навчальних занять (адже кожне заняття має реалізувати виховну мету), так і і в процесі участі у наукових гуртках, конференціях, конкурсах наукових робіт, олімпіадах, написанні курсових та дипломних робіт, проходження студентами фахової ознайомлювальної та виробничої практики. Головна роль у даному процесі покладається на професорсько-викладацький склад вузу, який і формує високий рівень правової свідомості та правової культури майбутніх правників.

Психологічна культура – це система психологічних властивостей, що формуються в процесі взаємозв'язку особи юриста і вимог юридичних процесів. Важливо звернути увагу на формування таких психологічних властивостей юриста як пам'ять, емоції, почуття, настрій, стрес та мислення. Адже вміння юридично мислити означає можливість цілеспрямовано оперувати поняттями, розуміти, аналізувати та тлумачити норми законів у практичній юридичній діяльності.

Політична культура передбачає знання особливостей політичного життя суспільства, суспільних процесів, які в ньому відбуваються. При цьому студенти повинні пам'ятати про дотримання принципу політичного нейтралітету для судців, прокурорів, працівників органів внутрішніх справ, працівників Служби безпеки України та юристів- військовослужбовців.

Знати реальну політику держави і громадянського суспільства означає для юриста уміти аналізувати, оцінювати і прогнозувати розвиток політичних процесів та їх результати, адекватно тлумачити правові реалії, впливати на здійснення правового регулювання та приймати оптимальні рішення у конкретній життєвій ситуації. При цьому слід мати на увазі, що саме юристи (за освітою і фахом) у розвинених країнах світу складають кадровий потенціал органів державної влади та управління. Водночас політичні уподобання і навіть пристрасті правника жодним чином не мають впливати на результати його професійної діяльності, адже уміння відмежуватися від власних інтересів, зокрема й політичних, є свідченням високого рівня його професіоналізму.

► Однією із важливих складових є етична культура, що містить систему моральних принципів і норм, які сформувались як результат почуттів, знань, потреб, переконань та відображені у моральній поведінці юриста, його внутрішніх переконаннях і зовнішніх проявах. Такі моральні якості майбутніх юристів як чесність, справедливість, гідність, совість, порядність, відповідальність, гуманізм формуються як під час навчальних занять, так і у виховній роботі, зокрема, під час проведення бесід морально-етичного спрямування на годинах корпоративної культури, тематичних вечорах, тощо.

► Формування естетичної культури у студентів передбачає виховання у них системи естетичних почуттів, знань, умінь і навичок, що виражають ступінь оволодіння прекрасним і виявляються у поведінці юриста в процесі виконання професійних обов'язків. Основними методами формування цього рівня правосвідомості є відвідання виставок класичного і сучасного мистецтва, музеїв, екскурсій до визначних місць, проведення конкурсів студентської творчості, формування у студентів почуття такту та дотримання правил службового етикету юриста, вміння мати естетичний зовнішній вигляд.

► Необхідність формування економічної культури юристів викликана економічними змінами, які відбуваються у суспільстві. Економічна культура – це система економічних знань, умінь і навичок, що дозволяють юристові економічно обгрунтовано та кваліфіковано виконувати свої професійні обов'язки. Економічна культура юриста, що базується на спеціальній підготовці у сфері економічної теорії інформаційних технологій, фінансів, банківської справи, бухгалтерського обліку тощо є невід'ємною складовою його загальної професійної культури. Не секрет, що політика держави – це концентроване вираження її економічного розвитку або занепаду. Враховуючи той факт, що правове регулювання економічних відносин у всіх країнах світу відіграє дедалі вагомішу роль, знання закономірностей функціонування економіки окремої країни та її зовнішньоекономічних стосунків з іншими країнами набуває неабиякого значення у професійній підготовці юриста. На сучасному етапі глобалізації світової економіки, створюються і функціонують спеціалізовані юридичні фірми, котрі надають правничі послуги саме у сфері економічних відносин, що потребує ґрунтовного знання цієї сфери. Не зважати на це – означає навмисно принижувати рівень свого професіоналізму, не забезпечувати надання якісних правничих послуг своїм клієнтам у сфері бізнесу.

► Формування екологічної культури громадян багато в чому залежить і від екологічної культури юриста, як системи екологічних знань, умінь і навичок для регулювання екологічних відносин та забезпечення екологічної безпеки суспільства. Студенти чітко мають усвідомити, що юрист – це охоронець природнього навколишнього середовища

Отже, професійна культура юриста – сукупність різних елементів культур та норм-вимог правового, психологічного, етичного, естетичного, політичного, економічного, екологічного та інформаційного характеру, які висуваються до юриста для забезпечення ефективного виконання своїх професійних функцій. Формуваня кожного із зазначених елементів професійної культури юриста забезпечується реалізацією таких напрямів виховання студентів-юристів як правове, національно-патріотичне, інтелектуальне, морально-етичне, екологічне, естетичне, трудове, фізичне виховання, яке здійснюється у відповідності до "Концепції національного виховання студентської молоді", затвердженої Наказом Міністерства освіти та науки України від 27 жовтня 2009 року.

В залежності від сутності професійної культури можливо виокремити принципи її забезпечення, що сприяють формуванню професійних та особистих якостей майбутнього юриста. Принципи Формування професійної культури майбутніх юристів – це основоположні ідеї, які втілюють вимоги до необхідних якостей майбутнього фахівця. До них належать:

  • служіння принципу верховенства права;
  • дотримання законності;
  • дотримання й захисту законних інтересів громадян;
  • відданості професії, професіоналізму, компетентності, постійного удосконалення та вимогливості до себе;
  • незалежності, неупередженості, об'єктивності, чесності, принциповості, добросовісності, особистої відповідальності за свої дії.

Правова культура майбутніх фахівців поєднує в собі правові знання, погляди й установки особистості, а також правову активність, уміння та навички оцінювати свої та чужі дії з точки зору чинних законів, обирати і використовувати їх для досягнення поставлених цілей в законні способи.

Важливим показником формування правосвідомості юристів є ситуація, коли фахівці-юристи звіряють свої дії з високими стандартами прав людини. Вона має грунтуватися на філософській концепції пріоритету прав людини по відношенню до всіх феноменів цивілізації та культури.

Особливого значення має правова інформованість юристів шляхом комп'ютеризації діяльності державних юридичних установ і організацій, читання лекцій вченими-юристами, курсів підвищення кваліфікації. Особливу увагу слід приділити забезпеченню інформаційних потреб та інтересів юристів засобами всесвітньої мережі Інтернет. Не менш важливою є і правильна організація праці юристів різних спеціальностей. Перевантаження на роботі призводить до того, що вони просто не встигають опрацьовувати нову правову інформацію, ознайомлюватися з науковими доробками, із змінами в законодавстві.

Проведення виваженої державної інформаційної політики в юридичній сфері. Оскільки саме засоби масової інформації, на наш погляд, здатні бути засобом взаємного зв'язку між населенням і правоохоронними органами, а також каталізатором щодо врахування громадської думки в роботі державних юридичних структур. Важливим елементом правової культури юриста є своєчасне отримання ним повної, достовірної та об'єктивної інформації, що стосується чинної нормативно-правової бази та юридичної практики в країні, в межах якої надає правничі послуги. Володіння інформацією для правника – це панування над ситуацією. Пріоритетами для юриста мають стати найновіша фахова інформація (новели законодавства та юридичної практики, новітні тенденції у наукових дослідженнях правових реалій суспільного життя), інформація з суміжних галузей знань і практики, новини громадського, політичного, економічного та культурного життя. Юрист повинен розуміти значення інформації та сучасних інформаційних технологій і бути озброєним її найновішими досягненнями.

Діяльність сучасного українського правника зумовлена, на наш погляд, престижністю юридичної професії та повагою до її представників з боку суспільства, має будуватися на таких засадах:

  • безумовного дотримання принципів "верховенства права" та законності;
  • неупередженості та об'єктивності;
  • чесності та сумлінності;
  • компетентності;
  • відповідальності перед собою. правничою корпорацією, суспільством і державою за якість і своєчасність надання юридичних послуг. Саме такі принципи визначають рівень професійної культури юриста, зміст якої полягає в опануванні кожним правником системою загальнокультурних і професійних цінностей, створених і сформованих різними поколіннями етнічних, національних і регіональних людських спільнот і власне носіями правничої професії.

► Зважаючи на те, що діяльність правника пов'язана з пізнанням людини, проблемних ситуацій її буття, що виникають у повсякденному житті, вагомого значення набуває рівень його релігійної культури. Маємо на увазі знання та усвідомлення ним ролі релігійного світогляду людини як духовного фундаменту життя. Релігійні ідеї, вчення, постулати, традиції, звичаї, ритуали відіграють визначну роль у духовному становленні і розвитку світоглядної позиції кожної людини на Землі. І річ не в тому, чи є вірянином сам юрист і в "якого Бога" він вірить. Річ в усвідомленні ним ролі релігійної культури у системі духовних цінностей кожної людини і людської спільноти.

Знати основні релігійні вчення і конфесії, поважати їх роль у життєдіяльності суспільства і кожної окремої людини, особливо ті з них, що функціонують на теренах твоєї країни та її окремих регіонів – це вимога до правника всіх часів і народів. Саме в релігійних вченнях, конфесійних утвореннях, постулатах, традиціях і ритуалах часто-густо містяться мотиви і причини правомірної чи неправомірної поведінки особи. Високий рівень релігійної культури юриста завжди допоможе йому повніше й об'єктивніше проаналізувати ту чи іншу життєву ситуацію, встановити психологічний контакт з людиною, віднайти причини і наслідки відповідної події (факту) та прийняти оптимальне рішення. І навпаки, низький рівень релігійної культури не дасть змоги зробити це і призведе до непорозуміння та припущення помилок, іноді непоправних, у наданні різноманітних правничих послуг: від надання консультації – до ухвалення судового рішення.

Специфічною особливістю правничої професії є той факт, що її здійснення відбувається за допомогою такого засобу людського спілкування, як мова – вербальна (письмова та усна) і невербальна (жести і міміка). Рівень володіння мовою є ознака не тільки освіченості, а й професіоналізму будь-якого фахівця, а юриста – тим паче. Саме тому, мовна підготовка правника, що передбачає наявність великого словникового запасу, уміння стилістично правильно будувати усне й письмове мовлення, при цьому коректно і правильно вживати та тлумачити спеціальні юридичні терміни і формули, адекватно пояснювати власну правову позицію своїм співрозмовникам і клієнтам незалежно від рівня їх загальної та правничої освіти і культури – це запорука високого рівня професійної культури правника. У цьому контексті, зважаючи на розвиток процесів глобалізації світу та певної універсалізації (адаптації) нормативних актів різних країн, зокрема держав Європейського Союзу, неабиякого значення набуває додаткове, до української мови, знання і максимально вільне володіння юристом хоча б однією з найбільш поширених мов спілкування світового співтовариства, а саме: англійської, іспанської, китайської, німецької, російської, французької, японської.

Досконале володіння вербальними засобами спілкування має доповнюватися навичками та уміннями правника у використанні невербальних засобів: жестів і міміки, що додатково емоційно впливають на сприйняття певної інформації іншою стороною. Одночасно мова міміки і жестів допомагає діагностувати психічні стани особи і встановлювати бажаний психологічний контакт з нею, ефективніше сприймати, розуміти та усвідомлювати отриману інформацію. Завершує запропонований перелік структурних елементів професійної культури юриста правова культура. Таким чином, підводимо "умовну риску", або ж замикаємо "коло" у своїх роздумах щодо окреслення системи складових такої культури.

На наш погляд, правову культуру юриста становлять: фахові юридичні знання, уміння і навички; знання зі сфер життєдіяльності людини, пов'язаних із відповідною галуззю правового регулювання; правова свідомість та правомірна поведінка носія цієї професії.

Слід наголосити, що належний рівень юридичних знань, умінь і навичок, насамперед, формує професійний статус правника, а розширення та ускладнення сфери правового регулювання зумовлюють його потребу в інтегрованих та комплексних знаннях. Суміжні спеціальні знання не підміняють право як таке і не є зайвим додатком до нього, а розширюють і поглиблюють правосвідомість юриста-професіонала, що сприяє ефективному виконанню його суспільних функцій.

Правова свідомість і правомірна поведінка юриста – це взаємозумовлені професійні якості. Правова свідомість віддзеркалює внутрішній професійний світогляд правника, його переконаність у необхідності права як такого і правового регулювання суспільних відносин, беззаперечного верховенства права та неухильного дотримання встановлених правил, загострене почуття справедливості у розв'язанні конфліктів на засадах рівності всіх і кожного перед законом.

Таким чином, правова культура юриста є одночасно фундаментом, стінами і дахом його професійної культури і чим вона міцніша, тим якісніше правник здійснює свою професійну діяльність, тим відповідальніше він ставиться до виконання своїх повноважень. Правники мають слугувати для суспільства прикладом єдності професії, спільності інтересів та цілей, взаємної підтримки та поваги, толерантності та дотримання корпоративної професійної культури. Спільний фах, достатній рівень освіченості та кваліфікації юристів дасть їм змогу знаходити спільну професійну мову, економити час, ефективно й оперативно розв'язувати складні правничі проблеми та колізії на засадах взаємовигідного співробітництва.

Професійна культура юристаце наявність у кожного правника комплексної системи розвинених індивідуальних субкультур, що дає йому змогу на належному рівні виконувати професійні повноваження.

Становлення і розвиток України як демократичної держави, перспективи входження її у світове співтовариство вимагає оновлених підходів до проблем формування особистості у всіх ланках суспільного життя, зокрема, у освітній галузі. Високий рівень професійної культури правників – необхідна вимога сучасності, адже від професіоналізму представників юридичного фаху залежить результат і державотворчих процесів в Україні. Зважаючи на такий стан справ, актуальною є проблема формування професійної культури майбутніх правників у процесі їх професійної підготовки. Тому особливої уваги потребує пошук шляхів удосконалення виховної роботи у юридичному вузі. Адже сьогодні існує потреба в тому, щоб випускникам юридичних вищих навчальних закладів були притаманні моральні та громадянські якості, що дасть можливість здійснення демократичних перетворень в українському суспільстві.

Професійна культура юриста як його властивість, на переконання Сливки С.С., передбачає знання правових, моральних, естетичних, педагогічних, психологічних норм; повагу до права, моральні принципи і норми, почуття службового юридичного обов'язку; вміння і навички реалізовувати вказані норми та правила; готовність виконувати свій службовий обов'язок, діяти правомірно у будь-якій ситуації; саме правомірну поведінку юриста при здійсненні ним професійної діяльності.

 
<<   ЗМІСТ   >>