Повна версія

Головна arrow БЖД arrow Гігієна та екологія

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Зміни фізіологічних процесів в організмі людини під час фізичної роботи

ЦНС під час трудового процесу. Перша система, що реагує на виконання якої-небудь роботи – ЦНС. Відмічається підвищення її тонусу. Формування трудових навичок відбувається за рахунок умовно-рефлекторних реакцій, при цьому в процесі навчання формується динамічний виробничий стереотип. Він складається з основних елементів та мікропауз. При адекватному навантаженні спостерігаються сприятливі зміни нервових процесів, зменшується прихований час реакцій, при надмірно напруженій роботі тимчасове поліпшення показників ЦНС змінюється їх погіршенням – ослаблення рефлексів, передчасне стомлення і ін.

Дихальна система під час роботи. Під час роботи змінюється як зовнішнє, так і тканинне дихання. Підвищена доставка кисню до тканин та видалення СO2 досягається частішим та більш глибоким диханням (у спокої частота дихання 7–12 разів за хв., при роботі – 50 і більше разів за хв., об'єм легеневої вентиляції збільшується в 5–10 разів).

Надходження кисню в організм наростає поступово і на початку роботи утворюється киснева недостатність, під час якої накопичуються недоокислені продукти обміну. При важкій неадекватній праці киснева недостатність дуже велика і потрібно кілька днів для окислення метаболітів, які утворилися в тканинах.

Серцево-судинна система під час роботи. Підвищений обмін речовин в тканинах вимагає посилення кровообігу. Під час роботи збільшується частота серцевих скорочень, систолічний об'єм серця, в результаті чого підвищується хвилинний об'єм крові. При цьому він у тренованих людей збільшується за рахунок підвищення систолічного об'єму, а у нетренованих – за рахунок збільшення частоти пульсу. Також підвищується артеріальний тиск, особливо максимальний, що веде до зростання пульсового тиску. Після адекватної роботи AT через 5-10 хв. повертається до норми.

Зміни в кровоносній системі. Під час роботи збільшується об'єм циркулюючої крові за рахунок виходу її з депо. За рахунок згущення крові через потовиділення спостерігається еритроцитоз, міогенний лейкоцитоз (в основному за рахунок нейтрофілів і лімфоцитів). Підвищується кислотність крові за рахунок молочної та піровиноградної кислот.

Зміни фізіологічних процесів під час розумової роботи

Розумова праця не пов'язана з істотною витратою енергії. Це залежить від того, що маса нервової системи складає всього 3% загальної маси тіла, а головна відмінність полягає в тому, що при розумовій праці інтенсивно витрачається нервова енергія. Підвищення загального обміну не перевищує 10-15%, хоча обмінні процеси в мозку протікають дуже інтенсивно. Також незначні та непостійні зміни в крові: спостерігається деяке зменшення вмісту цукру, збільшення кількості органічного фосфору, холестерину, креатину, пониження лужних резервів. Тому заданими показниками та енергетичними витратами судити про інтенсивність розумової роботи неможливо і для цього застосовують різні тонкі та складні методи, які дозволяють враховувати фізіологічні зміни в центральній нервовій системі (прихований період рухової реакції, стійкість уваги, електроенцефалографія та ін.).

Механізація та автоматизація виробництва, впровадження пультів управління, автоматичних ліній, електронно-обчислювальної техніки внесли корінні зміни в характер фізіологічних реакцій працюючих, значно збільшивши роль нервово-психічної та розумової діяльності. Багато професій у сучасному виробництві стають по суті професіями розумової праці. Диспетчерам аеродромів, залізничних вокзалів, операторам пульта управління енергосистемами, автоматичними лініями потрібно в короткий термін справлятися з великим потоком одержаної інформації, швидко реагувати на неї та приймати необхідні рішення.

Працездатність здатність людини до тривалого виконання праці без зниження якісних та кількісних показників (з високою продуктивністю праці). Працездатність залежить від безлічі причин: стану здоров'я, гігієнічних умов праці, організації трудового процесу, психофізіологічних факторів та ін.

Динаміка працездатності під час трудового процесу. У процесі праці виділяють 4 стадії працездатності (мал. 14.1):

  • 1. Упрацьовування – поступове підвищення працездатності.
  • 2. Робоче збудження – період максимальної стійкості працездатності.
  • 3. Початок стомлення – період поступового зниження працездатності.
  • 4. Вторинне підвищення працездатності, пов'язане з очікуванням відпочинку.

Стадії працездатності

Мал. 14.1. Стадії працездатності

Втома, перевтома та їх профілактика. Основним завданням медицини праці в області організації трудового процесу є попередження розвитку втоми та перевтоми.

Втома – фізіологічний стан, який супроводжується відчуттям втоми, тимчасовим зниженням працездатності, що викликано інтенсивною або тривалою діяльністю та виражається, в погіршенні кількісних і якісних показників роботи та припиняється після відпочинку.

На відміну від втоми, перевтома – патологічний стан, з ослабленими адаптаційними можливостями організму. Причому, звичайний короткочасний відпочинок не відновлює вихідного рівня працездатності, а зміна морфологічних, біохімічних та інших показників організму носить виражений і тривалий характер. Перевтома знижує опірність організму по відношенню до шкідливих впливів зовнішнього середовища, в першу чергу до інфекційних захворювань та отруйних речовин. Перевтома може призвести до розвитку захворювань ЦНС – неврозів, неврастеній, ВСД (вегетосудинна дистонія); ССС – ГХ (гіпертонічна хвороба), ІХС (ішемічна хвороба серця).

Основні причини розвитку втоми:

  • 1) порушення гігієнічних умов на виробництві (неоптимальний мікроклімат, освітлення, наявність шкідливих чинників);
  • 2) неправильна організація трудового процесу (дуже тривала, важка праця, монотонність праці та ін.);
  • 3) неоптимальний психофізіологічний стан працюючого (негативне ставлення до праці, поганий моральний клімат на виробництві та ін.).

Профілактика. Виходячи з цих причин, були розроблені основні напрямки профілактики втоми:

  • 1) поліпшення соціального середовища, матеріального благополуччя;
  • 2) наукове обгрунтування гігієнічних вимог до умов праці;
  • 3) наукова організація трудового процесу з урахуванням динаміки працездатності, використання ергономіки, систематичних фізичних тренувань, своєчасний відпочинок, перерви та ін.;
  • 4) психофізіологічні заходи.

Фактори виробничого середовища та трудового процесу класифікуються:

  • 1) механічні (вимушене положення тіла або напруга окремих органів та систем організму);
  • 2) фізичні (рентгенівське випромінювання, УФВ, ультразвук, випромінювання та поля НВЧ, УВЧ, шум, вібрація);
  • 3) хімічні (величезний арсенал продукції хімічної та фармацевтичної промисловості);
  • 4) біологічні (патогенні мікроорганізми та віруси, антибіотики і біостимулятори, вакцини та сироватки);
  • 5) психогенні чинники (контакт з хворими, які страждають на нервові та психічні захворювання). .
 
<<   ЗМІСТ   >>