Повна версія

Головна arrow Соціологія arrow Що варто знати про соціологію та соціальні дослідження?

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Плануємо фокус-групи: скільки учасників, скільки груп та яка тривалість обговорення?

Ми вже знаємо чимало про логіку визначення кількості респондентів у дослідженнях із якісною та кількісною стратегіями. Але як визначитися з кількістю інтерв'ю, якщо вони є колективними, а не індивідуальними?

Логіка визначення подібна до індивідуальних інтерв'ю. Якщо фокус-групи планують у рамках дослідження з якісною стратегією, то потрібно провести стільки групових обговорень, скільки необхідно для досягнення точки насичення інформацією. Якщо на основі фокус-груп потрібні не лише якісні висновки, а й репрезентативні кількісні[1], то необхідно планувати цілу серію фокус-груп і процес рекрутування учасників має відповідати вимогам до формування репрезентативних вибірок.

Як визначити не кількість фокус-груп і не кількість учасників у них загалом, а кількість учасників у межах окремої ФГ? У фаховій літературі зазвичай рекомендують від б до 15 осіб. Однак це не означає, що кількість учасників варто визначати навмання в межах цього діапазону. Ефективне рішення вимагає логіки та трохи арифметики.

Розгляньмо на прикладі. Нехай маємо 12 учасників для обговорення тривалістю 2 години (тобто 120 хвилин). У середньому це 10 хвилин на одну особу. Якщо при цьому до обговорення заплановано 5 питань, то в кожної людини у середньому лише по 2 (!) хвилини на кожне питання. Чи цього достатньо для того, щоб учасники встигли поділитися важливим для нашого дослідження досвідом? Чи встигнуть вони повноцінно висловитися з усіх питань? Навряд чи. Адже, плануючи саме ФГ, а не глибинні інтерв'ю, ми сподіваємося, що в діалозі учасники відкриють більше граней досліджуваної проблематики, ніж в індивідуальних інтерв'ю; що спогади й думки одного допомагатимуть іншому зануритися у власний досвід і визначити власну позицію, поділитися ними з усіма присутніми. Для повноцінного діалогу всіх присутніх потрібен належний час.

Сподівання "якщо не висловляться, то принаймні послухають" доречно реалізовувати у форматі відкритого круглого столу, а не фокус-групи незалежно від того, отримують учасники ФГ винагороду чи ні. У разі безоплатної участі завелика їхня кількість може призвести до цілком обґрунтованого розчарування й роздратування тих із них, хто не змогли висловитися за браком часу. Адже люди, яких запрошують для сфокусованого обговорення, планують поділитися досвідом і поглядами, а не бути в ролі лише слухачів і глядачів. У випадку оплачуваної участі у ФГ грантодавець очікує максимально ефективного використання коштів, тому завелика кількість учасників лише посіє сумніви в доречності фінансування проекту.

Відповідно, плануючи ФГ, ми маємо стосовно кожного її запитання визначитися, скільки в середньому часу потрібно одному учасникові, щоб дати відповідь. Коли підрахуємо час, потрібний на всі відповіді всіх учасників, зможемо прийняти рішення щодо точної кількості учасників і тривалості ФГ.

ФГ зазвичай не тривають понад 3 години (через втому учасників), тож варто виходити з того, що на обговорення є до 180 хвилин, а частіше до 120. Тому 6-10 учасників, як правило, достатньо для насиченої кількагодинної дискусії. Часто запрошують на кілька осіб більше за мінімально прийнятну кількість, щоб був запас на випадок неявки. Наприклад, можна запросити 8-10, щоб мати щонайменше 6, але при цьому, якщо прийдуть усі 10, запросити до участі всіх.

У яких же випадках є сенс аж у 12-15 учасниках? Це може бути доцільно з огляду на їхню специфіку: якщо є висока ймовірність того, що не всі зможуть повноцінно брати участь у розмові через брак відповідного досвіду або чутливість до теми дискусії[2]. Наприклад, ми намагаємося у фокус-групі визначити, що спонукає людей прийняти рішення назавжди емігрувати з України, а що – залишитися. Цілком можливо, що, обміркувавши сценарій ФГ, вирішимо об'єднати в одній групі кілька категорій осіб, а саме тих, хто:

  • 1) не бажають і не планують емігрувати;
  • 2) не бажають, але планують емігрувати;
  • 3) бажають емігрувати, але не планують цього робити;
  • 4) бажають і планують емігрувати;
  • 5) не певні, до якої категорії їх доречно зарахувати (у відбірковій анкеті відповіли "важко сказати" на запитання щодо бажання чи щодо дійсних планів або на обидва з них).

У такій ФГ запитання "Що Ви цінуєте в Україні? Які переваги життя в Україні Ви бачите для себе?" стосується всіх респондентів. Але запитання "З якої причини було прийнято рішення емігрувати?" не стосується першої та третьої категорій. Не всіх категорій стосуватиметься й чимало інших запитань, наприклад; "Чи можливі обставини, через які Ви відмовилися б від теперішніх планів виїхати з України?", "Що заважає реалізувати Ваше бажання емігрувати? Чому Ви не плануєте цього робити, попри те що хочете виїхати?".

Отже, з одного боку, не всі запитання стосуються всіх учасників, а з іншого – важлива присутність кількох людей із кожної категорії. Це спонукає до більшої кількості учасників ФГ, ніж зазвичай. У такому разі вдалим рішенням може бути ФГ від 2,5 до 3 годин із запрошенням 15 осіб – по 3 в кожній категорії. Повна явка (усі 15) є прийнятною, а в разі часткової все одно довідаємося значне різноманіття думок.

  • [1] Як було пояснено в розділі 4, це доволі типова ситуація в маркетингових дослідженнях.
  • [2] Рекрутери, звісно, намагаються правильно підібрати учасників, але не в усіх випадках можливо й доречно гарантувати участь кожного учасника в обговоренні кожного питання.
 
<<   ЗМІСТ   >>