Повна версія

Головна arrow Соціологія arrow Технології соціально-педагогічної роботи з сім’ями

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

ДЕРЖАВНА СИСТЕМА СОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ СІМ'Ї

Напрями соціальної роботи з сім'ями, які потребують соціальної підтримки

Підтримка інституту сім'ї є завданням реалізації державної сімейної політики. Державна сімейна політика, як складова частина соціальної політики України, являє собою цілісну систему принципів, оцінок і заходів організаційного, економічного, правового, наукового, інформаційного, пропагандистського і кадрового характеру, спрямованих на поліпшення умов і підвищення якості життя родини. Основною метою державної сімейної політики є забезпечення державою необхідних умов для реалізації сім'єю її функцій і підвищенні якості життя родини.

Державна сімейна політика - цілісна система заходів економічного, правового, демографічного, соціального, культурологічного, освітнього, інформаційно-пропагандистського та організаційного характеру, спрямованих на поліпшення становища сім'ї, та базується на визнанні пріоритетів сім'ї як найважливішої складової частини в житті цивілізованого демократичного суспільства, її ролі у гуманістичному вихованні підростаючих поколінь, досягненні стабільності та прогресу української держави. Державна сімейна політика є одним із напрямів соціальної політики держави і здійснюється в інтересах сім'ї, суспільства, держави.

В Україні можна виділити такі напрями реалізації державної сімейної політики: законодавче забезпечення; економічні заходи; соціальна робота з сім'єю.

Основні засади державної сімейної політики України сформульовані Концепцією державної сімейної політики, затвердженою Постановою Верховної Ради України №1063- XIV від 17 вересня 1999 року.

Відповідно до Концепції мета державної сімейної політики полягає в забезпеченні сприятливих умов для всебічного розвитку сім'ї та її членів, найповнішої реалізації сім'єю своїх функцій і поліпшення її життєвого рівня, підвищення ролі сім'ї як основи суспільства. Концепція розроблена, виходячи з потреби створення належних умов життєдіяльності сім'ї в Україні і визначає загальну стратегію і пріоритетні напрями державної політики щодо сім'ї, передбачає здійснення цілісної системи заходів з урахуванням нових реалій: ринкової економіки, соціального партнерства, політичної демократії, всього того, що покликане зробити життя суспільства, кожної окремої сім'ї повнокровним і ефективним.

Концепція визначає наступні фундаментальні принципи:

  • – сім'я є пріоритетом у житті демократичного суспільства;
  • – сім'я є суверенною та автономною в питаннях прийняття рішень щодо свого розвитку;
  • – сім'я має прерогативу роль у гуманістичному вихованні підростаючого покоління.

Об'єктом державної сімейної політики є сім'я як соціальний інститут, а також державні та суспільні інститути, функціонування яких безпосередньо впливає на повноцінну матеріальну, культурну і духовну життєдіяльність сім'ї в Україні. Суб'єктами державної сімейної політики є органи влади всіх рівнів, підприємства, організації та установи всіх форм власності, політичні партії, професійні спілки, релігійні конфесії, громадські організації, міжнародні представництва, які визнані і діють в Україні.

Сучасні орієнтири сімейної політики в Україні: стабілізація сім'ї, зниження рівня розлучень; підвищення престижу сім'ї та сімейних цінностей у масовій свідомості; забезпечення розумово і фізично здорового покоління, орієнтації на середню сім'ю; підвищення виховного потенціалу сім'ї; адаптація сім'ї до ринкових умов життя.

В той же час державна сімейна політика України потребує суттєвого реформування. Оскільки протягом десяти останніх років основні ресурси держави спрямовуються на матеріальну допомогу багатодітним сім'ям або тим, які опинилися в складних життєвих обставинах, неповним сім'ям тощо. Такий підхід гальмує створення системи підтримки, яка би задіювала та активізувала внутрішні механізми родини для самостійного подолання проблемної ситуації. Система підтримки мала б бути спрямована на подолання бідності, злиднів, хвороб, безробіття, бездомності. Нині чинні концептуальні засади державної сімейної політики передбачають лише окремі заходи, спрямовані на постійне надання допомоги проблемним сім'ям [103].

З метою досягнення цілей та реалізації завдань державної сімейної політики розроблена Державна цільова соціальна програма підтримки сім'ї на період до 2016року, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України №341 від 15 травня 2013 р. Метою Програми є посилення мотивації до реєстрації шлюбів, народження і виховання бажаних дітей у сім'ях, забезпечення надання адресної підтримки та проведення превентивної роботи із сім'ями, в яких існує ризик потрапляння осіб у складні життєві обставини. Програма спрямована на стимулювання саморозвитку та самозабезпечення сім'ї, надання адресної соціальної допомоги, поєднання зусиль центральних і місцевих органів виконавчої влади, активізацію діяльності місцевих громад, громадських організацій та приватних структур.

Реалізація заходів Програми в першу чергу спрямована на:

  • – пропаганду сімейних цінностей;
  • – здійснення підготовки молоді до подружнього життя;
  • – формування свідомого та відповідального ставлення до батьківства і материнства;
  • – створення умов для формування сім'ї, орієнтованої на народження та виховання двох і більше дітей, здатної самостійно розв'язувати проблеми, забезпечувати власний розвиток, брати активну участь у житті громади, виховувати відповідальних громадян;
  • – поліпшення умов для повноцінного виховання та розвитку дітей;
  • – запобігання асоціальним проявам у сім'ї, передусім насильству;
  • – забезпечення підтримки сімей, які опинились у складних життєвих обставинах, та сімей, які перебувають у зоні ризику щодо потрапляння у такі обставини.

В рамках покращення становища сімей у складних життєвих обставинах крім вищезазначеного у "Державній цільовій соціальній програмі реформування системи закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", яка затверджена Постановою Кабінетів Міністрів України від 17 жовтня 2007 р. №1242, одним із завдань є посилення превентивної роботи та підтримки сімей з дітьми, які опинилися у складних життєвих обставинах. З метою запровадження ефективних методик соціальної роботи, спрямованої на збереження виховної функції сім'ї, орієнтованих на запобігання виходу дитини з сімейного оточення, розроблено Програму підготовки спеціалістів центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді щодо соціального супроводу сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах (Наказ Міністерства сім'ї, молоді та спорту від 30.10.07 №°3880). Дана Програма рекомендована для використання в роботі центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді та центрів соціального обслуговування, що дає можливість покращити роботу спеціалістів у наданні послуг даній категорії клієнтів.

Ще одним завданням Державної цільової соціальної програми реформування системи закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування є удосконалення системи надання соціальних послуг та соціальних виплат через пошук можливостей для забезпечення доступу сімей з дітьми, які проживають у сільській місцевості, до послуг, що надаються соціальними працівниками та соціальними педагогами; проведення моніторингу якості соціальних послуг сім'ям з дітьми, що опинилися в складних життєвих обставинах; розробку Порядку взаємодії центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді і органів праці та соціального захисту населення в наданні соціальних послуг сім'ям з дітьми, що опинилися в складних життєвих обставинах; розробку, випробування та затвердження стандартів надання соціальних послуг сім'ям з дітьми, що опинилися в складних життєвих обставинах [73].

Удосконалення системи соціальної роботи із сім'ями, що мають дітей і перебувають у складних життєвих обставинах прописано у Розпорядженні Кабінету Міністрів України "Про затвердження плану заходів з виконання у 2013 році Загальнодержавної програми “Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини” на період до 2016 року" (від 13 березня 2013 р. №163-р).

Згідно Указу Президента України "Про Національну стратегію профілактики соціального сирітства на період до 2020 року" (від 22 жовтня 2012 року №609/2012) має бути розроблено та затверджено порядок взаємодії суб'єктів соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю в процесі виявлення дітей, які залишилися без батьківського піклування, сімей з дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах, надання послуг та забезпечення соціального супроводу таких дітей і сімей. В результаті реалізації заходів визначених у Стратегії має бути забезпечено ефективну діяльність суб'єктів соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю щодо раннього виявлення сімей, які входять до групи ризику опинитися у складних життєвих обставинах, надання їм соціальних послуг, попередження вилучення дитини з сім'ї; надання якісних соціальних послуг дітям та сім'ям з дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах, зменшити кількість таких сімей.

Державна соціальна політика, орієнтована на зміцнення інституту сім'ї, формує систему соціальної підтримки представлену різними формами: соціальний захист, соціальна допомога, соціальне обслуговування, соціальні послуги.

У широкому сенсі під соціальною підтримкою розуміють сукупність позитивних впливів соціального оточення на людину і на її інтеграцію в систему соціальних відносин. У більш вузькому сенсі соціальна підтримка - це безпосередня допомога у важких життєвих ситуаціях [84].

В сфері соціальної політики використовується визначення соціальної підтримки як системи заходів з надання допомоги певним категоріям громадян, які тимчасово опинилися у важкому економічному становищі (частково або повністю безробітні, молодь, що навчається тощо), шляхом надання їм необхідної інформації, фінансових коштів, кредитів та інших пільг [21].

У науці соціальна підтримка трактується через визначення об'єкта діяльності - осіб, які опинилися у складних життєвих обставинах. Так, О.В. Безпалько визначає соціальну підтримку як систему заходів суб'єктів соціально-педагогічної роботи, спрямованих на вирішення проблем осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах шляхом надання їм допомоги чи необхідних видів соціальних послуг. Також соціальна підтримка - це система заходів, спрямована на створення умов, що дозволяють забезпечити соціальну захищеність людей [92].

 
<<   ЗМІСТ   >>