Повна версія

Головна arrow Економіка arrow Економіка праці і соціально-трудові відносини

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

РИНОК ПРАЦІ ТА ЙОГО РЕГУЛЮВАННЯ

Поняття ринку праці та його складові

Поняття “ринок” було відоме з часів мануфактурного періоду з виникненням потреби в обмінних операціях між виробниками і споживачами. В науковій літературі визначення понять ринку є неоднозначними. За даними різних джерел поняття ринку розглядається як сфера товарного обміну, як сукупність існуючих і потенційних покупців товару. Більш глибоке поняття визначення сутності ринку наведено В.М. Лукашевичем[1]: ринок - це система економічних відносин між продавцями та покупцями з приводу обміну (зміни власника) товарами та послугами й установлення на них ціни. Наведене визначення поняття “ринок” характеризує його природу, внутрішній зміст. Розкриває основоположну суть як економічну категорію, відносини в суспільстві між виробниками і споживачами, які зачіпають економічні відносини через ціни, що визначає рівень суспільних витрат виробництва та платоспроможність споживача придбати відповідний товар, чи отримати послугу.

Специфіка аграрного ринку сформульована Ю.С. Коваленком та співавторами[2]: аграрний ринок - це система установ, методів та ресурсів здійснення обмінних процесів, завданням якої є координація та управління агропромисловим виробництвом країни з метою забезпечення її продовольчої безпеки та споживчих потреб громадян. У наведеному визначенні також відображені організаційно-господарські зв'язки, за допомогою яких взаємодіють продавці і покупці товарів у сфері координації виробництва, ціноутворення, визначенні платоспроможності споживчих потреб громадян. Ринки поділяються за такими видами:

  • – за територіальною ознакою - місцевий, національний, світовий;
  • – за укрупненими позиціями - ринок матеріальних ресурсів, ринок товарів і послуг, праці та інших ринків;
  • – за спеціалізацією товарів і послуг – споживачі промислових товарів, продовольчі ринки - спеціалізовані за видами продукції та комбіновані (різні продовольчі товари); послуги: технічні, технологічні, транспортні, ремонтні, консультативні і багато інших.

Оскільки праця є визначальним елементом людської діяльності, в результаті якої створюються матеріальні блага для існування людини і відтворення робочої сили, то і ринок праці є одним із найскладніших елементів ринкової економіки. Щоб виробляти матеріальні блага працівники вступають у певні зв'язки між собою і виробничі відносини. Характер цих відносин визначає соціальний бік життєдіяльності людини, її добробут. Саме через ринок праці найважливіший ресурс - людський капітал - розподіляється за регіонами країни, галузями і видами виробництва, професіями і підприємствами. Якраз через ринок праці працівники знаходять для себе роботу, а підприємці - потрібних працівників. Власне на ринку праці і визначається рівень заробітної плати, яка є фінансовою основою добробуту більшості населення.

На ринку праці тісно переплітаються інтереси роботодавців і найманих працівників при визначенні ціни праці й умов її функціонування. На ньому відображаються практично всі соціально-економічні процеси, які відбуваються в суспільстві. Дієвість ринку праці залежить від міри розвинутості всіх інших елементів ринкової економіки, від фази економічного циклу, досконалості соціально-трудових відносин між роботодавцями і найманими працівниками. Ринок праці здійснює активний вплив на соціально-економічні процеси, сприяючи або гальмуючи їх ефективний розвиток. Виходячи з названих особливостей і визначено поняття ринку праці. В науковій і учбовій літературі є різні визначення ринку праці, але основні його складові містять систему суспільних відносин, пов'язаних з найманням і пропозицією праці та її ціною. Найбільше змістовне визначення поняття ринку праці, що розкриває його суть наведено О.А. Грішновою[3]: Ринок праці - це система суспільних відносин, пов'язаних з наймом і пропозицією праці, тобто з купівлею і продажем послуг праці; це також економічний простір - сфера працевлаштування, в якій взаємодіють покупці і продавці праці; і це механізм, що забезпечує узгодження ціни і умов праці між роботодавцями і найманими працівниками та регулює її попит та пропозицію.

Отже, наведене поняття ринку праці відображає всі основні його сторони: суспільні відносини, ціну праці, взаємодію між роботодавцем і працівником з врахуванням попиту і пропозиції. Цитоване та інші визначення ринку відображають загальну його суть і зміст, однак форми, інституціональні межі, механізми, за допомогою яких він функціонує, зазнали серйозних змін, зумовлених науково-технічним розвитком, новими можливостями конкретної держави, підприємців і самих трудівників у формуванні людської особистості.

Поєднання ринків праці особистостей складають ринок сукупної робочої сили. Особливості ринку робочої сили визначаються такими її унікальними властивостями, як універсальність і прагнення соціальної справедливості. Універсальність робочої сили полягає в здатності працівників набути нові професії та підвищувати свій професійний рівень, а також змінювати місце роботи, тобто переходити з однієї фірми, установи, місцевості в іншу господарську структуру. Прагнення соціальної справедливості виявляється в намаганні домогтися однакового рівня оплати праці на різних фірмах (підприємствах) і в різних галузях для робітників тієї самої професії і того самого рівня майстерності.

Класифікація ринку сукупної робочої сили наведена на рис. 7.1 свідчить, що цей ринок характеризується двома його видами.

Складаються два ринки. Перший ринок складної, кваліфікованої робочої сили, що забезпечує повну зайнятість. Основна частка на ньому належить представникам нових спеціальностей і галузей високої технології. Ця робоча сила потребує великих затрат, характеризується функціональною гнучкістю, відрізняється відносно високим ступенем захищеності.

Основні сегменти сучасного ринку робочої сили

Рис. 7.1. Основні сегменти сучасного ринку робочої сили

Другий ринок робочої сили представлений в основному робітниками і службовцями середньої та низької кваліфікації, працівниками галузей, що зазнали структурної перебудови, частково зайнятими, тимчасовими працівниками, надомниками, безробітними. На цьому ринку гнучкість досягається переважно за рахунок кількісних коливань, що зумовлюють нестійку зайнятість. Процес сегментації робочої сили може тривати, його межі і внутрішній зміст теж можуть зазнавати змін.

Ціна ринку праці виступає у формі ставки - заробітної плати, що обумовлена у договорі (контракті), складеному між роботодавцем і тим, хто наймається на роботу. Ринкова ціна праці даної якості складається у залежності від співвідношення попиту та пропозиції на ринку праці, однак вона повинна бути не нижчою за встановлений державою прожитковий мінімум.

До особливостей ринку праці, як зазначають його дослідники, що впливають на його функціонування відносяться наступні.

Невіддільність прав власності на товар - робоча сила від його власника. Власник робочої сили передає роботодавцю на обумовлений термін часу право використання та право розпорядження його здібностями, вміннями, навичками, не втрачаючи при цьому право володіння ними. Тобто у процесі обміну на ринку праці не відбувається зміни власника на предмет купівлі-продажу, що має місце на ринку товарів та послуг.

Визначений термін продовження виконання трудового контракту, що укладається на ринку праці, передбачає початок довгих відносин між продавцем і покупцем. Обумовлені умови праці, права і обов'язки первинного трудового колективу, перспективи просування у службі, а також професійний зріст. Наявність інституційних структур, система трудового законодавства, різні заклади і служби зайнятості, державні програми у галузі праці й зайнятості тощо.

Виходячи з визначення сутності й особливостей ринку праці можна встановити складові частини ринку праці:

  • – правові акти, що регламентують відношення суб'єктів ринку праці;
  • – кон'юнктура ринку - співвідношення попиту і пропозицій праці, певні ставки заробітної плати на конкретні види праці й рівень зайнятості населення;
  • – інфраструктура ринку праці: служби профорієнтації, підготовки й перепідготовки працівників, фонди зайнятості, рекламні фірми та інші;
  • – альтернативні тимчасові форми забезпечення зайнятості - господарські роботи, сезонні роботи, роботи у домашньому господарстві та інші;
  • – конкуренція - наявність великої кількості покупців і продавців на ринку праці і їх можливість вільно виходити на ринок і залишати його.

  • [1] Лукашевич В.М. Економіка праці та соціально-трудові відносили. Навчальний посібник. - Львів: “Новий світ - 2000”. - С.72.
  • [2] Коваленко Ю.С., Охрімснко І.В. та ін. Аналіз стану та концептуальні напрями розвитку аграрного ринку України (рекомендації). - К.: ННЦІАЕ, 2005. - С. 11.
  • [3] Грішнова О.А Економіка праці та соціально-трудові відносини: Підручник. - К-: Знання, 2004. - С. 125.
 
<<   ЗМІСТ   >>