Повна версія

Головна arrow Право arrow Екологічне право

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Правовий режим використання та охорони курортних, лікувально-оздоровчих зон і курортів, рекреаційних зон, виключної (морської) економічної зони та науково цінних природних комплексів.

В Україні державній охороні підлягає особливий тип територій, до якого відносять зони курортів, лікувально-оздоровчі та рекреаційні території, а також території виключної (морської) економічної зони та науково цінних природних комплексів

Курорт це освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, що має природні лікувальні ресурси (мінеральні і термальні води, лікувальні грязі та озокерит, ропа лиманів та озер, морська вода, природні об'єкти, комплекси зі сприятливими для лікування кліматичними умовами, придатні для використання з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань), необхідні для їх експлуатації будівлі, споруди з об'єктами інфраструктури, яка використовується з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань), необхідні для їх експлуатації будівлі, споруди з об'єктами інфраструктури, яка використовується з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань поліпшення здоров'я людей та для рекреації і підлягає особливій охороні. На такій території розташовані санаторно-курортні заклади, заклади відпочинку і культури, видовищні підприємства, підприємства -громадського харчування, торгівлі і побутового обслуговування, призначені для, обслуговування осіб, призначені для, обслуговування осіб, що прибувають на курорт для лікування і відпочинку.

Охорона курортів регулюється: Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991 року (ст. 62); Основами законодавства України про охорону здоров'я від 19 листопада 1992 року; Законом України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" від 24 лютого 1994 року; Водним кодексом України від 6 червня 1995 року (Гл. 12); Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року (Гл. 8); Законом України "Про курорти" від 5 жовтня 2000 року тощо. Згідно з Законом України "Про курорти", курорти поділяються на види, а правовий режим їх охорони передбачає поділ території курорту на три основні зони (рис. 7.8).

Медичний профіль (спеціалізація) курортів визначається з урахуванням властивостей природних лікувальних ресурсів центральним органом виконавчої влади з охорони здоров'я. Порядок здійснення медико-біологічної оцінки якості та цінності природних лікувальних ресурсів, визначення методик їх використання затверджений наказом МОЗ України від 2 червня 2003 року № 243.

Порядок створення курортів визначається Законом України "Про курорти" від 5 жовтня 2000 року. Підстави для започаткування перебігу утворення курортів наведені на рис. 7.9.

Клопотання про оголошення природних територій курортними мають містити:

  • – обґрунтування необхідності оголошення природних територій курортними відповідно до методик, розроблених згідно з Порядком розроблення та затвердження спеціальних методик щодо економічного обґрунтування проектів розвитку курортів та економічної оцінки їх природних лікувальних ресурсів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2001 року №452;
  • – характеристику природних лікувальних ресурсів, їх лікувальних чинників, кліматичних, інженерно-геологічних та інших умов, сприятливих для лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань;

Види курортів, зони їх охорони та органи управління в галузі використання територій курортних зон

Рис. 7.8. Види курортів, зони їх охорони та органи управління в галузі використання територій курортних зон

  • – характеристику природних лікувальних ресурсів, їх лікувальних чинників, кліматичних, інженерно-геологічних та інших умов, сприятливих для лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань;
  • – характеристику інших цінностей природних територій, що пропонуються для оголошення;
  • – відомості про місцезнаходження, розміри, характер використання, власників і користувачів природних територій;
  • – відповідний картографічний матеріал.

Клопотання про оголошення природних територій курортами державного значення подаються до Державного агентства України з туризму і курортів, а місцевого значення – до його органів на місцях.

Клопотання про оголошення природних територій курортними у місячний термін розглядаються:

  • – щодо природних територій державного значення – Державним агенством України з туризму та курортів з урахуванням пропозицій Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських рад;
  • – щодо природних територій місцевого значення – органами Держкурорту на місцях.

У разі схвалення клопотання Державним агенством України з туризму та курортів або його місцевий орган погоду це клопотання з власниками чи користувачами відповідних земельних ділянок.

Після погодження або розгляду у судовому порядку здійснюється розробка ресурсовпорядного проекту створення курорту. Державне агенство України з туризму та курортів або його місцевий орган замовляють спеціалізованим науково-дослідним інститутам розробку зазначеного проекту.

Загальні підстави та етапи створення створення курортів в Україні

Рис. 7.9. Загальні підстави та етапи створення створення курортів в Україні

Проекти оголошення природних територій курортними підлягають державній екологічній та санітарно-епідеміологічній експертизам, які провадяться відповідно до законів України "Про екологічну експертизу" від 9 лютого 1995 року і "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" від 24 лютого 1994 року.

У разі позитивного висновку державної екологічної та санітарно-епідеміологічної експертиз щодо ресурсовпорядних проектів оголошення природних територій курортними, матеріали передаються:

  • – щодо курортів державного значення – Державним агентством України з туризму та курортів до Кабінету Міністрів України;
  • – щодо курортів місцевого значення – місцевими органами Державного агентства України з туризму та курортів до відповідної обласної державної адміністрації.

Після розгляду проекту Кабінет Міністрів України передає його до Верховної Ради України, а обласні державні адміністрації до відповідних обласних рад.

Рішення про оголошення природних територій курортними територіями державного значення приймає Верховна Рада України за поданням Кабінету Міністрів України. Рішення про оголошення природних територій курортними територіями місцевого значення приймають обласні ради за поданням обласних державних адміністрацій.

Втілення рішення – відведення земельних ділянок, здійснення землевпорядних заходів згідно з Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року і Законом України "Про землеустрій" від 22 травня 2003 року.

Розділом 6 Закону України "Про курорти" від 5 жовтня 2000 року визначається правовий режим округу санітарної охорони курортів.

Округ санітарної охорони це територія земної поверхні, зовнішній контур якої збігається з межею курорту. В межах цієї території забороняються будь-які роботи, що призводять до забруднення Грунту, повітря, води, завдають шкоди лісу, іншим зеленим насадженням, сприяють розвитку ерозійних перебігів, негативно впливають на природні лікувальні ресурси, санітарний та екологічний стан природних територій курортів.

Округи гірничо-санітарної охорони встановлюються для курортів, які використовують родовища корисних копалин, що належать до природних лікувальних ресурсів (підземні мінеральні води, лікувальні грязі тощо).

Єдиний округ санітарної охорони може встановлюватись для декількох курортів у разі використання ними пов'язаних між собою родовищ мінеральних вод, суміжних пляжів та інших природних лікувальних ресурсів.

Порядок встановлення межі та режиму округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони курортів:

  • – межі округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони курортів державного значення затверджуються Верховною Радою України одночасно з прийняттям рішення про оголошення природних територій курортними територіями державного значення;
  • – межі округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони курортів місцевого значення затверджуються відповідними обласними радами одночасно з прийняттям рішення про оголошення природних територій курортними територіями місцевого значення.

Зони округу санітарної охорони поділяються на три типи (рис. 7.10).

Законодавством в галузі охорони природних територій курортів встановлений порядок ведення їх державного кадастру та державного кадастру природних лікувальних ресурсів.

Ведення цих кадастрів регулюється:

  • • розділом 7 Закону України "Про курорти" від 5 жовтня 2000 року;
  • • Порядком створення і ведення Державного кадастру природних територій курортів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2001 року № 562;
  • • Порядком створення і ведення Державного кадастру природних лікувальних ресурсів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року № 872.

Типи та правовий режим зон округу санітарної охорони курортів

Рис. 7.10. Типи та правовий режим зон округу санітарної охорони курортів

Державний кадастр природних територій курортів України є системою відомостей про правовий режим, належність, географічне положення, площу, запаси природних лікувальних ресурсів, якісні характеристики цих територій, їх лікувальну, профілактичну, реабілітаційну, природоохоронну, наукову, рекреаційну та іншу цінність.

Державний кадастр природних територій курортів ведеться Державним агенством України з туризму та курортів для планування ефективного використання їх територій, облаштування відповідної курортної інфраструктури, її розвитку, а також природоохоронних заходів.

Державний кадастр природних лікувальних ресурсів є системою відомостей про кількість, якість та інші важливі з точки зору лікування та профілактики захворювань людини характеристики всіх природних лікувальних ресурсів, що виявлені та підраховані на теренах України, а також можливі обсяги, способи та режими їх використання.

Державний кадастр природних лікувальних ресурсів ведеться Міністерством охорони здоров'я України для планування раціонального використання природних лікувальних ресурсів, їх охорони, а також планування створення нових курортів.

Також законодавством в даній галузі встановлений правовий режим рекреаційних зон.

Рекреаційні зони – це території (акваторії), призначені для організації відпочинку населення, туризму та для проведення спортивних заходів. Це зони відпочинку населення.

Охорона рекреаційних зон регулюється наступними законодавчо-правовими документами:

  • • ст. 63 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991 року;
  • • Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року;
  • • Лісовим кодексом України у редакції від 8 лютого 2006 року;
  • • Водним кодексом України від 6 червня 1995 року;
  • • Законом України "Про природно-заповідний фонд

України" від 16 червня 1992 року;

  • • Законом України "Про туризм" у редакції від 18 листопада 2003 року;
  • • Законом України "Про фізичну культуру і спорт" від 24 грудня 1993 року;
  • • Законом України "Про музеї та музейну справу" від 29 червня 1995 року тощо.

Рекреаційні зони можуть бути створені і не на земельних ділянках рекреаційного призначення, а на землях водного фонду, лісогосподарського та іншого призначення. Вони належать до ключових територій екологічної мережі України. Рекреаційні зони можуть перебувати в приватній, державній і комунальній власності.

Правовий режим рекреаційних зон визначається місцевими радами в актах локального характеру (локальні ресурсовпорядні документи). Ст. 63 Закону "Про охорону навколишнього природного середовища" забороняє у межах рекреаційних зон господарську та іншу діяльність, що негативно впливає на довкілля; зміну природного ландшафту; проведення інших дій, що суперечать використанню цих зон за призначенням.

Оскільки території курортів, лікувальних та рекреаційних зон є сприятливими для здоров'я людини, вони також є неповторним естетичним компонентом нашої екосистеми, куди прагнуть поїхати люди за для задоволення своїх різних потреб, в тому числі й культурно-естетичних. На їх території нещодавно розпочався етап розвитку екологічного туризму. Тому в законодавстві в даній галузі передбачено правове регулювання екологічного туризму. Його здійснення регулюється Законом України "Про туризм" у редакції від 18 листопада 2003 року.

Туризм – тимчасовий виїзд особи з місця проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці, куди особа від'їжджає

Екологічний туризм – це вид туризму, який полягає у здійсненні туристичної діяльності з використанням природних рекреаційних ресурсів як на територіях національної екологічної мережі України, так і за її межами і при якому здійснюється ознайомлення туристів з мальовничими природними ресурсами, екологічне навчання або їх участь у здійсненні природоохоронних заходів.

Органом управління у царині здійснення екологічного туризму є Державне агенство України з туризму та курортів. Розвитку екологічного туризму на теперішній час приділяється багато уваги, оскільки за його рахунок можна поширити загальний розвиток сфери туризму та задовольнити екологічні потреби не тільки своїх громадян але й іноземних туристів, що в свою чергу гарно буде сприяти поповненню державної казни, покращенню економічного стану туристичної галузі, надасть можливість залучати іноземні кошти для її розвитку. В усьому світі зараз спостерігається тенденція до розвитку екологічного туризму.

Юридична відповідальність за порушення законодавства про природно-заповідний фонд.

В ст. 64 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" міститься склад правопорушень, які є підставою для притягнення винних осіб до різних видів юридичної відповідальності: цивільної, адміністративної, кримінальної, застосування яких має свої особливості. Відповідно до ст. 65 вищезазначеного Закону розміри шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про природно-заповідний фонд, визначаються на основі кадастрової еколого-економічної оцінки включених до його складу територій та об'єктів, що проводиться відповідно до цього Закону та спеціальних такс, які затверджуються Кабінетом Міністрів України. Правова охорона територій та об'єктів природно-заповідного фонду і порядок використання їх забезпечується із застосуванням засобів адміністративного впливу до винних осіб відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення (КпАП) та Кримінального Кодексу України у разі умисного нанесення збитку територіям та об'єктів природно-заповідного фонду.

Таблиця 7.1

Характеристика видів відповідальності за конкретні види порушення законодавства України про використання та охорону тваринного світу

з/п

Стаття

Вид юридичної відповідальності за конкретне порушення надрового законодавства України

Адміністративна відповідальність згідно КУпАП

1.

ст. 91

порушення правил охорони та використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду

Кримінальна відповідальність згідно Кримінального Кодексу України

2.

ст. 240

порушення правил охорони надр, вчинені на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду

ст. 246

незаконну порубку лісу у заповідниках або на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду

ст. 248

незаконне полювання в заповідниках або на інших територіях та об'єктах природно-заповідного фонду

ст. 252

умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об'єктів природно- заповідного фонду

 
<<   ЗМІСТ   >>