Повна версія

Головна arrow Культурологія arrow Культура Античності

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

ПЕРЕДМОВА

Сьогоденні глобалізаційні, євроінтеграційні та транснаціональні процеси актуалізують вивчення проблем історичного та культурного фундаменту сучасної Європи і взагалі всієї світової цивілізації. А колискою європейської цивілізації справедливо вважають величезну культурну спадщину Стародавніх Греції та Риму. Саме античний світ заклав основи європейських правових, філософських, політичних, наукових і мистецьких систем, які виникли значно пізніше.

Античністю традиційно називають греко-римську культуру, що розвивалася з межі III - II тис. до н.е. до другої половини V ст. н.е. Антична цивілізація розпочинається з крито-мікенської культурної спадщини і завершується падінням Західної Римської імперії. Ця цивілізація базувалася на якісно нових соціально-економічних і політичних засадах, ніж цивілізації Сходу, і виявилася значно динамічнішою від них.

У своєму розвиткові антична культура пройшла ряд етапів, виступала у різних історичних модифікаціях, представлених крито-мікенською культурою, культурною спадщиною Стародавньої Греції, елліністичною культурою і культурою Давнього Риму. Незважаючи на суттєві відмінності між давньогрецькою, елліністичною і давньоримською культурами, вони належать до одного історико-культурного комплексу і мають ряд загальних типологічних рис.

Саме аналізу цього культурного феномену і присвячений наш підручник. Адже під впливом новітніх технологічних досягнень міжкультурний діалог стає повсякденним, а це потребує від сучасної людини високого рівня не лише фахової компетенції, але й всебічної ерудиції задля формування власного світогляду та здобуття орієнтирів для повноцінної життєдіяльності у трансформаційних процесах сучасного суспільства. Вкрай потрібні ці якості особливо майбутнім культурологам, які повинні володіти усім комплексом необхідних знань з історії культурної спадщини людства, щоби повноцінно зреалізовувати свою професійну діяльність, оскільки недостатньо набути знань, умінь і навичок, а й важливо розуміти та орієнтуватися у культуро-творчих процесах на аналітичному рівні в їх багатогранності і взаємозв'язку.

Очевидно, що для досягнення цих завдань вивчення культури Античності набуває об'єктивної доцільності. Це дасть змогу фахівцям-культурологам отримати комплексне, системне бачення культурних процесів Античності та їх впливу на сьогодення, розвинути необхідні професійні компетенції і розширити особистий світогляд.

Географічні рамки поширення античної культури змінювалися, розширюючись відповідно до історичного розвитку. Тому в основу викладу матеріалу автори поклали хронологічний принцип. Структурна наповненість курсу здійснювалася також з урахуванням міждисциплінарних зв'язків "Культури Античності" з низкою культурологічних, історичних та інших гуманітарних дисциплін, які читаються для фахівців-культурологів.

Крім фактологічного матеріалу, розміщеного у 13 главах, підручник включає контрольні запитання, тематику індивідуальних навчально-дослідних завдань, додатки і бібліографію.

У додатках уміщені термінологічний словник, географічні назви, перелік видатних державних і культурних діячів Античності, найважливіших давньогрецьких і римських божеств, громадсько-релігійних свят Стародавніх Греції і Риму, основних античних мір, ваг і монетно-лічильних одиниць, афінський календар, рахунок днів у місяцях римського календаря, предметний, географічний та іменний покажчики.

Автори висловлюють подяку рецензентам, чиї критичні зауваження та поради дали змогу вдосконалити структуру і текст цього підручника, а також ректоратам Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича та ДВНЗ "Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди", де проходила його апробація.

 
<<   ЗМІСТ   >>