Повна версія

Головна arrow Культурологія arrow Культура Античності

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

АРХІТЕКТУРА, БУДІВЕЛЬНА СПРАВА СКУЛЬПТУРА І ЖИВОПИС

Давньоримські майстри продовжували традиції еллінських, що визначалося і ходом історичних подій, і умовами життя, і своєрідністю релігійних поглядів, властивостями характеру римлян та іншими факторами.

За своїм характером римляни були творцями-практиками, на відміну від греків-теоретиків. Вони вважали себе великими будівельниками у житті. Фортечні мури, храми, палаци, сади, амфітеатри, водопроводи передбачали максимум зручностей для жителів Рима. Причому уже в епоху Ранньої республіки велося активне будівництво. Залишки давніх фортечних стін Рима, які датуються IV ст. до н.е., вражають своєю могутністю. Оборонна система міста була побудована на комбінації земельного валу, рову і кам'яної стіни, складеної із масивних блоків туфа, обтесаних у формі прямокутників.

В інших частинах Італії збереглися залишки давньої "циклопічної" кладки: величезні брили каменю неправильної форми клали одна на одну, проміжки між ними заповнювалися дрібним камінням і глиною.

На зміну циклопічній кладці прийшла досконаліша - полігональна: кам'яні блоки обтесували у формі багатокутників і щільно підганяли один до одного. Квадрова система мурування у вигляді прямокутників була подальшим розвитком двох попередніх способів.

Під впливом етрусків римляни довели до повної досконалості аркову систему перекриття (склепіння), зародки якої були ще на Стародавньому Сході і Греції. Наприклад, у "Тулліані" (Tullianus), підземній частині державної в'язниці, арка має ще примітивний характер, оскільки утворена виступаючими один над одним рядами каменів (хибне склепіння), а в будівлях IV ст. до н.е. наявне вже справжнє кам'яне склепіння.

Етруський вплив позначився і на архітектурі римського храму. Етруски будували храм майже квадратної форми, з глибоким портиком і декількома рядами широко розставлених колон. Саме приміщення храму поділялося стінами на три частини. За цим планом побудовано знаменитий храм на Капітолії, присвячений Юпітеру, Юноні і Мінерві.

З другої половини IV ст. до н.е. римське храмове будівництво зазнає грецького впливу: храми витягуються уздовж, відстань між колонами портика зменшується. Але поряд з храмами етрусько-грецького типу в Римі були святилища круглої форми: храми Пенатів, Вести та інші. Вони за формою нагадували круглі та овальні хатини італійців.

Відправною точкою розвитку римського міського житла був сільський будинок. У заможних римлян він складався з головної, продовгуватої чотирикутної будівлі, посередині якої розташовувалася велика кімната - атрій (від слова ater - чорний, тобто закурений від диму), що була центром сімейного життя. У середині атрію було вогнище для опалення і приготування їжі, дим з якого виходив через щілину у стелі (комплювій). На підлозі під отвором робили заглиблення для стоку і збереження дощової води (імплювій). Освітлювався атрій через комплювій.

В атрії містився також жертовник, тут молилися домашнім богам, куховарили і трапезували, проводили домашні роботи, приймали гостей тощо. Навколо атрію розміщувалися

Храм Вести зі священною шовківницею на задньому плані

Храм Вести зі священною шовківницею на задньому плані

спальні та інші приміщення. До будинку примикали сад, город і двір зі службовими прибудовами.

Із цього одноповерхового сільського будиночка виріс складніший міський, який мав три частини: атрій, таблін і перистиль. Атрій перетворився у парадний приймальний зал, куди входили з вулиці через вестибюль і передпокій (остій). За атрієм був кабінет господаря (таблін). Обабіч нього тягнувся невеликий коридор, через який проходили з атрію в перистиль, який являв собою внутрішній відкритий двір, оточений колонадою. Посередині перистилю часто був садок із басейном, а по боках - житлові і робочі кімнати: спальні, їдальня (трикліній), кухня, баня, приміщення для прислуги, комори тощо. План такого будинку ми маємо у Будинку хірурга у Помпеях (IV ст. до н.е.), де чітко простежуються три основні частини: атрій, таблін і сад. Пізніше (імовірно, з II ст. до н.е.) під грецьким впливом будинки "подвоюються", тобто до них додають другу, задню частину, яка повторює передню, хоча й в іншому стилі.

Під етрусько-грецьким впливом розвивалися в Римі скульптура і живопис. Так, глиняні статуї Капітолійського храму були виготовлені етруським майстром з міста Вейї.

Храм, побудований 439 р. до н.е. на честь римських богів Церери, Лібера і Лібери, був виконаний в етруському стилі. А його глиняні рельєфи і прикраси виготовили два грецьких майстри. Статуї богів були відлиті з бронзи.

Фрески Фабія Піктора, які прикрашали храм Благодіянь, були також виконані в етрусько-грецькому стилі.

Грецький вплив посилюється з III ст. до н.е., коли поряд із зображенням богів з'являються статуї знаменитих державних діячів Риму, чим було покладено основу римської портретної скульптури.

Змінювався під грецьким впливом і побут заможних римлян: поширюються грецька мова і грецькі прізвища, з'являються звичаї лежати за столом під час їди (раніше римляни за столом сиділи), коротко стригти волосся і голити бороду, за столом використовується срібний посуд, збільшуються розміри будинків та покращується їх оздоблення.

Однак ці нововведення не варто перебільшувати. До початку Пунічних війн римське життя ще продовжувало залишатися дуже простим. Грецька мода ледь-ледь поширилася на римську верхівку. Глибока еллінізація римського суспільства була ще попереду.

Отже, мистецтво епохи Республіки свідчить про формування творчої своєрідності римлян, про їх намагання захистити свої естетичні принципи

План давньоримського будинку

План давньоримського будинку

серед оточуючих їх народів. У художніх формах звертає на себе увагу чітка конструктивність об'ємів, стриманість у застосуванні декору, точність у зображенні реальних деталей, наприклад, "веризм" у скульптурному портреті. Виявляється і така особлива риса римського мистецтва, як його двоїстість - поєднання власне римських стильових елементів з іншими - етруськими та італійськими. Художня еволюція була тісно пов'язана з ходом історичних подій, з новими відносинами між людьми, з новими принципами.

Для Ранньої республіки були характерні високі громадянські ідеали, сувора мораль і дотримання законів роду. Проте з часом римляни починають втрачати почуття громадянства, відчуваючи все більш зростаючу владу окремих особистостей, що не могло не відбитися на подальшому розвиткові римської культури.

Одяг римлянки

Одяг римлянки

 
<<   ЗМІСТ   >>