Повна версія

Головна arrow Соціологія arrow Що варто знати про соціологію та соціальні дослідження?

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Кому й навіщо потрібна нерепрезентативна вибірка?

Кому ж потрібна нерепрезентативна вибірка, якщо будь-які підрахунки відповідей, які ми зробимо, є коректним узагальненням лише для тих, кого опитали, і ні для кого іншого? Чи це означає, що нерепрезентативна вибірка – "погана вибірка", яка мало кому потрібна?

Зовсім ні. Нерепрезентативна вибірка часто корисна, оскільки може стати в пригоді щонайменше у двох випадках:

У пілотних дослідженнях із кількісною стратегією;

У якісних дослідженнях[1].

Наприклад, якщо ми потребуємо попереднього, орієнтовного розуміння, як клієнти сервісної доброчинної організації сприймають її послуги, можна не формувати репрезентативну вибірку, а просто впродовж одного дня пропонувати клієнтам анкету для заповнення. Ми побачимо, як реагували на наші запитання ті люди, які завітали саме того дня, зокрема що вони писали у відповідях на відкриті запитання анкети. Завдяки такому пілотному опитуванню ми зможемо швидко й легко отримати певні орієнтири, сформулювати гіпотези та правильніше спланувати, яких подальших досліджень потребуємо: репрезентативного опитування клієнтів організації, фокус-груп із ними чи глибинних інтерв'ю.

Деякі підрахунки в разі нерепрезентативних вибірок у рамках досліджень із якісною, а не кількісною стратегією теж потрібні, на що є дві причини. По-перше, для того щоб розуміти, які саме категорії людей взяли участь у дослідженні: якого віку, який у них рівень освіти, де мешкають, ким працюють або будь-які інші характеристики, що можуть мати значення для нашого дослідження. По-друге, для того щоб сформулювати гіпотези про тенденції, які можуть бути перевірені в разі проведення репрезентативних опитувань. Перше є обов'язковим для всіх досліджень, адже для коректної інтерпретації результатів потрібно максимально чітко розуміти, хто взяв участь у дослідженні. Друге за бажанням, адже не в кожному випадку є потенційна можливість або зацікавленість у подальших репрезентативних опитуваннях.

Розгляньмо такий приклад. Нехай ми плануємо з'ясувати проблеми, з якими стикаються фермери регіону X в Україні. Якщо бажаємо визначити перелік цих проблем, описати їх, то достатньо сформувати нерепрезентативну вибірку досвідчених фермерів[2] для напівструктурованих інтерв'ю. Натомість якщо ми вже знаємо весь спектр проблем, із якими стикаються фермери цього регіону, але нас цікавить, який відсоток стикався з проблемою X, а який – ні, який відсоток вважає проблему X нагальнішою для розв'язання, ніж проблему Y, то в такому разі нам потрібна репрезентативна вибірка[3].

Нерепрезентативні вибірки часто необхідні для того, щоб виявити різноманіття поглядів, досвіду, ситуацій. Понад те, у низці ситуацій ми не можемо грамотно сформувати анкету для репрезентативного опитування, якщо перед тим не провели серії глибинних інтерв'ю або фокус-груп (на основі нерепрезентативної вибірки учасників) для того, щоб глибше зрозуміти проблематику та виявити вдалі формулювання запитань й адекватний перелік варіантів відповідей в анкеті.

Варто розвінчати помилкове уявлення: "Якщо вибірка нерепрезентативна, не важливо, кого саме та скількох людей опитувати. Адже ми не претендуємо на репрезентативність!". Наслідком такого хибного уявлення є вельми хаотичні дослідження, фрагментарні результати та непереконливі дослідницькі компоненти проектних заявок. Чому й для нерепрезентативної вибірки важливо те, скільки учасників дослідження ми відібрали та за якими критеріями?

Повернімося до прикладу проблем фермерів. Чи байдуже нам, кого саме з них запросити до участі в дослідженні? Чи байдуже, скільки саме опитати? Згадаймо, для чого ми плануємо дослідження: щоб сформувати максимально повний перелік фермерських проблем регіону, а також описати суть цих проблем так, як бачать їх фермери. Для того щоб виявити це різноманіття, потрібно сформувати вибірку, яка включатиме якомога більше різних фермерів. Адже якщо провести опитування лише в одному районі однієї області, то перелік проблем у підсумку може бути надто неповним через те, що на діяльність фермерів впливає місцева влада й відповідно в інших районах та областях у них можуть бути зовсім інші проблеми (такі, з якими не стикалися фермери району, у якому ми провели інтерв'ю). Також дуже ймовірно, що їхні проблеми різняться залежно від типу фермерства та обраного ринку збуту. Ті, хто вирощують пшеницю, матимуть бодай деякі специфічні проблеми порівняно з тими, хто опікуються полуничними полями або розводять курей. У тих, хто уклали угоду з мережею супермаркетів X, можуть виникати інші труднощі, пов'язані з продажем продукції, ніж у фермерів, які співпрацюють з мережею Y або не мають угоди з жодною мережею супермаркетів.

Отже, для того щоб перелік проблем був якомога повнішим, нам потрібно поспілкуватися з фермерами щонайменше з різних районів та з різним типом фермерського господарства. Інакше кажучи, маємо щонайменше два початкові критерії для формування нерепрезентативно! вибірки: районне підпорядкування фермерського господарства та його тип. Ми не можемо включити до початкових критеріїв згадану схему збуту продукції, оскільки цієї інформації немає в реєстрі фермерських господарств і вона може бути з'ясована лише під час інтерв'ю з фермером.

Коли ми проводитимемо інтерв'ю, потрібно буде уточнювати схему збуту продукції та пов'язані з нею проблеми й просити респондентів порекомендувати нам потенційних учасників дослідження з іншою схемою продажів, ніж у них. Такий підхід, коли респондента просять порекомендувати нового учасника дослідження, що відповідає певним критеріям, називають рекрутуванням учасників опитування методом снігової кулі: кожен новий респондент може допомогти знайти ще більше респондентів, тож вибірка розширюється й урізноманітнюється завдяки співпраці з учасниками дослідження.

Утім, на початку дослідження ми можемо не знати всіх обставин, що впливають на специфіку фермерських проблем. Адже якби вже все було відомо, то й дослідження було б непотрібне. Чи це означає, що якийсь важливий критерій залишиться неврахованим при формуванні нерепрезентативно! вибірки?

Цього не трапиться, якщо ми грамотно сплануємо інтерв'ю. До ґайду інтерв'ю потрібно буде включити такі два запитання: "На Вашу думку, інші фермери стикаються з такими самими проблемами, як і Ви, чи в різних фермерів проблеми можуть бути дуже різними?"; "З Вашого досвіду, від чого залежить те, з якими саме проблемами стикатиметься фермер у своїй роботі?". Завдяки відповідям на ці запитання в процесі інтерв'ювання ми зможемо розширити перелік критеріїв відбору респондентів. Понад те, одразу ж можемо поцікавитися в респондента, чи не порадить він/ вона нам, у кого ще з фермерів регіону варто взяти інтерв'ю, щоб дізнатися про інші проблеми – ті, з якими цей респондент сам не стикається. Таким чином ми постійно доповнюватимемо критерії відбору респондентів у процесі дослідження й у підсумку досягнемо мети: сформуємо достатньо різноманітну нерепрезентативну вибірку, що дасть змогу максимально повно виявити все різноманіття фермерських проблем.

Який вигляд на практиці матиме така нерепрезентативна вибірка? Нехай регіон X, який цікавить нас у цьому дослідженні, складається з трьох областей. Тоді нашу нерепрезентативну вибірку можна описати приблизно таким чином:

"Вибірка буде сформована на основі такого-то реєстру фермерських господарств. Критерії відбору респондентів:

  • • щонайменше 7 інтерв'ю в кожній області;
  • • у кожній області інтерв'ю щонайменше в 3 районах;
  • • щонайменше 2 інтерв'ю з кожним із 8 типів фермерських господарств;
  • • щонайменше 3 інтерв'ю з фермерами, які мають одну з двох основних схем збуту продукції.

Наведені вище критерії можуть бути модифіковані й інші критерії відбору респондентів можуть бути взяті до уваги залежно від проміжних результатів інтерв'ю".

Як бачимо, наші критерії спрямовані на те, щоб забезпечити різноманіття респондентів, яке, як сподіваємося, дасть змогу скласти якомога повніший перелік й опис фермерських проблем у регіоні X. Натомість, якби ми взяли інтерв'ю у 21 фермера, не задумуючись над критеріями відбору респондентів, могли б опинитися в ситуації, коли мали 6 21 однотипне інтерв'ю, а отже, вельми фрагментарне уявлення про те, з яким спектром проблем стикаються фермери.

  • [1] Про якісну та кількісну стратегії дослідження дивіться в розділі 3 "Як з'ясувати те, що нам потрібно знати? Вибір стратегії, джерел і методів дослідження".
  • [2] Фермери з більшим досвідом, імовірно, зможуть надати в інтерв'ю більше інформації, ніж початківці.
  • [3] Варто зауважити, що в цьому прикладі маємо одне припущення: фермерів у регіоні так багато, що опитувати їх усіх (усю генеральну сукупність) немає сенсу. Якщо ж на весь регіон лише ХОО фермерів, то в разі анкетного опитування варто опитати всіх, а не формувати репрезентативну вибірку. Причини цього будуть пояснені в наступних підрозділах, де висвітлено, як визначити розмір (обсяг) репрезентативної вибірки.
 
<<   ЗМІСТ   >>