Алгоритм технології соціального супроводу

Враховуючи, що технологія соціального супроводу базується на класичній моделі соціальної роботи з клієнтом, її реалізація передбачає здійснення послідовних етапів: діагностика проблеми, планування та наїдання соціальної допомоги, оцінка отриманих результатів. Загалом соціальний супровід умовно можна поділити на кілька етапів, які визначаються послідовності дій, виконання яких є запорукою ефективності соціальної роботи.

• 1. Підготовчий етап.
• 2. Етап здійснення соціального супроводу.
• 3. Завершення соціального супроводу.

Враховуючи, що соціальний супровід як частина технології соціальної роботи, має типові підходи до реалізації кожного із етапів у роботі з окремою особою або сім'єю, доцільно розглянемо типовий алгоритм реалізації соціального супроводу, незалежно від об'єкту соціальної підтримки.

Підготовчий етап – оцінювання потреб клієнта/сім'ї

У різних літературних джерелах початковий етап соціального супроводу називається також етапом вивчення ситуації, встановлення контакту і знайомства, діагностики, планування тощо, хоча усі ці процеси є, насправді, окремими складовими першого етапу [30, 35, 110, 111].

Основними завданнями підготовчого етапу є:

• • налагодження довірливих, партнерських стосунків з клієнтом, членами родини;
• • вивчення соціальної ситуації клієнта/сім'ї і їх оточення;
• • діагностування психосоціальних характеристик клієнта/сім'ї і їхнього соціального середовища;
• • формулювання проблеми, визначення пріоритетних потреб, цілей і завдань на основі аналізу зібраної інформації;
• • визначення методів і засобів соціальної допомоги;
• • визначення оціночних критеріїв, що будуть використані під час поточної та заключної оцінки;
• • розробка плану дій;
• • узгодження і документування напрямів і принципів взаємодії соціального працівника і клієнта/членів сім'ї - оформлення домовленості, угоди тощо.

Початок роботи з клієнтом вимагає від спеціаліста неупередженого ставлення до клієнта/сім'ї, незважаючи на умови проживання та спілкування, життєві обставини, що склалися.

Знайомство з клієнтом/сім'єю

Практика свідчить, що найважливішими складовими першого етапу є знайомство соціального працівника з клієнтом або сім'єю, з їхнім соціальним оточенням, установлення контакту. Певною особливістю даної складової технології роботи з клієнтом (знайомства, первинних контактів) є нагальна потреба в установленні довірливих взаємин, що гарантує успішне залучення клієнта, членів родини до співробітництва.

На жаль, у методичних розробках, що описують технологію соціального супроводу, часто не звертається увага на необхідність і значення формування довірливих стосунків з клієнтом. Не враховується необхідність проведення такої роботи і в нормативних документах. В той же час запорукою побудови роботи з клієнтом на принципах партнерства і взаємодії є налагодження стосунків, навіть певна демонстрація зацікавленості спеціаліста у вирішенні клієнтом або сім'єю складних життєвих обставин.

Потреба у довірі з перших кроків знайомства зумовлена ще і тим, що саме під час перших зустрічей відбувається з'ясування і узгодження взаємних очікувань. Очікування різних клієнтів можуть бути абсолютно полярними. Є клієнти, які сподіваються, що працівник миттєво розв'яже ситуацію і як чарівник задовольнить усі їхні потреби. Зустрічаються й повністю негативні очікування - недовіра щодо можливостей спеціаліста, недовіра клієнта до ефективності соціальної допомоги та щодо надії на власні сили. У першому випадку потрібно налаштувати клієнта на реальне сприйняття проблеми, у другому - переконати його у доцільності співробітництва. І те, й інше можливе лише за умови, що клієнт відчуватиме довіру до соціального працівника, що від самого початку роботи формуватиметься й усіляко підтримуватиметься взаємна повага з обох сторін.

Існує й інша особливість, яка полягає в тому, що, хоча найчастіше знайомство з клієнтом відбувається під час звертання останнього за допомогою, проте специфіка деякої категорії клієнтів зумовлює прояв ініціативи знайомства з боку соціального працівника. У таких випадках процедура знайомства потребує від соціального працівника неабиякої організаційної майстерності, щоб влаштувати сприятливі обставини, не відвернути клієнтів від співпраці, не викликати опозицію або навіть ворожнечу з перших хвилин контакту.

Специфічні труднощі в організації знайомства відчувають соціальні працівники, коли серед членів таких сімей є представники груп ризику - діти, які утікають з дому, неповнолітні, що конфліктують із законом, наркомани, повії тощо. Зазвичай з ними важко зустрітися, а ще важче – установити довірливі взаємини. Вони, як правило, самі не звертаються за допомогою (не знають до кого, бояться незнайомих, не очікують від них нічого доброго).

Починаючи з організації знайомства з потенційним клієнтом, так само як і в усій подальшій роботі, доцільно враховувати специфічні особливості випадку, характерні ознаки соціальної ситуації, що склалася.

Ще однією особливістю є те, що уже під час перших контактів обговорюється перспектива співробітництва, відбувається орієнтація клієнта на позитивне майбутнє і починається формування мотивації щодо цього, окреслюються хоча б в узагальненому вигляді можливі цілі роботи, роз'яснюються її можливі шляхи й механізми, клієнт активно залучається до процесу прийняття рішень.