Практикум

• 1. "Наукою люди називають або ту найважливішу на світі науку, за якою людина пізнає, як їй потрібно жити на світі, або все те, що лістно знати людині й що може чи іноді й не може згодитися їй. Перше знання – велике діло, друге – більшою мірою пусте заняття" (Л. М. Толстой). Яку науку Л. М. Толстой називає найважливішою? Чи погоджуєтеся Ви з цим висловлюванням? Обґрунтуйте свою точку зору.
• 2. Арістотель писав, що юнаки – найгірші слухачі лекцій з етики. (При цьому він відмічав, що основна ознака юнака – не вік, а незрілість характеру.) Насіння ж етики впадуть лише у благодатну землю, якою є вміння володіти пристрастями, бажання спрямувати їх на прекрасну мету. Як Ви вважаєте, які вимоги повинна поставити до себе будь-яка людина, яка розпочала вивчення етики?
• 3. З'ясуйте специфіку моральної заповіді.
• 4. Прокоментуйте висловлювання:
  • – Я – людина і думаю, що ніщо людське мені не чуже (П. Теріенцій).
  • – Бути моральним – означає жити згідно із звичаями своєї країни (Г.-В.-Ф. Гегель).
  • – Всякій суспільній формі власності відповідає своя мораль (К. Маркс).
  • – Християнська мораль скроєна на виріст. На жаль, люди перестали рости (Ф. Хвалібуг).
• 5. Дайте інтерпретацію висловлювань: Бізнес – це мистецтво витягувати гроші з чужої кишені, не вдаючись до насилля (М. Амстердам).
• – Гроші не пахнуть (Імператор Веспасіан).
• – Пристойність – це найменш важливий із усіх законів суспільства і найбільш шанований (Ф. Ларошфуко).
• 6. Який зміст охоплює поняття "моральна якість людини"?
• 7. Поміркуйте, які аспекти добра розкриваються в таких визначеннях:
  • – Добро – це зберегти життя, сприяти життю (А. Швейцер).
  • – Добро є свобода (С. К'єркегор).
  • – Добром ми називаємо те, що здатне викликати або збільшити наше вдоволення (Дж. Локк).
  • – Добро – це утвердження... прагнення до щастя (Л.-А. Фейербах).
  • – Добро – це нібито найвищий ступінь користі (М. Чернишевський).
  • – "Добро" й "розумність" – два терміни, по суті, рівнозначні (М. Чернишевський).
  • – Моральне добро і зло – в усіх країнах визначається тим, корисне чи шкідливе дане явище для суспільства (Вольтер).
  • – Коли в Піднебесній дізналися, що краса – це краса, з'явилась і потворність. Коли дізналися, що добро – це добро, з'явилось і зло (Лао-цзи).
  • – Кількість добра в природі дорівнює кількості зла (Ж.-Б. Робіне).
  • – Половина наслідків добрих намірів виявляється злом. Половина наслідків лихих намірів виявляється добром (М. Твен).
  • – Ти повинен робити добро із зла, тому що його більше ні з чого робити (Р.-П. Уорен).
  • – Що б робило твоє добро, якби не існувало зла? (М. Булгаков).
  • – Якби добра на світі було так мало, як кажуть, зло не кидалося б так яскраво у вічі (В. Гжещик).
  • – Доброго, котрого хочу, не роблю, а злого, котрого не хочу, роблю (Апостол Павло).
  • – Не будь переможеним злом, але перемагай зло добром (Апостол Павло).
  • – Люди завжди лихі, доки їх не примусить до добра необхідність (Н. Макіавелпі).
  • – Дай кулаки добру, так зло зразу ж оголосить себе добром (В. Голобородько).
  • – Хто не помічає зла – дурний, хто не помічає добра – нещасний (Е. Плудовський).
  • – Зло, як правило, мстить за себе, але добро не обов'язково винагороджується. Зло значно послідовніше (К. Іжиковський).
• 8. Визначте, яка грань зла розкривається в таких висловлюваннях:
  • – Злом... називаємо те, що здатне завдавати нам чи збільшувати якесь страждання (Дж. Локк).
  • – Зло є найгрубішою формою неуцтва (М. Реріх).
  • – Зло є не що інше, як невідповідність між буттям і належним (Г.-В.-Ф. Гегель).
  • – Дуже прикро, що прагнення людей зменшити зло породжує так багато нового зла (Г. Ліхтенберг).
  • – Без зла все було б таким же безбарвним, як безбарвною була б людина, позбавлена пристрастей (Я. Бьоме).
• 9. Простежте, які аспекти свободи розкриваються в таких висловлюваннях:
  • – Щоб бути свободним, треба підкорятися законам (Античний афоризм).
  • – Кожній людині притаманна свобода здійснення будь- якого вчинку, тобто того, що вона вважає найкращим (Г. Лейбніц).
  • – Свобода волі означає... не що інше, як здатність приймати рішення зі знанням справи (Ф. Енгельс).
  • – Єдине, що я ціную в свободі, – це боротьба за неї: володіння ж нею мене не цікавить (Г. Ібсен).
  • – У раю більше заборон, ніж у пеклі (Єврейське прислів'я).
  • – Людина вільна ні про що так мало не думає, як про смерть, і її мудрість полягає в розмірковуванні не про смерть, а про життя (Б. Спіноза).
  • – Люди ніколи не користуються свободою, яка в них є, але вимагають тієї, якої у них немає (С. К'єркегор).
  • – Свобода означає відповідальність, ось чому більшість людей боїться свободи (Дж.-Б. Шоу).
  • – Свобода є право на нерівність (М. Бердяев).
  • – . Свобода – це право робити все, що не заборонено

законом (Ш. Монтеск'є).

• – Щоб мати свободу, її варто обмежити (Е. Берк).
• – Свобода – це розкіш, яку не кожен може собі дозволити (О. фон Бісмарк).
• – Ніхто не може бути цілком вільним, поки всі не вільні (Г. Спенсер).
• – Людина приречена на свободу (Ж.-П. Сартр).
• 10. Проаналізуйте, які грані справедливості розкриваються у цих висловлюваннях:
  • – Справедливість е найбільшою із чеснот (Арістотель).
  • – Справедливість не є простою рівністю, а рівністю у виконанні належного (В. Соловйов).
  • – Справедливість є постійна й незмінна воля кожному відплачувати за заслугами (Античний афоризм).
  • – Бути доброю [людиною] – значить не [тільки] не робити несправедливості, але й не бажати цього (Демокріт).
  • – Людина справедлива не та, що не кривдить, а яка могла б скривдити, і не захотіла (Філон Александрійський).
  • – Справді справедливий той, хто почуває себе наполовину винним за чужі вчинки (Д. Джебран).
  • – Справедливість, яка не підтримується силою, немічна; сила, що не підтримується справедливістю, тиранічна... треба поєднати силу зі справедливістю і або справедливість зробити сильною, або силу справедливою (Б. Паскаль).
  • - Справедливий до себе ставиться строго, до інших – поблажливо (Японське прислів'я).
• 11. Охарактеризуйте висловлювання:
  • – Совість – це емоційний вартовий переконань (В. Сухомлинский).
  • – Совість – це глядач і суддя доброчесності (Античний афоризм).
  • – Закон, який живе в нас, називається совістю. Совість є, власне, застосування наших вчинків до цього закону (І. Кант).
  • – Совість – це наш внутрішній суддя, який безпомилково свідчить про те, наскільки наші вчинки заслуговують поваги чи осуду наших ближніх (П.-А. Гольбах).
  • – Педантичному моралісту можна сказати, що совість – це моральний світильник, що освітлює добрий шлях; проте коли повертають на поганий, то його розбивають (Г.-В.-Ф. Гегель).
  • – Моя совість не що інше, як моє "Я”, що ставить себе на місце ображеного "Ти" (Л.-А. Фейербах).
  • – Совість – тисяча свідків (Квінтіліан).
  • – Чиста совість є винаходом диявола (А. Швейцер).
  • – Будь слугою совісті і господарем волі (Азербайджанське прислів'я).
• 12. Прокоментуйте такі висловлювання:
  • – Найбільш повно і концентровано виражається вихованість і моральна культура людини в тому, щоб виміряти однаковою мірою і рівно цінувати як власну, так і чужу гідність (Ф. Бекон).

Почуття власної гідності розвивається тільки становищем самостійного господаря (М. Чернишевський).

• – Людина повинна поважати саму себе і вважати себе гідною найвищого (Г.-В.-Ф. Гегель).
• – Приниження є, власне, не що інше, як порівняння своєї власної гідності з моральною досконалістю (І. Кант).
• – Одним з основних визначень честі є те, що ніхто не повинен своїми вчинками давати будь-кому перевагу над собою (Г.-В.-Ф. Гегель).
• – Честь – це мужня сором'язливість (А. Віньї).
• – Честь – це зовнішня совість, а совість – це внутрішня честь (А. Шопенгауер).
• – Об'єктивно – честь є думка інших про нашу цінність, а суб'єктивно – наша боязнь перед цією думкою (А. Шопенгауер).
• – Чесну людину можна піддати переслідуванню, але не обезчестити (Вольтер).
• 13. Проаналізуйте ці висловлювання:
  • – Цінність ідеалу в тому, що він віддаляється в міру того, як ми наближаємося до нього (М. Ганді).
  • – Ідеальне є прекрасна, цілком респектабельна втеча від реального (Д. Кришнамурті).
  • – Ідеал полягає в реалізації свого справжнього "Я" (Дж.-Е. Мур)
  • – Хто знає: для того щоб людина могла зробити один крок до свого морального ідеалу, чи не повинен увесь світ рухатися разом з нею? (В. Гюго).
• 14. Дайте інтерпретацію цих висловлювань:
  • - Загальний закон життя є прагнення до щастя і все ширша його реалізація (В. Короленко).
  • – Щастя – спонукальний мотив будь-яких вчинків будь-якої людини, навіть тієї, що збирається повіситись (Б. Паскаль).
  • – Ніколи не вважай щасливим того, хто залежить від щасливої випадковості (Л.-А. Сенека).
  • – Щасливий той, хто влаштував своє існування так, що воно відповідає особливостям його характеру (Г.-В.-Ф. Гегель).
  • – Стосовно щастя неможливий ніякий імператив, який у найстрогішому розумінні слова приписував би робити те, що робить щасливим (І. Кант).
  • – Любов є не що інше, як бажання щастя іншій особі (Д. Юм).
• 15. Прокоментуйте такі висловлювання:
  • – Моральні якості видатної особистості мають, можливо, більше значення для даного покоління і всього ходу історії, ніж суто інтелектуальні досягнення (А. Ейнштейн).
  • – Якщо якийсь вчинок є доброчесним чи порочним, то це є лише ознакою певної душевної якості чи характеру; він повинен випливати з постійних принципів нашого духу, які поширюються на всю поведінку людини і входять до її власного характеру (Д. Юм).
  • – Ми за характером впізнаємо людину, але повинні б впізнавати за її моральним характером (І. Гербарт).
  • – Часто якийсь незначний вчинок, слово чи жарт краще виявляють характер людини, ніж битви, в яких тнуть десятки тисяч (Плутарх).
  • – Безхарактерність ще далі від доброчесності, ніж порок (Ф. Ларошфуко).
  • – Нехай ваш вихованець буде непокірним, свавільним – це незрівнянно краще, ніж безмовна покірність, безвілля (В. Сухомлинский).
  • – Про доброчесності людини треба судити не за її добрими якостями, а за тим, як вона ними користується (Ф. Ларошфуко).

Хто сам говорить про свої доброчесності, той смішний, але хто не усвідомлює ІХ – дурний (Ф. Честерфілд). Доброчесність у тому й полягає, щоб чинити правильно, нехтуючи найближчою вигодою (П. Шеллі).

Можливо, доброчесність є не що інше, як душевна делікатність (О. де Бальзак).

Доброчесність – це тільки мудрість, яка змушує узгоджувати пристрасть із розумом і насолоду з обов'язком (К.-А. Гельвецій).

Не розум – основа і керівник доброчесності, а, скоріше, рух почуттів. Спочатку повинен виникнути якийсь неосмислений порив до прекрасного – як це і буває, – а потім уже розум виносить вирок і судить (Арістотель).

Пороки входять до складу чеснот, як отрута до складу ліків (Ф. Ларошфуко).