Повна версія

Головна arrow Право arrow Екологічне право

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Підстави виникнення та припинення права природокористування.

Головними підставами виникнення права природокористування є юридичні дії, які повинні бути правомірними, що залежать від об'єкта природи, суб'єкта екологічного відношення, виду природокористування тощо. Правомірні дії як підстава виникнення і продовження права природокористування можна поділити на дві основні групи: юридичні вчинки й індивідуальні акти.

Юридичний вчинок як правомірна дія є підставою здійснення загальнодоступного природокористування.

Індивідуальні акти як підстава виникнення права природокористування являють собою складну юридичну сполуку, що означає:

  • – клопотання/заява особи про надання їй у користування або у власність природного об'єкта (його частини) для вилучення з нього корисних властивостей або якостей;
  • – видання рішення (постанови) компетентних державних органів;
  • – відведення на місцевості природного об'єкта;
  • – видача відповідного документа, який засвідчує право користування даним природним об'єктом.

Єдиною підставою виникнення права спеціального природокористування є дозвіл. Порядок надання дозволів визначається Положенням про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів і встановлення лімітів на використання ресурсів загальнодержавного значення, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992 р. № 459 (із наступними змінами), Порядок спеціального використання лісових ресурсів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 р. № 761, Правилами видачі дозволів на спеціальне використання диких тварин та інших об'єктів тваринного світу, віднесених до природних ресурсів загальнодержавного значення, затвердженими наказом Мінекобезпеки від 26.05.1999 р. № 115, Порядком погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 р. № 321, а також іншими нормативно-правовими актами.

Дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів – це офіційний документ, який засвідчує право підприємств, установ, організацій, громадян на використання конкретних природних ресурсів у межах затверджених лімітів.

У дозволі зазначаються:

  • – найменування органу, що його видав;
  • – найменування та реквізити природокористувача юридичної особи (прізвище, ім'я, по батькові, адреса водокористувача – фізичної особи);
  • – термін, на який видано дозвіл;
  • – ліміти використання природного ресурсу, скиди (викиду) забруднюючих речовин;
  • – умови спеціального природокористування;
  • – інші відомості (у разі потреби).

Форма дозволів, їх реквізити визначаються у законодавстві. Наприклад, добування мисливських тварин здійснюється за спеціальним дозволом або відстрільною карткою. На користування ділянками надр слід отримати ліцензії (спеціальні дозволи). Лісорубний квиток (ордер) або лісовий квиток надає право на спеціальне використання лісових ресурсів.

Припинення права спеціального природокористування здійснюється в порядку, який передбачено законодавством. Загальною для всіх видів спеціального природокористування умовою припинення прав на використання природним об'єктом наведені на рис. 2.4.

Характеристика підстав припинення права природокористування

Рис. 2.4. Характеристика підстав припинення права природокористування

Екологічне право забезпечує насамперед правове регулювання і захист відносин права користування природними об'єктами в нормальних умовах їх використання природокористувачами без порушення їх правомочностей. При цьому норми права передбачають порядок здійснення права природокористування, прав і обов'язків природокористувачів, а також визначають гарантії і захист законних прав і інтересів природокористувачів.

Захист права природокористування в широкому розумінні здійснюється усіма нормами екологічного законодавства, що забезпечують нормальний розвиток еколого-економічних відносин в умовах ринку з використання природних об'єктів. Поряд з ним дане поняття у вузькому розумінні визначається як сукупність тільки правових засобів або форм, що застосовуються у разі порушень відносин природокористування, тобто суб'єктивних прав та інтересів природокористувачів.

Найпоширенішими видами порушень таких прав та інтересів є:

  • – самовільне зайняття (захоплення) природного об'єкта, що належить на законних підставах природокористувачу;
  • – його псування або забруднення хімічними та радіоактивними речовинами, виробничими відходами і стічними водами;
  • – його незаконне зменшення або вилучення;
  • – перешкоджання в користуванні ним; заподіяння майнових збитків у наведених випадках, а також у разі знищення або пошкодження сіножатей, пасовищ, посівів, насаджень;
  • – знищення межових знаків;
  • – інші дії, що порушують законні права та інтереси природокористувачів.

З метою їх захисту законодавством передбачається, що порушені права та інтереси законних природокористувачів мають бути поновлені. Поновлення прав природокористувачів здійснюється радами відповідно до їх компетенції, а також судом або третейським судом.

Втручання в діяльність природокористувачів, пов'язану з використанням природних об'єктів, з боку державних, господарських та інших органів і організацій забороняється, за винятком порушення природокористувачами екологічного законодавства, тобто належних їм обов'язків.

Закон передбачає наступні засоби захисту суб'єктивних прав та інтересів природокористувачів:

  • – визнання спірних прав за законним природокористувачем;
  • – поновлення стану, що існував до порушення права, і припинення дій, що його порушують;
  • – припинення або зміна правовідносин, що є спеціальним засобом захисту прав природокористувачів. Так, судовий орган може встановити факти, які свідчать, що правовідносини відповідно до приписів закону змінилися або припинилися;
  • – стягнення з особи, що порушила законні права та інтереси природокористувача, заподіяної шкоди в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення та погіршення якості природного об'єкта.

Природокористувачі, яким завдано такої шкоди, мають право на відшкодування неодержаних прибутків за час, необхідний для відновлення свого здоров'я в разі його погіршення, а також відновлення якості природного об'єкта, його відтворення до стану, придатного для використання за цільовим призначенням. Особи, які володіють джерелами підвищеної екологічної небезпеки, зобов'язані компенсувати заподіяну шкоду природокористувачам, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок стихійних природних явищ чи навмисних дій потерпілих.

Захист права природокористування відбувається шляхом подання в судові органи позовів про поновлення порушених прав і інтересів природокористувачів; про витребування об'єкта природокористування з чужого незаконного володіння; про усунення перешкод, що заважають нормальному здійсненню природокористування; про примушення інших осіб дотримуватися чинного законодавства; про відшкодування збитків (шкоди), заподіяних порушенням суб'єктивних прав і інтересів природокористувачів та ін.

 
<<   ЗМІСТ   >>