Повна версія

Головна arrow Економіка arrow Економіка праці і соціально-трудові відносини

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

РЕЖИМИ ПРАЦІ Й ВІДПОЧИНКУ

Робочий і поза робочий час

Питання раціонального використання робочого часу, режимів праці і відпочинку неможливо вирішити без врахування зайнятості виконавця на виробництві і в інших видах його діяльності - особистому господарстві, побуті, навчанні та ін. Тому виникає потреба розглянути поняття - робочий і позаробочий час. Визначити їх соціально-економічний зміст безпосередньо для працівників різних сфер і галузей.

Узагальнюючи визначення дослідників робочий час - це час протягом якого працівник виконує свої трудові функції у відповідності з правилами внутрішнього розпорядку підприємства. Це затрати відліку часу від прибуття на роботу до її завершення, не враховуючи обідню перерву.

Загальний фонд часу поділяється на робочий і позаробочий час. Протягом робочого часу створюються матеріальні блага у суспільному виробництві. Позаробочий час - це частина календарного фонду за добу, тиждень, рік, які залишаються у працівника на його фізіологічні та власні потреби, на утримання сім'ї, та свого розвитку як особистості. Між цими двома видами загального часу існує тісний взаємозв'язок.

По мірі зростання науково-технічного прогресу, підвищення продуктивності праці робочий час буде скорочуватись, а позаробочий - зростати, як чинник відтворення робочої сили та підвищення добробуту людей. Позаробочий час поділяється на заняте, вільне і сон. Занятий час витрачається на переходи до місця роботи і з роботи, на побутові нужди, домашню різноманітну працю, яка з розвитком побутової техніки буде скорочуватись. Зростатиме час на розваги, підвищення культурного рівня, творчої діяльності та свого професійного рівня.

В галузі сільського господарства вільний час значно скорочується в результаті потреби для виконання робіт на присадибній ділянці, догляді за худобою і птицею, будівельно-ремонтних роботах житла та господарських споруд. Проте, з інтенсивним розвитком на даному етапі побутової та дрібногабаритної техніки для виконання робіт по вирощуванню продукції, догляді за худобою цей зайнятий час буде скорочуватись і збільшуватись на зростання соціально-культурного і фахового рівня.

Особливу увагу у позаробочому часі потрібно звертати на сон. Оскільки цей час пов'язаний із забезпеченням необхідних фізіологічних потреб людини, він повинен бути постійною величиною в межах 7-8 годин.

При обчисленні запасу праці необхідно визначати і знати річний фонд робочого часу працездатної людини. Згідно з галузевою угодою між Міністерством аграрної політики України, галузевим об'єднанням підприємств та Профспілкою працівників агропромислового комплексу України на 2013 - 2015 роки тривалість робочого часу на тиждень не може перевищувати 40 годин. Проте, враховуючи сезонність робіт в сільському господарстві в напружені періоди польових робіт робочий тиждень може бути збільшений до 70 годин (не більше 10 днів підряд) із зменшенням робочого часу в інші періоди до 5 - 6 годин за зміну, щоб загальний робочий час року не перевищував 2080 годин.

Внутрішньозмінний режим робочого часу характеризується порядком чергування часу праці та відпочинку протягом робочої зміни і регулюється правилами внутрішнього трудового розпорядку. В них вказується час початку і кінця роботи, а також час перерви для відпочинку і приймання їжі.

 
<<   ЗМІСТ   >>