Повна версія

Головна arrow БЖД arrow Гігієна та екологія

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Причини розвитку гіпо- і авітамінозних станів (по М.А. Самсонову та А.А. Покровському, 1992)

І. Аліментарна недостатність вітамінів

  • 1. Низький вміст вітамінів в раціоні харчування.
  • 2. Руйнування вітамінів внаслідок технологічної переробки продуктів, їх тривалого і неправильного зберігання, і нераціональної кулінарної обробки.
  • 3. Дія антивітамінних факторів, які містяться в продуктах.
  • 4. Присутність в продуктах вітамінів в малозасвоюваній формі.
  • 3. Порушення збалансованості раціонів і оптимальних співвідношень між вітамінами та іншими речовинами, а також між окремими вітамінами.
  • 6. Харчові збочення та релігійні заборони, що накладаються на ряд продуктів.
  • 7. Анорексія.

II. Пригнічення нормальної кишкової мікрофлори, яка виробляє вітаміни

  • 1. Хвороби шлунково-кишкового тракту.
  • 2. Нераціональна хіміотерапія.

III. Порушення асиміляції вітамінів

  • 1. Порушення всмоктування вітамінів у шлунково-кишковому тракті: захворювання шлунку та кишечнику, ураження гепатобіліарної системи, конкурентні відносини з абсорбцією інших вітамінів та харчових речовин, вроджені дефекти транспортних і ферментних механізмів абсорбції вітамінів.
  • 2. Утилізація вітамінів, які надходять з їжею кишковими паразитами та патогенною кишковою мікрофлорою.
  • 3. Порушення метаболізму вітамінів і утворення їх біологічно активних форм при спадкових аномаліях або набутих захворюваннях, під дією токсичних або інфекційних агентів.
  • 4. Порушення утворення транспортних форм вітамінів (спадкові, набуті).
  • 5. Антивітамінна дія лікарських препаратів, ксенобіотиків.

IV. Підвищена потреба у вітамінах

  • 1. Особливі фізіологічні стани організму (інтенсивний ріст, вагітність, лактація).
  • 2. Особливі кліматичні умови.
  • 3. Інтенсивне фізичне навантаження.
  • 4. Інтенсивне нервово-психічне навантаження, стрес.
  • 3. Інфекційні стани та інтоксикації.
  • 6. Дія шкідливих виробничих факторів.
  • 7. Захворювання внутрішніх органів та залоз внутрішньої секреції.
  • 8. Підвищена екскреція вітамінів.

Субнормальна забезпеченість вітамінами широко поширена (вагітні та жінки, які годують груддю, діти різних вікових груп, студенти, особи похилого віку та ін.). Поширеність цього стану пов'язана зі зниженням рівня доходів, зміною структури харчування, широким використанням рафінованих продуктів, які втратили вітаміни в процесі приготування, зберігання, нераціональної кулінарної обробки. При субнормальній забезпеченості вітамінами знижується стійкість організму до простудних та інфекційних захворювань, психоемоційних навантажень, дії несприятливих (шкідливих) факторів навколишнього середовища.

Гіповітаміноз А. Дефіцит вітаміну А часто виявляється у дітей дошкільного віку у вигляді специфічних уражень очей. Це прогресуюче ураження кон'юнктиви та рогівки ока (ксерофтапьмія), порушення сутінкового зору (гемералопія, "куряча сліпота") і кольоросприйнятгя. Серед інших ознак гіповітамінозу А слід назвати шкірні ураження у вигляді гіперкератозу, підвищену чутливість до інфекційних захворювань, метаплазію і кератинізацію покривних клітин дихальних шляхів.

Недостатність вітаміну D (рахіт) відмічається в багатьох дітей раннього віку, особливо у тих, які проживають у великих містах. У дорослих авітаміноз зустрічається рідко і проявляється у формі остеопорозу та остеомаляції. До групи ризику з розвитку дефіцитних (за вітаміном D) станів належать вагітні, особи, які довго позбавлені сонячного світла, а також ті, які споживають багато вуглеводів та їжу з дисбалансом кальцію і фосфору; літні люди, які виключають з харчування продукти тваринного походження; жителі Крайньої Півночі.

Гіповітаміноз Е у людини зустрічається вкрай рідко. У грудних дітей цей стан пов'язують з недостатнім плацентарним транспортом токоферолу, обумовлений низьким рівнем β-ліпопротеїдів в крові плоду. Однією з причин розвитку гіповітамінозних станів у дітей може стати штучне вигодовування сумішами без добавок вітаміну. У дорослих прояви недостатності токоферолу можуть бути пов'язані з перевантаженістю харчового раціону ПНЖК, у спортсменів – великим фізичним навантаженням, а також з ураженням системи травлення, що включає порушення всмоктування жирів.

Дефіцит тіаміну (гіповітаміноз В1) виникає при харчуванні з великою питомою вагою рафінованих вуглеводів. Формуванню гіповітамінозу В1 сприяє підвищена потреба в тіаміні (жаркий та холодний клімат, інтенсивна фізична робота, нервово-психічна напруга, вагітність і лактація).

Клінічні симптоми проявляються головним болем, підвищеною стомлюваністю, порушенням сну, дратівливістю, депресією. Для гіповітамінозу характерні м'язова астенія, болі і судоми в литкових м'язах, порушення діяльності серцево-судинної системи та обміну речовин. Периферичні поліневрити (хвороба бері-бері) характерні для вираженого авітамінозу В1.

Гіповітаміноз В2 частіше проявляється змінами з боку слизової оболонки рота, шкіри та очей. Для гіповітамінозу характерні ангулярний стоматит з тріщинами в кутках рота ("заїда"); ураження слизової губ з вертикальними тріщинами і десквамацією епітелію (хейлоз); ураження шкіри носогубних складок, повік, вушних раковин, волосистої частини голови (себорейний дерматит).

При арибофлавінозі язик стає пурпурово-червоним та набряковим, має дрібнозернисту поверхню ("географічний язик"), виникають симптоми ураження очей (кон'юнктивіт, блефарит, васкуляризація і помутніння рогівки, порушення світлової та кольорової чутливості). Недостатність вітаміну В2 часто поєднується з дефіцитом вітаміну В6 і нікотинової кислоти.

Недостатність піридоксину (гіповітаміноз В6) зустрічається рідію, оскільки цей вітамін широко представлений в різних продуктах. Симптоми гіповітамінозу В6 можливі при хронічних захворюваннях шлунково-кишкового тракту, при спадкових дефектах піридоксинзалежних ферментів, при лікуванні антагоністами піридоксину (ізоніазид, гідралазин, пеніциламін, дезоксипіридоксин, діоксифенілаланін та ін.), у жінок при застосуванні оральних контрацептивів та в осіб, які страждають на алкоголізм.

Недостатність піридоксину проявляється порушеннями ЦНС (дратівливість, сонливість, загальмованість, поліневрити), ураженнями шкірних покривів та слизових оболонок (себорейний дерматит, ангулярний стоматит, глосит, хейлоз, кон'юнктивіт).

Авітаміноз B12 може виникати у вегетаріанців, у вагітних, при хронічному алкоголізмі, порушеннях синтезу внутрішнього фактору Кастла та спадкових дефектах транспортних білків, які беруть участь в перенесенні ціанокобаламіну. Симптоми недостатності вітаміну В12: дратівливість, підвищена стомлюваність, дегенерація і склероз задніх та бічних стовбурів спинного мозку – спочатку з парестезіями, а потім з паралічами і порушеннями функцій тазових органів, втрата апетиту, порушення моторики кишечнику, глосит і ахілія.

Дефіцит фолієвої кислоти є найбільш поширеною формою вітамінноЇ недостатності. Аліментарна недостатність вітаміну обумовлена його поганим засвоєнням з їжі. Високий вміст фолацину виявлено в печінці, листових овочах, бобах і дріжджах. При кулінарній обробці кількість доступного для всмоктування вітаміну істотно знижується.

Гіповітаміноз частіше зустрічається у літніх людей, осіб, які страждають на алкоголізм, у вагітних та матерів, які годують немовлят груддю. Недостатність фолієвої кислоти супроводжується розвитком мегалобластичної гіперхромної анемії, з явищами лейко- і тромбоцитопенії, гастритів, стоматитів і ентеритів. Вагітні – це особлива група ризику, так як гіповітаміноз сприяє появі тератогенних ефектів і може призвести до порушень психічного розвитку новонароджених. При потребі дорослих 200 мкг/добу у вагітних добове надходження фолієвої кислоти має бути на рівні 400 мкг. Мінімально необхідна кількість фолацина для дорослих становить 50 мкг/добу. Симптоми гіповітамінозу виникають тоді, коли з їжею тривалий час в організм надходить менше 5 мкг/добу фолієвої кислоти.

 
<<   ЗМІСТ   >>