Повна версія

Головна arrow Право arrow Екологічне право

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

ПРАВО ВЛАСНОСТІ НА ПРИРОДНІ РЕСУРСИ І ПРАВО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

  • 1. Поняття права власності на природні ресурси та його форми.
  • 2. Суб'єкти і об'єкти права власності на природні ресурси та його зміст.
  • 3. Підстави виникнення та припинення права власності. Форми та методи його забезпечення.
  • 4. Право природокористування: принципи, об'єкти та суб'єкти, правова класифікація видів природокористування.
  • 5. Підстави виникнення та припинення права природокористування.

Поняття права власності на природні ресурси та його форми.

Поняття власності на природні ресурси розглядають в двох аспектах:

  • 1) як економічну категорію – коли власність на природні ресурси являє собою систему суспільно-економічних відносин із приводу привласнення засобів виробництва та предметів споживання, в ролі яких виступають саме природні ресурси, в процесі суспільного виробництва;
  • 2) як юридичну категорію – коли власність на природні ресурси є результатом закріплення правовими нормами економічних суспільних відносин щодо присвоєння природних ресурсів, тобто відносин володіння, користування та розпорядження цими ресурсами особами, які юридично визнані власниками відповідних багатств природи.

Право власності на природні ресурси – система юридичних норм та інших правових засобів, які регулюють правовідносини на землю, надра, ліси, рослинний і тваринний світ, об'єкти природно-заповідного фонду та забезпечують реалізацію повноважень власників і користувачів щодо володіння, користування та розпорядження цими ресурсами.

Право володіння природними ресурсами являє собою фактичне володіння уповноваженою особою об'єктом, здійснення господарського панування над привласненими природними ресурсами й усунення всіх інших осіб від їх фактичного привласнення.

Право володіння завжди повинно мати ту чи іншу правову підставу – титул. Правовою підставою володіння власника є його право власності. Для інших осіб такою підставою може бути угода з власником, адміністративний акт та інші юридичні факти. Екологічне право визнає лише титульне володіння. Якщо особа фактично володіє окремим природним об'єктом, але без належної підстави (титулу), вона вважається незаконним власником.

Право користування природними ресурсами слід розуміти як визнання законом можливості їх господарської експлуатації та вилучення з них корисних властивостей і доходів.

Таке право користування природними ресурсами власника має відмінності від права користування природними ресурсами невласника. Воно як й інші правомочності (наприклад, права й обов'язки) власника не може бути обмежено строками, здійснюється власником самостійно, не передбачає втручання інших осіб, що не є власниками. У деяких випадках при здійсненні права користування природними ресурсами, наприклад, у разі заготівлі деревини, збору лікарських рослин тощо має місце не тільки користування, а й розпорядження відповідними лісовими ресурсами, тому що у якості таких вони припиняють існування. Право користування осіб, що не є власниками, похідне і є залежним від права власності.

Право розпорядження природними ресурсами – це визнана за власником і гарантована йому можливість вчиняти дії (купівля- продаж, дарування, обмін, інші), спрямовані на зміну юридичного статусу, економічного призначення або стану природних об'єктів, визначення їх юридичної долі.

Розрізняють об'єктивне та суб'єктивне право власності на природні ресурси (рис. 2.1).

Трактування поняття право власності на природні ресурси

Рис. 2.1. Трактування поняття право власності на природні ресурси

Право власності на природні ресурси має специфічні особливості, пов'язані з екологічним змістом останніх:

  • • право власності не є всеосяжним, бо не всі природні ресурси за своїми властивостями можуть знаходитись у власності, а тільки ті з них, що є відносно стабільними, що підлягають індивідуалізації (земля, її надра, води, ліси та тваринний світ). Інші елементи природного середовища не здатні за об'єктивними властивостями бути об'єктами власності (атмосферне повітря, вітрова та сонячна енергія тощо);
  • • природні ресурси, хоча і є самостійними об'єктами власності, проте знаходяться у нерозривному екологічному взаємозв'язку один з одним, їх не можна відокремлювати від природного середовища;
  • • природні ресурси як об'єкт природного походження складають національне багатство України.

Форми власності на природні ресурси – юридично оформлені напрями суб'єктно-об'єктної належності природних ресурсів та їх організаційно-правове забезпечення.

В Україні виділені три основні форми власностідержавна, комунальна (територіальних громад) та приватна (громадян і юридичних осіб).

 
<<   ЗМІСТ   >>