Повна версія

Головна arrow Педагогіка arrow Правова педагогіка

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Методи, прийоми та засоби виховного впливу

Методи вихованняшляхи і способи діяльності вихователів і вихованців із метою досягнення виховних цілей.

Поняття "метод" (гр. metodosціль дослідження, пізнання) – спосіб теоретичного і практичного освоєння дійсності. Першовідкривачем методів виховання вважають німецького педагога Йогана-Фрідріха Гербарта (17761841), який вважав, що філософія визначає мету виховання, а психологія – шляхи до цієї мети.

Метод виховання поділяють на окремі елементи – прийоми виховання, які використовують для підвищення виховної ефективності методів.

Методи і прийоми виховання є своєрідними інструментами в діяльності вихователя. їхня дієвість залежить від використання виховних засобів, зокрема засобів виправлення.

Прийоми вихованняскладова частина методу, що визначає шляхи реалізації вимог методів та використання допоміжних засобів.

Засіб1. Прийом, якась спеціальна дія, що дає можливість здійснити що-небудь, досягти чогось; спосіб. 2. Те, що служить знаряддям у якій-небудь дії, справі

Засоби виховання – надбання матеріальної та духовної культури (художня, наукова література, радіо, телебачення, інтернет, предмети образотворчого, театрального, кіномистецтва тощо), форми і види виховної'роботи (збори, бесіди, конференції, гуртки, ігри, спортивна діяльність), які задіюють під час використання певного методу.

Основні групи методів виправного впливу умовно можна розділити на чотири групи:

  • 1. Методи формування і корекції свідомості: переконання, приклад, психолого-педагогічний вибух.
  • 2. Методи формування і корекції позитивного досвіду поведінки: вправи, доручення, вимоги, контроль.
  • 3. Методи додаткової мотивації і стимулювання поведінки: змагання, критика, примус, довіри, покарання, заохочення.
  • 4. Методи виявлення результатів виправного впливу: спостереження, природній експеримент, аналіз продуктів діяльності, узагальнення незалежних характеристик, анкетування, аналіз документації, спеціальні психодіагностичні методики.

У спеціальній літературі наводяться різні класифікації форм педагогічного процесу з ресоціалізації засуджених. Серед найпоширеніших можна виділити такі класифікації:

  • за об'єктом педагогічного впливу: а) індивідуальні (об'єкт – окрема особистість); б) групові (об'єкт – відділення засуджених); в) масові (об'єкт – засуджені всієї колонії);
  • • за видами діяльності засуджених: навчальна, трудова, громадська, дозвіллєва.

Кожний з названих видів діяльності виражається в специфічних формах організації Наприклад, до навчальної діяльності належать такі форми, як уроки, консультації, самостійна підготовка, предметні гуртки та інші, до трудової – трудове змагання, конкурс "Кращий за професією"; до громадської діяльності – збори засуджених, засідання ради активу. Дозвіллєва діяльність засуджених реалізується в таких формах: гуртки художньої самодіяльності, спортивні секції, перегляд кінофільмів, телепередач тощо.

Засоби виправлення:

Режим відбування покарання.

Згідно ст. 102 Кримінально-виконавчого Кодексу України, режим у виправних та виховних колоніях – це встановлений законом та іншими нормативно-правовими актами порядок виконання та відбування покарання, що забезпечує ізоляцію засуджених; постійний нагляд за ними; виконання покладених на них обов'язків; реалізацію їх прав та законних інтересів; безпеку засуджених та персоналу; роздільне тримання різних категорій засуджених; різні умови тримання засуджених в залежності від види колонії; зміну умов тримання засуджених.

• Суспільно-корисна праця.

Згідно ст. 118 Кримінально-виконавчого Кодексу України, засуджені повинні працювати в місцях і на роботах, визначених адміністрацією установи. Засуджені залучаються до, суспільно- корисної праці із урахуванням наявних виробничих потужностей, беручи до уваги при цьому стать, вік, працездатність, стан здоров'я і спеціальність. Засуджені залучаються до праці, як правило, на підприємстві, у майстернях установи, а також на державних чи недержавних підприємствах за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції.

• Загальноосвітнє та професійно-технічне навчання.

Навчання засуджених реалізує їх конституційне право на отримання освіти. Для засуджених (ув'язнених) забезпечується доступність та безкоштовність отримання повної середньої освіти. Засудженим надається можливість навчатися у загальноосвітній середній школі при установі, ПТНЗ або отримувати, вищу освіту за дистанційною технологією.

• Соціально-виховна робота.

Згідно ст. 123 Кримінально-виконавчого Кодексу України, соціально-виховна робота – це цілеспрямована діяльність персоналу органів та установ виконання покарань та інших соціальних інституцій для досягнення мети виправлення та ресоціалізації засуджених. Вона спрямована на формування і закріплення у засуджених прагнення до суспільно-корисної діяльності, сумлінного ставлення до праці, дотриманню вимог законів та інших прийнятих у суспільстві правил поведінки, підвищенню їх загальноосвітнього і культурного рівня.

• Громадський вплив.

Під громадським впливом кримінально-виконавче законодавство розуміє залучення державних, благодійних, громадських та релігійних організацій до соціально-виховної роботи із засудженими та ув'язненими, що відповідає концепції соціального партнерства.

 
<<   ЗМІСТ   >>