Повна версія

Головна arrow БЖД arrow Гігієна та екологія

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Внутрішньолікарняна інфекція, причини виникнення та профілактика

Внутрішньолікарняна інфекція це будь-яке клінічно виражене захворювання мікробної етіології, яке вражає хворого під час госпіталізації або відвідування лікувальних установ, а також медперсонал в процесі його професійної діяльності, незалежно від того, виявляються чи не виявляються симптоми цього захворювання під час знаходження даних осіб в лікувальному закладі (до 3-х днів після виписки зі стаціонару).

Всі ЛПЗ, включаючи стоматологічні поліклініки, є об'єктами підвищеної небезпеки передачі внутрішньолікарняних інфекцій (ВЛІ). Поширеність ВЛІ є актуальною проблемою в усьому світі внаслідок наступних причин:

  • – недотримання персоналом правил особистої гігієни;
  • – зневага дезінфекцією інструментарію;
  • – відсутність дезінфекції повітря;
  • – неправильне застосування дезінфектантів;
  • – стійкість мікрофлори до дезінфектантів та антибіотиків;
  • – використання несвіжої дистильованої води;
  • – несвоєчасна зміна спецодягу та індивідуальних рушників;
  • – відсутність засобів індивідуального захисту (маски, респіратори, рукавички, окуляри) або неправильне їх застосування;
  • – відсутність постійного адміністративного контролю в ЛПЗ за якістю проведених протиепідемічних заходів (мийка, передстерилізаційне очищення, дезінфекція інструментарію).

Небезпека внутрішньолікарняної інфекції:

  • 1) для хворого:
    • – обтяжується перебіг основного захворювання;
    • – летальність при генералізованій формі до 60%;
  • 2) для охорони здоров'я і держави:
    • – порушення роботи стаціонару, аж до тимчасового закриття;
    • – збільшення часу перебування хворого в стаціонарі (в середньому один випадок ВЛІ подовжує термін перебування хворого в лікарні на 13–17 ліжко-днів);
    • – додаткові витрати на лікування хворих, роботу персоналу і т.д.

Джерелом інфекції в ЛГГЗ, як правило, є люди (пацієнти і співробітники), значно рідше – тварини (гризуни) і комахи. Пацієнти стоматологічних кабінетів можуть страждати інфекційними хворобами різної етіології (бактеріальна, вірусна, паразитарна та ін.) в хронічній, гострій формах або знаходитися в інкубаційному періоді хвороби. Співробітники ЛПЗ також можуть мати інфекційні захворювання в легкій або хронічній формах і бути носіями тих же інфекцій. ВЛІ також можуть передаватися через брудні руки лікаря, інфіковані інструменти, дистильовану воду (вона не стерильна!), повітря, пил, устаткування, предмети обстановки, інвентар, на який потрапили патогенні мікроорганізми.

Класифікація джерел ВЛІ:

  • первинні: хворі, медперсонал, відвідувачі (рідше);
  • вторинні (об'єкти внутрішньолікарняного середовища): інструменти; білизна, меблі, повітря, їжа.

Категорії предметів за небезпекою передачі ВЛІ:

  • критичні (найбільш небезпечні, найсуворіші вимоги до дезінфекції): хірургічний інструментарій, голки, ендоскопи, катетери;
  • напівкритичні: обладнання для інгаляцій і знеболення, посуд;
  • некритичні: білизна, меблі.

Основні шляхи передачі внутрішньолікарняної інфекції:

  • аерозольний (повітряно-крапельний і повітряно-пиловий);
  • контактний (через інструменти, білизну, меблі);
  • парентеральний (при введенні ліків);
  • фекально-оральний (брудні руки);
  • аліментарний (через їжу).

Головні відмінності вогнищ ВЛІ від звичайних епідемічних осередків:

  • – поліетіологічність (багато різних збудників одночасно);
  • – різноманіття джерел і шляхів передачі;
  • – одночасність протікання декількох процесів;
  • – складність боротьби з вогнищем в умовах працюючого стаціонару.

Основні причини зростання внутрішньолікарняної інфекції в даний час:

  • – значне збільшення серед госпіталізованих осіб з груп підвищеного ризику – хворих з різними хронічними захворюваннями (серцево-судинними, онкологічними, хворобами крові, цукровим діабетом);
  • – ослаблення природного імунітету і "алергізація" населення внаслідок несприятливої екологічної ситуації;
  • – "урбанізація" внутрішньолікарняного середовища, концентрація великої кількості хворих і персоналу в багатоповерхових будівлях;
  • – ускладнення оперативних втручань, збільшення їх тривалості, травматичності, широке застосування ендоскопічної апаратури, яка погано піддається стерилізації;
  • – надмірне, іноді недостатньо обгрунтоване застосування антибіотиків, формування внутрішньолікарняних штамів збудників ВЛІ, полірезистснтних до вживаних в стаціонарі антибіотиків;
  • – недостатньо ретельне знезараження ін'єкційного та іншого інструментарію;
  • – збільшення тривалості перебування хворого в стаціонарі, пов'язане з функціонально-діагностичними дослідженнями;
  • – ослаблення уваги до суворого дотримання гігієнічного та санітарно-протиепідемічного режимів у стаціонарах.
 
<<   ЗМІСТ   >>