Повна версія

Головна arrow Соціологія arrow Технології соціально-педагогічної роботи з сім’ями

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

СІМ'Я ЯК ОБ'ЄКТ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Сім'я як соціальний інститут

Сім'я - це соціальна група, яка складається з чоловіка та жінки, котрі перебувають у шлюбі, їх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв'язками з подружжям, кровних родичів і здійснює свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей [85].

Сім'я - це мала соціальна група, заснована на офіційному чи громадському шлюбі або кровному спорідненні, члени якої об'єднані сумісним проживанням і веденням домашнього господарства, виконанням сімейних функцій, емоційними зв'язками та взаємними юридичними і моральними зобов'язаннями по відношенню одне до одного, родинними традиціями [25, с. 454].

А. Харчев дає визначення сім'ї як історично-конкретній системі взаємовідносин чоловіка та жінки, батьків та дітей, малу групу, члени якої пов'язані шлюбними, кровними, батьківськими відносинами, спільністю побуту та взаємною моральною відповідальністю [116].

На думку Б. Ковбаса і В. Костіва, сім'я розглядається як "...динамічна мала соціальна група людей, поєднана спільністю проживання й родинними стосунками, спільністю формування та задоволення соціально-економічних та біологічних потреб, любов'ю, взаємною моральною відповідальністю" [41].

І.М. Трубавіна характеризує сім'ю як ідеальну модель через такі її ознаки, як: спільний побут, наявність прав та відповідальності перед суспільством за всіх членів, її неповторність та унікальність, наявність шлюбних, кровних, всиновлених зв'язків між членами родини, наявність сімейних цінностей, забезпечення почуття безпеки тощо [114].

За визначенням О. Безпалько [10], сім'я є першоосновою духовного, економічного та соціального розвитку суспільства. Протягом усього життєвого шляху особистості сім'я є тим найближчим мікросоціальним оточенням, яке опосередковує та визначає своєрідність її життєдіяльності.

За А. Капською сім'я - це соціальний інститут, який протягом всього життя особистості є найближчим соціальним середовищем та виступає провідним фактором соціалізації особистості. Сім'я виступає першоджерелом духовного, економічного та суспільного розвитку дитини [91, с. 207].

Можна говорити, що сім'я - це явище, яке має певні стадії, розвивається в змінних соціально-економічних умовах та залежно від розвитку суспільства. Сім'я є тим соціальним інститутом, який торкається всіх сфер життєдіяльності людини. Сім'я завжди була, є і буде визначальним інститутом у вихованні, розвитку та становленні дитини, що забезпечує дитині захист, безпеку, стабільність тощо.

Сім'ю можна розглядати як структурну соціальну одиницю суспільства, що відображає у своєму мікрокліматі загальний стан усього середовища, всі його протиріччя, впливи та відповідні суттєві перетворення. Сім'я реагує на зовнішні суспільні проблеми порушенням внутрішніх зв'язків, що протягом десятиліть формувались і передавались із покоління в покоління у формі сімейних традицій.

Кожну сім'ю слід розглядати як підсистему суспільства, залежну від різних соціально-економічних умов держави та її політики стосовно сім'ї і дитинства і як окрему педагогічну систему, компонентами якої є батьки та діти на рівні їхньої суб'єкт-суб'єктної взаємодії. В той же час сім'я акумулює у собі всю сукупність суспільних відносин: соціальних, національних, політичних, економічних, соціокультурних, завдяки чому дитина з народження залучається у систему суспільних відносин. Тому сім'ю можна розглядати як своєрідну модель всього суспільства. К.Д. Ушинський визначав, що "суспільне виховання є для народу насамперед його сімейне виховання" [115]. Таке розуміння сім'ї посилює її соціалізуючий аспект.

Соціальні системи бувають стабільними тільки у тому випадку, якщо вони здатні змінюватися на вимогу оточення. Сім'я (як соціальна система) у своєму розвитку проходить через різні фази, які вимагають від неї змін (народження дитини, дорослі діти залишають дім тощо). Якщо сім'я не справляється з необхідною в кожній фазі реорганізацією, виникає ризик її дисфункції (порушення або дисгармонійної роботи).

На сучасному етапі суспільного буття українська сім'я має багато проблем, які впливають на її нормальну життєдіяльність, порушують її функції. До актуальних проблем сім'ї в сучасному соціумі можна віднести: зниження кількості зареєстрованих шлюбів, збільшення кількості розлучень, погіршення матеріального становища родин, вплив таких негативних явищ, як алкоголізм, наркоманія, проституція, злочинність та інших явищ на стійкість сімейних стосунків тощо. Зазначені проблеми призводять до зменшення кількості благополучних сімей, тобто сімей, які повноцінно виконують свої функції.

Сім'я як окремий соціальний інститут виконує ряд соціальних функцій. Функції сім'ї – основи її життєдіяльності, що дозволяють забезпечувати найважливіші потреби кожного члена сім'ї, загальносімейні (групові) потреби, найважливіші потреби суспільства.

Функції сім'ї корелюються з умовами життєдіяльності суспільства в цілому і відповідно змінюються залежно від стану суспільства, рівня суспільних потреб та вимог. В науковій літературі описані функції сім'ї щодо основних сфер життєдіяльності родини (М. Мацьковський, А. Харчев, A. Антонов, В. Голофаст та ін.). Ці функції мають глибоко історичний характер, але динамічні періоди розвитку суспільства відбиваються і на них.

Функції сім'ї досліджувалася такими науковцями, як Ю.В.Василькова, Т.В. Кравченко, вони виділяють репродуктивну, виховну, економічну, господарсько-побутову, соціального контролю, духовного спілкування, соціально-ста- тусну, емоційну, соціокультурну [16]. Е.Г. Ейдеміллер, B.В. Юстицький визначають такі функції сім'ї: виховна, господарсько-побутова функція сім'ї, емоційна та функція духовного (культурного) спілкування [122].

До основних функцій сім'ї відносять сексуальну, репродуктивну (народження дітей), виховну, господарсько-побутову (ведення спільного господарства) і соціалізаційну (прилучення до соціальних норм, правил, засвоєння соціального досвіду і соціальних ролей) [25, с. 455].

Окреме місце, з погляду суспільної значущості, посідає виховна функція сім'ї. У порівнянні з іншими функціями вона має наскрізний характер і пов'язана практично з кожною із них, оскільки передача суспільних норм, цінностей, досвіду стосується всіх сфер як сімейної діяльності, так і життєдіяльності суспільства. Виховна функція сім'ї полягає у створенні такого морально-психологічного клімату, який є найбільш сприятливим для повноцінного фізичного, інтелектуального, психічного, морального, естетичного, соціального розвитку дітей, відповідно до їх вікових можливостей та індивідуальних потреб і проблем [25].

У випадку виникнення складних життєвих обставин, які сім'я не може вирішити без сторонньої допомоги, виконання окремих функцій забезпечується неналежним чином, що в свою чергу впливає на забезпечення життєво необхідних потреб членів сім'ї (табл. 2.4.1).

Таблиця 2.4.1.

Вплив порушення функцій на вихований потенціал сім'ї

Функція сім'ї

Характеристика функції

Вплив дисфункції на виховний потенціал сім'ї

Репродуктивна (дітонародження)

Продовження роду, народження дітей, задоволення потреби в дітях

Не підготовленість молодого покоління до народження та виховання дітей

Виховна

Передача батьками дітям досвіду, культурної спадщини, формування ціннісних орієнтацій, забезпечення трудового, розумового, фізичного, морально-етичного та іншого розвитку дитини, формування інтересів, прищеплення соціально схвалених зразків поведінки

Порушення розвитку дитини, несформованість власного "Я", відсутність соціально схвалених форм поведінки, відсутність або нерозвиненість соціальної норм поведінки, важковиховуваність, девіантні прояви у поведінці, невиконання обов'язків, використання фізичних методів покарання у вихованні, порушення в емоційно-вольовій сфері дитини

Матеріально- економічна

Забезпечення економічних засад для існування сім'ї, організація домашньої праці, матеріальна підтримка членів сім'ї, планування бюджету

Діти не готові до ведення домашнього господарства, не раціональний розподіл обов'язків по веденню господарства серед членів сім'ї, відсутність створення побутових умов (іграшок, місця для роботи, підготовки домашнього завдання, ліжка тощо), потреби сімей не забезпечуються, пошук "легкого" шляху заробляння грошей, крадіжки, скоєння злочинів, малозабезпеченість

Господарсько- побутова

Організація і ведення побуту, створення сімейного затишку, благоустрій житла

Порушення санітарно- гігієнічних умов житла, не сформованість чи відсутність естетичного смаку, аварійний стан помешкання

Рекреаційна (дозвіллєва)

Організація та проведення дозвілля та відпочинку, розвиток інтересів

Відсутність знань та вмінь вибору правильних, соціально схвалених форм проведення дозвілля, поява та розширення негативних субкультур серед підлітків та молоді

Психотерапевтична (емоційна)

Задоволення потреб в емоційній підтримці, психологічному захисті, психологічна терапія, емоційна стабільність особистості, підтримка в різних життєвих ситуаціях

Нервова напруженість, перебування у стані стресу, відсутність почуття безпеки та захищеності

Комунікативна

Спілкування, контакт між всіма членами родини, задоволення потреби у духовному спілкуванні, організація внутрісімейного спілкування

Відсутність стійкої структури сім'ї, проблеми у психічному здоров'ї дитини через відсутність постійного спілкування з двома батьками, втрата зв'язку між поколіннями

Соціального контролю

Відповідальність членів сім'ї за поведінку її членів у суспільстві, в різних сферах діяльності, виконання обов'язку між подружжям, батьками і дітьми, старшого покоління перед молодшим

Безвідповідальність за власну поведінку, відсутність соціального контролю, байдуже ставлення

Соціалізуючі функції

Забезпечення фізичного та емоційного розвитку індивіда; формування статевої ідентифікації дитини; розвиток здібностей і потенційних можливостей; забезпечення дитині почуття захищеності; формування ціннісних орієнтацій особистості; оволодіння дитиною основними соціальними нормами

Відсутність адаптаційного потенціалу, порушення процесу адаптації до умов середовища, не сформованість "Я-образу"

Дисфункціональність сімей впливає на становлення та розвиток дітей, які в них виховуються, формує у них спотворену модель сімейних стосунків, що негативно впливає на підготовленість дитини до створення власної повноцінно- функціональної сім'ї у майбутньому.

 
<<   ЗМІСТ   >>