Повна версія

Головна arrow Педагогіка arrow Правова педагогіка

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Дослідницький метод

Цей метод у літературі трактується по-різному: пошуковий, евристичний, лабораторно-евристичний, дослідно-іспитовий, природничо-науковий, дослідницький принцип (підхід), метод евристичного дослідження. Метод трактується у вузькому та широкому розумінні.

Термін запропонував В. Райков у 1924 р. Його визначаю як метод умовиводу від конкретних фактів, що самостійно спостерігаються учнями або відтворюються ними у досліді.

Дослідницький метод у вузькому розумінні називається метод організації навчання, при якому суб'єкти навчання виступають у ролі дослідників, тобто самостійно виокремлюють та визначають проблему, формулюють гіпотезу її розв'язання, знаходять методи розв'язання, виходячи з відомих даних; аналізують, порівнюють та оцінюють отримані результати, роблять висновки й узагальнення, усвідомлюють провідні поняття й ідеї, а не отримують їх готовими. Метод спрямований на засвоєння суб'єктами навчання усіх етапів пізнання. Від організаційно-діяльної ділової гри відрізняється короткою регламентацією процесу. Типова квазігра триває 4-5 годин і дає змогу: організувати інтенсивну самостійну розумово-комунікативну і розумово-діяльну роботу під керівництвом викладача; розвинути здатність студентів нестандартно мислити; формувати у студентів культуру дискусій і ділового спілкування.

Ділова гра має такі чотири головні риси: вільна розвивальна діяльність, яка застосовується лише за бажанням особистості заради задоволення від самого процесу діяльності, і не тільки від результату (процедурне задоволення); творчий, в звичайній мірі імпровізований дуже активний характер цієї діяльності (поле творчості); емоційна піднесеність діяльності, суперництво, змагання, конкуренція тощо (чуттєва природа ділової гри, емоційне напруження); наявність прямих або непрямих правил, що відображають зміст ділової гри, послідовність її розвитку.

Рольова гра – спрощена модифікація ділова гра, що моделює простішу проблему професійної, навчальної діяльності. У процесі рольової гри відбувається знайомство з новими для учасників ролями (наприклад, керівника групи); потім опановуються нові форми спілкування і засоби схвалення рішень. "Гравці", спілкуючись один з одним, емоційно реагують, проявляють пізнавальний інтерес до проблеми і до самих себе. Рольова гра починається з аналізу конфліктної ситуації. Викладач ставить перед студентами завдання щодо схвалення рішення в загальних рисах. Потім між учасниками розподіляються ролі й після невеличкої підготовки проводиться ігровий етап та післярольовий аналіз. Групі експертів викладач доручає фіксувати роботу кожного учасника, його поведінку, креативність, адекватність засобів спілкування тощо. Готуючи і проводячи рольову гру, викладач має бути готовий у будь-який момент включитися до неї і на деякий час замінити персонаж. Основні етапи рольової гри: розминка; загальна інструкція й опис ситуації; проведення дискусії; розподілення ролей і вибір групи експертів; підготовка гравців до гри; власне гра; післярольовий аналіз і підбиття підсумків.

Розігрування ролей – це імітаційний ігровий метод, який дає змогу відпрацьовувати функціональні обов'язки посадових осіб. Метод має високу ефективність при вирішенні окремих складних управлінських та економічних завдань, які не орієнтовані на один критерій, причому оптимальне рішення можливе лише внаслідок компромісу між учасниками, інтереси яких не збігаються.

Дидактичні ігри – спеціально створені чи пристосовані для цілей навчання ігри.

З 80-х pp. XX ст. широко застосовують ділові ігри. Ділові ігри використовуються практично під час вивчення усіх фахових дисциплін, таких як: "Цивільне право", "Міжнародне право", "Кримінально-процесуальне право" тощо.

 
<<   ЗМІСТ   >>