Повна версія

Головна arrow Педагогіка arrow Правова педагогіка

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Особливості юридичної діяльності та освіти у сучасних правових сім'ях

Юридична діяльність та освіта у країнах романо-германської правової сім'ї

Для позначення правових систем країн Європи зазвичай використовуються три терміни:

  • 1) романо-германська правова сім'я. Цей термін, який є найпоширенішим у порівняльному правознавстві, був обраний для того, щоб віддати належне спільним зусиллям, що здійснювалися одночасно університетами латинських і германських країн. Саме їх діяльність відіграла вирішальну роль у процесі становлення і розвитку романо-германського права;
  • 2) сім я континентального права. Цей термін покликаний підкреслити принципову різницю між романо-германським правом, що виникло на Європейському континенті, та загальним правом, що виникло на Британських островах;
  • 3) сім'я цивільного права. Цей термін активно використовується компаративістами країн англо-американської правової сім'ї. Його поява пояснюється тим, що зазначена правова система базується на римському цивільному праві і саме цивільне право визначає своєрідність розглянутої правової сім'ї.

Основна характеристика романо-германської правової сім'і:

  • 1. Органічний зв'язок з римським правом. Становлення цієї правової сім'ї відбувалося на основі римського права. Гаслом юристів романо- германської сім'ї може бути відомий вислів Р. Ієрінга: через римське право, проте вперед, далі нього.
  • 2. Утворення романо-германського права на основі вивчення римського права в італійських, французьких і німецьких університетах. Саме університети створили у XII–XVI ст. на основі Зводу законів Юстиніана загальну для багатьох європейських країн юридичну науку. Ця наука у свою чергу визначила характер романо- германського права.
  • 3. Яскраво виражена доктринальність і концептуальність. Романо-германська правова сім'я активніше сприймає правові теорії і доктрини, ніж англо-американська правова система, а роботи вчених- юристів мають тут більший вплив. У системі континентального права існують загальні принципи та ідеї, на основі яких формується і розвивається право.
  • 4. Абстрактний характер норм права. Норми права встановлюють загальні правила поведінки, виходячи з принципів і правових доктрин. Це відрізняє романо-германське право від англосаксонського, де норми права створюються переважно судами при вирішенні спірних питань щодо конкретних випадків.
  • 5. Домінуюча роль закону в системі джерел права. Тенденція визнання закону найважливішим джерелом права перемогла у країнах романо-германської правової сім'ї в XIX ст., коли в їх переважній більшості були прийняті кодекси та писані конституції. Провідна роль закону ще більш зміцнилася в сучасну епоху: сьогодні закон розглядається як найкращий технічний засіб установлення ясних і точних правил.
  • 6. Яскраво виражений кодифікований характер. Кодификація в романо-германському праві має принципові особливості, що відрізняють її від аналогічних процесів в інших правових сім'ях. Це, зокрема:
    • а) наявність глибоких і міцних історичних коренів;
    • б) глобальний характер, охоплення практично всіх галузей та інститутів права;
    • в) використання своєрідної юридичної техніки;
    • г) наявність власної ідеології, суть якої полягає в тому, щоб, кардинально переробивши, а іноді навіть анулювавши раніше існуюче право, створити нову правову реальність.
  • 7. Поділ на публічне і приватне право. Хоча такий поділ сьогодні є цілком звичайним явищем для багатьох правових сімей, спочатку він був властивий лише романо-германському праву. Це, передусім обумовлено впливом римського права.
  • 8. Відносно самостійне існування цивільного і комерційного (торговельного) права. Таке розмежування підтверджується двома обставинами:
  • 1) існуванням у країнах континентального права особливих комерційних судів;
  • 2) створенням у більшості країн романо-германської правової сім'ї кодифікованих актів комерційного права (торговельних або комерційних кодексів), що існують поряд з цивільними кодексами. Такі кодекси прийняті протягом XIX ст. у Франції, Бельгії, Іспанії, Нідерландах, Австрії, Німеччині та в інших країнах. Ця своєрідна подвійність у законодавстві, що регулює майнові відносини в галузі приватного права, дістала назву "дуалізм приватного права".

У країнах романо-германської правової сім'ї головним джерелом права є нормативно-правовий акт, тому сформувався своєрідний тип розуміння правової норми. Право Європи – це право університетів, або прототип юридичної науки, створеної вченими. Саме цим пояснюється роль та авторитет наукового світогляду у сфері практичної діяльності.

Юристи романо-германської правової сім'ї сприймають право згідно з давньоєвропейською традицією не лише як юридичний інструмент, а і як певну модель соціальної організації. Французький дослідник Рене Давид указував на те, що у сучасний період соціальних перетворень, коли від права очікують активної участі у створенні нового суспільства, проявляються розпорядчий та політичний аспекти права серед інших.

Завдяки зусиллям науковців юрист країн континентального права розуміють норму права як загальне правило поведінки, на відміну від юристів країн загального права.

Особливістю можна назвати також порівняно високий рівень одноманітності правової свідомості юристів, що належить до правової сім'ї континентального права. Це зумовлено загальністю політичної і філософської думки різних країн. Єдиний порядок підготовки корпусу юристів, що дістали освіту на основі вивчення цивільного права, зумовив те, що останнє було взяте як модель для подальшої розробки всіх інших галузей права.

 
<<   ЗМІСТ   >>