Повна версія

Головна arrow БЖД arrow Гігієна та екологія

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Фізичні фактори виробничого середовища в роботі стоматолога

Шум – будь-який небажаний звук або їх сукупність, що заважає сприйняттю корисних звукових сигналів, відпочинку та негативно впливає на організм людини і знижує її працездатність.

Класифікація шуму за джерелами виникнення: виробничий, транспортний, побутовий.

Класифікація шуму за частотою: низькочастотний – від 16 Гц до 350 Гц; середньочастотний (350–800 Гц); високочастотний (більше 1000 Гц) – найбільш шкідливий – сприймається як більш гучний.

Класифікація шуму за тривалістю: стабільний – коливання не більше 5 дБ; нестабільний – більше 5 дБ; імпульсний – непостійний, найбільш шкідливий (напруга слухової адаптації). Існує також "білий шум" – звуки всіх частот (шум прибою), "рожевий шум" – переважають низькі звуки, тональні шуми – переважають звуки однієї частоти.

ГДР шуму: палата – 25 дБ, житлова кімната – 30 дБ, територія житлових кварталів – 45 дБ, виробництва – до 85 дБ (низькі частоти), 65 дБ (високі).

Дія шуму на організм. Вплив шуму на організм різноманітний та не обмежується дією тільки на слуховий аналізатор. Розрізняють специфічну та неспецифічну дію шуму:

Специфічна дія: порушення функції слухового аналізатору внаслідок тривалого спазму судин звукосприймаючого апарату та порушення обміну, в результаті – дегенеративні зміни в нервових закінченнях та неврит слухового нерву (професійна глухуватість).

Неспецифічна дія: проявляється у вигляді вегетоастенічного синдрому, збудження кори головного мозку, гіпоталамусу та спинного мозку. В результаті виникає дратівливість, емоційна нестабільність, зниження уваги, пам'яті, працездатності. З гіпоталамусу збудження надходить у гіпофіз та кіркову речовину наднирників – стресова реакція в організмі. При збудженні спинного мозку – перемикання на центри вегетативної нервової системи – зміни функцій ССС, ШКТ та ін.

Боротьба з шумом на виробництві та в населених місцях:

  • 1) адміністративно-законодавчі заходи;
  • 2) архітектурно-планувальні (зонування міст, санітарно- захисні розриви, транспортні магістралі);
  • 3) гігієнічні; а) попереджувальний санітарний нагляд; нормування: шуму (встановлення ГДР за різними критеріями); б) поточний санітарний нагляд – контроль рівнів шуму та його обмеження;
  • 4) медико-профілактичні заходи – попередні та поточні профогляди працівників на гучних виробництвах;
  • 5) технологічні: шумопоглинаючі прокладки, покриття стін, автоматизація виробництва та ін.;
  • 6) індивідуальні: навушники, а якщо шум вище 100 дБ – фланелеві шоломи.

Шум у роботі стоматолога. Високооборотні бормашини, особливо турбіни, які застосовуються в стоматологічній практиці, створюють не тільки густий аерозоль, який містить тверді та рідкі частки і мікроби, але й різкий шум, що за своїм спектральним складом відноситься переважно до високочастотних шумів, найбільш шкідливих для організму. Незважаючи на періодичне використання турбін, звук, який вони утворюють, дуже сильний, неприємний, свистячий високої частоти, подразнюючи діє на орган слуху, нервову систему, являє собою один з шкідливих професійно-гігієнічних факторів в роботі лікарів-стоматологів.

Г.М. Іващенко наводить дані зарубіжних авторів, які вивчали рівень шуму та його наслідки в кабінетах терапевтичної стоматології. Встановлено, що високооборотні турбіни створюють шум в межах 75–100 дБ, містять спектральні компоненти з частотою близько 4000 Гц, тривалий вплив яких завдає акустичну травму. Аудіометричні дослідження показали, що у стоматологів відносно рано, в середньому через 2,8 роки, незалежно від віку, відбувається зниження слуху.

А.М. Лакшин і В.А. Катаева вимірювали рівень шуму, який утворюється турбіною на робочому місці лікаря-ортопеда під час обточування зубів. Встановлено, що це – широкосмуговий шум, який містить частоти від 1000 до 8000 Гц, з рівнем шуму від 55 до 75 дБ. Допустимі рівні звукового тиску для стоматологічних кабінетів з установками турбін не розроблені. Для кабінетів із звичайними бормашинами шум нормований в межах 50 дБ.

Вібрація – механічні коливання пружних тіл, які безпосередньо передаються тілу людини або окремим його частинам і негативно впливають на організм. Розрізняють загальну та місцеву вібрації, за напрямком – вертикальну і горизонтальну, за частотою – низькочастотну (2–4 Гц), середньо – (8-16 Гц) і високочастотну (32-63 Гц).

Локальна вібрація викликає тривалий ангіоспазм – порушення трофіки, механічне пошкодження нервових закінчень (сенсорні порушення, поліневрити), артрози з деформацією суглобів (характерний вигляд кистей рук). Локальна вібрація малої інтенсивності дає позитивний ефект (вібраційний масаж). При загальній вібрації високої інтенсивності – зміни ЦНС (нейроциркуляторні зміни, погіршення зору, головні болі, підвищена стомлюваність).

Джерелами вібрації в стоматологічній практиці є наконечники (мікромоторні, турбінні). Гігієнічна оцінка локальної вібрації проводиться в діапазоні 8-1000 Гц. Виявлено, що у лікарів- стоматологів в умовах тривалого впливу вібрації на організм може розвинутися порушення периферичного кровообігу, біль у верхніх кінцівках, порушення тактильної, больової і температурної чутливості, деформуючі артрози та артрити суглобів.

Спостереження А.М. Лакшина і В.А. Катаєвої за роботою лікарів-ортопедів показали, що локальна віброшвидкість на наконечнику турбіни та на поверхні пластмасового протезу не перевищує допустимих рівнів або незначно перевищують їх – на 2 дБ в октавній смузі частот 2000 Гц. Зі збільшенням швидкості обертання бору турбіни локальна віброшвидкість зростає.

Профілактичні заходи, спрямовані на боротьбу з шумом і вібрацією в стоматологічних кабінетах, повинні, передусім, передбачати технічне вдосконалення турбінних бормашин, що забезпечує зниження шуму та вібрації. Необхідно своєчасно очищати та змащувати обертові частини бормашин, спостерігати за справністю окремих вузлів і машини в цілому. Також до необхідних профілактичних заходів включаються засоби індивідуального захисту та періодичні медичні огляди.

 
<<   ЗМІСТ   >>