Повна версія

Головна arrow БЖД arrow Гігієна та екологія

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Шкідливі фактори в роботі стоматологів, які пов'язані з перенапруженням окремих органів та систем організму

Робоча поза. Правильна робоча поза, яка забезпечує рівномірний розподіл навантаження по всьому тілу та створює сприятливі умови для здійснення процесів кровообігу та дихання, є важливим фактором, який впливає на рівень працездатності та на стан здоров'я працюючих.

Для багатьох професій характерне вимушене, часто неприродне положення тіла під час роботи, наявність механічного тиску предмету на окремі частини тіла, тривале напруження певної групи м'язів, органів та систем. Все це може призвести до деформації окремих частин тіла, застійних явищ в крові, перенапруження тих чи інших органів і тим самим обумовити зниження працездатності та виникнення захворювань, пов'язаних із зазначеним механічним впливом.

Раціональною робочою позою вважається така, яка легко підтримується при мінімальному динамічному та статичному напруженні м'язів незалежно від того, виконується робота сидячи чи стоячи.

Лікарі-стоматологи виконують роботу сидячи або стоячи, чергуючи ці пози протягом робочого дня в залежності від характеру операцій та положення хворого (сидячи, лежачи). На терапевтичному прийомі лікарі працюють переважно сидячи, а на хірургічному та ортопедичному – переважно стоячи.

Поза стоячи, якщо вона переважає в процесі роботи, вважається нераціональною внаслідок незначного, постійного і до того ж нерівномірного навантаження на нижні кінцівки. Вага тіла переноситься на одну ногу, найбільший вплив при такому положенні тіла доводиться на стегно. Положення тазу і голівки стегна змінюється, мускулатура тазу зміщується вгору, що сприяє викривленню хребта убік (розвивається сколіоз). Разом з тим робота в нахиленому положенні тіла з витягнутими вперед руками сприяє утворенню кіфозу. При цьому положенні тіла обмежується рухливість грудної клітки, а це здавлює серце, порушує його роботу, призводячи до слабкості, запаморочення, аритмій (М. Мозенталь, Р. Шебель).

У результаті тривалого стояння з'являються больові відчуття в області м'язів спини, шиї, плечей, застійні явища в органах черевної порожнини, малого тазу та судинах ніг. Непоодинокі випадки розвитку варикозного розширення вен, плоскостопості, з'являються запори.

Положення сидячи під час роботи більш раціональне, однак постійне сидіння протягом робочого дня вкрай утомливо і при цьому також спостерігаються застійні явища в органах черевної порожнини, тазу, розвиваються захворювання, пов'язані з сидячим способом життя (геморой та ін.). При роботі сидячи слід розміщувати на робочому місці всі допоміжні інструменти та прилади на висоті та в горизонтальній площині у відповідності з власним ростом та довжиною рук.

Порівняльна гігієнічна оцінка робочої пози лікарів- стоматологів протягом зміни показала раціональність поперемінного положення тіла, коли робота сидячи займає 50-60% часу, а решту часу припадає на позу стоячи та короткочасні пересування, пов'язані з роботою, плюс невеликі перерви.

З точки зору фізіології та гігієни, оптимальною робочою позою для стоматологів необхідно вважати вільну позу в положенні "сидячи-стоячи", тобто лікарі повинні застосовувати на практиці знання про те, коли та які операції раціональніше виконувати при тому чи іншому положенні тіла:

  • в положенні сидячи зручніше проводити тонкі кропіткі, тривалі за часом маніпуляції при зручному доступі до операційного поля;
  • в положенні стоячи необхідно працювати при поганому доступі до операційного поля, виконувати короткочасні маніпуляції, а також такі маніпуляції, які вимагають значних фізичних зусиль, так як максимальне зусилля людина здатна робити в положенні стоячи рухом рук на себе.

Після огляду пацієнта та встановлення діагнозу захворювання, перш ніж приступити до процесу лікування, лікар повинен підібрати найбільш зручну робочу позу для лікування тієї чи іншої групи зубів, надати відповідне положення пацієнту.

Профілактика. Для профілактики захворювань, які виникають у стоматологів у зв'язку з вимушеним положенням тіла під час роботи, а також зниження стомлюваності, рекомендуються фізичні вправи. Доцільно проводити фізкультурні хвилинки в процесі робочого дня або після нього вдома та ін. Гімнастичні вправи повинні бути спрямовані на зміцнення м'язів спини, плечового поясу, шиї, додання гнучкості й еластичності хребту, розслаблення м'язів ніг.

На малюнках 14.2, 14.3, 14.4 і 14.5 наведені варіанти рекомендованих раціональних робочих поз для стоматологів-терапевтів під час лікування різних груп зубів.

Перша рекомендована раціональна робоча поза стоматолога-терапевта. Поза лікаря зручна, опора тіла на сидіння і ноги достатня. Така поза дозволяє лікарю працювати без зайвої напруги. Операційне поле доступне для проведення тонких лікувальних маніпуляцій на 5, 4, 3, 2, 1| зубах, лікарю не доводиться робити додаткові небажані рухи.

Мал. 14.2. Перша рекомендована раціональна робоча поза стоматолога-терапевта. Поза лікаря зручна, опора тіла на сидіння і ноги достатня. Така поза дозволяє лікарю працювати без зайвої напруги. Операційне поле доступне для проведення тонких лікувальних маніпуляцій на 5, 4, 3, 2, 1| зубах, лікарю не доводиться робити додаткові небажані рухи.

Друга рекомендована раціональна робоча поза стоматолога-терапевта (вид збоку). Голова пацієнта повернена в бік лікаря. У цій позі зручно лікувати |1, 2, 3, 4, 5 зуби. Операційне поле розташоване близько, добре освітлено, що виключає статичну напругу м'язів лікаря і напругу його органу зору.

Мал. 14.3. Друга рекомендована раціональна робоча поза стоматолога-терапевта (вид збоку). Голова пацієнта повернена в бік лікаря. У цій позі зручно лікувати |1, 2, 3, 4, 5 зуби. Операційне поле розташоване близько, добре освітлено, що виключає статичну напругу м'язів лікаря і напругу його органу зору.

Третя рекомендована раціональна робоча поза стоматолога-терапевта. Ця поза є оптимальною для лікування зубів 5, 4, 3, 2, 1 | 1, 2, 3, 4, 5. Вона дозволяє використовувати в повному обсязі технічні можливості стоматологічного обладнання та залучати помічників до виконання таких операцій, як заміс пломбувальної маси, подача інструментів та медикаментів.

Мал. 14.4. Третя рекомендована раціональна робоча поза стоматолога-терапевта. Ця поза є оптимальною для лікування зубів 5, 4, 3, 2, 1 | 1, 2, 3, 4, 5. Вона дозволяє використовувати в повному обсязі технічні можливості стоматологічного обладнання та залучати помічників до виконання таких операцій, як заміс пломбувальної маси, подача інструментів та медикаментів.

Зорова робота. Робота лікаря-стоматолога вимагає постійного та значного напруження зору на всіх етапах обстеження хворого, при виборі інструментарію, в процесі лікування і при заповненні медичної документації. Зорова робота стоматолога відноситься до розряду найвищої точності.

Розмір головки найменшого бору складає всього 0,13 мм, початкові ознаки каріозного процесу можуть бути мізерно малі і слабо контрастні по відношенню до фону, практично зливаючись на стадії крейдової плями з навколишньою зубною тканиною. Слизова оболонка порожнини рота являє собою темний фон з низьким коефіцієнтом відбиття. Операційне поле лікар бачить в більшості випадків в зубному дзеркалі, воно дуже мале і для розгляду деталей необхідно сильно напружувати зір. Нарешті, слід зазначити, що лікар працює не лише з пацієнтом, йому часто доводиться розглядати інші об'єкти (інструменти, ліки та ін.), поверхня яких освітлена значно слабше, а потім переводити погляд назад, що викликає необхідність постійної переадаптації, збільшуючи навантаження на орган зору.

На мал. 14.6. представлені бори різних розмірів та пульпоекстрактор. З гігієнічної точки зору інтерес представляє розмір робочої частини цих інструментів. Оскільки мінімальні розміри борів та пульпоекстракторів менші 1 мм, лікар, підбираючи інструмент

Четверта рекомендована раціональна робоча поза стоматолога-терапевта. Зручне положення лікаря в позі сидячи (хворий розташований лежачи). Операційне поле достатньо освітлене, доступне для виконання лікувальних маніпуляцій на корінних зубах 8, 7, 6 | 6, 7, 8.

Мал. 14.5. Четверта рекомендована раціональна робоча поза стоматолога-терапевта. Зручне положення лікаря в позі сидячи (хворий розташований лежачи). Операційне поле достатньо освітлене, доступне для виконання лікувальних маніпуляцій на корінних зубах 8, 7, 6 | 6, 7, 8.

потрібного розміру, який відповідає каріозній порожнині або кореневому каналу, змушений значно напружувати зір. Виконання цієї роботи ускладнюється ще й тим, що бори різних розмірів нерідко зберігають разом в чашці Петрі або коробочці. Крім того, лікарі часто підбирають інструмент без урахування рівня освітленості. Тому підбір інструментів слід здійснювати в найбільш освітленій ділянці кабінету для зниження зорової напруги лікаря.

Стоматологічні інструменти

Мал. 14.6. Стоматологічні інструменти:

1 – пульпоекстрактор (зб. 5); 2, 3,4 – бори (зб. 10)

Вже через 3 години від початку роботи зорова працездатність лікаря знижується на 10-15%, а до кінця зміни – на 20% і більше. Одночасно з цим спостерігається підвищення загальної стомлюваності організму, причому однократна 10-15-хвилинна перерва протягом робочого дня недостатня для підвищення зорової та загальної працездатності.

Профілактика. Полегшення та поліпшення якості зорової роботи лікаря досягається за допомогою раціонального природного та штучного освітлення стоматологічних кабінетів. Зокрема, передбачається, щоб освітленість на робочому місці лікаря дорівнювала 500 лк, в порожнині рота – 3000-4000 лк, а світло від електричних рефлекторів у стоматологічних кріслах не чинило сліпучої дії на очі пацієнта та лікаря.

Перенапруження верхніх кінцівок. Робота стоматологів пов'язана із застосуванням різних стоматологічних інструментів. Сучасні стоматологічні інструменти для терапевтичної, хірургічної, ортопедичної стоматології та ортодонтії вельми численні, оскільки вони призначені для виконання різних маніпуляцій, яких налічується приблизно 1000.

Однак не всі моделі сучасних інструментів відповідають за формою, товщиною рукояток та ін. анатомо-фізіологічним особливостям працюючої кисті, досить зручні в роботі та легко забезпечують обробку операційного поля. Також важливою вимогою до стоматологічного інструментарію є його кольорове маркування. Це полегшує пошук інструменту потрібного типу або розміру і не тільки знижує витрати робочого часу лікаря та його помічника, але й зменшує їх зорове навантаження.

На мал. 14.7 представлені інструменти, які найбільш часто використовуються в процесі діагностики та лікування, конструкція рукояток яких не відповідає анатомо-фізіологічним особливостям працюючої кисті лікаря. Вони рівномірно тонкі, а це не дає можливості зручно захопити інструмент та міцно фіксувати його в руці при виконанні різних маніпуляцій.

Стоматологічні інструменти

Мал. 14.7. Стоматологічні інструменти:

1, 2 – зубні зонди; 3 – стоматологічне дзеркало; 4 – гладилка

В результаті роботи з інструментами, які не відповідають зазначеним вимогам, доводиться постійно тримати з напругою наконечники бормашин, тонкі ручки інструментів. Все це призводить до виникнення функціонального перенапруження нервово-м'язового апарату верхніх кінцівок, а також до зниження працездатності. Спочатку з'являються скарги на невеликі болі в пальцях та кистях рук, у передпліччі, втома, іноді помітний хрускіт при рухах. Потім явища поступово прогресують і призводять до спазматичних скоречень м'язів та інших більш виражених симптомів ураження сухожиль. Спазми кистьової та пальцьової мускулатури можуть бути настільки сильними, що змушують припинити роботу.

У лікарів-стоматологів можуть зустрічатися неврози, неврити, тендовагініти в області кистей рук. Можливий також розвиток контрактури долонного апоневрозу (хвороба Дюпюітрена) внаслідок постійного тиску на одне і те ж місце долоні щипців для видалення зубів, різних інших щипців, "пістолета" та ін.

Профілактика. При виникненні підвищеного стомлення рук, болю, робочих спазмів пальців та інших патологічних симптомів слід робити короткочасні перерви в роботі, під час яких необхідно проводити найпростіші вправи для кистей рук та пальців. У більш важких випадках тимчасово припиняють роботу та проводять відповідне лікування.

 
<<   ЗМІСТ   >>