Повна версія

Головна arrow Педагогіка arrow Правова педагогіка

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Підготовка юристів Австрії

В Австрії особа, що займається загальною юридичною практикою, називається Rechtsanwalt. Кандидат в адвокати, тобто, адвокат – початківець або практикант, називається Rechtsanwaltswdrter.

Кваліфікація, що вимагається для допуску як Rechtsanwalt має мати академічну кваліфікація: юридичний ступінь австрійського університету. Мінімальна тривалість навчання праву на ступінь magister juris становить чотири роки, а на ступінь doctor juris – п'ять років.

Практична підготовка юристів Австрії. Період практичної підготовки для отримання ступеня magister juris – сім років, а для ступеня doctor juris – шість років.

Практикант має пропрацювати щонайменше дев'ять місяців секретарем суду і принаймні чотири роки в австрійській адвокатській конторі як Rechtsanwaltswflrter. Решта часу може бути витрачена у конторі державного нотаріуса, в адміністративному органі, в університеті або консультантом з питань оподаткування або бухгалтером – ревізором.

Під час цієї практики практикант має пройти обов'язковий курс правової підготовки і скласти іспит на адвоката, який складається з двох частин, кожна з яких триває протягом трьох днів та включає і усний, і письмовий іспити. Один з численних предметів іспитів на адвоката – професійна етика для адвокатів. Обов'язковий період часу між цими двома частинами становить 18 місяців.

Подальша освіта і підготовка юристів Австрії

Передбачаються додаткові курси та курси підвищення кваліфікації, і вони є обов'язковими тією мірою, якою вони є необхідними для допущення до іспиту на адвоката.

Кандидати повинні мати австрійське громадянство і бути повнолітніми. Вимог щодо мови не існує. Кандидати не можуть бути допущені, якщо вважаються неблагонадійними.

Підготовка юристів Німеччини

Юристів в Німеччині готує 41 університет. Єдність вимог по підготовці юристів визначається загальним для всіх земель Федеральним Законом про статус суддів і низкою інших федеральних законів, що встановлюють аналогічні високі вимоги до освітньої підготовки інших фахівців в області права: прокурора, нотаріуса, адвоката, юриста в органах державного управління та ін.

Підготовка юристів в Німеччині відрізняється своєю академічною вимогливістю і певною консервативністю, що виявляється у встановленні вельми жорстких критеріїв оцінки знань студентів.

У науковій літературі Німеччини давно ведуться суперечки про переваги різних моделей освіти, в числі яких, зокрема, виділяють баварські: мюнхенську і аугсбургську.

Вказані моделі містять найважливіші загальні положення: тривалість і структуру освіти, основні предмети, вимоги до організації практики, зміст державних іспитів.

Баварія – одна з 16 земель ФРН – займає перше місце по території і друге – за чисельністю населення. Як самостійний суб'єкт Федерації вона має свою Конституцію і інші закони. Земельне положення про освіту і організацію іспитів для юристів – Aus-bildungs und Priifungsordnung fiir Juristen (JAPO), прийняте спільно баварськими міністерствами юстиції, внутрішніх справ, освіти, культури, науки і мистецтва, фінансів і праці, сім'ї і соціального забезпечення, нормативно закріплює ці положення. Всього в Баварії дев'ять університетів, сім з них мають юридичні факультети і проводять іспити.

Вступ і навчання в державних університетах Німеччини безкоштовне. Підготовку юристів здійснюють тільки державні університети. Під час вступу вступні іспити не здаються, але є певні умови зарахування. Випускник гімназії, що бажає навчатися у вузі, звертається в Центр розподілу студентських місць з письмовою заявкою, де вказує один або декілька університетів, в яких він хотів би вчитися, з визначенням спеціальності (факультету). До листа обов'язково додається свідоцтво про середню оцінку закінчення гімназії. Іноді подаються додаткові довідки (наприклад, з місця проживання, якщо абітурієнт бажає вибрати найближчий університет, і ін.). З урахуванням отриманих відомостей центр направляє абітурієнта у вибраний ним ВНЗ за умови відповідності його середньої оцінки тому балу, який у даному семестрі є прохідним в університеті (факультеті). Для юристів-абітурієнтів він завжди достатньо високий – від 1,0 до 2,0 і може складати, наприклад, 1,8 або 1,9. Навчання можливо починати з будь-якого семестру – літнього або зимового.

Семестр складається з лекційного періоду і вільного від лекцій часу, протягом якого студенти займаються самостійно: пишуть домашні роботи, готуються до іспитів, проходять обов'язкову тримісячну практику – як правило, один місяць на рік – з кримінального права, з цивільного права і в органах управління. Навантаження студента залежить від того, які предмети і спецкурси вибрав він для вивчення.

Федеральний закон про статус суддів передбачає перелік обов'язкових дисциплін і дисциплін за вибором. До перших відносяться основні галузі права: цивільне, кримінальне, публічне, а також початкові положення філософських, історичних і суспільних наук. Земельне положення про освіту конкретизує ці положення Закону про суддів і доповнює список такими предметами, як торгове, трудове, європейське право, процесуальне право, і передбачає великий вибір дисциплін спеціалізації.

Письмові роботи у вигляді клаузур (Klausur) є письмовим іспитом, що проводиться кілька разів на семестр безпосередньо в аудиторії з конкретної задачі, наприклад з фабули судової справи. При цьому студент демонструє уміння вирішити задачу (казус) за формалізованою схемою з використанням закону. Оцінка виставляється, виходячи з певної кількості пунктів. Позитивна – не менше 4 пунктів, максимальна – 18. Позитивний результат написання клаузури дуже важливий: в поєднанні з успішно виконаною домашньою роботою він дозволяє отримати загальну підсумкову оцінку після закінчення вивчення дисципліни.

Прийнятий на службу студент іменується референдаром (Rechtsreferendar). За два роки практичної діяльності він зобов'язаний відпрацювати в органах юстиції 10 місяців (з них шість – в суді з цивільних справах і три – в суді з кримінальних справах або прокуратурі), сім місяців в органах управління, чотири місяці в адвокатурі і стільки ж в інших органах або організаціях за вибором самого референдара. Місця практики визначаються органами юстиції з урахуванням побажання референдара, який закріплюється за суддями, іншими практикуючими працівниками, що керують практикою студента. Офіційними керівниками референдарів є президенти відповідних судів (верховного, місцевих). Про закінчення кожного окремого етапу референдариату видається свідоцтво. Потім референдар претендує на складання другого державного іспиту, який повинен встановити, чи досяг референдар мети освіти, чи здатний він по своїх наукових і практичних знаннях, по загальній характеристиці своєї особи займатися відповідальною державною діяльністю (§ 43 Положення про підготовку юристів). Визначають це підсумки письмового і усного іспитів, вимоги яких ще більш жорсткі, ніж на першому етапі.

 
<<   ЗМІСТ   >>