НАСЕЛЕННЯ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ ЯК ТВОРЕЦЬ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

Археологічні дані у поєднанні з традицією дають підстави вважати, що перше проникнення греків в Елладу пов'язане з переселенням приблизно наприкінці III - на початку II тис. до н.е. племен, які поступово проникали до Пелопоннесу. Ми не знаємо справжньої назви цього народу, який у давнину іноді називали пеласгами. Нині їх прийнято називати ахейцями (агейцями) - за найменням територій, на берегах і островах яких вони проживали. Другою великою хвилею переселення грецьких племен був рух дорійців, які відтіснили ахейців і захопили значну частину Пелопоннесу, ряд островів Егейського моря і Крит на рубежі II - І тис. до н.е.

Терміни "Греція" і "греки" з'явилися досить пізно і не в Стародавній Греції, а в Римі. Самі ж греки спочатку називали себе данайцями і ахейцями, а пізніше – еллінами, а свою країну Елладою. Загальна назва "елліни" для всіх грецьких племен з'явилася не раніше VIII - VII ст. до н.е. До цього кожне плем'я мало власну назву.

Після дорійського переселення наприкінці XII - XI ст. утворилися 4 групи грецьких племен, які розселилися компактно. Ахейці - у північній частиш Пелопоннесу (область Ахайя). Еолійці проживали у Фессалії і Беотії, на островах Малої Азії (Лесбос) та на північно-західному узбережжі Пелопоннесу (область Бліда). Племена іонійців населяли Аттику, о. Евбею, центральну частину островів Егейського моря (Лемнос, Самос, Хіос) і західне узбережжя Малої Азії (область Іонія). Дорійці ж захопили більшу частину Пелопоннесу (Арголіда, Мессенія, Лаконіка), південні острови Егейського моря та острови Крит і Родос.

Географічному розміщенню грецьких племен відповідало й поширення основних діалектів мови – еолійського, іонійського і дорійського, оскільки тривалий час не існувало єдиної грецької мови. Кожне плем'я говорило на своєму діалектові, але вони були близькими між собою, і племена легко розуміли одні одних. Загальногрецька мова - койне - виникла лише в епоху еллінізму, коли розширилися і зміцніли зв'язки між окремими грецькими державами. Грецька мова складала особливу гілку індоєвропейських мов і поділялася на три основні діалекти - іонійський, еолійський і дорійський. Щоправда, з іонійського діалекту сучасні лінгвісти виділяють його особливий різновид - аттичний діалект. На всіх названих діалектах збереглися епіграфічні пам'ятки та значна кількість інших джерел.

Як відомо, перша хвиля колонізаційного руху, що започаткував Велику грецьку колонізацію, була викликана зростанням надлишкового населення: у перенаселених містах-державах (полісах) люди шукали для себе кращих умов господарської діяльності. Пізніша колонізація була наслідком переселення племен, витіснених прийшлими дорійцями, нарешті, самі дорійці- переможці також почали мігрувати на колоніальні землі. Кількісне співвідношення між вільними громадянами й іншими категоріями населення, в т.ч. рабами, ми можемо проілюструвати на прикладі трьох найбільших державних об'єднань у Греції упродовж двох століть, спостерігаючи зміну цього співвідношення (зрозуміло, приблизно):

Афіни

Спарта

Беотія

Отже, якщо фізико-географічний поділ Греції в основному збігався з політичним: достатньо поглянути на карту, щоб помітити все різноманіття ландшафту, перерізаного горами, перевалами, долинами, - разом з тим кількісне співвідношення між населенням поліса і зайнятою ним територією не може допомогти при оцінці економічних умов і культурного розвитку того чи іншого міста-держави, оскільки структура господарства і рівень культурного розвитку були досить різноманітними.