Здійснення соціального супроводження прийомної сім'ї

Вирішення поставлених завдань соціального супроводження прийомної сім'ї здійснюється за допомогою надання комплексу соціальних послуг, які поділяють на соціально-економічні, юридичні, соціально-педагогічні, психологічні, соціально-медичні, інформаційні. Порядок здійснення соціального супроводження прийомних сімей вміщує детальне пояснення стосовно того, які види соціальної допомоги має надавати соціальний працівник прийомній сім'ї.

Соціально-економічні послуги:

• – допомога у залученні додаткових ресурсів для задоволення потреб прийомної сім'ї на лікування;
• – оздоровлення тощо;
• – допомога у своєчасному отриманні батьками державних виплат на утримання дитини;
• – допомога у вирішенні побутових проблем, працевлаштування прийомних дітей, після досягнення ними повноліття чи закінчення навчання.

Юридичні (правові) послуги:

• – консультування з питань застосування чинного законодавства;
• – представлення та захист прав і законних інтересів прийомної сім'ї та дітей, що в ній виховуються, в органах державної влади та інших установах, організаціях, підприємствах незалежно від форм власності та підпорядкування; допомога в оформленні документів, необхідних для розв'язання проблем клієнтів;
• – здійснення правової освіти прийомних батьків та дітей, що виховуються в їх сім'ях; співпраця з різними установами та фахівцями для надання фахової юридичної допомоги.

Соціально-педагогічні послуги:

• – допомога у вирішенні питань навчання прийомних дітей, здобутті ними освіти; організація додаткових занять, навчання;
• – виявлення розвитку різнобічних інтересів і потреб прийомних дітей;
• – залучення до науково-дослідної, гурткової роботи, влаштування дитини до клубу, гуртка, секції;
• – забезпечення доступності відповідних освітніх послуг для дітей з вадами розумового або фізичного розвитку шляхом індивідуального навчання;
• – просвітницька робота щодо всебічного і гармонійного розвитку дитини;
• – виявлення особливостей розвитку сім'ї та сімейних стосунків;
• – організація здорового способу життя;
• – організація навчання батьків ефективним методам виховання без покарання, мобілізаціїї власних ресурсів сім'ї для вирішення проблем у подальшому; допомога батькам у здійсненні статевого та тендерного виховання;
• – встановлення та підтримка стосунків з біологічною сім'єю, якщо це не суперечить інтересам дитини;
• – участь у формуванні життєвих навичок дитини: планування свого життя та його здійснення; допомога у розв'язанні конфліктних ситуацій сімейного виховання, підготовці до виходу з сім'ї у самостійне життя; організація зустрічей дітей з біологічними батьками/особами, що їх замінюють, вжиття заходів щодо підготовки біологічних родин до повернення їм дітей;
• – здійснення моніторингу захисту дитини від жорстокого поводження та насильства;
• – представлення інтересів клієнта в інших установах та закладах (здійснення функцій посередника між сім'єю і адміністрацією школи, центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, органами опіки і піклування тощо).

Психологічні послуги:

• – адаптація дитини до нової сім'ї та сім'ї до дитини, створення належного психологічного клімату, для якого характерними є повага, любов, турбота, емоційні зв'язки;
• – допомога в запобіганні виникненню непорозумінь та конфліктів між членами сім'ї, в т.ч. рідними дітьми;
• – участь у формуванні у дитини почуття власної гідності, адекватної самооцінки, самосвідомості, самостійності, громадянськості позиції;
• – мінімізація негативних наслідків психологічних травм;
• – організація реабілітаційних заходів, спрямованих на подолання затримок, відставань у розвитку, психічних та психологічних проблем, пов'язаних з занедбаністю, травмами та хворобами, жорстоким поводженням або насильством, які зазнала дитина до влаштування в прийомну сім'ю; корекція поведінки дітей;
• – консультування з питань психічного здоров'я та поліпшення взаємин з оточуючим соціальним середовищем; організація сімейної психотерапії;
• – проведення психодіагностики, спрямованої на вивчення соціально-психологічних характеристик особистості, з метою її психологічної корекції або психологічної реабілітації; надання методичних порад.

Соціально-медичні послуги:

• – допомога прийомним батькам у вирішенні питань збереження, підтримки та охорони здоров'я прийомних дітей;
• – надання необхідної інформації, настанов щодо здорового способу життя, профілактики туберкульозу, венеричних захворювань та ВІЛ/СНІДу;
• – допомога у проходженні прийомними дітьми обов'язкового медичного огляду та, у разі необхідності, контроль за виконанням призначень лікаря;
• – допомога у забезпеченні регулярного та якісного медичного обслуговування;
• – допомога у вирішенні питань щодо оздоровлення прийомних дітей/дітей-вихованців та рідних дітей (до 18-ти років);
• – налагодження, у разі необхідності, ефективної співпраці із закладами охорони здоров'я та іншими організаціями соціального спрямування, які надають допомогу ВІЛ-позитивним дітям.

Інформаційні послуги:

• – інформування про ресурси громади та допомога у їх використанні на користь дитини (про дитячі навчальні заклади, гуртки, спортивні школи та заняття, про діяльність дитячих, молодіжних громадських організацій, турпоходи, культурні заходи);
• – надання довідкової інформації, необхідної для вирішення складної життєвої ситуації, надання інформації про послуги, які можна отримати в ЦСССДМ, графіки роботи закладів соціального спрямування, освіти, охорони здоров'я, центрів зайнятості, органів виконавчої влади та місцевого самоврядування; розповсюдження буклетів, листівок, пам'яток, плакатів соціального спрямування.

Слід враховувати, що соціальні послуги мають надаватися за потребою сім'ї, враховувати індивідуальні запити сім'ї та вихованця і не є обов'язковими до виконання для усіх прийомних сімей, що перебувають під соціальним супроводженням.

Щодо того, яким чином соціальний працівник надає соціальні послуги прийомним сім'ям в процесі соціального супроводження, то арсенал форм та методів такої роботи є широким. Соціальне супроводження здійснюється за допомогою різних форм: відвідування сім'ї, бесіди, консультування, телефонні розмови, організація зустрічей (зустрічі дитини з біологічними батьками, зустрічі соціального працівника з педагогічним персоналом, керівництвом навчального закладу), діагностування (проведення тестування, інтерв'ю), проведення навчальних тренінгів, організація груп взаємодопомоги, написання запитів, листів, клопотань, звернень, документування [7, с. 84; 70, с. 17].

Зустрічі соціального працівника та прийомних батьків, частота візитів у сім'ю залежить від етапу адаптації дитини у сім'ї, соціально-психологічного клімату в сім'ї, розвитку стосунків прийомних дітей, членами сім'ї, уміння батьків самостійно розв'язувати проблеми дітей тощо. Рекомендовано першого місяця перебування дитини у сім'ї відвідувати її щотижня, наступні три місяці - один раз на два тижні, в подальшому, протягом першого року функціонування - за потреби, але не рідше одного разу на місяць; в подальшому - не рідше одного разу на два місяці. Проте ці норми є рекомендованими, якщо цього вимагають потреби дитини або про це просять прийомні батьки, то візити у сім'ю можуть відбуватися частіше. Рідше зустрічатись можна за обопільною домовленістю між соціальним працівником та прийомними батьками, проте ні за яких обставин не можна проводити зустрічі рідше, ніж раз на два-три місяці.

Соціальний працівник веде Щоденник роботи з прийомною сім'єю, в якому фіксуються окремі проблеми та питання, що вирішуються в ході соціального супроводження, форми соціальної допомоги прийомній сім'ї. Зафіксовані факти соціальної роботи з сім'єю дають змогу простежити виникнення та шляхи подолання кризових ситуацій у родині, крім того демонструють практичну роботу соціального працівника в ході реалізації соціального супроводження.

Виходячи із реалізації інтересів дитини, яка приходить на виховання у сім'ю, до сфери соціального супроводження залучаються не лише прийомні діти та прийомні батьки, об'єктами соціальної роботи визначено і найближче оточення дитини та сім'ї, що забезпечує нормальні умови адаптації та розвитку вихованців. Соціальний працівник у процесі соціального супроводження прийомної сім'ї взаємодіє з рідними дітьми прийомних батьків; біологічними батьками дитини чи особами, які їх замінюють; рідними прийомних дітей; найближчим оточенням прийомних батьків; найближчим оточення прийомних дітей; членами громад, до складу яких входить прийомна сім'я. Тобто допомога надається не тільки дитині, не тільки прийомній сім'ї, а усьому оточенню, щоб потім сім'я, оточення дитини, громада могли створювати умови для гармонійного розвитку дитини. Допомога для самодопомоги - головний принцип соціального супроводження.

Соціальний працівник у ході соціального супроводження виступає як менеджер інтересів дитини і сім'ї у різних установах та організаціях. За необхідності, враховуючи потреби дитини та сім'ї, соціальний працівник може залучати до взаємодії представників та спеціалістів різних структур та різного фаху. В результаті формується мультидисциплінарна команда фахівців, обізнаних з проблем та потреб конкретної сім'ї. При потребі прийняття соціальним працівником, який здійснює соціальне супроводження прийомної сім'ї, рішень щодо форм роботи з дитиною, сім'єю, які потребують різнобічного розгляду, проводиться зібрання спеціалістів щодо обговорення проблеми та прийняття рішень, враховуючи в першу чергу інтереси та індивідуальні потреби дитини, яка виховується в сім'ї.

Стратегічним напрямом соціального супроводження прийомної сім'ї є визначення перспектив подальшого влаштування дитини після досягнення нею повноліття (або закінчення навчання) - працевлаштування, забезпечення житлом, продовження освіти. Саме ці проблеми мають вирішуватися батьками та соціальними працівниками протягом всього періоду проживання дитини у сім'ї. Заходи, передбачені планом соціального супроводження, що складається за два-три роки перед виходом дитини у самостійне доросле життя, мають передбачати забезпечення вирішення життєво необхідних потреб молодої людини: профорієнтацію, визначення подальшого місця проживання, налагодження контактів з родичами та батьками (за можливості) тощо.

У разі, якщо між соціальним працівником, який здійснює соціальне супроводження, та членами сім'ї виникають конфліктні ситуації, візити у сім'ю він має здійснювати не самостійно, а разом з колегами, представниками обласного центру, офіційними особами. За результатами такого візиту складається протокол про результати візиту, який підписується всіма представниками, котрі відвідували сім'ю, а також прийомними батьками.

У випадку наявності постійних конфліктних ситуацій (спільні візити у сім'ю протягом трьох місяців) директор соціальної служби для сім'ї, дітей та молоді повинен з'ясувати причини таких обставин і, за відсутності можливості налагодження контакту між працівником і членами сім'ї, розглянути питання про зміну спеціаліста, що затверджується відповідним наказом.

Скарга на дії соціального працівника членами родини, яка перебуває під соціальним супроводженням, подається згідно з чинним законодавством. Для розгляду скарг на дії соціального працівника створюється комісія на рівні обласних, Київського та Севастопольського міських центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, яку очолює директор. Рішення комісії доводяться до відома заявника впродовж місяця з дати подання заяви, скарги.