Повна версія

Головна arrow Економіка arrow Економіка праці і соціально-трудові відносини

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

ОРГАНІЗАЦІЯ Й МЕТОДИ НОРМУВАННЯ ПРАЦІ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ

Економічна суть і функції нормування праці. Класифікація норм праці

Під нормуванням праці розуміють встановлення норм виробітку (обслуговування) та часу, тобто міри праці для конкретних умов виробництва при раціональній її організації та оптимальній інтенсивності з урахуванням правильного і найбільш повного використання техніки.

У сучасних умовах нормування праці відіграє важливу роль в економіці, тому що є інструментом планування, обліку й аналізу трудозатрат і, відповідно, витрат підприємства. Застосування норм праці веде до скорочення витрат на продукцію й ощадливе використання робочого часу, що впливає на антивитратний характер виробництва і, звичайно, на зростання прибутку. Нормування праці є важливим елементом її організації на виробництві, оскільки сприяє подальшому вдосконаленню форм кооперації і поділу праці, дозволяє раціоналізувати її прийоми й методи, поліпшує організацію та обслуговування робочих місць і т.ін.

Поряд із цим функціями нормування праці є також створення обгрунтованої бази даних для внутрішньогосподарського планування, стимулювання підвищення кваліфікації виконавців на основі узагальнення й широкого розповсюдження передового виробничого досвіду, вдосконалення форм і систем оплати тощо. Вирішення цих та інших завдань забезпечить зростання ефективності сільськогосподарської праці.

Отже, суть нормування праці полягає у розрахунку міри трудових затрат, виражених у робочому часі, на виконання певного обсягу робіт або виробництва певної кількості продукції.

В процесі нормування праці встановлюються норми та нормативи, які діляться на види залежно від галузевого призначення, сфери застосування, територіального розповсюдження, кваліфікації виконавців та інших факторів. Серед них слід виділити наступні.

Норма виробітку - це розрахунковий обсяг роботи чи виробленої продукції, який слід виконати або виробити одним чи кількома працівниками за зміну за певних природно-економічних умов. Норми виробітку вимірюються залежно від характеру виробничого процесу в гектарах, тоннах, кілограмах тощо.

Норма часу являє собою затрати праці, виражені в секундах, хвилинах, годинах, на виконання одиниці роботи чи виготовлення одиниці продукції, обслуговування однієї голови худоби, одиниці обладнання тощо. Норми часу використовуються переважно в ремонтно-механічних майстернях, будівельних роботах і т.ін.

Норма обслуговування передбачає кількість одиниць обладнання, тварин і т.ін., які мають обслуговувати протягом зміни один або декілька виконавців. Найбільшого розповсюдження набула у галузях тваринництва.

Норма чисельності - це науково-обгрунтована кількість виконавців відповідного професійно-кваліфікаційного рівня, встановлена для передбачуваного обсягу робіт, обслуговування виробничої дільниці, поточної лінії, кормокухні і т.ін. Вона широко використовується на тваринницьких комплексах, в складських приміщеннях тощо. У практиці сільськогосподарського виробництва норма чисельності тісно пов'язана з так званим нормованим завданням.

Нормоване завдання – це обсяг роботи, яку повинна виконати група виконавців за певний час при певній її якості. Виражається в натуральних показниках (гектари, тонни та ін.). Визначають на базі норм виробітку; порядок його визначення такий самий, як при встановленні норм виробітку. Його використовують у тепличних комбінатах, ремонтних майстернях тощо.

Норма керованості - кількість працівників або управлінських чи

виробничих підрозділів, якими найефективніше може керувати одна особа. Вона включає також найбільш раціональні розміри виробничої одиниці (бригада, відділок, дільниця, ферма тощо), якою керуватиме одна особа.

Останнім часом все більшого розповсюдження набувають комплексні норми праці - обсяги робіт, виконувані ведучим агрегатом, взаємопов'язані операції за зміну за участю всіх безпосередніх виконавців, що зайняті на цих роботах. З метою підтримання заданої ритмічності такі норми застосовують на збиральних роботах, посіві, інших комплексах робіт, де широко застосовують груповий метод експлуатації техніки.

Розрізняють нормативи й норми праці. Нормативи праці - це затрати робочого часу на виконання окремих елементів (складових частин) трудового процесу. Вони характеризують науково обґрунтовані, централізовано розроблені показники затрат праці на основі багатьох проведених спостережень. Наприклад, установлюють нормативи часу на технічний догляд за трактором, один поворот, засипку насіння, розвантаження бункера комбайна тощо. На основі нормативів праці на підприємстві самостійно розробляють норми праці, виходячи із природних, технічних, технологічних, організаційно- економічних умов виробництва.

У сільському господарстві України використовується значна кількість норм праці, які відповідним чином систематизовані залежно від ряду ознак.

Зважаючи на територіальну розповсюдженість, норми праці діляться на республіканські, зональні, обласні і місцеві. Республіканські норми використовують на території України; зональні - на території окремих 5 зон, що мають спільні природно-господарські ознаки; обласні – в тій області, для якої вони розроблені; місцеві, як правило, – в масштабах одного господарства чи їх групи.

З огляду на галузеве призначення норми праці ділять на міжгалузеві і галузеві. Міжгалузеві можуть використовуватись у декількох галузях, приклад: автотранспорт.

За терміном дії існують постійні, сезонні, тимчасові й перспективні норми праці. Постійні діють протягом тривалого періоду до зміни умов роботи; сезонні розробляються на сезон, а тимчасові - на період освоєння нової техніки, технології і організації праці. З урахуванням прогнозу розвитку НТП на перспективу розробляються перспективні норми праці, які в подальшому використовуються в практиці планування трудових ресурсів.

Розрізняють також єдині й типові норми праці. Єдині належать до обов'язкових норм. Це нормативи навантажувально-розвантажувальних, автотранспортних і деяких інших робіт. Вони розробляються на основі узагальнення досвіду передових господарств, що мають відносно високий рівень технічної оснащеності.

Тилові норми праці мають рекомендаційний характер і розробляються з урахуванням передових і типових для даних умов виконання роботи. Якщо за результатами паспортизації конкретні природно-економічні умови відповідають типовим, то наведені в довідниках типові норми можна використовувати без змін. В іншому випадку норми праці слід уточнювати за певною методикою.

Норми праці складають основу системи планування роботи підприємства та його підрозділів, організації оплати праці персоналу, обліку затрат на продукцію, встановлення завдань з підвищення продуктивності праці, визначенні потреби в кадрах, управління трудовими відносинами на підприємстві.

Метою нормування праці в сучасних умовах господарювання є удосконалення організації виробництва і праці, поліпшення її умов та скорочення затрат на випуск продукції, що, у свою чергу, підвищить продуктивність праці та сприятиме розширенню виробництва і зростанню реальних доходів працівників.

Завданнями нормування праці є:

  • – встановлення нормативу часу на одиницю продукції;
  • – впровадження найбільш раціонального режиму використання

устаткування, машин і механізмів;

  • – розробка найбільш раціональної структури виробничого процесу;
  • – проведення аналізу виконання норм праці для розкриття резервів виробництва та продуктивності праці;
  • – перегляд норм праці внаслідок змін умов праці та проведення організаційно технічних заходів;
  • – впровадження ефективної організації праці робітника на робочому місці.

Норми праці повинні відповідати природно-економічним та організаційно-технологічним умовам виконання трудових процесів, а також забезпечувати рівномірну напруженість норм при їх виконанні в аналогічних умовах незалежно від географічного положення.

Досягнення зазначеної мети можливе за умов дотримання правил нормування праці, найбільш важливими з яких є:

  • – вивчення й аналіз природно-економічних умов та стану організації трудових процесів на підприємстві;
  • – узагальнення й аналіз передового досвіду організації праці на підприємстві та за його межами;
  • – урахування передових досягнень науки й техніки;
  • – охоплення нормуванням усіх категорій робітників;
  • – виробнича перевірка норм, систематичний аналіз їх виконання та поновлення.

Відомо, що в сільському господарстві широко застосовуються різноманітні засоби виробництва і способи дії на предмети праці, це накладає свій відбиток на методику розрахунку норм праці. Залежно від особливостей трудових процесів вони діляться на ряд груп.

  • 1. Польові механізовані роботи. До цієї групи відносять роботи, що виконуються з допомогою мобільних машин і механізмів. Серед них оранка, посів, міжрядний обробіток, збирання урожаю тощо.
  • 2. Роботи по обслуговуванню стаціонарних машин. Роботи виконуються в стаціонарних умовах, а функції виконавців зводяться до обслуговування машин і виконання додаткових операцій. За допомогою стаціонарних машин здійснюють сортування та сушку продукції, кормозапарювання, обмолот та ін.
  • 3. Транспортні роботи. Це роботи по переміщенню сільськогосподарських вантажів у просторі за допомогою автомобілів, тракторів, кінного транспорту.
  • 4. Ремонтно-механічні роботи. До цієї групи відносять слюсарні, токарні та інші роботи по ремонту сільськогосподарської техніки.
  • 5. Роботи по обслуговуванню тварин. Це велика група сільськогосподарських робіт, що виконуються як вручну, так і за допомогою машин. Залежно від виду тварин та інших факторів методи нормування праці тваринників дещо розрізняються.
  • 6. Ручні й кінно-ручні роботи. Виконуються простими знаряддями праці: вилами, лопатами, косами та ін.
  • 7. Будівельно-монтажні й будівельно-ремонтні роботи. Вони пов'язані з будівництвом і ремонтом будівель житлового і виробничого призначення.

Враховуються також допоміжні роботи по обслуговуванню, наладці, контролю й ремонту різного технологічного обладнання, роботи по управлінню виробництвом. Зазначені види діяльності займають різну питому вагу в нормоутворювальному процесі і розробляються спеціалізованими організаціями відповідних закладів.

Наведена вище класифікація трудових процесів у сільському господарстві певною мірою відображає їх різноманітність у галузі. Групування робіт за ступенем їх однорідності сприяє більш повному врахуванню факторів, що зумовлюють кількісні параметри норм праці, які ж до того мають різні методики розрахунків. Самі ж методики базуються на спеціальних методах нормування, які, по суті, являють собою дослідження трудового процесу з метою визначення норм праці.

 
<<   ЗМІСТ   >>