Повна версія

Головна arrow Соціологія arrow Що варто знати про соціологію та соціальні дослідження?

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Який саме метод обрати?

Кожна дослідницька ситуація є по-своєму унікальною, і рішення щодо методу потрібно приймати, виходячи з мети дослідження та ресурсів, які можна використати для планування й проведення дослідження. Однак окрім унікальності в найрізноманітніших дослідницьких ситуаціях є дещо типове й подібне. Тому можна дати кілька простих порад щодо вибору методу дослідження залежно від специфіки його мети. У цих порадах відображені типові ситуації, у яких необхідно обрати метод дослідження в соціальних проектах.

1. Якщо мета дослідження полягає у виявленні різноманіття думок або досвіду людей, імовірно, потрібні фокус-групи або напівструктуровані глибинні інтерв'ю.

Як обрати між груповими інтерв'ю (фокус-групами) та індивідуальними? Завдяки індивідуальним інтерв'ю можна зібрати глибшу інформацію з дуже простої причини: більше часу припадає на спілкування з кожним респондентом. Однак в індивідуальних інтерв'ю ми не можемо побачити взаємодію людей із різними поглядами.

Обирайте фокус-групу, якщо:

  • • важливо знати спонтанну реакцію респондентів на думки одне одного;
  • • потрібно швидко виявити розмаїття думок і досвіду, при цьому глибина їх розуміння не є важливою, а зібрати респондентів одночасно в одному місці видається можливим;
  • • тематика не є настільки чутливою для респондентів, щоб присутність інших учасників дослідження спонукала замовчувати свій досвід[1].

Обирайте індивідуальні інтерв'ю, якщо:

  • • важливе не лише виявлення різноманіття, а й докладне, глибоке розуміння думок респондентів із певного питання та їхнього відповідного досвіду;
  • • тематика настільки чутлива для респондентів, що щира розмова є імовірнішою наодинці з інтерв'юером, а не в групі;
  • • розуміння спонтанної реакції на альтернативні думки й досвід не є одним із ключових завдань цього дослідження;
  • • необхідних для дослідження респондентів малоймовірно зібрати одночасно в одному місці й реальніше домовитися про індивідуальні інтерв'ю.
  • 2. Якщо мета дослідження спрямована на визначення того, яка частка певної категорії людей має певну думку або певний досвід, потрібне репрезентативне або суцільне опитування[2].

У такому опитуванні більшість запитань (імовірно, всі або майже всі) будуть саме у форматі множинного вибору, а не відкритими, тобто респонденти обиратимуть один із варіантів відповідей, а не даватимуть вільну відповідь. У наступному розділі "Вибірка: така загадкова й така важлива" докладно пояснено відмінність між репрезентативними й нерепрезентативними опитуваннями. Однак, дещо забігаючи наперед, одразу зауважимо такі два принципово важливі аспекти репрезентативних опитувань.

Лише результати репрезентативного опитування (і жодного іншого) можна поширювати на більшу кількість людей, ніж опитали. Наприклад, ми провели репрезентативне опитування 500 дорослих мешканців міста щодо питання X і на основі цих даних можемо визначити думку всіх дорослих мешканців міста з досліджуваного питання.

Репрезентативність опитування забезпечує не лише кількість опитаних людей, а й методика відбору людей для опитування: можна опитати і 500 містян, і 1000, і 2000, але при цьому опитування буде нерепрезентативним, якщо не застосовано коректної методики відбору респондентів. Натомість можна опитати 200 й забезпечити репрезентативність[3].

3. Якщо мета дослідження передбачає виявлення інформації, що міститься в документах (підручниках, повідомленнях у ЗМІ тощо), то потрібен контент-аналіз.

Питання в тому, який саме контент-аналіз: якісний, кількісний чи їх поєднання? Відповідь залежатиме від мети дослідження. Причому існує різноманіття методик контент-аналізу як якісного, так і кількісного форматів.

4. Якщо дослідження спрямоване на вивчення явища, яке можна побачити на власні очі або почути на власні вуха, то станьте його очевидцями, а не розпитуйте очевидців. Інакше кажучи, якщо інформацію можна отримати завдяки спостереженню або експерименту, то варто спостерігати й експериментувати, а не проводити індивідуальні або групові інтерв'ю.

Наприклад, якщо вас цікавить проблема громадського транспорту в місті, не варто розпитувати людей на зупинках, наскільки вони задоволені міським транспортом. Натомість візьміть відеокамеру й зафіксуйте, скільки часу довелося чекати на транспортний засіб, у якому він був стані та чи був переповненим.

Можливо, активістів цікавить відмінність між реальним та офіційним розкладом руху? Визначте певну кількість зупинок і графік спостереження на них; здійсніть відеозйомку, фіксуючи дату й час, – у вас буде повна й переконлива інформація, з яким інтервалом дійсно приїздили на зупинку ті чи інші маршрутні автобуси (або інший вид транспорту, який цікавить) саме цього дня і в цей проміжок часу. Натомість репрезентативне опитування людей, які користуються цим маршрутом, дасть менш точні дані й потребуватиме більше часу та зусиль дослідницької команди.

Варто також звернути увагу читача на те, що результати інтерв'ю з людьми на зупинках надто легко поставити під сумнів тим, кому вони невигідні, причому незалежно від того, на якому професійному рівні насправді провели ці інтерв'ю. Закиди, що не тих і не так опитали, що результати "намальовані", "сфальшовані", не таке вже й рідкісне явище. Однак, якщо у вас є кількагодинне неперервне відео транспортного потоку в певній точці[4], опонентам доведеться визнати об'єктивність даних[5].

  • [1] Значно менш поширеним, але все ж таки можливим є і протилежний підхід: завдяки грамотному застосуванню деяких психологічних методик розмова в групі може виявитися щирішою, ніж наодинці з інтерв'юером. Однак такий дизайн дослідження можливий лише за умови участі в проекті фахівця, що має відповідну компетентність у галузі прикладної психології, тобто такий сценарій фокус-групи навряд чи можна вважати типовим для прикладних соціальних досліджень.
  • [2] Суцільне опитування – це опитування абсолютно всіх людей, що належать до категорії, яка нас цікавить. Воно доцільне тоді, коли кількість людей є відносно невеликою. Наприклад, нехай нас цікавить думка студентів певної спеціальності у певному університеті. Ми можемо провести суцільне опитування, тобто опитати всіх студентів цієї спеціальності, замість того щоб формувати вибірку.
  • [3] У репрезентативному опитуванні 200 респондентів похибка буде більшою, ніж у випадку опитування 500, якщо методика відбору респондентів була однаковою й результати поширюють на ту саму кількість людей. Інакше кажучи, кількість опитаних впливає на похибку репрезентативності за всіх інших рівних умов, але те, репрезентативним чи ні є опитування, зумовлює не стільки кількість респондентів, скільки критерії та методика їх відбору.
  • [4] У такому разі важливо не ставити відео на паузу, а знімати саме в неперервному режимі протягом визначеного інтервалу часу. Інакше постане питання, чи не сталося, поки камера була вимкнена, чогось, що кардинально змінює висновки дослідження.
  • [5] Саме такий підхід виявився результативним у проекті "Громадський моніторинг дій органів місцевого самоврядування міста Одеси при використанні субвенції на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян та субвенції на придбання вагонів для комунального електротранспорту (тролейбусів і трамваїв)" Одеської міської організації "Лицем до лиця", який було реалізовано наприкінці 2008 – на початку 2009 років. Завдяки тому що інші компоненти проекту (інформаційні запити до посадовців, аналіз нормативно-правових документів, фокус-група) були доповнені відеозйомкою транспортного потоку, вдалося викрити зловживання субвенціями настільки переконливо, що не залишилося жодного простору для сумнівів у результатах. Звіт про здійснений у рамках цього проекту моніторинг, що охоплює різні компоненти, доступний на сайті "Самоорганізація в громаді" (samoorg.com.ua) в рубриці "Бібліотека", підрозділ "Результати досліджень": Аналітичний звіт за результатами громадського моніторингу дій органів місцевого самоврядування міста Одеси при використанні субвенції на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян та субвенції на придбання вагонів для комунального електротранспорту (тролейбусів і трамваїв) / За ред. канд. юр. наук О. С. Орловського. – Одеса: ХОББІТ ПЛЮС, 2009. – 64 с. – samoorg.com.ua/wp-content/uploads/2009/05/monitoring_transport_odessa-040.pdf.
 
<<   ЗМІСТ   >>