Повна версія

Головна arrow БЖД arrow Гігієна та екологія

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Методи оцінки радіаційної небезпеки та параметрів захисту від зовнішнього опромінення

Радіаційна гігієна – розділ гігієнічної науки та санітарної практики, метою якого є забезпечення безпеки працюючих з джерелами іонізуючої радіації та населення в цілому.

Завдання радіаційної гігієни включають:

  • – санітарне законодавство в області радіаційного фактору;
  • – попереджувальний та поточний санітарні нагляди за об'єктами, які використовують джерела іонізуючої радіації;
  • – гігієна та охорона праці персоналу, який працює з джерелами іонізуючої радіації, та персоналу, який працює в суміжних приміщеннях і на території контрольованих зон;
  • – контроль за рівнями радіоактивності об'єктів навколишнього середовища (атмосферного повітря, повітря робочої зони, води водоймищ, питної води, харчових продуктів, ґрунту та ін.);
  • – контроль за збиранням, зберіганням, видаленням та знешкодженням радіоактивних відходів, їх захоронениям і т.п.

Актуальність питань визначається також широким використанням джерел іонізуючих випромінювань у різних галузях діяльності, величезним числом людей, які піддаються впливу радіаційного фактору, а також ступенем небезпеки цього чинника для здоров'я людини.

У медицині іонізуючі випромінювання та радіоактивні речовини застосовуються з різними цілями:

  • 1) діагностика (рентгеноскопія, рентгенографія, флюорографія, сканування – статична сцинтиграфія, ренографія – динамічна сцинтиграфія, комп'ютерна томографія, рентгенокімографія, дослідження обмінних процесів і швидкості кровотоку за допомогою ізотопів та ін.);
  • 2) лікування (теле-гамма-терапія, близькофокусна рентгенотерапія, радіоаллікаційна терапія, внутрішньопорожнинна та внутрішньотканинна радіотерапія);
  • 3) науково-дослідна (метод авторадіографії, метод радіоактивних міток, при якому будь-яку речовину можна помітити радіоактивною міткою та простежити весь шлях в організмі, всі перетворення і т.д.). Ці методи застосовуються для вивчення патогенезу захворювань.

Радіоактивність – здатність речовин до мимовільного розпаду (перетворенню ядер атомів одних елементів в інші) з виділенням енергії у вигляді частинок або випромінювань.

Іонізуюче випромінювання – будь-яке випромінювання, за винятком видимого світла та ультрафіолетового випромінювання, взаємодія якого з середовищем призводить до його іонізації, тобто до утворення зарядів обох знаків. Всі види іонізуючих випромінювань поділяють умовно на електромагнітні або хвильові та корпускулярні.

Корпускулярні випромінювання:

  • альфа-випромінювання – потік альфа-частинок (+ заряджені ядра гелію) – в основному, з природних ізотопів. Основна небезпека – при внутрішньому попаданні в організм;
  • бета-випромінювання: потік бета-частинок (електрони або позитрони);
  • нейтронне випромінювання (потік нейтронів).

Електромагнітні іонізуючі випромінювання:

  • рентгенівське випромінювання;
  • гамма-випромінювання.

Радіонуклід – радіоактивний атом з певним масовим числом і зарядом (атомним номером).

Радіоактивні потопи – радіоактивні атоми з однаковим зарядом (атомним номером) та різними масовими числами, тобто з однаковою кількістю протонів і різною кількістю нейтронів у ядрі.

 
<<   ЗМІСТ   >>