Повна версія

Головна arrow Культурологія arrow Культура Античності

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

РАННЬОХРИСТИЯНСЬКА КУЛЬТУРА

Під час гонінь панівною ідеєю християнства була відмова від язичницьких ідолів. Переховуючись у катакомбах, християни ввели у свої богослужіння вогонь і символічні знаки: хрест і монограми з іменем Христа. Згодом, коли християнство перейшло до відкритих богослужінь і стали потрібними для них приміщення, виникла необхідність розробки стилю церковних споруд. Християни категорично відмовилися брати за зразок храми Марса, Юпітера, Вести, як язичницькі. Найпридатнішими виявились базиліки, - місця судових засідань або укладання комерційних операцій. Вони мали вигляд продовгуватого прямокутника, що складався з двох частин: великої зали з колонадами і напівкруглої ніші з напівкупольним склепінням, що заокруглював залу у глибині. У цій ніші засідав суд, а саме місце називалося трибуною. Два ряди колон поділили базиліку на три частини або кораблі (нефи). Зустрічалися п'ятинефні базиліки (василіки) з чотирма рядами колон. Іноді їх пересікав поперечний нефтрансцент. У християн портик базиліки отримав назву паперті, на якій стояли оглашенні, тобто особи, ще не допущені в храм.

Трибуна або посада перетворилася на вівтар; за балюстрадою хору розміщувалися дяки і співаки, а по боках - два амвони для читання Апостола і Євангелія. По центру апсиди стояв престол, відокремлений рядом колон від іншої церкви. Середній перехід між ними був завішений багатими килимами - так виникла "тріумфальна арка", згодом - царські ворота. У глибині апсиди, біля самої стіни ставили трон єпископа, а навколо у декілька рядів амфітеатром розміщувалися місця для інших священнослужителів. Під престолом спускалася лампада або срібний голуб зі святими дарами. По боках балдахіна висіли занавіски, які закривалися під час завершення таїнства. Інколи поряд з головною апсидою облаштовували дві менших, в одній з яких священики облачалися, а в другий - готували дари.

Базиліка Константна

Базиліка Константна

Апсида базиліки св. Павла

Апсида базиліки св. Павла

Внутрішній вигляд базиліки св. Петра в Римі

Внутрішній вигляд базиліки св. Петра в Римі

У самій залі з одного боку розміщувалися жінки, а з другого - чоловіки. Якщо у базиліці були верхні галерії над боковими нефами, то жінки перебували наверху. Перед входом у церкву біля притвору облаштовували басейн або фонтан для омивання. Згодом притвор перетворили на великий двір, оточений портиками і призначений для християн, тимчасово відлучених від церкви.

Варто відзначити, що спочатку християнське мистецтво було близьким до античного. Незважаючи на зневагу до скульптури, як до ідолопоклонства, християни не відмовлялися прикрашати храми символічними зображеннями на біблійні теми.

Одна з перших базилік св. Петра була споруджена у Римі, де згодом збудували знаменитий храм св. Петра. Частина базиліки стояла на арені цирку Нерона, де вбили апостола Петра. Довжина базиліки становила 120 м, а ширина - 63 м; при ній розміщувався двір завдовжки 72 м. Середній наос (святилище) відокремлювався від бокових колонами без арок з прямим антаблементом, серед яких було два яруси картин - мозаїк, а вище - ряд вікон із зображеннями святих у простінках. Коли у XIV ст. базиліку зруйнували для будівництва нового собору, з неї зняли точний план.

Залишки базилік були розкидані по всіх провінціях Римської держави (навіть в Алжирі). А впродовж IV ст. встановився тип християнської базиліки, що повністю використав античні традиції.

Одночасно з базиліками з'являються круглі церкви. Високий просвіт і аркові колони середнього наоса утворили центр приміщення. Бокові вузькі галереї других наосів оточували будівлю і були значно нижчі середнього. Такою була церква св. Стефана в Римі і церква Св. Ангелів у Перуджі. Перші круглі храми були дуже подібні на язичницькі споруди. Деякі деталі, наприклад, орнаменти з виноградних листків на зводі церкви св. Констанції, нагадують орнаменти храму Бахуса. Круглі церкви використовували як баптистерії або надгробні пам'ятники. Кругла форма баптистерію дозволяла розмістити басейн у центрі зали під самим світлом. Купальні римських терм взагалі служили зразком церковних приміщень.

Ранньохристиянські символи І ст. до н.е.

Ранньохристиянські символи І ст. до н.е.

Із надгробних пам'яток збереглася гробниця Теодориха у Равенні з облицьованими стінами і величезним куполом з одного куска каменю.

Пристанищем для перших християн служили римські катакомби - вузькі підземні ходи, походження яких точно встановити неможливо. Найімовірніше, всього це були каменоломні, де видобували будівельний матеріал для численних будівель Рима. Загальна їхня протяжність сягала 860 км (разом коридорів і залів).

Перші християни відзначалися і дивовижною чистотою релігійних уявлень. Було суворо заборонено відтворювати зображення Ісуса Христа у будь-якому вигляді - живописному або скульптурному. Встановити, коли з'явилися перші ікони, надзвичайно важко. З упевненістю можна сказати: у давніх послідовників Христа не могло бути зображень їх Учителя. Допускаючи архітектурні споруди, іудеї відверталися від живопису і скульптури, бачачи у них прояв язичництва.

Передання говорять про різні зображення Христа при його житті, але навряд чи це можна вважати правдою. Св. Іриней прямо наполягав, що зображень Спасителя не існує. Блаженний Августин указував, що всі зображення Христа не подібні одне до одного.

Перші зображення Спасителя – статуетки з металу або дорогоцінного каменю. Вони не збереглися до нашого часу, але достеменно відомо, що такі пам'ятки існували. У божниці Олександра Севера поряд зі статуями Юпітера і Венери були статуї Христа і Мойсея, перед якими імператор щоденно здійснював обряди. Істинні християни до такого пантеону ставилися з відразою.

Символіка християнства іноді була доволі тонкою. Наприклад, деякі зображення дверей на саркофагах і стінах знаменують собою Спасителя, бо Він сказав: "Я є двері, хто ввійде за Мною, той спасеться". На одному зображенні під дверима стоїть агнець з хрестом, а поряд напис: "Ego sum ostium et orile orum" ("Я - двері і кошара овець").

Християни використовували суху алегорію: зображення риби, що містила перші букви повного імені Христа грецькою; голуба; півня, що сповіщає про настання ранку (до цього часу розміщується на шпилях лютеранських храмів замість хреста. - В.Б.). Агнець, символ і пасхальна жертва, був любимим прообразом Спасителя.

Довгий час у християн було відсутнім зображення хреста, оскільки його образ відповідав тодішнім асоціаціям із шибеницею. Це було найсоромніше знаряддя страти, яке застосовували лише до рабів і злочинців. Тому перші

Гробниця Теодориха у Равенні

Гробниця Теодориха у Равенні

християни уникали користуватися навіть схематичними зображеннями хреста. Давній хрест майже завжди був подібний на букву Т ("тау" у грецькому алфавіті), на якому і був розп'ятий Месія. Коли з'явилися металічні хрести, обсипані коштовним камінням, то на них тривалий час не зображували фігуру розп'ятого Христа. До зображень розп'яття прийшли не скоро, шляхом альграфії і символів.

Інколи на хресті зображували маслинову гілку - символ того, що Христос приніс благовісти, або біля хреста - агнця з виразками на ногах і раною на стегні. Коли вирішили нарешті зобразити на хресті самого Спасителя, то й тут розпочали з бюста, причому лице залишилося не враженим стражданнями. Голова Спасителя вмонтована у золоте коло, розділене хрестом, саме обличчя розташоване в середині хреста, а хрест освітлює зображення.

Коли у VI ст. художники насмілилися зобразити розп'ятого Спасителя, вони одягнули на нього довгу туніку і прикріпили до хреста, що мав вигляд букви "Т". Кожна нога Христа була прибита цвяхом окремо; під ногами упор - дощечка або сходинка, що підтримувала тіло. Вигляд Христа і тут був спокійним і світлим.

Давній хрест був меншим, ніж тепер, оскільки злочинець сам на собі ніс знаряддя страти і воно не могло бути великим. Щоб тіло не звалювалося, до хреста прибивали поперечину, на яку спирався страчуваний. На це вказує латинський вираз "sedere in cruce" ("сидіти на хресті"). Руки засудженого не лише прибивали цвяхами, але й прив'язували мотузками. Злочинця розпинали, поклавши хрест на землю, а потім піднімали, ставлячи хрест у завчасно підготовлену яму. Хоча хрест мав форму букви "Т", дошка з написом, прибита над головою злочинця, наближувала його вигляд до сучасних нам форм.

Тіло Христа було розп'яте на хресті оголеним, але давні художники прикривали його довгою тунікою. Інколи туніку перетворювали у довгий візантійський хітон з вишуканим поясом і шиттям по низу. До хітона добавляли царську корону і шиті сандалі. Коли з'явилися перші зображення оголеного Христа з пов'язкою на стегнах, християни були обурені. Єпископ Григорій Турський, побачивши таке розп'яття в Нарбоні, назвав його непристойним.

Відкидали християни перших століть і німб навколо голови Спасителя. Пройшло немало часу, перш ніж зображення Христа і Богородиці стало осіняти золоте сіяння.

Нерідко у християнських сюжетах оживали язичницькі міфи. Одна з улюблених сцен античного живопису - Орфей, який приборкує музикою

Ранньохристиянський хрест

Ранньохристиянський хрест

Статуя св. Петра в Римі

Статуя св. Петра в Римі

диких звірів, - була перенесена у християнські катакомби, а місце Орфея зайняв добрий пастир.

Христос на всіх зображеннях виглядав прекрасним: стрункий юнак, який вступав у пору мужності, подібний до Аполлона, як божества юності. Але поступово римське обличчя і одежа у вигляді Спасителя почали поступатися місцем східному типу, у нього з'являється борода і довге волосся. Захід же створив образ Христа за північним типом. Але все ж таки у кожного народу Христос виглядає по- своєму.

Із статуй цього періоду виділяється відома бронзова статуя Петра у соборі апостола Петра. Вона служить предметом поклоніння для католиків, і великий палець його правої ноги абсолютно стерся від їхніх цілувань. Сидяча фігура з ключем у руці благословляє складеними пальцями другої руки і є втіленням благородства й сенаторської важливості.

Отже, поступово формувалися основні принципи і характерні особливості християнської культури, хоча цей процес в епоху Античності лише розпочинався.

 
<<   ЗМІСТ   >>