Повна версія

Головна arrow БЖД arrow Гігієна та екологія

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Хімічні фактори виробничого середовища в роботі стоматолога

Ртуть (Hg) – рідкий блискучий метал, який розпадається на безліч дрібних частинок і випаровується при кімнатній температурі (чим вища температура повітря, тим інтенсивніше йде випаровування, і небезпека отруєння зростає).

Ртуть та її сполуки зустрічаються у виробництві, техніці, медицині. У виробничих умовах утворення парів ртуті можливе під час виплавки ртуті з руди, використання її в чистому вигляді та у вигляді солей під час виготовлення ртутних препаратів, термометрів, барометрів, рентгенівських трубок, електро- та радіоламп і т. д. Пари ртуті можуть проникати назовні через щілини, нещільності в ртутних приладах. Забруднення повітря парами ртуті можливе в фізичних та хімічних лабораторіях, а також в кабінетах терапевтичної стоматології, в яких працюють з амальгамою.

Шляхи надходження: органи дихання (основний шлях надходження), ШКТ, шкірні покриви. Отруєння парами ртуті відбувається головним чином через дихальні шляхи. Гострі отруєння (меркуріалізм) зустрічаються вкрай рідко, в основному, під час аварій на виробництві. Частіше доводиться зустрічатися з хронічними отруєннями, які виникають при тривалому впливі порівняно невеликих концентрацій ртуті. У початковій стадії (ртутна неврастенія) інтоксикації основними ознаками служать явища неврастенії, головний біль, запаморочення, сонливість, ослаблення пам'яті, підвищена стомлюваність та емоційна збудливість. Потім з'являється тремор пальців, явища з боку нервової системи поступово прогресують, відмічаються порушення в діяльності шлунково-кишкового тракту та ін.

Істотні зміни відбуваються в порожнині рота (ртутний еретизм). Спостерігаються рихлість та кровоточивість ясен, металевий присмак у роті, відчуття притуплення зубів, посилене слиновиділення. Трофічні розлади характеризуються появою ртутних стоматитів та гінгівітів з утворенням по краях ясен синюшної смуги в результаті відкладення сірчистої ртуті. У важких випадках стоматити та гінгівіти протікають по типу гнійного пародонтозу. Патологічні зміни в яснах починаються, головним чином, біля каріозних зубів, а також близько зубів мудрості та останніх корінних зубів. Поступово процес переходить на сусідні ділянки слизової щік, стають помітними відбитки зубів. Сірувато-білий наліт на шийках зубів має неприємний запах. Відмічається ламкість зубів та кісток, випадіння волосся. Хворі скаржаться на сильні болі в роті, жування стає утрудненим.

Профілактика ртутних отруєнь зводиться до різних заходів, які спрямовані на попередження надходження отрути в робочі приміщення:

  • 1) заміна ртуті неотруйними матеріалами, як це робиться, наприклад, в терапевтичній стоматології;
  • 2) апаратура з ртуттю підлягає герметизації;
  • 3) всі роботи з відкритою ртуттю необхідно виконувати в витяжних шафах, робочі приміщення повинні бути обладнані відповідно до спеціальних інструкцій;
  • 4) періодично необхідно проводити аналіз повітря на вміст ртуті. Гранично допустима концентрація парів ртуті в повітрі робочих приміщень дорівнює 0,01 мг/м3, температура повітря 16-18 °С;
  • 5) суворе дотримання правил особистої гігієни;
  • 6) планові (періодичні) медичні огляди працівників.

В даний час завдяки профілактичним заходам та порівняно рідкісному застосуванню металевих пломб, отруєння парами ртуті у стоматологів практично не спостерігаються. Однак це не виключає подальший суворий контроль за роботою з амальгамами.

Свинець (Рb) – м'який сірий метал, який широко застосовується у промисловості в чистому вигляді та у вигляді свинцевих сполук при виготовленні акумуляторів, різних апаратів, свинцевої фольги, друкарських сплавів та ін.

Випаровування свинцю починається при температурі 400 °С, пари його перетворюються на дрібні частки окису свинцю і потрапляють у такому вигляді в організм під час дихання. При забрудненні рук свинцевим пилом можливе також попадання її в рот. Свинець має кумулятивну (накопичувальну) дію і, циркулюючи в організмі, відкладається в різних органах та тканинах. Шляхи надходження: дихальна система, ШКТ.

Головним чином зустрічаються хронічні свинцеві інтоксикації. Переважно пошкоджуються нервова, кровотворна, серцево-судинна системи та органи травлення. Найбільш ранніми ознаками отруєння є анемія, блідо-сірий колір обличчя та свинцева смуга на яснах, що являє собою вузьку смужку лілового кольору, яка йде по краю ясен, переважно над передніми зубами. Однак вона має діагностичне значення лише при наявності інших ознак свинцевого отруєння. У стадії явної інтоксикації спостерігаються свинцеві коліки – переймоподібні болі в області живота, відмічається своєрідний запах з рота внаслідок виділення свинцю слинними залозами. Часто при цьому буває слинотеча, солодкуватий, металевий присмак у роті.

Основні профілактичні заходи:

  • 1) заміна свинцю іншими нетоксичними речовинами;
  • 2) на виробництві, де є небезпека свинцевих отруєнь, влаштовують в місцях виділення свинцю витяжну вентиляцію, обробляють приміщення пилососами;
  • 3) працівників забезпечують спецодягом, яким користуються лише на роботі;
  • 4) особиста гігієна (робочим необхідно мити руки перед їжею, а після зміни приймати душ);
  • 5) профілактичне харчування у вигляді безкоштовних сніданків, які містять білки, вітаміни та інші харчові речовини, що сприяють підвищенню стійкості до отрут;
  • 6) регулярно проводити медичні огляди;
  • 7) стежити за станом повітря в робочих приміщеннях. Гранично допустима концентрація свинцю в повітрі становить 0,01 мг/м3.

На сьогодні багато полімерних матеріалів досить часто застосовуються в стоматології, в основному це акрилові пластмаси та епоксидні смоли, які використовують для виготовлення пломб (терапевтична стоматологія) та зубних протезів (ортопедична стоматологія). Основою акрилових пластмас є мономер – метилметакрилат, а смол – епоксидний олігомер, які в процесі затвердіння (полімеризації) здатні виділятися в повітря. Метилметакрилат (ММА) досить токсичний і часто виявляється в повітрі стоматологічних кабінетів у концентраціях, які перевищують гранично допустиму (10 мг/м3). При гострому отруєнні пари ММА подразнюють слизову оболонку очей та верхніх дихальних шляхів, викликають нудоту, блювоту, головний біль, шум у вухах, запаморочення, спрагу, слабкість, сонливість, а потім – непритомність, гіпотензію та епілептиформні судоми. При тривалій дії підвищених концентрацій ММА можливий розвиток хронічної інтоксикації з порушенням функцій переважно нервової системи, також це може служити причиною злоякісних новоутворень, впливати на репродуктивну функцію жінок.

Небезпека бактеріальної інфекції у стоматології

Мікробна флора порожнини рота досить різноманітна і залежить від віку людини, характеру її харчування, догляду за зубами і т. д. У ній можуть знаходитися патогенні та умовно-патогенні бактерії: стафілококи, стрептококи, віруси грипу, збудники туберкульозу, інфекційного гепатиту, сифілісу та ін. Виживанню мікробів сприяють глибокі каріозні порожнини та пазухи ясен, які перешкоджають видаленню мікрофлори слиною та під час чищення зубів, а також оптимальні показники температури та вологості. Знімні протези, які погано прилягають, також сприяють накопиченню мікробів.

Основним джерелом інфекції в стоматологічній практиці є пацієнти з гнійно-запальними процесами щелепно-лицьової області. Наявність стоматологічного захворювання призводить або до зміни складу мікрофлори, або до збільшення числа бактерій певного виду з вираженими вірулентними властивостями. Крім хворих, джерелами інфекцій можуть служити бактеріоносії як з числа пацієнтів, так і медичного персоналу.

Небезпека зараження лікарів-стоматологів від хворих обумовлюється цілим рядом чинників: постійний контакт з інфікованим середовищем (слина, гній, кров); можливість дрібних ушкоджень шкіри рук, у зв'язку з роботою з ріжучо-колючими інструментами; повітряно-крапельна передача інфекції за рахунок надзвичайно близького та тривалого контакту з хворими в процесі лікування.

Розповсюдження інфекції відбувається, в першу чергу, повітряно-крапельним шляхом. Під час різних маніпуляцій в порожнині рота хворого повітря забруднюється мікробами, створюючи при цьому загрозу для лікаря. Розсіюванню бактеріальних аерозолів сприяють сучасні високооборотні бормашини (турбіни). Прискорення обертання бору супроводжується підвищенням температури тканин, які оточують зуб, що підсилює біль. Усунення побічної дії турбін досягається за допомогою охолодження бору повітрям або найчастіше холодною водою. В результаті утворюється досить густий аерозоль, який складається з найдрібніших частинок води та домішок пилоподібних фрагментів тканин каріозних зубів, мастил та численних мікроорганізмів.

Велику роль у поширенні інфекції відіграють руки лікаря, які можуть бути забруднені інфікованим вмістом порожнини рота хворого. У процесі роботи лікар може забруднити наконечники бормашин, рукоятки стоматологічних інструментів, крісло пацієнта, халат, рушники, переносячи збудників інфекції в зовнішнє середовище. Отже, необхідно ретельно мити руки до і після прийому кожного хворого, а іноді і в процесі діагностики та лікування.

Хорошим засобом захисту від повітряно-крапельних інфекцій, особливо від грипу, служать марлеві маски, спеціальні щитки та екрани. Дослідження показали, що чотиришарова маска з марлі затримує близько 95% мікрофлори, в тому числі грипозний вірус.

 
<<   ЗМІСТ   >>