Повна версія

Головна arrow Соціологія arrow Технології соціально-педагогічної роботи з сім’ями

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Планування соціальної допомоги

На підставі проведеного діагностування соціальний працівник спільно з клієнтом виявляє реальні причини появи проблем клієнта і окреслює перспективні шляхи їх вирішення. Формулювати конкретні цілі такої діяльності треба починати з малого, що потім може бути змінено реально в обмежений проміжок часу.

Планування соціальної роботи передбачає використання загальних методик планування соціальних проектів і процесів. На жаль, дуже часто "план роботи" ("план соціального супроводу") визначається як письмовий документ, що регламентує порядок виконання роботи та відповідальність сторін. В той же час процес планування, що передує створенню такого документа, не береться до уваги.

Планування є процес, під час якого ретельно добираються дії і засоби, спрямовані на досягнення певної мети, розв'язання тієї чи іншої проблеми. Планування має передувати не лише безпосередньому наданню соціальної допомоги, але й оформленню документації, яка її регламентує [79, с. 121].

Ефективне планування передбачає виконання послідовності певних дій:

  • 1) визначити проблему, яку необхідно вирішити, або потребу, яку необхідно задовольнити (виявлення проблеми);
  • 2) зібрати і проаналізувати усю наявну інформацію з метою зрозуміти характер і причини проблеми або потреби та сформулювати ресурси і сильні сторони сім'ї, які можна використовувати для вирішення проблеми (оцінка);
  • 3) з'ясувати прагнення і визначити конкретні бажані результати, на досягнення яких будуть спрямовані зусилля (формулювання мети і завдань);
  • 4) розглянути можливі дії, реалізація яких може призвести до бажаних результатів, порівняти різні підходи і вибрати найбільш ефективні;
  • 5) вирішити, хто і коли буде реалізовувати кожну дію;
  • 6) оцінити чи привела реалізація запланованих дій до бажаних результатів (оцінка ефективності).

Визначивши проблеми і ресурси клієнта, соціальний працівник має сформулювати мету реалізації соціальної роботи і відповідні завдання, які клієнт має досягти у ході соціального супроводу, та дії, які допоможуть досягти поставлених цілей.

Планування соціального супроводу клієнта/сім'ї є вкрай необхідним етапом соціальної роботи. Можна запропонувати загальну модель планування соціального супроводу як соціального проекту, що розробляється за конкретним життєвим випадком.

Мета соціального супроводу/супроводження відображає бажаний результат, ідеальний варіант розв'язання життєвої проблеми клієнта або сім'ї, досягнення якого забезпечується відповідними діями. Вибір мети впливає на вибір завдань, видів діяльності і послуг, які мають бути внесені до плану роботи. Мета соціального супроводу, як правило, пролонгована/тривала (наприклад, опанування певних навичок, покращення конфліктної ситуації у сім'ї, представництво інтересів тощо).

У процесі соціального супроводу, відповідно до життєвих обставин, мета може змінюватися або корегуватися, згідно з потребами або проблемами. Відповідно при зміні мети, має здійснюватися корекція завдань та видів діяльності.

Алгоритм планування соціального супроводу

Рис. 3.10.1. Алгоритм планування соціального супроводу

Наприклад: на початку роботи з сім'єю, яка опинилася у складних життєвих обставинах і відносно якої розглядається питання вилучення дитини, мета соціального супроводу може бути сформульована як: "створення нормальних умов життєзабезпечення дитини, залишення її в сім'ї". Відповідно до цієї мети проводяться дії, спрямовані на створення оптимальних умов життя та розвитку дитини. У випадку, якщо заплановані заходи не спрацьовують і дитина вилучається із сім'ї, робота має бути спрямована на створення умов щодо повернення дитини до батьків, а отже, відповідно, змінюються напрями та види діяльності.

Завдання - це також твердження, які фіксують бажаний результат або стан. Проте, на противагу меті, вони описують конкретні завдання (напрями), спрямовані на досягнення бажаної мети. Реалізація кожного із завдань має наближати учасників процесу до досягнення сформульованої мети. При цьому сформульовані завдання мають стосуватися безпосередньо зміни поведінки (відображувати бажані зміни в поведінці); піддаватися кількісній оцінці і бути узгодженими; бути орієнтованими на досягнення конкретного результату бути обмеженими у часі.

Наприклад, якщо метою соціального супроводу є повернення дитини до біологічних батьків, то одним із завдань може бути збільшення тривалості та періодичності зустрічей дитини з біологічними батьками.

Завдання мають фіксувати бажані результати, що забезпечують вирішення однієї або кількох проблем чи задоволення однієї або кількох потреб, які були виявлені під час оцінювання. Таким чином, вирішення завдань має сприяти вирішенню конкретних проблем і задоволенню потреб клієнта. Щоб досягти реальних змін, завдання мають базуватися на оцінці потреб клієнта чи сім'ї.

Формулювати завдання соціального супроводу необхідно таким чином, щоб їх виконання і реалізацію можна було простежити і виміряти. Це дозволяє в ході поточного або підсумкового/заключного оцінювання мати змогу визначити, чи досягнуто бажаного результату чи ні. При формулюванні завдань необхідно враховувати ті показники (критерії), які демонструють їх досягнення і за якими одночасно спеціаліст і клієнт зможуть визначити ефективність виконаної роботи.

Аналіз практики соціальної роботи дозволив виявити, що соціальні працівники при формулюванні завдань часто використовують фрази: "покращити житлові умови", "підвищити якість піклування за дітьми", "удосконалити методи виховання". Завдання, сформульовані таким чином, не піддаються спостереженню і кількісній оцінці. Причому такі завдання і рівень їхнього досягнення сприймається різними людьми по-різному, що унеможливлює однозначність підсумкової оцінки.

Важливо у формулюванні мети і завдань відійти від невизначених фраз і використовувати фрази, які описують поведінку. Наприклад, опис конфліктної поведінки підлітка: "При спілкуванні з дорослим і ровесниками дитина проявляє агресію, не реагує на прохання та зауваження".

Завдання мають бути обмеженими у часі: для виконання кожного із них має бути встановлений реальний термін, що також може виступати кількісним показником (критерієм) в оцінюванні.

Соціальний працівник спільно з клієнтом має окреслювати і погоджувати мету та завдання соціальної допомоги: конкретні способи досягнення мети. Чим активніша участь клієнта і членів родини в розробці проекту і плануванні, тим більша вірогідність того, що вони будуть брати участь у реалізації завдань.

Визначення конкретної мети і завдань уже в принципі задає напрямок процесу допомоги, сприяє вибору відповідних стратегій та методів роботи, дозволяє здійснювати перегляд планів та видів роботи, здійснювати підсумкове оцінювання.

Можна зазначити, що мета і завдання мають відповідати таким вимогам:

  • – відповідати потребам, збігатися з бажаннями клієнта;
  • – бути зрозумілими і конкретними, реальними і вимірюваними (коли можна переконатися, що мету досягнуто);
  • – орієнтованими на сучасний стан справ;
  • – бути позитивними і спрямованими на розвиток;
  • – скеровані клієнтом, мовою клієнта;
  • – відповідати можливостям соціального працівника і клієнта, його ціннісним установкам.

Діі/заходи це конкретні кроки, які мають бути впроваджені з метою вирішення кожного конкретного завдання соціального супроводу. Планування дій/заходів має передбачати:

  • – поетапну реалізацію кожного конкретного завдання;
  • – містити відповіді на питання: що треба зробити, в якому порядку, хто, коли і де має це зробити;
  • – плануватися спільно з клієнтом/члєнами родини;
  • – передбачати реальний термін реалізації.

Останній етап планування - визначення поетапного опису дій, які мають бути реалізовані в процесі вирішення поставлених завдань. Такий опис по суті і представлений планом соціального супроводу, що має вміщувати такі позиції:

  • 1) які дії/заходи і в якому порядку мають здійснюватися для вирішення кожного завдання;
  • 2) яким чином клієнт або члени родини будуть брати участь при реалізації дії/заходу або нести відповідальність за її реалізацію;
  • 3) які дії мають буди здійснені соціальним працівником або іншими організаціями;
  • 4) термін виконання;
  • 5) місце виконання кожної дії.

Ще стисліше алгоритм планування діяльності можна сформулювати таким чином: Що? Хто? Де? Коли? Як? Відповіді на ці запитання і є складовими окремих пунктів реалізації плану соціального супроводу (рис. 3.10.1).

Складні дії/заходи, які реалізуються у кілька етапів, мають бути розділені і прописані у плані окремими пунктами. Наприклад, якщо одне із завдань сформульовано таким чином: "клієнт має працевлаштуватися", то вирішення його потребує виконання ряду дій: пошук об'яв, відвідування біржі праці, зустрічі з роботодавцями тощо. Якщо дані дії будуть детально прописані у плані, це дозволить чітко визначити відповідні форми діяльності і підвищить вірогідність виконання їх клієнтом.

Планування соціального супроводу має здійснюватися соціальним працівником спільно з клієнтом, членами сім'ї, іноді зі спеціалістами організацій, які надають соціальні послуги. Можливі такі ситуації, коли провести спільне планування неможливо, проте до цього необхідно прагнути. Дотримання вимог щодо спільного планування забезпечує адекватність, координованість і взаємозв'язок реалізації запланованої діяльності.

Результатом спільного планування діяльності є оформлення плану соціального супроводу, що описує скоординовані дії і містить відповідальність сторін за виконання окремих положень. План роботи є документом, який регламентує спільну діяльність соціального працівника і клієнта/ членів родини щодо досягнення спільної мети.

Для прикладу розглянемо алгоритм планування соціальної допомоги сім'ї, який базується на сімейно-орієнтованому підході, що використовується у практиці соціальної роботи агенціями Сполучених штатів Америки та Канади [79]. У процесі планування соціальний працівник має дати відповідь на такі питання:

1. В чому проблема клієнта?

Формулювання мети.

2. Як має змінитися поведінка?

Формулювання завдань щоб вирішити проблему.

3. Що для цього має зробити клієнт?

Формулювання дії клієнта.

4. Як соціальний працівник має сприяти досягненню бажаних змін?

Формулювання соціальним працівником плану роботи.

5. Як буде оцінена ефективність роботи?

Керування процесом змін.

6. Коли буде здійснена оцінка?

Визначення термінів.

 
<<   ЗМІСТ   >>