Повна версія

Головна arrow Культурологія arrow Культура Античності

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

ОСОБЛИВОСТІ ГРЕЦЬКОЇ РЕЛІГІЇ ТА ЗАГАЛЬНОНАРОДНІ СВЯТА

Релігія була органічною частиною грецької культури й досить сильно впливала на її стан і структуру. Так само, як і в інших стародавніх народів, грецька релігія визначала основи світогляду, моралі, форми і напрямки художньої творчості, її різних проявів у літературі, архітектурі, скульптурі, живопису, навіть філософії і науці. Багата грецька міфологія, яка склалася ще в архаїчний період, численні перекази про відносини богів і героїв між собою і людьми створили багатий арсенал міфологічних образів, що стали відправною точкою для розробки художніх типів сильних людей, які виступали проти спільних сил природи, проти наймогутніших богів, стали основою для створення прекрасної грецької літератури класичного періоду.

Уявлення богів і героїв в образі красивих людей і стало вихідним рубежем для розробки скульптурного образу героїзованого громадянина, повноправного члена полісного колективу. Прекрасна божа істота, за уявленнями греків, жила у гарному будинку, і грецькі архітектори спрямували свої зусилля на розробку храмових будівель - основ розвитку всієї грецької архітектури.

Для створення всієї системи духовних цінностей стародавніх греків першочергове значення мало своєрідне розуміння природи божества. Греки сприймали своїх богів, навіть найвищих, як могутніх, але не всемогутніх, які підкорялися силі вищої необхідності,, що стояла над богами так само, як над людьми. Відоме обмеження всемогутності божества, деяка близькість світу богів до людини через своєрідне посередництво напівбогів – героїв, через взаємини богів з людьми загалом возвеличувало людину, її здібності і сили, що відкривало великі перспективи і для створення художніх образів героїзованих, сильних людей, і для філософського осмислення сутності людини, могутності її сил і розуму.

Були поширені в Греції і різні ворожіння, замовляння, магічні обряди тощо. Ворожіння поділялися на "природні" - тлумачення явищ, навмисне викликаних богами для навіювання своєї волі: снів, поява привидів тощо; та "штучні" - розпізнавання волі богів за певними ознаками, знайти які входило у завдання ворожбита. Цей вид ворожінь включав цілий ряд способів:

1. Орнітомантія - ворожіння за польотом птахів: поява одних птахів вважалася прекметами благополучними, інших - несприятливими. Удачу приносили птахи, присвячені божествам: орел - посланець Юпітера,

Розпис на вазі зі сценою ворожіння

Розпис на вазі зі сценою ворожіння

ворон - Аполлона, сова - Афіни.

При різних обставинах знак міг мати різний зміст: сова приносила впевненість в успіхові, але поява її в день весілля розглядалася як погана прикмета.

  • 2. Алектріомантія ворожіння за поведінкою курей, які клювали зерно.
  • 3. Ізстіомантія - ворожіння за рибами; за тим, як вони поводять себе у воді.
  • 4. Ієроскопія - ворожіння за нутрощами тварин (особливо за печінкою).
  • 5. Піромантія – ворожіння за вогнем: як горить дерево, яка висота і форма полум'я, в який бік ішов дим тощо.
  • 6. Гідромантія - ворожіння за водою (чи трималися предмети на воді тощо).
  • 7. Метеоромантія - ворожіння за атмосферними явищами: грім, блискавка і т.п.
  • 8. Кледономантія - ворожіння за довільними рухами людини, за її окремими словами, за дзвоном у вухах.
  • 9. Кледомантія - ворожіння за рухом предметів.
  • 10. Хіромантія - ворожіння за рукою чи лініями на долоні.
  • 11. Арифмомантія - ворожіння за числами, за їхнім розміщенням. Були числа щасливі - 7, "число Аполлона", або 3 і 9. Як ставилися древні до числа 13 - невідомо.

Невід'ємною частиною релігійного культу класичної Греції стало вшанування головного божества певного поліса у формі урочистих процесій громадян із статуєю божества і святкові заходи після принесення жертви в його честь перед головним храмом. Серед святкових заходів обов'язковими були бенкети (в жертву приносилися лише нутрощі жертовних тварин, більша частина йшла на пригощання), гімнастичні змагання молодих атлетів, розігрування сцен із життя богів і міщан. Участь в урочистих процесіях, жертвопринесеннях, гімнастичних змаганнях і театральних сценах основної

Зображення на призовій панафінейській вазі

Зображення на призовій панафінейській вазі

маси громадян надавала святам всенародного характеру, робила їх важливою суспільною подією.

У V ст. до н.е. у більшості грецьких полісів святкування в честь головного божества - покровителя поліса - стало розглядатися як демонстрація сили і багатства, огляд досягнень і успіхів, як прояв єдності всього полісного колективу. Релігійні начала поступово відходять на задній план, а суспільно- політичні та ідеологічні сторони проявляються повніше і яскравіше. Збільшується питома вага гімнастичних змагань і театральних вистав, зростає культурне значення таких свят, а підготовка до них, яку проводив увесь народ, стала сильним імпульсом до культурної творчості. Серед таких святкувань варто виділити Панафінеї в Афінах на честь богині Афіни - покровительки м. Афін, які святкувалися раз у 5 років у липні - серпні впродовж 6 днів. Свято складалося з урочистої процесії (помпи) всіх громадян міста, принесення гекатомби (100 голів худоби) і загальної трапези, спортивних, кінних та музичних змагань. Переможець отримував особливу, так звану панафінейську амфору, наповнену олією, і вінок з листя священної маслини.

Найпопулярнішими в Греції були Олімпійські ігри - загальногрецькі свята на честь Зевса Олімпійського, верховного бога неба, грому і блискавки. Змагання атлетів і театральні розваги лише доповнювали культові дії. Проте уже в VI ст. до н.е. релігійні церемонії сприймалися як вступна частина до спортивних змагань, які набули загальногрецького характеру, і навіть театральні дійства відійшли на другий план. На інших святкуваннях, наприклад, Піфійських іграх, на перше місце вийшли не спортивні, а музичні змагання кіфадерів і авлетів (тобто виконавці, які грали на кіфарах і флейтах). В Афінах під час святкування Панафіней і Діонісій у V ст. до н.е. постійно зростає роль театральних вистав (ставили трагедії і комедії), з яких виріс грецький театр.

Олімпійські ігри - найдавніші, най- знаменитіші і найпрестижніші свята в Олімпії. Давня традиція відносить їх до IX ст. до н.е., але загальноприйнятою "офіційною" датою став 776 р. до н.е. Саме цього року вперше назвали і оголосили переможця в бігу на 1 стадій представника Еліди Кореба. З його імені і розпочався список переможців Олімпіад - олімпіоніків (вівся до 393 р. н.е., коли Олімпійські ігри були заборонені у Римській імперії). Напевно, учасниками перших змагань були лише громадяни полісів Пелопоннесу і єдиних правил їх проведення не існувало. Проте уже до IV ст. до н.е.

Рельєф із зображенням флейтистки

Рельєф із зображенням флейтистки

Місце проведення Олімпійських ігор. Реконструкція

Місце проведення Олімпійських ігор. Реконструкція

сформувався повний комплекс і загальноприйнятий ритуал свята, до участі в якому допускалися всі елліни, де б вони не жили (навіть у колоніях). За 1168 років було проведено 293 Олімпіади, які визначили більше ніж 4000 олімпійських чемпіонів. До наших днів, на жаль, дійшли імена лише 921 переможця олімпійських змагань Стародавньої Греції. Ведення записів відомостей про олімпійських чемпіонів започаткував софіст Гіпій. Його починання продовжили Аристотель та ін.

У V ст. до н.е. розробили статут, свого роду хартію, яка суворо врегульовувала процедуру підготовки й проведення ігор, визначала санкції за їх порушення. Атлетів, які порушували правила, карали штрафами. За кошти, отримані від порушників правил, створювали бронзові статуї Зевса - заніси - що встановлювали перед входом на стадіон як пересторогу атлетам про недопустимість порушення олімпійських правил.

Першим порушником правил, який заплямував себе нечесною грою, був Евпол. На іграх 98 Олімпіади він підкупив трьох суперників, порушивши правила чесної гри.

Ігри проходили на березі р. Алфей, а містом, яке за згодою всіх греків відповідало за виконання правил Олімпійського статуту, визначалася

Підготовка атлетів

Підготовка атлетів

Сцени п'ятиборства

Сцени п'ятиборства

Бліда. Ігри проводили один раз на 4 роки, у 1-2 повний місяць, що наступав після літнього сонцестояння (23 червня), тобто вони припадали на кінець липня - початок вересня. Дату проведення точно визначала колегія суддів з Еліди за місяць до початку ігор і з цього часу розпочиналося священне Олімпійське перемир'я - екехейрія, що передбачала припинення воєнних дій між еллінськими полісами, обов'язок усіх полісів - забезпечити безпеку учасників і відвідувачів, які йшли на Олімпійські ігри. Порушників умов священного перемир'я очікували суворі санкції - величезний грошовий штраф і виключення з числа учасників майбутніх Олімпіад, тобто фактичне відлучення від вшанування Зевса Олімпійського, верховного бога греків. Санкції були настільки суворими і авторитетними, що за 1200-річну історію Олімпійських ігор відомі лише окремі випадки порушення перемир'я.

Згідно з прийнятим 472 р. до н.е. Олімпійським статутом, святкування в Олімпії продовжувалися 5 днів і проходили за суворо визначеною процедурою. У перший день проводилося жертвопринесення на честь Зевса й інших олімпійських богів, інші релігійні церемонії, урочисте проголошення Олімпійської клятви суддями та учасниками виконувати встановлені правила. Наступного дня глашатай урочисто оголошував імена учасників змагань, а також проведення змагань колісниць, вершників і з п'ятиборства (біг, метання диска, боротьба, кулачний бій, стрибки). Третього дня змагалися юнаки (до 16 років). Четвертий день включав змагання для дорослих у стрибках, бігу на 1 стадій (185 - 192,27 м), подвійний біг (на дві стадії), довгий біг (25 стадій). Одним із найпрестижніших олімпійських видів змагань був біг зі зброєю, тобто біг у повній бойовій викладці. П'ятий день відводили на жертвопринесення і релігійні церемонії на честь Зевса і олімпійських богів. У той же день влаштовувався урочистий бенкет на честь переможців. Нагородою переможцю був спеціальний вінок,

Змагання з бігу

Змагання з бігу

сплетений з гілок диких маслин. Ці гілки зрізав спеціальним золотим ножиком юнак з Еліди. У момент нагородження вінком глашатай голосно оголошував ім'я переможця, ім'я його батька і місто, де він жив. Ім'я переможця висікалося на спеціальній мармуровій плиті, що виставлялася в Олімпії. Переможець отримував також право поставити свою статую в Олімпії і замовити на свою честь оду якомусь одному поету. До нас дійшли високохудожні оди Піндара, Вакхиліда, інших на честь олімпіоніків. Ще більші нагороди очікували олімпіоніків на батьківщині: переможець отримував право урочистого в'їзду в місто, стоячи в колісниці, запряженій чотирма кіньми, одягнутий у пурпуровий плащ. Якщо міські ворота були вузькими, розбиралася частина стіни. Йому назустріч виходили усі громадяни. У головному храмі поліса олімпіонік здійснював урочисте жертвопринесення і передавав у храм свій вінок переможця Олімпійських ігор. Потім розпочиналися загальноміські святкування. Олімпіонік отримував почесне місце в театрі, право на безплатний обід у будинку міської ради; на кошти міста йому споруджували статую; отримував високий грошовий гонорар і звільнення від усіх податків та повинностей. Тобто олімпіонік набував деякої релігійної харизми, а разом із ним і його рідне місто.

На олімпійські свята намагалася потрапити вся грецька еліта - філософи, політики, оратори, драматурги, поети, скульптори. Вони виступали тут не лише в ролі глядачів, насолоджуючись змаганнями фізично розвинених людей, але й проводили дискусії, виступали зі своїми творами перед глядачами. На Олімпіадах читав уривки своєї знаменитої "Історії" Геродот, виступали оратори Лісій, Демосфен, ритор Ісократ, філософ Платон та інша інтелектуальна еліта Греції. Скульптори отримували замовлення на виготовлення статуй переможців, од на їхню честь – поети. Найкращі архітектори намагалися облаштувати Олімпію гарними будівлями. Саме тут архітектор Лібон збудував прекрасний храм Зевса Олімпійського, в якому розташовувалося одне з семи чудес античного світу – статуя Зевса Олімпійського, створена Фідієм. Кожна Олімпіада ставала могутнім каталізатором розвитку грецької культури.

Дискобол

Дискобол

Грецька монета із зображенням нагород олімпіоніків

Грецька монета із зображенням нагород олімпіоніків

Загальногрецькими були Істмійські, Піфійські та Немейські ігри. Перші являли собою свята на честь бога Посейдона, розпочалися з 581 р. до н.е. і проходили у сосновому бору на Істмі (Коринфський перешийок) раз у 2 роки. їхній переможець нагороджувався вінком із соснових гілок.

Піфійські ігри (Піфіади) були загально- грецьким святом на честь Аполлона і проводилися на 3-й рік Олімпіади з 586 р. до н.е. у Крисейській долині біля Дельф приблизно в середині серпня. У програмі були спортивні, кінні і обов'язково музичні змагання. Переможця нагороджували гілками з яблунь. Піфіади залишилися головним музичним конкурсом. В їх програму включалися змагання авлетів і кіфаристів. Тут виступали також хори. При чому в конкусі брали участь не лише самі хорові колективи, а й музиканти, які супроводжували їхні виступи – "хоровий авлет" і "хоровий кіфарист". Піфійські ігри проводилися до весни 394 р. до н.е., а з осені того ж року були заборонені Феодосієм L

На честь бога Зевса проводилися і Немейські ігри з 573 р. до н.е. біля м. Немея кожний другий рік Олімпіади влітку і четвертий - узимку, оскільки вони збігалися з Олімпіадами, переможець нагороджувався вінком із селери.

Місяць Посейдон, що носив ім'я морського бога (за сучасним календарем припадає на кінець грудня - початок січня) дарував грекам Малі або Сільські Діонісії, коли різали жертовного цапа, пробували молоде вино і розпочинали веселу процесію, розігруючи багато міфологічних казок про Діоніса. Ігри, танці, сміх і крики - справді карнавальне шаленство охоплювало всіх без винятку.

Нагороди Піфійських (1), Немейських (2) та Істмійських (3) ігор

Нагороди Піфійських (1), Немейських (2) та Істмійських (3) ігор

Біг з вантажем

Біг з вантажем

Переможець отримує нагороду

Переможець отримує нагороду

На місяць Гамеліон (дослівно: шлюбний місяць; кінець січня - початок лютого) припадало свято Ленеі (від ленеон – місяць виноробства). Слово "ленос" означало корито, чан для вичавки винограду.

У місяці Антестеріоні (лютий - березень) вино, заготовлене восени, припиняло бродити, і греки, тонкі знавці запашного п'янкого напою, могли оцінити результати своєї праці. Це домашнє свято тривало 3 дні. Перший день - проба молодого вина і виливання на вівтар Діоніса. Веселилися всі: і діти, і родичі, і багаті, і бідні. Для дітей у цей день відкривався ринок іграшок. Відзначався і своєрідний давньогрецький "день учителя": платним педагогам оплачували їхню працю, а вони запрошували своїх вихованців у гості.

На другий день згадували померлих і приходили на могили до близьких. А далі веселощі продовжувалися з новою силою. Перевдягнувшись сатирами, вакханками, німфами, афіняни приходили до друзів та родичів і бенкетували.

В останній день ("день горшків") домінували смутні емоції: глиняні горшки, наповнені вареними овочами і фруктами, греки приносили в жертву богам підземного світу, допомагаючи своїм померлим друзям і родичам. На кладовищах з'являлися тисячі горшків, але навіть жебраки їх не чіпали, бо релігійні почуття греків були сильніші, ніж бідність і голод.

Але ще пишнішими і веселішими були Великі Діонісії, в яких брали участь усі без винятку жителі Афін і гості. Союзники привозили в місто обов'язкові внески, а купці – безліч товарів. Багатоденний марафон Великих Діонісій розпочинався в місяці Елафеболіоні ("елафеболія" - полювання на оленя; березень - квітень).

У свято не працювали жодні державні заклади, не розшукували і не карали злочинців, закривалися суди і в'язниці, а ув'язнених відпускали на поруки.

Розпочиналася офіційна обрядова процесія: першими йшли жерці, за ними представники влади, далі - юні сини афінських громадян з наставниками, потім вели жертовних тварин, а вже згодом ішли всі інші, прямуючи в гай Академа. Кожна з десяти афінських філ виставляла на конкурс хор хлопчиків - синів і внуків афінських громадян, який співав гімни на честь Діоніса. Хори змагалися ще два дні, і не лише дитячі, але й дорослі. Головна нагорода, триножник, ставав загальною гордістю. І, нарешті, на четвертий день наступала кульмінація свята - драматичні спектаклі. Представлялися п'єси трьох драматургів, кожний з яких створював на конкурс три

Святковий грецький костюм класичного періоду

Святковий грецький костюм класичного періоду

Святковий одяг гречанки

Святковий одяг гречанки

трагедії і сатиричну драму. У підсумку учасники змагань ділили між собою три місця на драматургічному п'єдесталі. Але якщо перше місце уособлювало блискучу перемогу, то друге місце було утішливим призом. Третій покидав театр з ганьбою, бо третє місце - це повний провал.

Всенародне значення мали також і свята на честь Деметри (елевсинські містерії). Спочатку вони, як і Діонісії, були землеробськими святами на честь аграрних божеств. Перикл, згідно зі своєю політичною ідеєю, намагався надати афінським святам і божествам панеллінського характеру і досить швидко досяг мети.

В Аргосі проводили Сфенейськг ігри (від дієслова "сфеней" - бути сильним), присвячені виключно змаганням з боротьби, але де звучала авлоська музика. Після того, як проголошувалися переможці спортивних змагань, влаштовувалася урочиста хода, що супроводжувалася авлосами і хорами. Попереду йшли увінчані вінками і одягнені в яскраву одежу переможці. За ними йшли музиканти і хоревти. Звучали гімни на славу тих, хто був увінчаний лавровим вінком. Потім кращі поети складали на їхню честь урочисті оди, а музиканти писали на слова цих од музику. І знову піснями й танцями звеличували спортсменів, які стали національною гордістю Еллади.

Отже, загальногрецькі свята відігравали значну роль не лише у розвитку грецької культури, але й стали могутнім фактором підтримки миру і стабільності в неспокійному політичному кліматі Греції V - IV ст. до н.е. Загальноеллінські, особливо Олімпійські, ігри стали ефективним засобом виживання грецького народу, що оберігав його від самознищення у братовбивчих безцільних війнах.

 
<<   ЗМІСТ   >>